Шпаргалка по дисциплине "Бухгалтерский учет Военного имущества"

Склад інвентаризаційної комісії затверджується наказом командира (начальника) військової частини за місяць до початку календарного року.

Голова і члени інвентаризаційної комісії несуть відповідальність за свідоме внесення до інвентаризаційних описів перекручених даних про наявність і якісний стан (категорійність) військового майна, що підлягає інвентаризації, його кількість, комплектність тощо, а також за несвоєчасність проведення інвентаризації, неправильність оформлення її результатів.

До початку інвентаризації військового майна інвентаризаційна комісія зобов’язана:

• опечатати приміщення та інші місця зберігання військового майна, що мають окремі входи та виходи;
• перевірити справність усіх ваговимірювальних приладів;
• одержати останні на момент інвентаризації документи про приймання, видачу (здачу), передачу та списання з обліку військового майна.

Від матеріально відповідальних осіб береться розписка про те, що все військове майно, яке надійшло під їх звітність, оприбутковано (видано, списано) в установленому порядку.

Наявність військового майна встановлюється під час інвентаризації шляхом проведення обов’язкового його підрахунку, зважування, обміру.

Визначення ваги (об’єму) навалочних матеріалів може проводитися шляхом обміру і технічних розрахунків. Акти обміру і розрахунки додаються до інвентаризаційних описів.

Загальна кількість військового майна, що зберігається в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися шляхом проведення його підрахунку (зважування, обміру) на підставі прибуткових документів з обов’язковою вибірковою перевіркою кількості майна, зазначеного в упаковці.

Інвентаризаційна комісія має право:

• вимагати від посадових осіб військової частини подання необхідних довідок і пояснень;
• у разі виявлення фактів зловживань службовим становищем, інших службових порушень, крадіжок та зіпсуття майна вилучати оригінали облікових документів і додавати їх до акта інвентаризації військового майна;
• знімати копії з облікових документів, а у разі потреби опечатувати сейфи або шафи, у яких зберігаються справи з документами, а також приміщення та інші місця зберігання військового майна.

Підготовка військового майна до інвентаризації може провадитися завчасно або у присутності членів інвентаризаційної комісії.

Підготовлене до інвентаризації військове майно повинне бути згруповано за видами, сортами та розмірами, а також розкладено у порядку, зручному для підрахунку.

Інвентаризація військового майна проводиться у присутності і за обов’язковою участю матеріально відповідальних осіб. Заборонено проводити інвентаризацію неповним складом комісії та заносити до інвентаризаційного опису дані із слів матеріально відповідальних осіб або за даними облікових документів без перевірки фактичної наявності військового майна.

У разі коли військове майно зберігається в різних ізольованих приміщеннях, інвентаризація проводиться послідовно в кожному приміщенні. Після закінчення інвентаризації військового майна в одному приміщенні вхід до нього опечатується і комісія переходить до наступного приміщення.

Під час перерви в роботі комісії інвентаризаційні описи і облікові документи обов’язково зберігаються у закритих сейфах або шафах, які, як і вхід до приміщення, де проводиться інвентаризація, опечатуються.

На військове майно, що відвантажено покупцям і своєчасно ними не оплачено, а також на те, що знаходиться в інших військових частинах або орендоване, складаються окремі інвентаризаційні описи.

В інвентаризаційних описах орендованого військового майна також зазначається термін оренди.

На малоцінне і швидкозношуване військове майно, що видано матеріально відповідальною особою в індивідуальне користування військовослужбовців (працівників), можуть складатися групові інвентаризаційні описи, в яких крім установлених відомостей зазначаються відповідальні за таке майно посадові особи. Ці особи повинні бути ознайомлені з груповими інвентаризаційними описами, що засвідчується їх підписом.

Військове майно, що надходить у період проведення інвентаризації, приймається матеріально відповідальною особою в присутності членів інвентаризаційної комісії та вноситься до окремого інвентаризаційного опису із зазначенням дати надходження майна, його постачальника, найменування та кількості.

