Форми і методи соціально-педагогічної роботи з юними матерями

Діти юних батьків  частіше відстають у фізичному  та інтелектуальному розвитку. Якщо ж у родині спостерігаються такі чинники, як бідність, сварки між її членами, низький рівень освіти батьків, то шанси виникнення подібних проблем збільшуються. Саме тому в зарубіжній практиці дуже активно розробляються та впроваджуються технології профілактики юного материнства та організації допомоги матерям-підліткам та їх дітям із використання підходу, орієнтованого на інтереси клієнта., до яких залучаються не тільки представники державних організацій, але й вагому роль у розвитку даного типу технологій відіграють громадські організації, ініціативи з боку громади. Провідні міжнародні організації, серед яких ООН, Всесвітня організація охорони здоров’я, Дитячий Фонд ООН (ЮНІССЕФ) називають проблеми ранньої вагітності та материнства актуальними для всієї світової спільноти та досліджують їх, беруть участь у створенні стратегій щодо їх профілактики та вирішення. Серед рекомендованих підходів, що мають використовуватися для вирішення проблеми, міжнародні організації виокремлюють: міждисциплінарний та міжсекторний, дружній до людини, орієнтований на потреби клієнта [23, с. 15].

Зазначені підходи впроваджуються шляхом реалізації спеціальних програм  на національному, регіональному та локальному рівнях. У вітчизняній  практиці соціально-педагогічної роботи з юними матерями простежуються спроби впровадження зарубіжного досвіду роботи, зокрема досвіду США та Великобританії. Перспективними напрямами соціально-педагогічної роботи в Україні є створення мережі центрів матері та дитини, використання потенціалу прийомної сім’ї; організація тренінгових програм для юних вагітних та матерів з підготовки до пологів та відповідального батьківства, розвитку дитини раннього віку; проведення соціальних рекламних кампаній щодо популяризації здоров’я, а також навчання підлітків навичкам збереження репродуктивного здоров’я, створення умов для продовження ними освіти, отримання професії; розробка теоретико-методичних основ соціально-педагогічної роботи з юними матерями в Україні, превентивних програм щодо попередження ранньої вагітності, розробці інноваційних технологій соціально-педагогічної роботи з не тільки з юними матерями, але й з їх батьками, юнаками, у яких має бути сформовано почуття відповідальності за свою сексуальну поведінку [7, с.83].

2. Причини і наслідки раннього шлюбу і материнства

Вступ у статеві відносини  в підлітковому віці, як правило, відбувається за такими обставинами: нудьга, алкогольне сп'яніння, матеріальна вигода, бажання привернути до себе увагу і утримати партнера, для самоствердження, як засіб довести свою дорослість, насильство. Найчастіше ці статеві зв'язку призводять до таких наслідків:

• Рання вагітність, яка найчастіше закінчується абортом з усіма його негативними наслідками;
• Шлюби, укладені між юнаками та дівчатами, які не досягли статевої зрілості, нерідко бувають безплідними, діти, що народжуються в таких батьків, - слабкими;
• Запальні захворювання статевих шляхів і небезпека зараження хворобами, що передаються статевим шляхом;
• Гінекологічні захворювання як наслідок аборту, вагітності та пологів в підлітковому віці;
• Важковирішувані соціальні та морально-етичні проблеми, пов'язані з раннім материнством;
• Раннє статеве життя небезпечне тим, що призводить до порушення гормональної регуляції репродуктивної системи, яка в цьому віці тільки налагоджується [18, с. 10].

Спостерігачі вважають, що традиційний уклад і бідність змушують дівчат-підлітків виходити заміж у ранньому віці. Заміжня школярка, обтяжена сімейними проблемами, стає звичним явищем для нашого суспільства, де в останні роки все більшого поширення набуло ранній вступ у шлюб. Якщо свого часу ранній вступ у шлюб було характерною особливістю для сільської місцевості, то сьогодні такі випадки можна зустріти і в місті. Статистику ранніх шлюбів вести вкрай важко, тому що в більшості випадків 15-16-літні нареченої не реєструються в РАЦСі, а виконання обряду одруження бере на себе духовенство. І лише коли в сім'ї народжується дитина, і на нього потрібно оформити свідоцтво про народження, молоді батьки приходять в ЗАГС. Зворотний бік раннього заміжжя - це часті розлучення.

Для малолітніх наречених  заміжжя незмінно означає ранню  вагітність, що стає найпоширенішою причиною смерті дівчат до 19 років. Ранні шлюби, особливо для дівчаток, можуть бути емоційно і фізично шкідливі. Виходячи заміж у 15-16 років, дівчина ще не готова до статевого життя, до материнства, не склалася психіка, характер, незважаючи на те, що дівчина може виглядати дорослою. Тому сімейне життя перетворюється для неї на суцільний стрес, і згодом всього цього вона може або народити дитину неповноцінним, або втратити його [22, с. 46].

