інноваційні підходи до ре соціалізації неповнолітніх засуджених в умовах пенітенціарної системи Великої Британії

Доведено, що соціально-педагогічна ресоціалізація неповнолітніх засуджених в установах усіх типів будується з урахуванням виробленої стратегічної лінії профілактики, що включає в себе: а) загальнопрофілактичні заходи, які спрямовані на попередження відчуження дітей і підлітків від сім’ї, школи, громадських організацій, трудових, спортивних, ігрових та інших спільнот; б) зупиняючі заходи, спрямовані на блокування неправомірної діяльності неповнолітніх; в) спеціальні заходи, спрямовані на профілактику видових груп неповнолітніх, що спеціалізуються на крадіжках, розбої, зґвалтуванні, вживанні наркотиків, токсичних речовин, викрадення автомобілів тощо.

З метою з’ясування функціональних особливостей виокремлено спільні тенденції та принципи ресоціалізації неповнолітніх засуджених у пенітенціарній системі Великої Британії. До основних напрямів роботи з неповнолітніми засудженими британських пенітенціарних установ віднесено: роботу з дітьми з неблагополучних сімей; підтримку й допомогу молодим людям, які порушили закон; допомогу дітям із фізичними й розумовими вадами; турботу про старих і хворих людей. До провідних принципів реалізації превентивних заходів і програм з ресоціалізації неправомірної поведінки зараховуємо: підготовку спеціальних кадрів соціальних працівників, що спеціалізуються на практичній роботі з корекції поведінки; створення мережі спеціальних превентивних служб і структур; визнання сім’ї як провідного інституту соціалізації дітей і підлітків; психологізацію виховно-профілактичної та охоронно-захисної діяльності, провідну роль медико-психологічної допомоги в корекції та ресоціалізації відхилення поведінки неповнолітніх.

Структурно-логічний аналіз наукових джерел, присвячених змістовим і функціональним особливостям ресоціалізації неповнолітніх засуджених в умовах пенітенціарної системи Великої Британії, дозволив виявити такі інноваційні підходи до досліджуваного процесу: 1) наявність поряд із державними соціальними структурами широко розвиненої мережі неурядових, громадських структур або напівдержавних утворень для здійснення процесу ресоціалізації неповнолітніх засуджених; 2) фокусування уваги на передумовах, а не наслідках скоєння злочину; 3) впровадження реінтеграційної моделі ресоціалізації неповнолітніх правопорушників; 4) гуманізація превентивної системи; 5) діяльність інституту пробації.

РОЗДІЛ ІІІ

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО БРИТАНСЬКОГО ДОСВІДУ ДЛЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ У ПЕНІТЕНЦІАРНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

3.1. Основні механізми ресоціалізації неповнолітніх України

На сучасному етапі розвитку українського суспільства основним документом, що регламентує пенітенціарну діяльність, є Кримінально-виконавчий кодекс України. У ньому зазначено, що метою пенітенціарного процесу є захист інтересів особи, суспільства й держави шляхом створення умов для виправлення й ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими [26, 3]. Показовою, у зазначеному аспекті, є зміна назви Державного департаменту у справах виконання покарань на Державну пенітенціарну службу України.

Вважаємо за необхідне звернутися до наукових розвідок, у яких розкриваються етапи ресоціалізації щодо неповнолітніх правопорушників. Зокрема, російський дослідник В. Зритнєв визначає відповідні етапи з урахуванням провідної ролі основних соціальних інститутів [19]:

1. Період початкової ресоціалізації передбачає злам стереотипу «правопорушник», «важкий підліток». Підліток має сам позбавитись усієї атрибутики тієї вуличної кримінальної субкультури, що досі мала для нього виняткову значущість. На цьому етапі реалізується функція ресоціалізації цілепокладання, у результаті чого виникає можливість змінити вектор поведінки особистості неповнолітнього правопорушника зі злочинного на соціально схвалюваний.
2. Період часткової (нестійкої) ресоціалізації припускає можливість рецидивів асоціальних відхилень, що найчастіше провокуються інерційністю колишніх соціальних експектацій, стереотипних оцінок, громадської думки, яка склалася про неповнолітнього в найближчого оточення; на даному етапі реалізуються адаптивна й інтегративна функції ресоціалізації.
3. Період повної ресоціалізації характеризується, практично, завершенням процесу, за якого в підлітка складаються досить міцні погляди, переконання, соціальні орієнтації, формується самосвідомість, здатність до самоаналізу, самовиховання, з’являється прагнення брати участь у суспільно-корисній праці; на даному етапі реалізуються латентні функції ресоціалізації неповнолітніх правопорушників.