У разі тривалого проведення інвентаризації у виняткових випадках матеріально відповідальні особи можуть в присутності членів інвентаризаційної комісії відпускати військове майно в користування із складанням окремого інвентаризаційного опису.

Під час проведення інвентаризації об’єктів незавершеного капітального будівництва в інвентаризаційному описі зазначається їх найменування, обсяг виконаних і оплачених робіт за видами і конструктивними елементами, ступінь готовності. Сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, що знаходяться на робочих місцях, але ще не оброблялися, фіксуються в окремих інвентаризаційних описах.

Інвентаризаційна комісія повинна перевірити, чи не значиться у складі незавершеного капітального будівництва устаткування, що передано для монтажу, але монтажні роботи фактично ще не розпочато, а також стан об’єктів, будівництво яких тимчасово припинено.

Результати інвентаризації за кожним видом військового майна відображаються у інвентаризаційному описі окремо за місцезнаходженням цього майна і за матеріально відповідальними особами.

В інвентаризаційному описі зазначається:

• найменування військового майна;
• одиниця виміру;
• кількість, якість (категорійність) військового майна за даними облікових документів;
• фактична наявність військового майна, його якість (категорійність);
• обсяг нестачі та надлишку військового майна;
• обсяг надлишкового військового майна.

В інвентаризаційному описі озброєння, військової та спеціальної техніки обов’язково зазначаються заводські номери цього майна.

Інвентаризаційний опис складається в двох примірниках (у разі заміни матеріально відповідальної особи — в трьох), які підписуються головою і усіма членами інвентаризаційної комісії, а також матеріально відповідальною особою та командиром (начальником) підрозділу, де проводилася інвентаризація.

На кожному інвентаризаційному описі матеріально відповідальною особою виконується напис такого змісту: “Усе військове майно, пойменоване в цьому інвентаризаційному описі, перевірено інвентаризаційною комісією у моїй присутності та внесено до опису. Претензій до комісії не маю. Майно, зазначене в описі, знаходиться на моєму відповідальному зберіганні”. Напис засвідчується підписом цієї особи.

У разі наявності претензій у напису зазначається їх зміст.

Бланки інвентаризаційних описів можуть заповнюватися від руки або з допомогою оргтехніки. Записи в бланках, що заповнюються від руки, виконуються кульковою ручкою чітко і зрозуміло.

В інвентаризаційних описах ніякі підчистки не допускаються.

Виправляти помилки потрібно в усіх примірниках опису шляхом закреслення неправильних і написання зверху правильних даних.

Виправлення обов’язково обумовлюються і підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальною особою.

В інвентаризаційних описах не допускається залишати незаповнені рядки. На останніх сторінках інвентаризаційних описів робляться прочерки.

На кожній сторінці інвентаризаційного опису зазначаються облікові номери військового майна і загальний підсумок його кількості у натуральних показниках незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах тощо) це майно відображено.

У разі коли матеріально відповідальна особа виявить після закінчення інвентаризації помилки в інвентаризаційних описах, вона повинна негайно (до відкриття складу, комори, секції тощо) заявити про це інвентаризаційній комісії, яка проводить перевірку таких фактів. У разі їх підтвердження інвентаризаційна комісія виправляє виявлені помилки. Виправлення обов’язково обумовлюється і підписується всіма членами інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальною особою.

Узагальнення результатів інвентаризації.

Виявлений надлишок військового майна підлягає обліку з подальшим з’ясуванням причин його виникнення і встановлення винних осіб.

Застосування норм на убуток військового майна провадиться тільки у разі виявлення його нестачі. Убуток військового майна в межах установлених норм визначається після покриття нестачі такого майна за рахунок надлишків за пересортицею і списується за рішенням командира (начальника) військової частини.

У разі відсутності установлених норм убуток розглядається як нестача військового майна.

У документі, що засвідчує списання нестачі військового майна, повинні міститися заходи, які необхідно здійснити з метою запобігання її виникненню в подальшому.