На думку соціологів, ранні шлюби позбавляють дівчат одного з основних прав - права на освіту, яке необхідне для повноцінного вступу у доросле життя.

Коли сьогоднішній підліток що є сили прагне вискочити заміж (одружуватися), іноді навіть не чекаючи дозволеного віку - це для багатьох батьків, звичайно, проблема. Причому найчастіше несподівана. Батьки та педагоги починають задавати питання про причини ранніх шлюбів.

Ранній шлюб - це шлюб, укладений до настання шлюбного віку за спеціальним дозволом адміністративних органів. Але цікаво те, що сьогодні часто шлюби, укладені в 18-20 років, теж вважаються ранніми. Так що може бути, саме з точки зору психологічної, а не юридичною, не варто прив'язуватися в цьому питанні до конкретного віку.

І одна з причин ранніх шлюбів саме в тому, що основна їх причина - прагнення втекти від батьків. У тих сім'ях, де батьки муштрують  дорослих дітей, стежать за ними, не поважають їх гідність, та якщо просто дитині ніде "голову прихилити", немає розуміння, немає відчуття дому - з таких сімей підлітки біжать куди завгодно. І нерідко самим простим виходом здається ранній шлюб (причому в силу наших традицій частіше це роблять дівчата, тому що як правило, дружина йде жити до чоловіка, але якщо хлопчик може піти жити в сім'ю дружини - то й він може одружитися, щоб врятуватися від батьківського диктату). Наступна причина - виросли діти тікають від важкого клімату в сім'ї, від постійних батьківських чвар або від вічної війни між татом і мамою, коли навіть в самому прибраному і облаштованому будинку постійно відчувається не затишок [13, с. 7].

За нинішньої сексуальної  поінформованості та достатньої свободи  є батьки, які всіма силами регламентують інтимне життя дітей хоча весь інтерес дітей до цього життя визначається банальним цікавістю. І виявляється, до цих пір є тенденція реєстрації шлюбу для того, щоб отримати право на інтимне життя. Зрозуміло, що як тільки цікавість задоволено, шлюб стає не потрібним і легко розривається. Соціологи і педагоги говорять: "Ранні шлюби неміцні ...." Але в тому і слабкість такої статистики, що шлюби-то різні. І неміцні саме ті з них, які й шлюбами назвати складно - мабуть тільки фіктивними, тому що в таких шлюбах немає споконвічного серйозного наміру створити сім'ю [5, с. 17].

Підліткам, які серйозно готуються до спільне сімейне  життя, буває нелегко зберегти міцність свого шлюбу - легко говорити про "відповідальності за сім'ю", а  хто цього навчить. Адже якщо в ранні шлюби тікають діти з відверто проблемних сімей - то зрозуміло, яку "школу" та які враження вони отримали в будинку батьків. І саме з цієї моделі, навіть несвідомо, вони можуть будувати і свої сім'ї - тому що іншого-то моделі для них немає.

Ще однією проблемою  раннього шлюбу є так звана  гра в сім'ю: саме тому, що ніде навчитися  власної сімейного життя, діти укладають такий шлюб ніби жартома. Причому прагнуть зробити це якомога раніше - щоб був час у разі чого почати спочатку.

Якщо ранній шлюб укладається  з метою втекти з батьківської сім'ї, поставити експеримент на собі або на партнері, а то й ще гірше - насолити коханому (або коханій), який (а) відкинув (ла) почуття, - зрозуміло, що з такого шлюбу вийде мало чого хорошого, такі шлюби не довгі.

Наслідки раннього материнства і батьківства.

Незважаючи на загальне зниження кількості народжуваних дітей, юні дівчата зараз народжують навіть більше, ніж раніше. Багато з них стають матерями-одинаками, але деякі одружуються, створюють сім'ю з таким же юним чоловіком. Вплив раннього материнства на подальший розвиток дівчини-підлітка і як юні батьки справляються зі своєю роллю.

Зазвичай юні матері передчасно припиняють заняття в школі, вони, як правило, працюють на самих низькооплачуваних місцях і відчувають велику незадоволеність своєю роботою. Вони частіше потрапляють в залежність від державної підтримки. Юні матері повинні продовжувати своє власне особистісний та соціальний розвиток, у той же час намагаючись адаптуватися до цілодобовим потребам немовляти [19, с. 43].

Вплив раннього батьківства на життя юнаків також може бути негативним і мати віддалені наслідки. Багато відчувають тиск, що потребує від них надання підтримки своїм новим сім'ям, тому юні батьки часто кидають школу і зазвичай отримують менше за обсягом освіту, ніж ті їхні однолітки, які не обзавелися дітьми. Також для них більш імовірно отримати некваліфіковану низькооплачувану роботу. З часом у них частіше виникають сімейні проблеми, які нерідко призводять до розлучення.

