Вплив сумісного внесення інгібітору нітрифікації N-serve на врожай цукрового буряку

в які строки проводити спостереження та облік;

визначити оптимальний об’єм вибірок;

забезпечити показність відібраних вибірок [29].

Вибірка – невелика кількість одиничних об’єктів, узятих із всієї сукупності об’єктів.

Перед закладкою польового досліду обстежують ґрунтові ділянки, на яких передбачається закладання досліду. Для точного встановлення ґрунтової різновидності, крім морфологічного описання ґрунтових розрізів по горизонтам, проводять аналіз складу та властивостей ґрунту. Визначають механічний склад ґрунту, вміст гумусу, вміст рухомого фосфору та обмінного калію (за Чирковим та Масловою), вміст аміачного та нітратного азоту по горизонтам; суму поглинених основ та гідролітичну кислотність (за Каппеном); рН водної та сольової витяжки.

Для дослідження ґрунтової ділянки під дослід необхідно зробити мінімум три розрізи для вивчення фізичних та агрохімічних показників по визначеним горизонтам, тобто мати трьохкратну повторність ґрунтових зразків.

При вивченні доз азоту під цукрові буряки необхідно визначити динаміку мінеральних форм азоту: N – NH4 та N – NO3 , для чого беруть зразки по горизонтам, щоб визначити рух азоту по профілю, на глибину 1 – 1,5м в 5 точках ділянки польового досліду: перед посівом культури до внесення добрив, в період вегетації та в кінці вегетації.

При агрохімічному картографуванні ґрунтів зразки відбирають по ширині на довжину через певну кількість кроків.

Фенологічні спостереження проводять шляхом підрахунку числа рослин, що вступили в певну фазу на визначених площадках. Для цього в чотирьох місцях ділянки відраховують без вибору 10 рослин, потім встановлюють скільки рослин вступило в дану фазу, і вираховують, який відсоток вони складають від загальної кількості взятих рослин. За початок фази приймають день, коли вона спостерігається не менше ніж у 10% рослин на ділянці, і масовий початок фази, коли в неї вступає 75% рослин. Спостереження за початком фаз у дослідних рослин рекомендується проводити одній людині в межах одного досліду.

Фенологічні спостереження дозволяють весь вегетаційний період поділяти на окремі періоди, спостереження за якими дають можливість більш детально встановити за рахунок яких показників отримується сумарний ефект, що оцінюється величиною кінцевого урожаю.

В дослідах з добривами представляє інтерес облік динаміки накопичення рослинної маси. Проби цукрового буряку для аналізу на цукри відбирають по двом діагоналям ділянки по 5 штук з чотирьох місць (20 рослин з однієї діагоналі та 20 рослин з другої діагоналі) з урахуванням площі по закінченню вегетації. Можна відбирати проби просапних культур при прориванні до 100 штук, дорослі рослини – 18-20 рослин (коли габаритні – 8-10).

В польових дослідах з добривами досить корисні для пояснення впливу досліджуваних норм на врожайність та для загальної характеристики досліду спостереження за умовами живлення.

Найбільше поширення отримали кількісно-якісні методи (експрес-методи) хімічного аналізу кліткового соку по Магніцкому або за реакціями на зрізах рослин по Церлинг. Ці методи дозволяють вести контроль за живленням рослин азотом, фосфором, калієм, за надходженням а рослину хлору [30].

На практиці широко застосовують метод візуальної діагностики живлення рослин, де ознаки голодання рослин можуть проявлятися на різних частинах та органах рослин:

при нестачі азоту приріст листя і коренеплоду затухає, листя починає жовтіти біля основи жилок і усихає;

при фосфорному голодуванні спостерігається потемніння зеленого забарвлення листя з появою спочатку синюватого, а потім червонуватого відтінків і темно-коричневих плям з наступним відмиранням;

при нестачі калію утворюються темні плями або смужки на черешках, листя скручується і відмирає;

нестача бору викликає захворювання "гниль сердечка" – відмирають зачатки наймолодшого листя: черешки, а потім жилки на них буріють і чорніють, м'якуш ураженого коренеплоду починає відмирати і чорніти, спочатку біля шийки, а потім і глибше;

характерна ознака нестачі міді (зазвичай на торф'яно-болотяних ґрунтах) – хлороз у вигляді плям, який поширюється з верхівки вниз майже на усю поверхню листа. Жилки і частина тканин різко виділяються блакитнувато-зеленим забарвленням, що створює яскраву мармуровість;

при нестачі марганцю (на чорноземах і солонцюватих ґрунтах) листя має видовжену пластинку і відходить від коренеплоду майже вертикально. Краї листя завертаються, зверху жилки зелені, а тканини між ними поступово стають яскраво-жовтими. Тому синдром недоліку марганцю називають жовтяницею.

Потребу рослин в мікроелементах задовольняють, вносячи мікродобрива в ґрунт, а також при обробці насіння або при позакореневому підживленні [15].

Метеорологічні показники (кількість опадів, температура та відносна вологість повітря) визначають не по середнім даним за місяць чи декаду, а по міжфазним періодам дослідної рослини [30].

