Шпаргалка по дисциплине "Бухгалтерский учет Военного имущества"

спеціальні інструменти та спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або за індивідуальними замовленнями);

предмети виробничого призначення вартістю до 1000 гривень за одиницю (комплект) — робочі столи, верстаки, кафедри, парти тощо;

обладнання, що сприяє охороні праці;

предмети технічного призначення, які не можуть бути віднесені до робочих машин (світлокопіювальні рами тощо);

предмети, призначені для видачі напрокат;

господарський інвентар вартістю до 1000 гривень за одиницю (комплект) — предмети конторського та господарського облаштування, конторське обладнання, переносні бар’єри, вішалки, гардероби, шафи, дивани, столи, крісла, шафи та ящики вогнетривкі, друкарські машини, гектографи, шапірографи та інші ручні розмножувальні та нумерувальні апарати, переносні юрти, палатки (крім кисневих), ліжка (крім ліжок зі спеціальним обладнанням), килими, портьєри, столовий, кухонний та інший господарський інвентар, а також предмети протипожежного призначення — гідропульти, степлери, драбини ручні тощо;

інші малоцінні необоротні предмети, термін експлуатації яких більше одного року, а вартість за одиницю не перевищує 1000 грн., — телефони, обчислювальна техніка, пральні та швейні машини, холодильники тощо.

До групи «Білизна, постільні речі, одяг та взуття» у військових частинах відносяться (з виділенням в окремі групи) необоротні матеріальні активи незалежно від вартості і терміну служби:

білизна (сорочки, халати);

постільні речі та білизна (матраци, подушки, ковдри, простирадла, підодіяльники, наволочки, покривала, мішки спальні тощо);

одяг і обмундирування, включаючи спецодяг (костюми, пальта, плащі, кожухи, плаття, кофти, спідниці, куртки, штани тощо);

взуття, включаючи спеціальне (черевики, чоботи, сандалі, валянки тощо);

спортивний одяг і взуття (костюми, черевики тощо).

До групи «Тимчасові нетитульні споруди» відносяться:

тимчасові нетитульні споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;

сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі в лісі (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки тощо).

До групи «Природні ресурси» відносяться мінеральні копалини, нафтові свердловини, родовища корисних копалин, внутрішніх вод, смуги будівельного лісу, що згідно з чинним законодавством належать військовій частині.

До групи «Інвентарна тара» відноситься інвентарна тара тривалого

використання для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах чи для здійснення технологічних процесів, сховища для зберігання рідких та сипучих речовин (баки, скрині, чани, засіки тощо), шафи торговельні та стелажі, інша інвентарна тара.

До групи «Матеріали довготривалого використання для наукових цілей» відносяться матеріали, одержані зі складу лабораторією або іншими структурними підрозділами науково-дослідних інститутів, вузів для науково-дослідних робіт, які використовуються неодноразово або тривалий час, а також матеріали, що є об’єктами наукових досліджень. До цієї групи в установах культури включаються дорогі матеріали, одержані зі складу для реставрації і ремонту видань мистецтва, музейних цінностей та пам’яток архітектури.

До групи «Авторські та суміжні з ними права» відносяться права військової частини на літературні та музичні твори, програми для електронно-обчислювальних машин, бази даних тощо.

До групи «Інші нематеріальні активи» відносяться нематеріальні активи з розподілом за такими підгрупами:

права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

права користування майном (право користування земельною ділянкою, будівлею, на оренду приміщень тощо);

права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

гудвіл (перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання);

інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Розглянуте групування є основним у класифікаційній схемі необоротних активів. Саме на ньому базується поділ рахунків і субрахунків, що становлять клас 1 «Необоротні активи».

Оцінка необоротних активів

Необхідною умовою для правильного обліку необоротних активів є єдиний принцип їх оцінки.

Для оцінки необоротних активів або визначення, в якій сумі той чи інший об’єкт буде признано у фінансовій звітності, використовуються: первісна, відновлювальна, залишкова (балансова) та справедлива вартість.

Первісною вартістю вважається:

для об’єктів необоротних активів, які надходять централізовано в порядку перерозподілу, — їх вартість за даними сторони, яка їх передає (вказується в документах на передачу);

для об’єктів необоротних активів, придбаних за рахунок виділених бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони, — фактичні витрати на закупку. При цьому слід враховувати, що суми податку на додану вартість, транспортні та інші витрати не збільшують вартість цих об’єктів, а списуються на фактичні видатки за кодами економічної і програмної класифікації, що призначені для їх придбання;

для об’єктів необоротних активів, побудованих господарським способом, — фактична собівартість об’єкта;

для об’єктів необоротних активів, виготовлених силами і засобами військової частини, — фактичні витрати на їх виготовлення і доведення до робочого стану;

для будівель і споруд — кошторисна вартість об’єкта.

Витрати на капітальний ремонт не відносяться на збільшення вартості необоротних активів, а відносяться на видатки за відповідними кодами економічної та програмної класифікації.

Необоротні активи, що не мають матеріальної форми, обліковуються за первісною вартістю їх придбання чи створення.

Списання необоротних актів провадиться за первісною вартістю або за відновлювальною вартістю (у разі проведення індексації або 11 гін-оцінки матеріальних цінностей). Окремо зазначається сума нарахованого зносу (на ті необоротні активи, на які він нараховується).

Відновлювальна вартість — це первісна вартість, змінена після переоцінки.

Зміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів провадиться у випадках індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства, а також у разі добудови, дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації відповідних об’єктів та модернізації.

Балансова (залишкова) вартість — це вартість, за якою необоротні активи включаються до балансу після вирахування суми нарахованого зносу, а справедлива вартість — це первісна вартість необоротних активів, отриманих військовою частиною безоплатно.

