Форми і методи соціально-педагогічної роботи з юними матерями

7) організації різновікових  загонів, шефства старших школярів  над молодшими або над дошкільниками; 

8) проведення різноманітних тренінгів;

9) використання виховних  можливостей сім’ї, потенціалу  батька і матері у формуванні  правильного ставлення до майбутнього  батьківства [2]. За таких умов  одним із засобів підвищення  ефективності роботи щодо формування  культури материнства у дівчаток в умовах загальноосвітнього закладу,на наш погляд,є професійна діяльність соціального педагога [12, с. 34].

На сьогодні практика має відповідні приклади реалізації такого завдання в межах просвітницької роботи соціального педагога освітнього закладу засобами бесід, диспутів, конкурсів соціальної реклами, волонтерських акцій, благодійних марафонів, соціальних проектів, тренінгів. Так, просвітницький тренінг «Я – майбутня мама» має структурно-логічну побудову, яка складається з таких модулів: «Внутрішній світ Я», «Я і оточуючий світ», «Моя майбутня сім’я», «Я – майбутня мама». Це – своєрідні сходинки, які допомагають учасникам тренінгу через пізнання внутрішнього світу, характеру, особистісних проявів, своїх цінностей, розуміння соціальних ролей, свого місця у міжособистісному просторі поступово здійснювати цілеспрямоване проектування себе як сім’янина та майбутнього батька чи матері. Безперечно, що ця програма визначається на сьогоднішній день актуальною, але її застосування, на жаль, є поодиноким. Висновки. Отже, за результатами аналізу сучасної соціальної ситуації в Україні,проблема формування культури материнства старшокласниць є актуальною. На теоретичному рівні досліджуються такі питання проблеми як: сутність феномену материнства як соціокультурної категорії, взаємовплив соціального виховання дівчини та виконання нею материнського призначення в історичному контексті,  певні аспекти зарубіжного й вітчизняного досвіду з формування усвідомленого батьківства з урахуванням гендерного фактора [19, с. 57].

Практична діяльність щодо формування культури материнства старшокласниць в умовах соціально-педагогічного  середовища загальноосвітнього закладу  потребує вдосконалення шляхом розв’язання  таких завдань:

- визначення системи  відповідної виховної та соціально-педагогічної діяльності в межах освітнього закладу;

- розробка та запровадження  цільових соціально-педагогічних  програм; 

- налагодження співпраці  школи як відкритої соціально-педагогічної  системи з громадою, деякими державними  установами та громадськими об’єднаннями.

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ  ФОРМИ А МЕТОДИ РОБОТИ З ЮНИМИ  МАТЕРЯМИ

3.1. Зміст та  методи формування у школярок  навичок усвідомленого 

материнства

Одним з важливих напрямів роботи соціального педагога загальноосвітньої  школи з підготовки учнів до сімейного життя є формування в них адекватних уявлень про виконання ролі батьків. Для того, щоб результати цього процесу були ефективними, необхідно знати вихідний рівень сформованості усвідомленого батьківства у старшокласників: їхні знання, ставлення, мрії, плани. Так, відомо, що для школярів раннього юнацького віку характерні певні уявлення в розумінні співвідношення між коханням і шлюбом, нереалістичність у сприйнятті себе та оточуючих, споживацькі тенденції стосовно майбутньої сім'ї та супутника життя. Однак, недостатньо дослідженими залишаються інші важливі аспекти: погляди учнівської молоді на основні функції сім'ї, взаємини між батьком і матір'ю, батьками та дітьми [30, с. 97].

Подальшого дослідження потребує також оцінка дівчатами та хлопцями своєї

відповідності тій моделі сім'ї (батьківської), яка в них  сформувалась. У нашому досліджені ми формування розглядаємо як спеціально організований процес, що надає цілеспрямований  характер і прискорення становленню  особистості, її готовності до успішної життєдіяльності через утворення та розвиток особистих властивостей, оволодіння певним видом діяльності.