 

Табл. 9

 

№ п/п	Мета проведення дослідження	Що і коли заплановано зробити	Методика проведення дослідження
1.	Визначення щільності ґрунту	Навесні, перед сівбою	Метод ріжучого кільця Н.А. Качинського
2.	Визначення вмісту гумусу	Восени, перед закладанням досліду	Визначення загального вмісту гумусу (метод І.В. Тюріна в модифікації В.М. Симакова)
3.	Визначення активної кислотності грунту	Восени, перед закладанням досліду	Визначення активної кислотності ґрунту потенціометричним методом
4.	Визначення вмісту рухомих форм фосфору та калію	Восени, перед закладанням досліду	Визначення вмісту рухомих форм фосфору та калію в чорноземних ґрунтах за методом Чирикова [31]
5.	Визначення вмісту доступного рослинам азоту	Навесні, перед сівбою	Модифікація методу лужного гідролізу, розроблена Є.П.Юрко [32]
6.	Визначення вмісту нітратного та амонійного азоту в грунті	Навесні перед сівбою, в травні (період найбільшої потреби в азотнму живленні), в серпні	Об'ємне визначення амонійного і нітратного азоту в одній пробі [33]
8.	Визначення вмісту цукру в цукрових буряках	Восени, після збирання коренеплодів	Оптичний метод
9.	Визначення вмісту шкідливого азоту в цукрових буряках	Восени, після збирання коренеплодів	Фотометричний метод [34]

 

Відбір ґрунтових зразків проводять агрохімічним буром на глибину орного шару (0 – 25см). Точки відбору ґрунтових зразків розташовують зигзагоподібно вздовж довшої сторони площі досліду з відхиленням ліворуч та праворуч від осі на 4-5м. З загальної кількості відібраних зразків методам квартування відбираємо середній зразок ґрунту масою 300 – 400г, запаковують та потім в лабораторії роблять відповідні аналізи [32].

2.5 Вимоги до вибору ділянки під дослід, план досліду і розміщення досліду в натурі

Ділянка – це елементарна складова частина польового досліду, на якій вивчається один будь-який варіант досліду.

При виборі ділянки для проведення досліду необхідно прагнути до того, щоб вона забезпечувала виконання основних вимог до якості проведення польового досліду: типовість, дотримання принципу єдиної відміни, точність та достовірність результатів.

Ділянка під дослід повинна бути рівною або мати рівномірний, односторонній схил невеликої крутизни (до 1 м). необхідно враховувати також мікрорельєф – не повинно бути замкнутих знижень (воронок, блюдець, западин), бугрів, ложбин та ін..

Для забезпечення дотримання принципу єдиної відміни необхідно мати однорідний за агрохімічними та фізичними властивостями ґрунтовий покрив. Для цього необхідно скористатися ґрунтовою картою масштабом не більше 1:10 000 або провести ґрунтове обстеження вибраної вирівняної ділянки під дослід, щоб визначити тип ґрунту, механічний склад, вміст гумусу, водно-фізичні властивості, кислотність, вміст елементів живлення, бо ці показники особливо важливі у дослідах з добривами. Також необхідно виявити границі окремих ґрунтових ареалів у межах дослідної ділянки для того, щоб можна було найкращим чином розташувати дослід на ділянці.

Ділянка, які відводиться під дослід, повинна за останні 3 – 4 роки , а ще краще за повну ротацію сівозміни, засіватися одними й тими ж культурами з нормальним чергуванням по рокам, а також мати однакову систему обробітку, удобрення та ін. Для цього необхідно ретельно вивчити історію ділянки по книзі історії полів та іншим матеріалам, які є у господарстві. Необхідно враховувати також засміченість полів бур’янами.

При виборі ділянки слід звертати увагу на низку випадкових факторів, які можуть порушити однорідність умов майбутнього досліду. Тому не слід розміщувати дослід ближче ніж 50 – 100м від жилих будинків, тваринницьких будівель, суцільного лісу та ближче 25 - 30м від окремих дерев та доріг, поблизу водоймищ, деревних насаджень На ділянці не повинно бути слідів від земляних робіт, засипаних ям та канав, залишків будівель, стоянок худоби, місць зберігання гною, минулих ґрунтових доріг [30].

До важливих елементів методики польового досліду , які забезпечують високу точність результатів і необхідну типовість у конкретних умовах, відносяться величина і форма ділянок, повторність варіантів досліду, правильний спосіб розміщення ділянок та повторностей в досліді.

Польовий дослід ставлять на ділянках, які мають певний розмір та форму. При встановлені розміру ділянки потрібно враховувати особливості агротехніки рослини: ширину міжрядь, густоту посіву, ширину захвату посівного агрегату та ін. Для просапних культур мінімальний розмір ділянки повинен бути достатнім, щоб виключити вплив мінливості окремих рослин на точність досліду. В літературі частіш за все вказується як мінімум 80 – 100 рослин або площа облікової ділянки для просапних – 50 – 100 м2 [29]. За іншими даними оптимальна площа для дослідів з добривами на основі багаторічної практики дослідних закладів можна рекомендувати середні розміри ділянок для просапних культур 100 – 200 м2 [30]. Але у кожному конкретному випадку на розмір ділянки впливають біологічні, агротехнічні особливості культури, грунтово-кліматичні умови території.

