Роуп скіпінг – як засіб розвитку координаційних здібностей молодших школярів на уроках фізичного виховання

Експериментальні  дослідження свідчать, що цілеспрямований розвиток і вдосконалення координаційних здібностей з раннього віку, включаючи молодший шкільний, приводять до того, що діти значно швидше і раціональніше оволодівають різними руховими діями, постійно поповнюють свій руховий досвід.

Основою координаційного  вдосконалення в молодшому шкільному  віці є забезпечення широкого базису рухових дій (фонду засвоєних рухових умінь і навичок) і на його основі досягнення різностороннього розвитку координаційних здібностей [9].

Для успішного вирішення цього завдання молодших школярів, в першу чергу, треба ознайомити з різноманітністю рухових дій. На заняттях з ними необхідно вивчати різні вправи, які на перший погляд нові й незвичні, і більшість із яких можна розглядати як координаційні. Самою поширеною серед них є група загальнопідготовчих координаційних вправ [42].

Особливості методики розвитку координаційних здібностей у молодшому шкільному віці.

Забезпечення  широкого координаційного базису - фонду нових рухових умінь і навичок, які рекомендовані шкільною програмою для засвоєння в 1-3 класах, і на цій основі розвиток різних координаційних здібностей, що мають місце прояву в циклічних і ациклічних локомоціях, метальних рухах з установкою на дальність і на точність, в рухливих іграх та спортивно-ігрових рухових діях.

2. Виховання   специфічних   координаційних  здібностей,   перш  за  все 
здібностей щодо точного відтворення і диференціації параметрів рухів, до 
рівноваги й ритму.

3. Вироблення загального сприйняття рухів у вигляді відчуття простору, 
часу,    дозування    м'язових    зусиль,    сенсомоторних    реакцій,    формування мови, мислення та інтелектуальних процесів, рухової пам'яті й уявлення про рухи.

На уроках фізичної культури в молодших класах головним завданням є те, щоб заложити основи для якомога кращого розв'язання завдань фізичного виховання в послідуючі роки, цілеспрямовано й широко використовувати найсприятливіші фази прискореного розвитку координаційних здібностей [12].

Говорячи про відносну самостійність загальнопідготовчих координаційних вправ, слід враховувати, що одну й ту ж вправу можна використовувати як для навчання рухової навички, так і для розвитку координаційних та фізичних здібностей. За своїм впливом всі вправи, які застосовуються в молодшому шкільному віці, носять генералізований характер. Переважна їх дія на рухову навичку чи на координаційну здібність визначається тільки методичною спрямованістю. Вміле поєднання на уроці розвитку координаційних і фізичних здібностей, особливо швидкісних і швидкісно-силових, технічного навчання рухових навичок і координаційних здібностей - відмінна риса добре організованого педагогічного процесу і передумова гармонійного психомоторного розвитку дитини [39].

У молодшому шкільному  віці переважають аналітичні координаційні вправи, які впливають на різні спеціальні і специфічні координаційні здібності. Багато уваги в цьому віці необхідно приділяти загальнорозвиваючим вправам без предметів і з предметами: гімнастичними палицями, м'ячами, прапорцями, обручами, скакалками.

Серед вправ, які комплексно впливають на координацію і спритність, в першу чергу слід назвати рухливі ігри, а також комбіновані вправи (естафети), елементи спортивних ігор. Ці засоби розвитку координаційних здібностей можна застосовувати тоді, коли рухові дії (біг, стрибки, в тому числі і через скакалку, метання, кидки, ловля і передача м'яча,) добре засвоєні, інакше може скластися неправильна координація, яку потім виправити важко [45]. Особливо доцільними є названі комплексні засоби тоді, коли стоїть завдання навчити, вміло застосовувати засвоєні рухові дії (вміння і навички) у змінній обстановці.

Молодші школярі з великим  піднесенням і емоціями приступають  до виконання таких вправ, проте надмірна емоційність може бути причиною шуму на уроці. Тому першою обов'язковою умовою побудови занять є чітка організація й розумна дисципліна, яка базується на точному дотриманні команд, вказівок і розпоряджень учителя. Оскільки запас рухових умінь і навичок, особливо в учнів 1-2 класів, досить обмежений, то другою умовою є необхідність засвоєння нових рухових дій. І третьою умовою виступає суворе дотримання загальних дидактичних принципів [44].