Формування навичок  усвідомленого батьківства –  це процес систематичного свідомо здійснюваного  впливу на свідомість дитини, з метою  забезпечення її нормального психічного, статевого розвитку, передачі наукових знань про стать людини, взаємини між людьми.

Метою формування навичок  усвідомленого батьківства є  – організація умов для набуття  та виконання батьківських ролей, готовності підлітка до створення сім’ї; усвідомлення цінності сім’ї та батьківства в житті кожної людини. Формування батьківства як почуття і рольової позиції молоді спрямованої на дитину, здійснюється в процесі соціалізації під впливом наступних соціально-психологічних чинників [8, с. 13]: власний позитивний досвід спілкування зі своїм батьком чи з людиною, яка його заміняла (встановлено, що психологічна підготовка до майбутньої ролі, що відбувається за умови емоційної близькості з власним батьком/ матір‘ю та конструктивних відносин з ними, забезпечує молоді в майбутньому тісний емоційний контакт з власною дитиною, підвищуючи задоволеність батьківською роллю); активна емпатійна позиція одного з членів подружжя стосовно іншого розуміння бажань, очікувань та побоювань); психологічна підтримка один одного; розділення відповідальності за фізичний та психологічний стан, турбота тощо; присутність чоловіка при народженні дитини (психологічна підтримка дружини під час пологів; розуміння процесу народження дитини як спільної праці обох батьків; розуміння пологів як зустрічі з дитиною, а не як “суто жіночої справи”, сповненої болю й крові тощо); перший емоційно-позитивний контакт батьків з дитиною (відчуття задоволеності собою, дитиною; бачення в дитині окремої особистості; повага до її бажань і потреб); особисте бажання бути батьками (свідоме бажання прийняти батьківські ролі поєднана з усвідомленням власної відповідальності за фізичний і психічний розвиток дитини та готовністю вкладати свої фізичні й психологічні сили і час задля благополуччя дитини тощо) [17, с. 45].

 На сьогодні вчені  [2, 3, 8, 9, 25, 27] під змістом формування  навичок усвідомленого батьківства  розуміють систему знань про виконання батьківських функцій, культури взаємин між батьком і матір’ю, шлюб і сім’ю.

Система знань про  виконання батьківських функцій  зорієнтована на загальнолюдські цінності, становить певний логічний взаємозв’язок  різних дисциплінарних знань, які розширюються та поглиблюються з віком дитини. Зміст формування навичок усвідомленого батьківства ґрунтується на таких принципах, як об’єктивність, правдивість, науковість, опори на позитивне, національності, адресності, інформованості, послідовності, системності природності та принцип створення умов, сприятливих для формування навичок усвідомленого батьківства.

Основними завданнями формування навичок усвідомленого батьківства  на думку більшості вчених є наступні:

- обґрунтування цінності сім’ї та батьківства в житті людини;

- ознайомлення з сутністю  батьківства та усвідомленого  батьківства; 

- формування відповідального  ставлення до виконання ролей 

батька/матері та батьківських функцій;

- формування культури  поведінки та спілкування між юнаками та

дівчатами;

- інформування про  етику і психологію батьківської  поведінки; 

- ознайомлення школярів  із стилями батьківської поведінки  та 

ознайомлення з можливими  наслідками батьківства у ранньому віці [ 25, с. 64].

З метою формування навичок усвідомленого батьківства використовується ряд форм та методів. Серед форм найпоширеніших є: індивідуальні ( етична бесіда, консультація, інформування, листування); групові ( тренінг, семінар, тести, відео лекторії, конкурси, вікторини та ін);масові ( тематичні дні, тижні, акції, вечори, конференції та ін).

