Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Февраля 2013 в 16:26, курс лекций
1. Сутність і особливості стратегії підприємства
Слово «стратегія» походить від грецького «стратегос», що означає
«мистецтво генерала». В це поняття входить визначення загального плану
компанії чи битви, визначення напрямку головного удару, розподіл
основних сил по фронту, розробка можливих варіантів ходу битви.
1. Сутність і особливості стратегії підприємства.
2. Концепції стратегії підприємства.
3. Еволюція стратегії підприємства.
4. Ієрархія та етапи формування стратегій підприємства.
5. Класифікація стратегій підприємства.
6. Характеристика розробок десяти шкіл стратегій.
функціонування, стадії розвитку, конкурентний статус тощо. Позначаються
на них і особливості національної економіки, галузі, до якої вони належать, а
також такі суб’єктивні чинники, як стратегічне бачення та мислення їх
засновників і менеджерів. Складну і багатоманітну сукупність стратегій
класифікують за такими ознаками:
а) за напрямом розвитку підприємства — стратегії зростання, обмеженого
зростання, скорочення тощо. Їх називають базовими стратегічними
альтернативами;
б) за рівнем управління — корпоративна (портфельна), ділова (бізнес-
стратегія), функціональна (деталізує, підтримує корпоративну і ділову),
операційна (забезпечує досягнення стратегічної мети) стратегії. Всі вони
утворюють «піраміду» взаємопов’язаних стратегій (А.-А. Томпсон, А.-Дж.
Стрікленд);
в) за напрямами діяльності — товарна (визначає перспективний
асортимент товару, обсяг його виробництва і реалізації, розроблення нових
товарів, технологій) і ринкова (обумовлює ринкову поведінку, організацію
збуту тощо) стратегії;
г) за досягненням конкурентних переваг — стратегії фокусування,
диверсифікації, економії на витратах, диференціації (М. Е. Портер);
ґ) за позицією в галузі, ринковому сегменті — конкурентні стратегії
(стратегії лідера, послідовника, претендента на лідерство і новачка (рис.
1.1));
Рис. 1.1. Конкурентні стратегії (за Ф. Котлером)
д) за багатоаспектністю стратегій. За такого підходу основною
класифікаційною ознакою вважають ефективність стратегій підприємства. З
огляду на це П. Друкер виокремив стратегії, які забезпечують першість у
входженні на ринок і динамічне захоплення його; стратегії несподіваного і
швидкого освоєння ринку; стратегії пошуку і захоплення ринкової ніші;
стратегії зміни економічних характеристик продукту (ринку, галузі). Цій
класифікації бракує системного підходу, що унеможливлює ранжування
стратегій;
е) за використанням множини класифікаційних ознак (суб’єктивно
поєднують ключові ознаки різних класифікацій). Унаслідок цього стратегія
може бути витлумачена як функціональна (наприклад, збутова), товарна,
сфокусована на сегмент ринку, обмеженого зростання і стратегія новачка,
що «нападає швидко і зненацька». Для уникнення механічного поєднання
критеріальних ознак потрібно на основі попереднього аналізу (кластерного,
таксономічного, факторного) визначити взаємозв’язок і вагові коефіцієнти
критеріальних показників.
Більшість класифікацій запропонували західні дослідники: І. Ансофф
(конкурентні стратегії), А.-А. Томпсон, А.-Дж. Стрікленд (диверсифікація
стратегій), П. Дойль, Д. Аакер (підприємницькі стратегії) (рис. 1.2).
збуту тощо) стратегії;
г) за досягненням конкурентних переваг — стратегії фокусування,
диверсифікації, економії на витратах, диференціації (М. Е. Портер);
ґ) за позицією в галузі, ринковому сегменті — конкурентні стратегії
(стратегії лідера, послідовника, претендента на лідерство і новачка (рис.
1.1));
Рис. 1.1. Конкурентні стратегії (за Ф. Котлером)
д) за багатоаспектністю стратегій. За такого підходу основною
класифікаційною ознакою вважають ефективність стратегій підприємства. З
огляду на це П. Друкер виокремив стратегії, які забезпечують першість у
входженні на ринок і динамічне захоплення його; стратегії несподіваного і
швидкого освоєння ринку; стратегії пошуку і захоплення ринкової ніші;
стратегії зміни економічних характеристик продукту (ринку, галузі). Цій
класифікації бракує системного підходу, що унеможливлює ранжування
стратегій;
е) за використанням множини класифікаційних ознак (суб’єктивно
поєднують ключові ознаки різних класифікацій). Унаслідок цього стратегія
може бути витлумачена як функціональна (наприклад, збутова), товарна,
сфокусована на сегмент ринку, обмеженого зростання і стратегія новачка,
що «нападає швидко і зненацька». Для уникнення механічного поєднання
критеріальних ознак потрібно на основі попереднього аналізу (кластерного,
таксономічного, факторного) визначити взаємозв’язок і вагові коефіцієнти
критеріальних показників.
Більшість класифікацій запропонували західні дослідники: І. Ансофф
(конкурентні стратегії), А.-А. Томпсон, А.-Дж. Стрікленд (диверсифікація
стратегій), П. Дойль, Д. Аакер (підприємницькі стратегії) (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Класифікація стратегій підприємства
(за І. Ансоффом)
Класифікація стартегій І. Ансоффа має комерційну спрямованість і
орієнтується передусім на конкурентні стратегії, які можна описати з
використанням уточнюючих характеристик: товарна диференціація
(продуктова ніша) визначає особливості продукції підприємства, ринкова
диференціація (ринкова ніша) — особливості його становища на ринку.
В Україні розробленням класифікації стратегій підприємства займаються
К. Редченко, В. Василенко, Т. Ткаченко, А. Бєлошапка, С. Покропивний, В.