Документальне оформлення надходження необоротних активів

Джерелами надходження необоротних активів до військової частини є:

• централізовані постачання (безоплатна передача або видача);
• закупівля за рахунок виділених коштів;
• безоплатне отримання від сторонніх організацій та фізичних осіб у вигляді гуманітарної (шефської) допомоги;
• введення в експлуатацію нових об’єктів після будівництва, а також реконструкція, розширення і технічне переоснащення діючих потужностей за рахунок капітальних вкладень;
• прийняття об’єктів на умовах оренди.

Найбільшу питому вагу в системі матеріального забезпечення займає централізоване постачання.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку військових частин операцій з централізованого постачання матеріальних цінностей встановлено Інструкцією, затвердженою наказом Державного казначейства України від 16.12.2002 №232 та спільною Інструкцією Головного фінансово-економічного управління Міністерства оборони України та Державного казначейства України від 18.11.2003 №146/5/2/668 та №07-04/2563 - 9806.

Централізоване постачання необоротних активів військовим частинам здійснюється згідно з нормами забезпечення, встановленими внутрівідомчими документами, за розпорядженнями постачального управління через військові частини (бази, склади), уповноважені постачальним управлінням здійснювати цю видачу (відправку) (рис. 5.2).

Видача необоротних активів з баз та складів Центру або оперативних командувань (ВМС) військовим частинам здійснюється на підставі нарядів (ф. 200) або рознарядок (ф. 1) за наявності в отримувача довіреності (ф. М-2)

Необоротні активи, отримані як гуманітарна допомога, приймає комісія, до складу якої входить представник вищого командування. Комісія здійснює огляд та оцінювання за ринковими вільними цінами на аналогічні об’єкти та складає акт про прийняття, який оформляється за встановленим порядком.

Дані акта відображаються в бухгалтерському обліку. Одночасно проставляється інвентарний номер і робиться запис в акті прийняття необоротних активів.

Після надходження необоротних активів до військової частини матеріально відповідальна особа на документі постачальник;) або на акті приймання повинна розписатись про одержання цих цінностей і прийняти їх на відповідальне зберігання. Матеріально відповідальні особи призначаються наказом командира військової частини. З ними укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. У військових частинах договори про повну матеріальну відповідальність укладаються з начальниками складів, завідуючими господарством, працівниками, що виконують роботи з приймання та видачі матеріальних цінностей. Командування військової частини зобов’язане створити працівнику умови, необхідні для нормальної роботи та забезпечення збереження матеріальних цінностей, ознайомити працівника з діючим законодавством про матеріальну відповідальність за збитки, нанесені державі, а також з діючими інструкціями, нормативами і правилами зберігання, приймання, обробки, продажі (видачі), перевезення або застосування в процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей; провадити у встановленому порядку їх інвентаризацію.

Кожному необоротному активу (крім білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних активів, матеріалів довготривалого використання та таких, що мають специфічне призначення) присвоюється інвентарний номер, який має вісім знаків. Перші три знаки означають номер субрахунку, четвертий — підгрупу і останні чотири знаки — порядковий номер предмета у підгрупі. Для тих субрахунків, для яких не виділені підгрупи, четвертий знак позначається нулем. Наприклад, інвентарний номер 10430001 означає: субрахунок 104 «Машини і обладнання»; підгрупа 3 — вимірювальні прилади; 1 — порядковий номер приладу у підгрупі.

Інвентарний номер зазначається на жетоні, який прикріпляється до об’єкта, позначається фарбою на об’єкті або проставляється іншим способом. Якщо інвентарний об’єкт є складним і включає ті чи інші відокремлені елементи, що становлять разом з ним одне ціле, 11, і кожному такому елементі повинен бути зазначений той самий інвентарний номер, що й на основному об’єкті.

Для білизни, постільних речей, одягу, взуття та малоцінних необоротних матеріальних активів також встановлюються номенклатурні номери. Вони мають сім знаків: перші три знаки означають субрахунок, четвертий — підгрупу і три останні знаки — порядковий номер предмета у підгрупі. При цьому предметам одного найменування, якості матеріалу та ціни встановлюється один номенклатурний номер. Наприклад, інвентарний номер 1142001 означає: субрахунок 114 «Білизна, постільні речі, одяг та взуття»; підгрупа 2 — постільні речі та постільна білизна (матраци, подушки, ковдри, простирадла, підодіяльники, наволочки, покривала, мішки спальні та ін.); 1 — порядковий номер предмета у підгрупі. Предмети маркіруються спеціальним штампом незмиваною фарбою. Штамп повинен мати найменування військової частини, а в разі здачі предметів в експлуатацію — додатково зазначаються рік і місяць видачі. Жетони та маркірувальні штампи ставляться на такому місці, щоб це не псувало зовнішньому вигляду предмета. У випадку змивання маркіровки вона періодично поновлюється. Матеріально відповідальні особи несуть відповідальність за надходження в експлуатацію немаркірованої білизни, постільних речей та інших матеріальних цінностей у порядку, встановленому чинним законодавством.

Спільною вказівкою начальника Озброєння Збройних Сил України та начальника Головного фінансово-економічного управління Міністерства оборони від 27.12.2002 №127/02/1683 та №146/5/2/1048 запропоновано використовувати для ведення обліку такі книги обліку:

1. Книга реєстрації облікових  документів (ф. 24). Книга призначена  для обліку всіх несекретних  прибуткових та видаткових облікових  документів (накладних, нарядів, рознарядок, актів, чекових вимог, талонів чекових  вимог, атестатів та ін.), карток  обліку, накопичувачів та носіїв облікової інформації, що складаються або надходять, а також для контролю їх повернення після використання. Книга ведеться у фінансово-економічному органі та службі матеріального забезпечення військової частини.