Одним із основних засобів  згуртування вихованців різної статі  є організація їх спільної діяльності і збагачення досвіду міжстатевого спілкування, серед яких: спільні  трудові справи, громадська діяльність, робота в гуртках, секціях, екскурсії, походи; організація свят, вечорів, організація взаємодопомоги хлопчиків та дівчаток [5, с. 190].

Найбільш доцільними у формуванні навичок усвідомленого  батьківства є методи, які активізують  думку школярів, спонукають їх до роздумів, осмислення інформації, пошуку аргументів за і проти. Серед словесних методів, досить поширеними є метод етичної бесіди, диспуту, „ мозковий штурм”.

Як ефективний метод  формування усвідомленого батьківства, пізнання морально-психологічних засад побудови людських взаємин є також сюжетно-рольова гра. Під час таких ігор учасники прагнуть застосовувати свій життєвий досвід у побудові сюжетної лінії, а значить замислюватись над проблемою; сам процес гри викликає особливу емоційну атмосферу, коли у невимушеній обстановці учасники дискутують на тему кожного варіанту сюжету, типовим чи нетиповим він є у реальному житті, якими можуть бути наслідки запропонованого розв’язку проблеми; програвання ролей вимагає від учасників певної ідентифікації з дійовими особами, що розширює межі образів „Я” і „не Я”. Доцільно використовувати сюжетно-рольову гру та творення на її основі .авторами гри – школярами – оповідання для вивчення типових моделей батьківської поведінки.

З метою активізації  пізнавальних засад статевої свідомості юнаків та дівчат є широко використовується метод „мозкового штурму”, який сприяє активізації розумової діяльності, динамічності розумових процесів, здатності абстрагуватись від об’єктивних умов та існуючих обмежень, формує вміння приймати нестандартні рішення, зосередитись на вирішенні актуальної проблеми [7, с. 10].

Дієвим у формуванні навичок усвідомленого батьківства  виявився метод можливих варіантів (“дерево рішень”), який використовувався для раціоналізації процесу прийняття  рішення в ситуації, коли неможливо однозначно розв’язати поставлене завдання. Зазначений метод ми використовували також під час аналізу соціально-моральних ситуацій, що допомогло нам досягнути повного розуміння причин поставленої проблеми, механізм прийняття складних рішень, проаналізувати суперечливі дані. Це дало змогу точніше оцінити загальний культурний, інтелектуальний рівень розвитку особистості старшокласників.

Ефективним, хоча і трудомістким є дослідницький метод, коли вихованці 

залучаються до самостійного формулювання морально-психологічних проблем, пошуку шляхів їх розв’язання.

Отже, формування навичок  усвідомленого батьківства завжди спрямоване на вироблення у школярів таких раціональних установок: розуміння  сутності поняття усвідомлене батьківство, батьківство, сім’я; знання стлів батьківської поведінки, усвідомлення батьківських функцій, розуміння етико-психологічних, економічних, педагогічних засад розвитку шлюбно-сімейних відносин.

 

3.2. Форми соціально-педагогічної та психологічної роботи з юними матерями 

Проблема підліткової  вагітності та пологів актуальна  у всьому світі. Раннє материнство небезпечно для жінок і може негативно позначитися на дитині. Стаючи матір'ю в підлітковому віці, юна жінка в силу соціальної і психологічної незрілості не в змозі усвідомити всій значимості відбулися в житті змін і відповідальності, яка лягає на її плечі з народженням дитини.

Основні проблеми, з якими  стикаються молоді мами можуть бути пов'язані  з вирішенням матеріальних питань, взаємодією з оточуючими і найближчими родичами, батьками, неготовністю до прийняття ролі матері, відповідальності за свою дитину. Дуже часто, поряд з цим, виникає проблема відмови батька від участі у вихованні дитини. Можуть виникнути і проблеми, пов'язані з релігійними переконаннями сім'ї і соціального оточення. Дуже часто, поява дитини у неповнолітньої матері відбувається в результаті небажаної вагітності. Стрессогенное вплив такої вагітності негативно впливає на емоційні взаємини молодої мами і дитини, причому ще на стадії внутрішньоутробного розвитку. У більшості неповнолітніх вагітних, які звернулися в Соціальний центр під час вагітності відзначаються психічні порушення і проблеми різного роду: істероформние реакції, депресивний стан, психовегетативні порушення, загострення психічних, соматичних хронічних захворювань [8, с. 32].