Координаційні вправи, як правило, рекомендовано проводити  в першій половині чи в середині основної частини уроку, поки у дітей зберігається оптимальна психічна і загальна працездатність. Спеціально-підготовчі (підвідні) координаційні вправи, які належать до якогось окремого виду спорту, чи вправи, які вимагають від учня координаційних здібностей з одночасним проявом швидкісних, треба виконувати зразу після підготовчої частини (після комплексу загальнорозвиваючих вправ, у процесі чи після вивчення нового матеріалу, перед закріпленням раніше вивченого).

Ряд координаційних вправ  можна проводити в середині, в  другій половині чи в кінці основної частини уроку (ті вправи, які спрямовані на одночасний розвиток координаційних і швидкісно-силових здібностей, координаційних і силових здібностей, координаційних здібностей і витривалості) [34].

Вправи, за допомогою яких відбувається одночасний розвиток координаційних здібностей і гнучкості, можна включати в будь-який час основної частини уроку чи навіть заключної, де традиційно виконуються завдання на дихання, увагу, відновлення і розслаблення м'язів. У заключну частину уроку можна включати і ряд вправ, які виробляють відчуття простору, часу, диференціації м'язових зусиль.

Відповідно до вимог  шкільної програми в молодшому шкільному  віці пред'являються окремі вимоги для використання скакалки на уроках фізичної культури. Тому що вправи зі скакалкою сприяють розвитку витривалості і одночасно швидкості та стрибучості [36]. Скакалка — це доступний вид рухової діяльності для всіх вікових категорій учнів, застосування її на уроках фізичної культури сприяє гармонійному розвитку особистості [49].

Питання розвитку координації у дітей шкільного віку широко висвітлено в спеціальній літературі. Однак проблема розвитку координації в молодшому шкільному віці засобами роуп скіпінгу у вітчизняній літературі фактично не відображена. В основному питання застосування роуп скіпінгу розглядаються в зарубіжній літературі. Керуючись знаннями про мету, завдання, основні положення, засоби й методи розвитку координаційних здібностей, учитель фізичної культури може використовувати матеріал комплексної програми фізичного виховання для цілеспрямованого їх удосконалення.

У зв'язку з цим ми спробували вивчити можливості застосування елементів роуп скіпінгу на уроках фізичного виховання в нашій країні.

 

4. Роуп скіпінг – як засіб розвитку координаційних здібностей у дітей молодшого шкільного віку

 

Роуп скіпінг  – це новий вид рухової активності, який являє собою звичайні стрибки через скакалку, комбінації стрибків, акробатичних і танцювальних елементів з однією чи двома скакалками, які виконуються індивідуально чи цілою групою [56].

Термін "роуп скіпінг" походить від англійського – Rope-skipping стрибки зі скакалкою, вживаються також терміни skip горе - скакалка для стрибків, Jитр горе - стрибки зі скакалкою.

Стрибки через  скакалку виникли в Античному  Єгипті. Єгиптяни виготовляли в той час скакалки з волокон коноплі. У Древній Греції змагання атлетів включали аналогічні стрибки, тільки не через скакалку, а через пруття дерев. Отже до змісту програми занять із фізичного виховання древньогрецької школи входили окремі елементи роуп скіпінгу. Шведи, наприклад, для стрибків використовували плетені корди, іспанці крутили шкіряні ремені, венгерці застосовували солом'яні скакалки, а корінні жителі Барбадосу стрибали через виноградну лозу.

У кінці 60-70 рр. минулого століття почалася нова ера  для роуп скіпінгу. Основоположником нового масового виду рухової активності є бельгійський тренер футбольної команди Ричард Стендаль, котрий створив першу команду з роуп скіпінгу і очолив в 1983 році Міжнародну організацію роуп скіпінгу [57].

Враховуючи  вік учасників, рівень їх фізичного  розвитку та здоров'я, інтереси, роуп скіпінг можна використовувати з різною спрямованістю:

1. Оздоровча   спрямованість   –   навантаження    помірної   і    низької 
інтенсивності.

2. Рекреативна   спрямованість  –   ігри,   естафети   зі   скакалками,   шоу 
   програми.
3. Розвиток   основних   рухових   якостей   –   стрибки   на   швидкість, 
   витривалість, координацію.
4. Спортивна спрямованість – проведення змагань  із  роуп  скіпінгу, 
   обов'язкова і довільна програма.