Крім того, розглядаючи різні точки зору та аналізуючи літературні джерела щодо визначення етапів ресоціалізації, ми з’ясували наявність інших поглядів на її розв’язання. Так, можна погодитися з позицією професора Н. Стручкова, який виокремлює в ресоціалізації два етапи: пенітенціарний (під час відбування покарання) та постпенітенціарний (після звільнення) [47].

На думку іншого дослідника, В. Южаніна, ресоціалізація засуджених є єдиним процесом, що відбувається в три етапи: допенітенціарний, пенітенціарний і постпенітенціарний. Перший етап починається з десоціалізації особистості, що призвела її на певному життєвому етапі до скоєння злочину, а останній етап закінчується поверненням її до суспільства й адаптацією в ньому [56, с. 15]. Як можна побачити, виділені етапи відносно самостійні, й кожному з них притаманні свої специфічні цілі, задачі та засоби впливу на особистість засудженого. Як показують результати наукових досліджень щодо досвіду ресоціалізації неповнолітніх засуджених, на практиці використовуються лише два останніх етапи.

Необхідно зазначити, що у визначенні етапів ресоціалізації різними дослідниками поширеними є такі підстави їх виокремлення:

• сутнісні характеристики світогляду та поведінки неповнолітніх;
• провідна роль соціальних інститутів.

Логіка нашого дослідження вимагає з’ясування основних механізмів ресоціалізації неповнолітніх засуджених. Зазначимо, що такими механізмами, на нашу думку, є: освітня, виховна, психологічна й соціальна робота із засудженими, а також законодавче закріплення права засуджених на ресоціалізацію, які, у комплексі, повинні забезпечувати досягнення мети ресоціалізації.

Далі схарактеризуємо названі механізми. Освітня робота з неповнолітніми засудженими полягає в наданні їм загальної середньої, професійно-технічної, а в окремих випадках – і вищої освіти. Таку роботу проводять педагогічні працівники загальноосвітньої школи й професійно-технічного училища на території виправного закладу та науково-педагогічний колектив вищого навчального закладу відповідного регіону.

Вважається, що основною метою освітньої роботи з неповнолітніми засудженими є організація освіти як педагогічного процесу, оскільки він має потужний ресоціалізуючий потенціал, високу виховну спрямованість, підвищує рівень загальної культури та почуття власної гідності, розширює перспективи успішної соціальної реінтеграції після звільнення.

Основними напрямами організації освітньої роботи з неповнолітніми засудженими нами було визначено:

- надання базової та  повної загальної середньої освіти (діагностика наявного рівня освіти  та його відповідності віку, що  визначено освітніми стандартами; реалізація Державного стандарту  базової та повної загальної  середньої освіти в особливих  умовах навчання неповнолітніх  засуджених на основі розробки  адаптивних навчальних планів  і програм; організація профільної  гуманітарної або природничо-математичної  освіти; забезпечення діяльності  факультативів для поглибленого  вивчення загальноосвітніх предметів  і підготовки до зовнішнього  незалежного оцінювання (ЗНО) знань; організація класів вирівнювання  для засуджених, рівень освіти  яких не відповідає загальноприйнятому  віку, а також допоміжних класів  для засуджених з вадами фізичного  та розумового розвитку; розробка  й адаптація наявного інформаційного, наукового й навчально-методичного  забезпечення освітнього процесу). Зазначимо, що в більшості виправних закладів працюють середні загальноосвітні школи, а участь засуджених у навчанні заохочується й ураховується під час оцінки ступеня їх виправлення;

- надання професійно-технічної  освіти: (отримання інформації про  рід занять і наявність професії  особи до моменту її засудження, діагностика професійної спрямованості  та бажання отримати професійно-технічну  освіту за певною професією; організація  професійно-технічної освіти за  певними професіями; розробка адаптивних  навчальних планів і програм  відповідно до Державних стандартів  професійно-технічної освіти; створення  умов для проходження навчально-виробничих  практик і виконання професійних  функцій на території виправного  закладу; інформаційне, науково-навчально-методичне  та матеріально-технічне забезпечення  професійно-технічної освіти засуджених). У зв’язку з тим, що більшість  підлітків, які перебувають у  місцях позбавлення волі, не мають  професійної освіти, при виправних  закладах функціонують професійно-технічні  училища, що готують фахівців  більше, ніж двадцяти робочих  спеціальностей, популярних на сучасному  ринку праці;