Результати інвентаризації оформляються актом, до якого додаються інвентаризаційні описи і який підписується головою і членами інвентаризаційної комісії, а також у порядку ознайомлення командирами (начальниками) відповідних служб.

Акт разом з інвентаризаційними описами, оригіналами облікових документів та письмовими поясненнями, одержаними від матеріально відповідальних осіб, щодо виявлених надлишків і нестач військового майна, висновками та пропозиціями інвентаризаційної комісії подається на затвердження командиру (начальнику) військової частини.

У разі виявлення за результатами інвентаризації надлишку або нестачі військового майна командир (начальник) військової частини призначає розслідування з метою встановлення причин їх виникнення, розміру заподіяної шкоди та винних осіб.

Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб установлено в ході інвентаризації.

Відповідальність за нестачу військового майна несуть матеріально відповідальні особи.

Рішення про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок нестачі військового майна, і про ступінь відповідальності винних осіб приймається на підставі матеріалів інвентаризації, під час проведення якої встановлено причини, розмір шкоди та винних осіб, або результатів розслідування.

Заподіяна шкода відшкодовується винними особами у порядку, передбаченому законодавством.

У разі коли винних осіб не встановлено або за рішенням суду відмовлено у стягненні з них відшкодування, військове майно списується в установленому порядку.

Якщо під час розслідування встановлено, що нестача військового майна виникла внаслідок зловживання службовим становищем (розтрата, крадіжка, безпідставне витрачання тощо), за наявності ознак злочину командиром військової частини проводиться дізнання згідно із законодавством або справа передається в установленому порядку органові, який проводить досудове слідство.

Командир (начальник) військової частини видає за результатами інвентаризації наказ і доповідає про них вищестоящому командиру (начальнику).

3. Порядок списання втрачених матеріальних та грошових засобів за інспекторськими свідоцтвами (Російська Федерація)

