Роуп скіпінг – як засіб розвитку координаційних здібностей молодших школярів на уроках фізичного виховання

.

Кафедра олімпійського  та професійного спорту

 

 

 

Бояр Іван ……

 

Студент 61 групи заочної  форми навчання

 

 

 

 

 

РОУП СКІПІНГ –  ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

 

 

 

 

 

                                                                Науковий керівник: доцент

                                                                 кафедри …………..

.

 

 

Луцьк – 2005

 

ЗМІСТ

	Умовні скорочення ..............................................................	3
ВСТУП	…………………………………………………………...……	4
РОЗДІЛ 1.	ФІЗІОЛОГІЧНІ  ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ  ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ  ...................	6
1.1.	Особливості стану здоров'я  дітей молодшого шкільного віку	6
1.2.	Фізіологічні  особливості дітей молодшого  шкільного віку	8
1.3.	Стрибучість, координаційні   здібності   й   особливості   їх   розвитку   у   дітей молодшого шкільного віку ...................... ...............................................	12
1.4.	Роуп-скіпінг  – як засіб розвитку координаційних здібностей молодших школярів ..................................................................	20
РОЗДІЛ 2.	ЗАДАЧІ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ  ДОСЛІДЖЕНЬ	24
2.1.	Задачі дослідження ................................................................	24
2.2.	Методи дослідження ........................................................ …	24
2.3.	Організація дослідження ........................................................	27
РОЗДІЛ 3.	РЕЗУЛЬТАТИ  ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ..........................	28
3.1.	Систематизація вправ роуп-скіпінгу різної категорії  складності .....................................................................................  ........................................................................	28
3.2.	Класифікація  роуп-скіпінгу для розвитку основних фізичних  якостей .......................................................................................	31
3.3.	Аналіз щільності  уроків фізичного виховання у  молодших класах різної спрямованості  .............................	34
	Висновки……………………………………………………	38
	Література…………………………………....……………….	39
	Додатки ..................................................................................	44

 

 

 

 

 

 

Умовні скорочення

 

ЗОШ – загальноосвітня  школа;

ЧСС – частота  серцевих скорочень;

ЦНС – центральна нервова система;

ССС – серцево  судинна система;

МСК – максимальне  споживання кисню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність. На даному етапі в Україні склалася несприятлива екологічна й соціальна ситуація, яка негативно впливає на стан здоров'я населення, і в першу чергу на дітей. За даними Міністерства охорони здоров'я близько 90 % дітей і підлітків мають відхилення у стані здоров'я, більше 59 % - низьку фізичну підготовленість. За останні 5 років на 41 % збільшилася кількість учнівської і студентської молоді, яка відноситься до спеціальної медичної групи. Спостереження показують, що в школах не проводяться шкільні ранкові зарядки, рухливі перерви, години здоров'я, фізкультурні хвилинки. Все це призводить до зниження працездатності учнів, збільшення їх захворюваності, порушення росту й розвитку організму [28].

Молодший  шкільний вік є найважливішим  періодом у формуванні особистості  дитини. Віковий період 6-7 років є  критичним як період адаптації до систематичних занять у школі, оскільки обсяг рухової активності порівняно з дошкільним періодом знижується в два рази, а це, в свою чергу, негативно відображається на стані здоров'я дитини [33]. Повноцінне фізичне виховання позитивно впливає на дитину, сприяє гармонійному розумовому і фізичному розвитку.

Фізичне виховання  в школі не відповідає вимогам  сьогодення. Причиною цього є низький  рівень матеріальної бази та відсутність  належного обладнання. Тому на уроках фізичної культури діти не отримують  необхідного фізичного навантаження. Через відсутність необхідного інвентарю вчителі подекуди на уроках фізичного виховання застосовують засоби, зокрема кросову підготовку та гімнастику на снарядах, які не під силу дітям з низьким рівнем фізичного розвитку. Такі уроки знижують інтерес до занять, діти перестають їх відвідувати, будь-якими способами намагаються звільнитися від уроків фізичної культури.

Порівнюючи  систему фізичного виховання  України і зарубіжних країн, слід відмітити, що в нашій країні на уроках фізичної культури основну увагу звернено на освітні завдання, в той час як в інших країнах більше уваги приділяється оздоровленню дітей найрізноманітнішими засобами. Уроки проводяться цікаво, емоційно, застосовуються найрізноманітніші, найновіші засоби фізичної рекреації, які викликають інтерес у дітей і сприяють виробленню звички до систематичних занять фізичною культурою.

