Форми і методи соціально-педагогічної роботи з юними матерями

ФОРМИ І МЕТОДИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ЮНИМИ  МАТЕРЯМИ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І  ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО  АСПЕКТУ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МАТЕРИНСТВА  В ЮНОМУ 

1. Юне материнство як соціально-педагогічна проблема
2. Причини і наслідки раннього шлюбу і материнства

РОЗДІЛ ІІ КУЛЬТУРА МАТЕРИНСТВА-ЗАГАЛЬНО-ДЕРЖАВНА ПРОБЛЕМА

2.1. Соціальна робота з профілактики раннього шлюбу і материнства.

2. Формування культури юного материнства в системі загальної освіти.

РОЗДІЛ ІІІ ФОРМИ А МЕТОДИ РОБОТИ З ЮНИМИ МАТЕРЯМИ

3.1. Зміст та методи формування у школярок навичок усвідомленого

материнства

3.2. Форми соціально-педагогічної та психологічної роботи з юними матерями 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Впродовж останніх десятиліть однією з соціальних проблем сучасності є юне материнство. Особливість  цієї проблеми полягає у тому, що одночасно мова йде про здоров’я, життя, долю як дітей і тих жінок, для яких материнство стає чинником багатьох ризиків. Саме молоді матері – одна з найуразливіших в економічному, соціальному, психологічному, педагогічному аспектах соціально-психологічна підгрупа. З народженням дитини дівчата юного віку та їхні діти опиняються у складній життєвій ситуації, що, як правило супроводжується бідністю, обмеженістю можливостей для отримання освіти, професії, доступу до медичних та соціальних послуг, небезпекою захворювань, насильства, сексуальної експлуатації. Негативними наслідками ранньої вагітності та материнства стають економічна неспроможність дівчат самостійно забезпечувати безпеку та якість життя собі й своїй дитині, соціальна ізольованість, чисельні психологічні проблеми, дискримінація, небезпека для здоров’я та життя дитини, ризик відмови від неї.

Підліткова вагітність у різних країнах світу, включаючи  Україну, набуває тривожної поширеності. За даними експертів, кількість підліткових  абортів у світі становить 2-4 млн  операцій на рік. 15 млн немовлят народжуються мамами-підлітками; близько 60 тис. дівчат щорічно вмирають під час пологів та абортів.

Виникнення та існування  проблеми юних матерів є віддзеркаленням  серйозних проблем світу, що швидко змінюється, а саме: проблем, обумовлених  глобалізацією, урбанізацією, акселерацією, зміною цінностей у суспільстві, бідністю, застарілими гендерними стереотипами, втратою довіри підлітків до дорослих, послабленням функцій сім’ї як основного інституту соціалізації, недосконалістю системи соціального захисту, охорони здоров’я, соціального виховання.

В Україні, на відміну  від західних країн, проблема юних матерів  сприймається, передусім, як медико-соціально. У теорії та практиці вітчизняної  соціальної педагогіки дослідження  проблеми юного материнства перебуває  на початковому етапі становлення. За виключенням поодиноких досліджень, наразі немає усталених наукових підходів щодо обґрунтування теоретико-методичних основ соціально-педагогічної роботи з юними матерями.

Окремим напрямом вирішення  цієї проблеми стає технологічне забезпечення соціально-педагогічної роботи з юними матерями. У роботах П. Кемерана, К. Криссмана, Ж. Скаллі, С. Свон, А. Пайн-Ендрюс, Д. Триселитис розкрито технології соціальної роботи з юними матерями та їхніми сім'ями. Можливості фостерного виховання (прийомного виховання) щодо юних матерів аналізували Д. Варен, А. Гилчрист, А. Стровер.

Науковий доробок К. Мор, Д. Сцирара, П. Треда присвячено питанням організації превентивної роботи щодо збереження репродуктивного здоров’я, запобігання вагітності в юному віці.

Починаючи з кінця  ХХ ст., важливу роль у розробці проблеми юного материнства відіграють російські дослідники, зокрема В. Брутман, Є. Брюхіна, Ю. Гуркіна, І. Каткова, А. Нагорна, Р. Овчарова.

Концептуальні засади соціально-педагогічної роботи з сім’ями, підготовки підлітків  до сімейного життя, усвідомленого батьківства висвітлено у працях Т Алєксєєнко, В. Бондаровської, Л. Буніної, Т. Говорун, В. Кравця, О. Песоцької, І. Трубавіної.

Об’єкт дослідження – соціально-педагогічна робота з юними матерями.

Предмет дослідження – форми та методи соціально-педагогічної роботи з юними матерями.

Мета  дослідження – вивчити зміст, форми та методи соціально-педагогічної роботи з юними матерями.