Списання передчасно прийшли у непридатний (граничне) стан або втрачених матеріальних і грошових коштів є одним з важливих заходів, спрямованих на збереження військового майна.Аналіз практики показує, що не всі посадові особи, відповідальні за підготовку документів, що обгрунтовують необхідність списання втрачених матеріальних і грошових коштів, здійснюють дану діяльність належним чином.Основними причинами всіх виявлених недоліків у підготовці документів на списання втрачених матеріальних і грошових коштів є:суб'єктивні причини - слабке знання вимог нормативних правових актів, що регламентують списання втрачених матеріальних і грошових коштів і несумлінне ставлення посадових осіб до підготовки вищевказаних документів;об'єктивні причини - наявність недоліків в нормативних правових актах, що регламентують списання втрачених матеріальних і грошових коштів.З метою уникнення в подальшому помилок, викликаних суб'єктивними причинами, а також з метою уникнення помилок при підготовці інших нормативних правових актів, замість діючих, що регламентують списання матеріальних та грошових коштів, автор пропонує всім зацікавленим посадовим особам ознайомитися зі змістом даної статті і висловити свою точку зору по спірних питаннях.Основним нормативним правовим актом, який регламентує списання втрачених матеріальних і грошових коштів, є Керівництво по списанню з обліку прийшли у непридатний (граничне) стан або втрачених матеріальних і грошових коштів (далі - Керівництво) 1986Списання втрачених матеріальних і грошових коштів проводиться за інспекторським свідченнями (ст. 2 Керівництва).Беручи до уваги зміст ст. 29 і абз. 1 ст. 36 Керівництва, автор вважає, що інспекторських посвідчень повинен видаватися, тільки якщо сума шкоди, яка не може бути відшкодована за рахунок винних осіб, відноситься повністю або частково за рахунок держави.В іншому випадку, тобто коли сума збитку повністю відшкодована за рахунок винних осіб, ми не зможемо знайти у ст. 29 Керівництва той пункт, на підставі якого має бути видано інспекторських посвідчень. Такого пункту в ст. 29 Керівництва просто немає.У відповідності зі ст. 29 Керівництва інспекторські свідоцтва видаються в наступних випадках:а) коли матеріальні і грошові кошти втрачені в результаті стихійних лих або військових дій;б) коли матеріальні і грошові кошти втрачені в результаті пожежі, катастрофи або аварії і відсутні підстави для притягнення до матеріальної відповідальності посадових та інших осіб;в) коли матеріальні і грошові кошти знищені або приведені в непридатний (граничне) стан за розпорядженням військового командування в цілях запобігання захоплення їх противником чи з метою попередження і ліквідації заразних захворювань;г) якщо сума збитку, заподіяного втратою матеріальних і грошових коштів, перевищує суму, визначену судовими органами до стягнення з винного, або перевищує суму начетов, який за законом можливо накласти на винного в адміністративному порядку;д) коли збитки, завдані втратою матеріальних засобів, був допущений в ході випробувань або навчань і немає підстав для віднесення суми заподіяного збитку за рахунок винних осіб.Інспекторські свідоцтва видаються на списання перепалу пального (палива), факт якого підтверджений в установленому порядку, без віднесення перепалу до втрат матеріальних засобів;е) коли відсутня будь-чия вина в заподіянні збитків державі (крім випадків, зазначених у п. "а" ст. 29 Керівництва);ж) коли суд (арбітражний чи третейський) відмовив у позові, правильно оформленому і своєчасно пред'явленому до належного відповідача, а в разі незгоди позивача з відмовою - після розгляду його скарги вищестоящим органом і затвердження рішення суду (арбітражного або третейського) про відмову в позові;з) коли матеріальні і грошові кошти втрачені внаслідок розкрадання або знищені, а винні в цьому особи, які підлягають залученню в якості обвинувачуваних, не встановлені або переховувалися від слідства і суду, або їх місцеперебування невідоме з інших причин. У цих випадках видача інспекторських посвідчень провадиться після винесення постанови про призупинення попереднього слідства або ухвали суду про зупинення провадження у справі. Після встановлення або розшуку винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності до них пред'являється цивільний позов;і) встановлення повної безнадійності стягнення.Стягнення визнається безнадійним: після закінчення строку позовної давності, якщо суд відмовив у відновленні пропущеного строку (у цьому випадку призначається службове розслідування для визначення винних у несвоєчасному поданні позову і приймається рішення згідно з Федеральним законом "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців" від 12 липня 1999 р. № 161 і Положенням про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації); при встановленні судом неспроможність боржника та неможливості відновлення стягнення надалі; у зв'язку зі смертю боржника, якщо після нього не залишилося майна, на яке за законом може бути звернено стягнення.Правильне визначення відповідності випадку заподіяння будь-якого збитку тому чи іншому пункту ст. 29 Керівництва має важливе значення, так як це, зокрема, впливає на вартість втрачених матеріальних засобів, перелік документів, що додаються до клопотання на отримання інспекторського свідоцтва, правомочність посадових осіб, які мають право видавати інспекторські свідоцтва.У зв'язку з вищевикладеним пропоную детально розглянути зміст даної статті Керівництва.П. "а" ст. 29 Керівництва в якості випадків втрати матеріальних і грошових коштів встановлені тільки лише стихійні лиха та військові дії. Однак автор вважає, що п. "а" ст. 29 Керівництва слід застосовувати також у наступних випадках втрати матеріальних і грошових коштів:- Диверсії (що підтверджується абз. 1 ст. 34 Керівництва);- Терористичні акти, погроми, дії незаконних збройних формувань;- Та інші подібні випадки.П. "б" ст. 29 Керівництва слід також застосовувати у випадку, коли матеріальні і грошові кошти втрачені при ліквідації наслідків пожежі, катастрофи або аварії.П. "е" ст. 29 Керівництва підлягає застосуванню у всіх випадках, коли відсутня будь-чия вина в заподіянні шкоди. Факт відсутності провини повинен бути встановлений в ході проведеного адміністративного розслідування, доведений органами дізнання, слідства.