- надання вищої  освіти (діагностика потенціалу  та потреб засуджених у отриманні  вищої освіти; організація рекламно-профорієнтаційної  роботи ВНЗ спільно з управлінням  ДПтС України в конкретній  області; реєстрація неповнолітніх  засуджених для проходження ЗНО, створення пунктів тестування  у виправних закладах на підставі  угоди між Українським центром  оцінювання якості освіти та  ДПтС України; встановлення взаємодії  з вищими навчальними закладами  щодо прийому та надання вищої  освіти засудженим за різними  напрямами підготовки; реалізація  Державних стандартів вищої освіти  за дистанційною формою, відповідно  до Положення про дистанційне  навчання, затвердженого наказом  Міністерства освіти і науки  України від 21.01.2004 р. № 40; розробка та застосування нових форм і методів дистанційного супроводу засуджених у процесі навчання; забезпечення засуджених необхідними засобами навчання; створення організаційних і матеріально-технічних умов для навчання, проходження навчальних та виробничих практик, державної атестації випускників в умовах колонії тощо.

Другим механізмом ресоціалізації неповнолітніх засуджених є виховна робота з ними в місцях позбавлення волі або виховних колоніях. Така робота здійснюється на основі статей 123, 124, 127, 128 КВК України, «Положення про порядок реалізації у виправних та виховних колоніях програм диференційованого виховного впливу на засуджених до позбавлення волі», що затверджене наказом ДДУПВП від 17.06.2004 р. № 116.

Зауважимо, що виховна робота з неповнолітніми засудженими спрямована на всебічне виховання та розвиток усіх сфер особистості й, передусім, потребнісно-мотиваційної, морально-вольової, творчої та здійснюється персоналом виправного закладу, зокрема вихователями, інспекторами з фізичного виховання й спорту та зі звільнення.

У чинному кримінально-виконавчому законодавстві нашої країни зазначено, що основним напрямом виховної роботи із засудженими є спеціально організоване всебічне правове, трудове, морально-етичне, художньо-естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне, релігійне виховання. Схарактеризуємо особливості здійснення кожного з напрямів виховної роботи з неповнолітніми засудженими.

Правове виховання передбачає здійснення виховних заходів, які спрямовані на формування в засуджених правильного розуміння призначення та сутності законів, стійкого переконання в необхідності їх дотримання, правомірної поведінки в період відбування покарання та після звільнення. Вихователі виправних закладів пропагують правові знання, роз’яснюють сутність чинних законів України; доводять справедливість і гуманність законів; прищеплюють повагу до законів, вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку; сприяють вихованню навичок їх добровільного виконання; знайомлять засуджених із їх обов’язками й правами, роз’яснюють необхідність суворого їх виконання; розвіюють версії про непричетність до злочину та

несправедливість кримінального покарання; роз’яснюють принцип незворотності покарання за скоєний злочин.

Трудове виховання неповнолітніх засуджених здійснюється через систему виховних заходів, які передбачають залучення їх до трудової діяльності з метою психологічної, практичної та моральної підготовки до участі в суспільно-корисній праці після звільнення. Серед таких заходів виокремлюють психологічну підготовку засуджених до суспільно-корисної праці; практичну підготовку засуджених до трудової діяльності; моральну підготовку засуджених до праці.

Морально-етичне виховання засуджених полягає в організації різноманітних виховних заходів, що спрямовані на виявлення й зменшення негативних моральних якостей, етичних переконань, поглядів, звичок і прищеплення засудженим загальнолюдських гуманістичних цінностей, ідеалів добра, правди, справедливості, совісті, людської честі.

Художньо-естетичне виховання неповнолітніх засуджених спрямоване на формування творчо-активної особистості, яка спроможна сприймати, усвідомлювати, цінувати красиве в житті, природі, мистецтві; творити за законами краси.

Фізичне виховання у виправному закладі для неповнолітніх являє собою систему фізкультурно-спортивних і оздоровчих заходів, які проводяться із засудженими з метою укріплення здоров’я, розвитку фізичних сил і морально-вольових якостей, підтримки здорового способу життя, профілактики захворювань. Цієї мети можна досягти завдяки розвитку фізичної сили й витривалості в процесі занять фізичною культурою; удосконаленню спортивних досягнень у певних видах спорту; формуванню переконання в необхідності дотримання здорового способу життя; вихованню комплексу морально-вольових якостей, мотиваційних настанов, а також навичок здорового способу життя під час змагань різного рівня.