На перший погляд, виконання високоінтенсивних  стрибків здається важким, проте цей вид фізичного навантаження є одним із самих ефективних і доступних. Роуп скіпінг – це той вид фізичної активності, який дозволяє тренувати одночасно велику кількість м'язових груп. Заняття зазначеним видом зміцнюють серцево-судинну й дихальну системи, розвивають такі важливі фізичні якості як спритність, координацію, витривалість та швидкісно-силові якості.

Методика навчання роуп-скіпінгу

Перш як приступити до занять роуп скіпінгом потрібно підібрати  скакалку. Довжина скакалки має бути такою, якщо наступити на її середину обома ногами, ручки повинні бути на рівні грудей. Основні прийоми навчання руховим діям залишаються без змін. Це повідомлення теоретичних відомостей і безпосереднє виконання розучуваних рухових дій. Навчання школярів скіпінг вправам спрямовано на освоєння життєво важливих рухових дій і вдосконалення умінь застосовувати рухи в різних по складності умовах.

Приступаючи до їх розучування, вчитель називає учням рухову дію, користуючись спортивною термінологією. Складні по координації рухи спочатку розділяють і розучують по частинах. Спочатку їх об'єднують по декілька в зв'язці і лише після цього освоюють вправу в цілому. В тих випадках, коли рух не можна розділити на елементи, їх розучують в цілому, послідовно переключаючи увагу з одного елементу на іншій.Після засвоєння рухової дії приступають до його вдосконалення.

Для того, щоб повторення не знижували активність школярів, слід змінювати умови виконання  вправ, початкове положення, способи  виконання. У зв'язку з тим, що на уроках фізичної культури немає можливості багато часу витрачати на проведення бесід, пояснення повинні бути лаконічними, ємними за змістом і точними по формулюваннях.

На уроках фізичної культури стрибки з скакалкою використовуються як засіб розвитку основних фізичних якостей: сили, швидкості, витривалості, спритності та інших.

Крім того скіпінг  вправи вигідно відрізняються від  інших засобів так, як не вимагають  спеціального дорогого інвентаря. Вони доступні і цікаві для школярів різного  віку. Тренувальні навантаження легко дозувати для осіб різного рівня підготовленості.

Кожне заняття з роуп-скіпінгу, необхідно починати з підготовчих  вправ: ходьба на зовнішній стороні  стопи, ходьба з перекочуванням з  п'яти на носок, ходьба випадами і  та інші. Це дозволяє уникнути травм і емоційно настроює дітей на стрибки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 

 ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

1. Завдання дослідження

 

1. Вивчити   фізіологічні   особливості   молодших  школярів  за  даними 
літературних джерел.

2. Систематизувати засоби й методи розвитку координаційних здібностей 
молодших школярів за даними літератури.

3. Класифікувати   вправи   зі   скакалкою,  які   спрямовані   на  розвиток 
координаційних здібностей, швидкісних якостей та витривалості.

3. Розробити програму проведення занять з елементами роуп скіпінгу на 
   уроках фізичної культури у молодших класах і дослідити їх ефективність.

 

2. Методи дослідження

 

З метою розв'язання сформованих завдань дослідження  ми використовували такі методи:

1. Аналіз літературних джерел.
2. Педагогічні спостереження (хронометрування).
3. Педагогічний експеримент.
4. Математична обробка результатів дослідження.

Для написання  роботи вивчено й проаналізовано 53 джерела вітчизняних авторів і 7 - зарубіжних, 2 з яких отримано за системою Інтернет.

Педагогічне спостереження являло собою планомірний  аналіз й оцінювання індивідуального методу організації навчально-виховного процесу. Ми спостерігали за проведенням уроків з фізичної культури. Об'єктом спостережень виступали два класи - 3-А і 3-В. В цих класах було проведено хронометраж уроків, тобто визначався час, затрачений на виконання тієї чи іншої дії.

Хронометрування занять здійснювалося шляхом спостереження  за діяльністю окремого учня. Для визначення загальної і рухової щільності уроку хронометрувалися такі види діяльності учнів:

• Виконання фізичних вправ.
• Слухання пояснень і спостереження за показом вправ.
• Відпочинок, очікування учнями чергового виконання завдань.
• Організація занять.