Роуп скіпінг  один із популярних за кордоном засобів  рухової активності [55]. Простота, доступність, дешевизна, емоціональність дають  можливість використання його на уроках фізичної культури в молодших класах. Техніка стрибків різного ступеня складності доступна для дітей, тому її реально можна застосовувати в будь-яких умовах.

У зв'язку з  вищезазначеним, ми спробували вивчити  можливості використання роуп скіпінгу на уроках фізичного виховання в нашій країні.

Мета  роботи - виявити можливості й обумовити шляхи застосування роуп скіпінгу на уроках фізичної культури та в позанавчальний час.

Об'єкт  дослідження - рівень рухової активності молодших школярів на уроках фізичної культури.

Предмет дослідження - система вправ роуп скіпінгу і можливості його застосування з оздоровчою метою на практиці фізичного виховання.

Наукова новизна. Вперше систематизовано засоби роуп-скіпінгу, наведено класифікацію вправ для розвитку різних рухових якостей у дітей молодшого шкільного віку.

Гіпотеза. На нашу думку, використання елементів роуп-скіпінгу у фізичному вихованні школярів позитивно вплине на їх організм і підвищить інтерес до занять.

Структура й обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літературних джерел і додатків. Текст дипломної роботи викладено на 59  сторінках, включаючи 5 таблиць і 1 рисунок.

 

РОЗДІЛ 1

 

ФІЗІОЛОГІЧНІ  Й ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

1. Особливості стану здоров'я дітей молодшого шкільного віку

 

Однією з  першорядних проблем нашого буття  є проблема здоров'я. Існує багато підходів до визначення його поняття. Така моногамія обумовлена відсутністю чіткої класифікації об'єктів здоров'я, оскільки одні визначення пов'язані з характеристикою "індивідуального", інші  – "популяційного"       рівня [9].

Здоров'я - це гармонія, внутрішній системний порядок, який забезпечує

такий рівень енергетичного потенціалу, який дозволяє людині добре почувати себе й оптимально виконувати біологічні та соціальні функції [2].

Зміцнення здоров'я  повинно спрямовуватися на підвищення потенціалу організму, з якого б  рівня воно не починалось [3].

Одним із складників стану здоров'я людини є його фізичний розвиток. Це чіткий показник (індикатор) соціально-економічних змін як позитивного, так і негативного характеру.

Встановлено, що в сучасній популяції школярів різко зросла частка дітей з дефіцитом маси тіла (до 20 %). Це особливо гостро відчувається у тих дітей, які тільки вступають до шкільного життя. Отже віковий період 7—8 років є критичним як період адаптації до систематичного навчання. Нова система навчання дітей з 6 років ще більше загострила проблему їх здоров'я. Близько 16 % дітей цього віку не готові до шкільного навчання, а в 30—50 % виявлено функціональну незрілість. Після закінчення 1 класу у більшості з них помітно падає гострота зору, включаючи групу ризику з міопії (54 %), знижується гемоглобін у крові, зростає астенія, з'являються функціональні порушення серцево-судинної системи, захворювання органів травлення (29,4 %), порушення постави і стоп (38 %), посилюються нервово-психічні розлади [29].

Хребет дитини в цьому віці відрізняється великою  гнучкістю і нестійкістю основних згинів - грудного й поперекового. Грудний згин повністю формується до 7-го року життя, а поперековий — до 12-го. Еластичний зв'язковий апарат, товсті міжхребетні диски і слабо розвинуті м'язи спини призводять до деформації хребта. Важливе місце при цьому належить фізичній культурі, оскільки в структурі потреб та інтересів дітей і підлітків заняття фізичними вправами посідають одне з провідних місць [47]. Тому існує тісний зв'язок між діяльністю м'язів, станом внутрішніх органів і психічним станом дитини [53].

Під впливом  занять фізичними вправами змінюється характер діяльності всіх органів і систем організму, удосконалюється їх будова, підвищується стійкість до захворювань та впливу стресових ситуацій, загалом зміцнюється соматичне та психічне здоров'я.

Починаючи з молодших класів, необхідно не лише сприяти  тому, щоб фізичні вправи мали позитивний вплив на психічний розвиток учнів, але й щоб самі діти отримували початкові знання про механізми такого впливу. При цьому необхідно пам'ятати, що в початковій школі головним на уроках фізичної культури є оволодіння правильними й необхідними рухами, формування початкових знань про основи фізичної культури і здорового способу життя.