Форма ділянки (відношення довжини до ширини) при закладенні польового досліду може бути:

квадратна – коли співвідношення сторін дорівнює 1. Вона застосовується в дослідах, де суміжні варіанти можуть сильно впливати одна на одну;

прямокутна – при співвідношенні довжини до ширини більше 1, але менше 10. Застосовують при закладені досліду на схилі, де може помітно змінюватись родючість ґрунту;

видовжена – при співвідношенні більше 1. Її застосовують при великих розмірах ділянки та при закладені досліду на схилі, де може помітно змінюватись родючість ґрунту [29]. Прямокутної та видовженої форми ділянки розташовують видовженою стороною до зміни родючості грунту.

Розрізняють дві площі ділянки: дослідну (посівну) та облікову. На посівній площі ділянки розраховують та вносять добрива відповідно до варіанту схеми досліду, проводять усі операції з обробітку ґрунту, посіву і робіт з догляду за рослинами, а з облікової ділянки враховують врожай. Площа облікової ділянки становить різницю між загальною площею та площею захисних смуг.

У дослідах з добривами на межах сумісних ділянок та по краях ділянок, які розташовані поряд з дорогами або незасіяними ділянками поля, прийнято виділяти захисні смуги [30]. Розрізняють бокові та кінцеві захисні смуги. Бокові захисні смуги виділяють вздовж довгих сторін ділянок для виключення впливу рослин сусідніх варіантів. У більшості випадків ширину бокової захисної смуги, з якої збирають врожай перед уборкою облікової площі, встановлюють у межах 0,5 – 1,5м. Кінцеві захисні смуги шириною не менше 2м виділяють для захисту облікової ділянки від випадкових пошкоджень. Крім того, для розвороту машин та знарядь з обох кінців ділянок виділяють захисні смуги шириною не менше 5м [29] або не менше 10м [30]. Як показали досліди С.В. Щерби на Довгопрудній агрохімічній дослідній станції, крайовий вплив для просапних культур помітно впливає не далі одного рядку, або на ширину міжрядь. Тому мінімальна ширина захисної смуги кожної ділянки повинна бути з кожної бокової сторони ділянки 2 рядки. Для просапних культур границі захисних смуг виділяють перед самим збиранням врожаю відліком борозен або рядків.

Спосіб розташування повторень та варіантів в досліді повинен бути таким, щоб охоплювати кожним варіантом більш повно усю строкатість родючості ґрунту дослідної ділянки, створити умови найкращої порівнянності між варіантами, що в результаті забезпечує більшу репрезентативність та точність досліду [30].

Для свого досліду я вибрала ділянку класичної прямокутної форми. За схемою досліду бажаний спосіб розміщення ділянок та повторень у досліді випадковий, або рендомізований – розміщення варіантів на ділянках кожного повторення шляхом жеребкування або по спеціально складеним таблицям випадкових чисел. Але для оптимізації робіт та зручності їх проведення я пропоную метод розщеплених ділянок, який переважно використовують для закладання багатофакторних дослідів, коли необхідно в стаціонарному досліді ввести додаткову групу варіантів, зберігши усі первинні варіанти. Нерідко закладка досліду методом розщеплених ділянок диктується технічними умовами проведення експерименту. Схема розщеплених ділянок – це експеримент, в якому ділянки одного досліду використовуються як блоки для іншого. Ділянки першого порядку (великі ділянки) діляться, розщепляються у вертикальному або горизонтальному напрямі на ділянки другого порядку, а ділянки другого порядку на дрібніші ділянки третього порядку.

Варіанти по головним та субділянкам розміщують методом рендомізації. Особливість їх розташування заключається у тому, що варіанти головних ділянок рендомізуються самостійно, а варіанти другого порядку рендомізуються кожен раз спочатку для кожної головної ділянки або для цілого повторення.

Після вивчення та підготовки земельної ділянки необхідно у польовому щоденнику скласти схематичний план досліду, де позначити точні розміри усього досліду: ширину та довжину ділянок, захисних смуг, доріг, розташування повторень, ділянок, позначити номера ділянок та номера варіантів по ділянках. При цьому особливо важливо, щоб площа усіх посівних ділянок точно відповідала прийнятим розмірам, усі ділянки у всіх повтореннях обов’язково повинні бути однакової довжини та ширини, мати сурово прямокутну форму[29].

Табл. 10

Схема досліду для закладення досліду методом розщеплених ділянок

 

А	Варіанти досліду без застосування інгібітору нітрифікації N-serve	1	P160К160 – фон
		3	Фон + N90
		5	Фон + N120
		7	Фон + N150
В	Варіанти досліду із застосуванням інгібітору нітрифікації N-serve	2	Фон + N-serve
		4	Фон +N90 +N-serve
		6	Фон+N120+N-serve
		8	Фон +N150+N-serve