На думку автора, п. "е" ст. 29 Керівництва підлягає застосуванню у всіх випадках відсутності чиєїсь вини в заподіяній шкоді державі, в тому числі коли відсутні підстави для притягнення до матеріальної відповідальності посадових та інших осіб (крім випадків, зазначених у пп. "А", "б", "в "і" д "ст. 29 Керівництва).При встановленні судом (арбітражним або третейським) відсутності чиєїсь вини в заподіяній шкоді державі необхідно застосовувати п. "ж" ст. 29 Керівництва.П. "з" ст. 29 Керівництва в принципі не викликає труднощів у його застосуванні. Однак автору в своїй практиці довелося розглядати клопотання з додається до нього відповідними документами, в якому описувалася наступна ситуація:Військовослужбовець Н. скоїв злочин (№ 1), в результаті якої було завдано шкоду державі. Слідчий прокуратури виносить відносно військовослужбовця Н. постанову про припинення кримінальної справи на підставі постанови Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації про амністію. У період підготовки та направлення до суду позовної заяви про стягнення з військовослужбовця Н. суми заподіяного збитку державі даний військовослужбовець робить черговий злочин (№ 2) і ховається. Порушується кримінальна справа, а потім слідчий прокуратури виносить постанову про зупинення попереднього слідства.Списанню по інспекторського свідченням підлягали матеріальні кошти, втрачені в результаті злочину № 1.Автор вважає, що в подібній ситуації при ухваленні рішення необхідно виходити з наступного:невідомість фактичного місця перебування військовослужбовця Н. не є перешкодою для пред'явлення позову до суду, так як відповідно до ст. 118 ЦПК РРФСР позов до відповідача, місце проживання якого невідоме, може бути пред'явлений за останнім місцем її проживання; суд або суддя у випадку розшуку відповідача може за заявою і клопотанню осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою призупиняти провадження у справі (ст. 215 ЦПК РРФСР), що є підставою для видачі інспекторського свідоцтва.При застосуванні п. "і" ст. 29 Керівництва необхідно усвідомити таке:- Відповідно до п. 4 ст. 3 Федерального закону "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців" посадові особи, винні в пропуску загального строку позовної давності (3 роки), не можуть бути притягнуті до матеріальної відповідальності;- Всі випадки визнання стягнення безнадійним повинні бути підтверджені відповідними документами компетентних органів.Загальним правилом видачі інспекторських посвідчень є те, що інспекторські свідоцтва видаються відповідно до одним з пунктів ст. 29 Керівництва. Однак в практиці можливі випадки, коли інспекторських посвідчень необхідно видавати відповідно з декількома пунктами ст. 29 Керівництва.Так, наприклад, державі завдано збитків двома суб'єктами правопорушення, один з яких сховався від слідства, а інший притягнутий до матеріальної відповідальності, але сума збитку перевищує суму, визначену судом до стягнення з винного. У цьому випадку інспекторських посвідчень доведеться видавати відповідно до пп. "Г" і "з" ст. 29 Керівництва.Таким чином, у разі заподіяння шкоди кількома суб'єктами підстав для видачі інспекторських посвідчень теж може бути кілька.Відповідно до абз. 4 ст. 28 і ст. 30 Керівництва забороняється видавати інспекторські свідоцтва:- Самостійно командирами (начальниками), якщо шкода заподіяна в результаті їх незаконних розпоряджень;- На роздільне (по частинах) списання збитку, заподіяного одночасної втратою військового майна (пожежею, катастрофою, аварією, недостачею і т. д.), кількома посадовими особами або однією посадовою особою, але декількома рішеннями окремо за видами матеріальних засобів.На думку автора, не можна також видавати одне інспекторських посвідчень на списання збитку, заподіяного одним суб'єктом (суб'єктами) правопорушення, але різними діями, кожне з яких є закінченим.Так, наприклад, військовослужбовець Н. вчиняє о 22.00 11 серпня 2000 крадіжку речового майна на складі військової частини 00000. При цьому через його необережне поводження з вогнем виникає пожежа на складі.У даній ситуації необхідно видавати два інспекторських свідоцтва. Перше інспекторських посвідчень - на списання збитку, заподіяного крадіжкою речового майна. Друге інспекторських посвідчень - на списання збитку, заподіяного пожежею.У відповідності зі ст. 31 Керівництва не видаються інспекторські свідоцтва:- На списання передчасно зношеного або втраченого речового майна особистого користування військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом;- На списання знищених (розібраних) з різних причин будівель і споруд. Списання будівель і споруд проводиться за актами у порядку, викладеному в розд. 2 Керівництва.Відповідно до абз. 3 ст. 28, ст. 32, абз. 2 ст. 34 Керівництва інспекторські свідоцтва на списання втрачених матеріальних і грошових коштів в залежності від величини граничних сум мають право видавати командири військових частин або прямі вищестоящі посадові особи.Якщо шкода заподіяна незаконними розпорядженнями командирів (начальників), то інспекторські свідоцтва на списання матеріальних та грошових коштів мають право видавати тільки вищі посадові особи (абз. 4 ст. 28 Керівництва).Ще одним загальним правилом, визначальним правомочність посадових осіб з видачі інспекторських посвідчень, є те, що посадові особи вищих органів управління, які мають право видачі інспекторських посвідчень, користуються у повному обсязі також правами на списання матеріальних засобів, наданими відповідним посадовим особам нижчих органів військового управління ( ст. 7 Керівництва). Незважаючи на те, що в ст. 7 Керівництва йдеться тільки про матеріальних засобах, автор вважає, що цю норму необхідно застосовувати і в випадках втрати грошових коштів.На думку автора, під словосполученням "граничні суми", зазначеним у ст. 32 Керівництва, необхідно розуміти не граничну суму всього збитку, а тільки граничну суму збитку, яка не може бути відшкодована за рахунок винних осіб, відноситься повністю або частково за рахунок держави і списується по інспекторського свідченням.В даний час розмір граничних сум, зазначених у ст. 32 Керівництва, змінений на підставі наказу Міністра оборони Російської Федерації від 11 квітня 1996 р. № 142 та вказівки Міністра оборони Російської Федерації від 19 серпня 2000 р. № 205/2/417.