Часто завагітніли дівчата-підлітки зіштовхуються із сильним несхваленням своєї сім'ї або вже перебувають у конфлікті зі своїми батьками до моменту вагітності. Однак якщо вони не виходять заміж, то у них часто немає вибору, і їм доводиться під час вагітності і після пологів продовжувати жити вдома, перебуваючи у залежному становищі. Тому, з метою уникнути подібної ситуації, у деяких дівчат-підлітків виникає мотивація вступити в шлюб і обзавестися власним господарством. Але заміжжя не завжди є найкращим рішенням проблем юної матері [12, с. 4].

Деякі дослідники вважають, що, незважаючи на те що раннє материнство заважає дорослішання, у багатьох випадках воно краще раннього материнства в поєднанні з раннім заміжжям. За статистичними даними, вступ у шлюб в старшому підлітковому віці частіше призводить до припинення навчання в школі, ніж підліткова вагітність. Крім того, ті, хто вступає в шлюб в такому юному віці, розлучаються частіше, ніж ті, хто спочатку народжує дитину, а заміж виходить пізніше.

Діти батьків-тінейджерів також  перебувають у невигідному положенні  в порівнянні з дітьми батьків  більш зрілого віку. Вони можуть страждати від того, що їхнім батькам не вистачає досвіду виконання дорослих обов'язків і турботи про інших. Оскільки ці юні батьки відчувають стрес і фрустрацію, вони частіше нехтують своїми дітьми або жорстоко поводяться з ними. Діти юних батьків частіше відстають у розвитку та когнітивному зростанні. Якщо в родині одночасно присутні такі фактори, як злидні, розбіжності між подружжям і погану освіту батьків, то шанси виникнення цих проблем у дитини збільшуються [14, с. 41].

Тим не менше деякі юні батьки відмінно справляються з вихованням своїх дітей у той час, як продовжують дорослішати самі. Для цього їм майже завжди необхідна допомога. Найважливішою соціальною завданням залишається допомога юним батькам та їх дітям, спрямована на те, щоб вони успішно розвивалися і стали продуктивними членами суспільства.

РОЗДІЛ ІІ КУЛЬТУРА МАТЕРИНСТВА-ЗАГАЛЬНО-ДЕРЖАВНА ПРОБЛЕМА

2.1. Соціально-педагогічна робота з профілактики раннього шлюбу і материнства.

Важливе значення має статеве виховання - це комплекс виховних та освітніх впливів на дитину, спрямованих на прилучення його до прийнятої в суспільстві системі статевих ролей і взаємин між статями у суспільному та приватному житті. Статеве виховання в широкому сенсі співпадає з процесом статевої соціалізації. У вузькому сенсі розуміється як підготовка дитини до сексуального життя.

Статеве виховання сучасних дітей  і підлітків здійснюється стихійно, необхідна інформація черпається ними з нерівноцінних і суперечливих джерел. Важливим фактором виступають батьки, однак ця роль ними, як правило, недостатньо усвідомлюється. Головною завдання батьки бачать у запобіганні небажаних наслідків сексуального досвіду, тим самим розцінюючи сексуальність як ворожу силу, що вимагає придушення. Підростаючих дітей такий підхід не влаштовує, і вони звертаються до інших джерел, найважливішим з яких виступають більш обізнані однолітки і старші товариші. Саме цим шляхом з покоління в покоління передаються хибні стереотипи, забобони та міфи про чоловічої та жіночої сексуальності [16, с. 78].

Важливий канал статевого виховання - засоби масової інформації, які можуть забезпечити високий професійний рівень, масовість, наочність, можливість індивідуального вибору. Але широке використання цього каналу з метою статевого виховання важко: не всі матеріали прийнятні для масової публікації і демонстрації, особливо в багатонаціональній країні; важко також досягти того, що інформація по точній адресі - дітям і підліткам певної статі, віку.

На думку фахівців, найбільш ефективно  статеве виховання може бути здійснено  в рамках відповідних освітніх програм в освітніх установах. Однак в Україні система таких заходів практично не налагоджена. Цьому перешкоджає поширена думка, що цілеспрямоване сексуальне виховання розбещує дітей і підлітків і провокує їх на небажану поведінку. Досвід країн, де подібні програми здійснюються, показує несправедливість такої думки. Встановлено, що статеве виховання не провокує ранній початок статевого життя. Навпаки, воно забезпечує засвоєння дітьми та підлітками достовірних відомостей і здорових установок в сфері статевих відносин. У результаті значно знижуються показники позашлюбної вагітності підліткової, ранніх шлюбів, абортів, венеричних захворювань, злочинів на сексуальному грунті [14, с. 67].