Завдання дослідження:

1. Теоретично дослідити соціально-педагогічні аспеки формування культури юних матерів.
2. Визначити шляхи формування культури материнства на рівні загальноосвітніх навчальних закладів.
3. Визначити та описати форми соціально-педагогічної роботи х юними матерями.

Для виховання дитини необхідна наявність обох батьків. Вказуючи на відповідальність матері та батька за виховання дитини, видатний педагог-гуманіст В. Сухомлинський наголошував, що з перших років шкільного життя

потрібно формувати  основи істинної духовної відмінності  чоловіка та жінки – продовження  себе в дітях. Він зазначав, що виховання хорошої матері, хорошого батька, а значить, і хороших чоловіків і дружин – це, по суті, одна з найважливіших цільових ліній роботи школи, адже матерями й батьками будуть майже всі [24]. Ці настанови педагога щодо підготовки молоді до виконання ролей батька/матері, свідомого батьківства, подолання упереджень

при оцінці статевої відповідної  діяльності, набагато випередили час  і слугують наріжними принципами виховання і сьогодні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І  ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО  АСПЕКТУ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МАТЕРИНСТВА В ЮНОМУ

 

1. Юне материнство як соціально-педагогічна проблема

Проблема юного материнства  в останні десятиліття стає все  більш актуальною у зв’язку із зростанням сексуальної активності підлітків, що веде до зростання кількості незапланованих вагітностей і пологів у дівчат-підлітків, і, отже, до збільшення кількості молодих матерів. Материнство в юному віці супроводжується низкою труднощів життєдіяльності, вирішення яких значною мірою залежить як від самих підлітків і їх сімей, так і від суспільства. Раннє материнство веде до соціальної ізоляції юних матерів, переривання їх освіти, що надалі завдає економічний збиток суспільству. Юна мати нерідко позбавлена економічної та психологічної підтримки, що негативно позначається на її соціальному самопочутті та ефективності адаптації до ролі матері.

Народження дитини стає додатковим джерелом емоційного навантаження для юної жінки і її близьких. Поглиблює цю обставину і те, що юні матері стикаються із засудженням, ворожістю оточуючих, серед яких часом виявляються і їхні близькі [1, с. 17].

Таким чином, юне материнство  є складної соціальною, медичною, педагогічною і психологічною проблемою, актуальність вивчення якої не викликає сумніву. 

Термін „юне материнство” за змістом у різних науках відрізняється визначенням вікових меж юних матерів та залежить від позицій різних дослідників. І. Братусь у своєму дослідженні визначає, що до категорії юних матерів відносяться дівчата та молоді жінки віком від 10 до 21 року. Такі вікові межі, перш за все, визначено експертами Всесвітньої організації охорони здоров’я. Нижня вікова межа обумовлена явищем акселерації, що спостерігається на різних континентах з другої половини ХХ-го сторіччя. Верхню вікову межу віку юних матерів визначено з урахуванням того, що, як правило, до 21 року молода людина набуває самостійності, починає професійну кар’єру [7, с. 88].

Вчені визначають, що поняття  „юне материнство” базується на

змісті поняття „материнство”. Термін „материнство” розглядається  як соціально-культурний феномен, сутність якого полягає у виношуванні, народженні, догляді, захисті дитини, забезпеченні умов для повноцінного розвитку дитини жінкою (В. Брутман, Т. Говорун, Г. Філіппова) [2; 3; 4]. Деякі дослідники розглядають материнство як провідну соціальну жіночу

роль, виконання якої запрограмовано на рівні материнського  інстинкту, що закладений у жіночій  природі (В. Кравець, Ж. Свон, К. Кріссман) [6; 7]. Однак, сучасні гендерні теорії, базуючись на антропологічних, етнокультурних, соціологічних дослідженнях, наголошують на тому, що феномен материнства формується під впливом культури, характеру соціально-економічних, гендерних, сімейних відносин у конкретному суспільстві [16 с. 47].

На основі цих концептуальних підходів нами визначено юне материнство  як соціально-культурний феномен, сутність якого полягає у виношуванні, народженні, догляді та вихованні дитини матерями юного віку (до 21 року). Аналіз наукових публікацій та, досліджень проблеми свідчить про те, що фактори, які стають причинами ранньої вагітності, мають комплексний характер. Серед них основними можна назвати: активізацію процесів акселерації і раннього вступу в пубертатний період; лібералізацію поглядів з боку суспільства на зниження віку початку сексуальних відносин взагалі та дошлюбних сексуальних відносини зокрема; вплив засобів масової інформації, молодіжної моди і поп-культури, що пропагують і схвалюють вільні сексуальні стосунки; сприйняття підліткового віку як очікуваних можливостей для сексуального експериментування; тиск сексуально активних підлітків на однолітків, спонукання до початку статевих стосунків; усталеність певних гендерних стереотипів, згідно з якими дівчина не повинна відмовлятися від сексуальних стосунків, якщо вона „по-справжньому кохає”; сексуальне, фізичне та психічне насильство; неблагополучні чи проблемні стосунки підлітків із батьками; побічний ефект непрофесійних освітніх програм стосовно застосування контрацептивних засобів; відсутність ефективної системи структурної профілактики для молоді, у тому числі зорієнтованої на дівчат-підлітків [5, 6].