4. Предмет і метод бухгалтерського  обліку

Предметом бухгалтерського обліку та його об’єктами у військових частинах є:

• активи: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти;

• витрати;

• власний капітал;

• зобов’язання;

• доходи.

До основних засобів належать матеріальні активи, очікуваний термін експлуатації яких більше одного року і вартість яких становить більше 1000 гри. за одиницю (комплект). До них, зокрема, відносяться будинки, споруди, передавальні пристрої, силові машини та обладнання, вимірювальні і регулювальні прилади і пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження. До інших необоротних матеріальних активів належать усі інші необоротні матеріальні активи, що мають матеріальну форму І не входять до переліку основних засобів (музейні цінності, бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди тощо).

До нематеріальних активів відносяться активи, що не мають фізичної та/або матеріальної форми і використовуються військовою частиною у процесі її господарської діяльності більше року (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, права на об’єкти промислової власності, гудвіл, авторські та суміжні з ними права).

До оборотних активів відносяться запаси, дебіторська заборгованість, кошти.

Запаси — це оборотні активи у матеріальній формі, що належать військовій частині, забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані протягом одного року (виробничі запаси, тварини на вирощуванні та відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети, матеріали і продукти харчування, готова продукція, продукція сільськогосподарського виробництва).

Дебіторська заборгованість — це сума заборгованості юридичних та фізичних осіб перед військовою частиною за попередньо оплачені товари, послуги. Вона виникає внаслідок господарських стосунків між ними, До грошових коштів відносяться грошові кошти в касі в національній та іноземній валютах, на рахунках в банку та в органах Державного казначейства, грошові документи в національній та іноземній валютах.

До витрат військових частин відносяться фактичні видатки і виробничі витрати (на науково-дослідні роботи, виробництво продукції підсобних господарств).