Для нормального  планування фізичних навантажень необхідно враховувати ряд чинників, які впливають на закономірність розвитку організму. Без їх урахування позитивні зрушення в органах і системах організму під впливом фізичних навантажень можуть і не спостерігатися. До факторів, які негативно впливають на розвиток молодого організму, належать гіподинамія, гетерохронізм та забруднення території радіонуклідами [17].

Гіподинамія – це обмеження рухової активності [41]. Причинами її можуть бути фізичні, фізіологічні й соціальні фактори. В сучасних умовах поширення   гіподинамії   у   дітей   пов'язане   з   надмірним   їх   захопленням комп'ютерною   технікою,   збільшенням   занять   розумової   праці   (вивчення іноземних мов, захоплення музикою, малюванням та ін.).

Низький рівень рухової активності досить негативно  впливає на організм дитини. Різноманітність  причин, які породжують дефіцит рухів, ступінь його вираження і тривалість створюють діапазон змін в організмі: від адаптаційно-фізіологічних до патологічних [28].

 

 

2. Фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку

 

Вивчення  фізіологічних особливостей дітей  молодшого шкільного віку дуже важливе для раціональної побудови занять із фізичного виховання. Вік 7-10 років є досить важливим періодом вікового розвитку дитини. Саме в цьому віці відбувається різкий перебіг в організмі дитини, тобто у неї формується конституція тіла, помітно вдосконалюються фізичні якості.

В процесі  дослідження розвитку дитячого організму  була встановлена нерівномірність  формування морфологічних і функціональних показників [48  ]. Гетерохронність  – нерівномірність розвитку  дитячого організму торкається всіх органів і систем, довжини і маси тіла, нервово-м’язової системи, ЦНС і ССС. Циклічність розвитку дитячого організму полягає в тому, що періоди посиленого росту, що сполучаються із значною активізацією енергетичних і обмінних процесів, змінюються періодами сповільненого росту, супроводжуються значним накопиченням маси тіла і переважанням процесів диференціювання.

На думку  багатьох авторів [40,45,48], найбільш природним  і потужним фактором впливу на організм є засоби фізичного виховання.

Роботами  Г.С.Туманна (1976), В.П.Філіна (1972). М.А.Фоміна (1991), В.М.Волкова (1993) та інших, був встановлений взаємозв’язок  фізичного розвитку, функціонального стану організму і рухових здібностей дітей, що вказує на необхідність врахування особливостей формування дитячого організму.

Діти у віці 7-10 років, за встановленою періодизацією  А.А.Маркосяна відносяться до групи другого дитинства, а за віковою періодизацією, що існує  в педагогіці і спортивній практиці – до групи молодшого шкільного віку.

Молодший шкільний вік  характеризується відносно рівномірним розвитком опорно-рухового апарату, але інтенсивність росту окремих признаків різна. Довжина тіла в цей період збільшується швидше ніж його маса.

Вища нервова діяльність і нервова  система.

Від сильних  змін з віком особливо потерпає нервова система. Ріст мозкової частини черепа закінчується в основному до 10 років. І.П.Павлов зазначає про те, що "реактивність мозку змінюється з віком". У віці 7—9 років розвиток коркового відділу великих півкуль головного мозку відбувається особливо інтенсивно. Значно покращується робота рухового аналізатора кори головного мозку. Саме тому рухи дітей 7 років стають більш координованими й різноманітними [18]. Удосконалюється друга сигнальна система в зв'язку з формуванням і розвитком у корі головного мозку центрів читання та письма [51].

Нервова система  у дітей менш працездатна, ніж  у дорослих, тому вони швидше втомлюються як при фізичних, так і при розумових навантаженнях, мають меншу витривалість [37].

У віці 7 років  збільшується сила і рухливість збуджувальних і гальмівних процесів, стають повноцінними процеси згасаючого і диференційованого гальмувань [23]. У першому класі ці процеси розвиваються повільно, важко, вимагають великого розумового напруження. Вони супроводжуються руховим неспокоєм і зміною вегетативних процесів. У результаті повсякденного тренування роботи нервової системи посилюється питома вага роботи другої сигнальної системи. У дітей семирічного віку швидко утворюються позитивні умовні рефлекси. Тому їм необхідно наводити якісь позитивні приклади і якомога ширше використовувати метод наочності.