Підвищена ймовірність  розвитку емоційних порушень у юних матерів може бути пов'язана з  наступними факторами: недостатність  соціальної підтримки, відсутність  професійних навичок і стабільної трудової зайнятості в попередні роки, брак досвіду по догляду за дітьми, незапланована і небажана вагітність, неблагополучні стосунки з батьком дитини, погані відносини з матір'ю в минулому, вживання алкоголю, психоактивних речовин під час вагітності і попередній період, фізичне виснаження, нестача харчування, психічні розлади і патологія характеру юної матері.

Психотерапевтичний вплив  займає значне місце в роботі з  юними матерями в умовах Соціального  центру кризової реабілітації жінок.

У психотерапевтичній роботі з молодими матерями ефективне застосування різних методів і технологій: кризовий консультування, релаксаційні методики (в тому числі музикотерапія, прогресивна м'язова релаксація по Джекобсон, дихальна релаксація), когнітивна психотерапія, метод словесно-емоційного впливу матері на дитину.

На першому етапі  психотерапевтичної роботи з юними  матерями в умовах Соціального центру кризової реабілітації жінок проводиться  кризовий консультування

Кризою в період вагітності, особливо у неповнолітніх, є ситуація, коли знижується здатність жінки та її близьких справлятися з фізіологічними, психологічними, соціальними змінами, пов'язаними з вагітністю, народженням дитини, раннім материнством і питаннями батьківського виховання.

Метою першого етапу  психотерапевтичної роботи є виявлення проблем, особистісно значущих для неповнолітньої матері, настрой на їх рішення, психологічна і інформаційна підтримка, що надається з питань вагітності, післяпологового періоду, з метою поліпшення стану, зняття психоемоційної напруги. У ході консультування застосовується структурована і неструктурована бесіда з клієнткою. За підсумками першого етапу орієнтовно визначається основний напрямок подальшої роботи з молодою мамою, форми роботи - групова або індивідуальна, періодичність і тривалість зустрічей, прогнозується результат роботи.

На другому етапі  психотерапевтичної роботи з неповнолітніми матерями здійснюється зняття емоційної  напруги за допомогою релаксаційних  методик.

Метод прогресивної м'язової релаксації по Джекобсон [7, с. 127].

Вперше запропоновано Джекобсоном в 1922году і потім був вдосконалений ім. Метод заснований на м'язовому розслабленні (релаксації), для боротьби з станами тривоги і емоційної напруженості, шляхом розслаблення периферичної частини церебронейромускулярной кола. Техніка релаксації зводиться до проведення систематичного курсу тренування, що ставить метою навчитися викликати довільне розслаблення поперечно-смугастих м'язів. Для цього рекомендується проведення спеціальної гімнастики по розслабленню м'язів. Всі м'язи розділені на 16 груп: м'язи згиначів і розгиначів: кистей, передпліччя, плечового пояса, спини і живота, шиї, грудей і діафрагми, верхньої, середньої та нижньої третини обличчя, стегна, гомілки, ступні. Необхідно звертати увагу на виникаюче м'язову напругу протягом 5-10секунд з подальшому м'язовим розслабленням 15-20 секунд, навчитися досягати зникнення самих легких ступенів напруги м'язів. Заняття проводяться в групі з 6 осіб, 2 рази на тиждень по 30 хвилин. Крім того сеанси проводяться самостійно жінками 2 рази в день протягом першого місяця, а потім -1 раз на день по 20-30 хвилин [14, с. 89].