Варто звернути увагу  на проблеми та наслідки, що пов’язані  з вагітністю, пологами та материнством у юному віці. Юна дівчина, яка  завагітніла, опиняється у складній життєвій ситуації, і часто не знає, до кого звернутися за допомогою. Вона стикається з певними фізичними, соціальними, психологічними, економічними труднощами. Розглянемо деякі з них. Це по-перше, високий рівень смертності серед юних породіль та народжених ними дітей, що є серйозною проблемою юного материнства, яка посилює тривогу фахівців. Це обумовлено, перш за все, фізіологічною незрілістю організму: кістки таза ще не сформовані і цим ускладнюється процес виношування плоду та перебіг пологів. Вагітні дівчата не знають про правила поведінки під час вагітності. Вони не звертають увагу на правила харчування, не дотримуються гігієнічних норм, вживають алкоголь, тютюн, а часом й наркотики, що ускладнює вагітність, підвищує ризик виникнення анемії, передчасних пологів, смерті матері й плоду. Результати досліджень свідчать про високу частоту народження недоношених дітей у матерів 15-17 років, що майже в 2 рази перевищує аналогічні показники у жінок старшого віку [19, с. 33].

Ситуацію ускладнює  також те, що вагітні підлітки звертаються  до жіночих консультацій в останні терміни вагітності чи вже безпосередньо у пологові будинки, коли надання ефективної медичної допомоги матері й плоду стає проблематичним. Так, кожна десята неповнолітня вагітна, за даними дослідження І. Каткової, жодного разу не відвідувала лікаря до пологів [8, 228].

Нерідко вагітність у  підлітковому віці закінчується викиднем, наслідком якого стають різні  гінекологічні захворювання, вторинна безплідність, а також психологічні травми. У більшості випадків дівчата-підлітки не знають про негативні наслідки аборту, про його шкоду для дітородної функції жінок, про можливі ускладнення при наступній вагітності, ризик вторинної безплідності. Підлітки, які приймають рішення перервати вагітність, як правило, звертаються до лікаря в пізній термін і, почувши відмову, шукають можливості нелегально зробити аборт. Така поведінка підвищує ризик негативних наслідків, а часом призводить і до летальних випадків. Аборт спричиняє не тільки шкоду для здоров’я, а й може стати причиною виникнення психологічних проблем, таких як постабортний синдром, посттравматичний синдром, страхи, депресії, спроби суїциду [11, с. 88].

Ще однією проблемою  для дівчат-підлітків, які завагітніли  чи народили дитину, стає неможливість відвідувати школу. Дівчата-підлітки, які вийшли заміж через вагітність, рідше продовжують освіту в школі. Пропустивши рік-два у навчанні, молоді матері практично позбавляються шансів на одержання освіти згодом, а, отже, на одержання професійної кваліфікації, можливості для працевлаштування, набуття успішного соціального та економічного статусу. Неповнолітні матері стають „резервом” для поповнення рядів бідних, безробітних, соціально незахищених верств населення.

Проблема самотності та відсутності підтримки стає актуальною для юної породіллі. Батько дитини у 90% випадків не допомагає їй, до того ж виникають проблеми педагогічного характеру, адже юні матері не готові до виконання відповідальної ролі вихователя. Все це стає причиною стресу для юної матері та справляє негативний вплив на дитину. Проблема вагітності та народження в ранньому віці стає причиною такого явища, як соціальне сирітство. Матері-підлітки залишають дітей у пологових будинках, що характерно для країн колишнього Радянського Союзу, включаючи Україну. Російський дослідник Брутман зазначає, що більшість юних матерів кидають своїх дітей, агресивно з ними поводяться. 15% новонароджених, яких залишають у пологових будинках – діти юних матерів [8, с.229].

Ще однією соціальною проблемою, що є наслідком юного  материнства є проблема насильства та жорстокого поводження з дітьми. Через брак батьківських навичок, психологічну неготовність до нової соціальної ролі юні матері жорстоко ставляться до своїх дітей та схильні до різних форм насильства.