Колот, В. Пастухова, А. Наливайко, 3. Шершньова.
Класифікація економічних стратегій підприємства поєднує різні за
змістом і напрямом дії стратегії. Одні з них спрямовані на зовнішнє
конкурентне середовище, інші реалізуються безпосередньо на підприємстві,
проте всіх їх об’єднує єдина мета — запобігання банкрутству підприємства.
Такий висновок зумовив аналіз класифікації економічних стратегій
підприємства, яку здійснив російський дослідник О. Градов (рис. 1.3).
Рис. 1.2. Класифікація стратегій підприємства
(за І. Ансоффом)
Класифікація стартегій І. Ансоффа має комерційну спрямованість і
орієнтується передусім на конкурентні стратегії, які можна описати з
використанням уточнюючих характеристик: товарна диференціація
(продуктова ніша) визначає особливості продукції підприємства, ринкова
диференціація (ринкова ніша) — особливості його становища на ринку.
В Україні розробленням класифікації стратегій підприємства займаються
К. Редченко, В. Василенко, Т. Ткаченко, А. Бєлошапка, С. Покропивний, В.
Колот, В. Пастухова, А. Наливайко, 3. Шершньова.
Класифікація економічних стратегій підприємства поєднує різні за
змістом і напрямом дії стратегії. Одні з них спрямовані на зовнішнє
конкурентне середовище, інші реалізуються безпосередньо на підприємстві,
проте всіх їх об’єднує єдина мета — запобігання банкрутству підприємства.
Такий висновок зумовив аналіз класифікації економічних стратегій
підприємства, яку здійснив російський дослідник О. Градов (рис. 1.3).
Рис.1.3. Економічні стратегії підприємства за (О. Градовим)
Інші класифікації зосереджуються на таких стратегіях підприємства, як
поліпшення якості товару, підвищення організаційно-технічного рівня
виробництва, ресурсозбереження, ціноутворення, вдосконалення управління
персоналом, розвиток маркетингу. Такий підхід ілюструє класифікація
стратегій підприємства, яку запропонував російський учений Раїс
Фатхутдінов (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Класифікація стратегій підприємства (за Р. Фатхутдіновим)
Тип стратегії
Конкретизація напрямів
Стратегія поліпшення якості товару
Орієнтація на найкращий зразок,
який випускають конкуренти;
Орієнтація на найвищі світові
досягнення, тенденції науково-
технічного прогресу щодо
виробництва певного товару
Стратегія підвищення організаційно- Підвищення
рівня
автоматизації
технічного рівня виробництва
виробництва;
Підвищення рівня технологічних
процесів;
Поліпшення фондоозброєності пращ;
Підвищення
організованості
виробничих
та
управлінських
процесів ( координація заходів щодо
Рис.1.3. Економічні стратегії підприємства за (О. Градовим)
Інші класифікації зосереджуються на таких стратегіях підприємства, як
поліпшення якості товару, підвищення організаційно-технічного рівня
виробництва, ресурсозбереження, ціноутворення, вдосконалення управління
персоналом, розвиток маркетингу. Такий підхід ілюструє класифікація
стратегій підприємства, яку запропонував російський учений Раїс
Фатхутдінов (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Класифікація стратегій підприємства (за Р. Фатхутдіновим)
Тип стратегії
Конкретизація напрямів
Стратегія поліпшення якості товару
Орієнтація на найкращий зразок,
який випускають конкуренти;
Орієнтація на найвищі світові
досягнення, тенденції науково-
технічного прогресу щодо
виробництва певного товару
Стратегія підвищення організаційно- Підвищення
рівня
автоматизації
технічного рівня виробництва
виробництва;
Підвищення рівня технологічних
процесів;
Поліпшення фондоозброєності пращ;
Підвищення
організованості
виробничих
та
управлінських
процесів ( координація заходів щодо
забезпечення
якості,
зниження
витрат, дотримання термінів)
Стратегія ресурсозбереження в
Спрощення структури, принципу дії
межах підприємства
виробу;
Поліпшення технологічності
конструкції товару;
Пошук і використання факторів
ресурсозбереження;
Розширення виробництва якісного
товару в країнах, де можна
використати дешевший ресурс
Стратегія ціноутворення
Стратегія преміальних націнок;
Стратегія «глибокого проникнення»;
Стратегія високої чи середньої ціни;
Стратегія високої чи низької
ціннісної значущості;
Стратегія «пограбування»;
Стратегія «демонстративного
блиску»
Стратегія вдосконалення управління Управління конфліктами і стресами;
персоналом
Дотримання режиму праці і
відпочинку;
Забезпечення нормального морально-
психологічного клімату в колективі;
Стимулювання праці персоналу;
Маркетингова стратегія
Стратегія «проштовхування» або
«витягування»;
Стратегія розподілу і ціноутворення;
Стратегія «зняття вершків» або
«проникнення»;
Стратегія охоплення ринку;
Стратегія інтенсивного чи
вибіркового збуту;
Стратегія ексклюзивного розподілу
(охоплення ринку виробником тільки
через одного продавця)
Представлені у цій класифікації стратегії спрямовані на пошук і
реалізацію внутрішніх резервів підприємства, якими можуть бути
організація виробництва, ресурси (матеріальні, інформаційні, технологічні),
персонал. На зовнішнє середовище орієнтовані стратегії ціноутворення і
маркетингу. Особливістю класифікації є конкретизація напрямів і об’єктів
стратегічного аналізу.
Вищенаведені класифікації стратегій за різними критеріями дають
уявлення про різноманітність напрямів діяльності підприємств. Різні
забезпечення
якості,
зниження
витрат, дотримання термінів)
Стратегія ресурсозбереження в
Спрощення структури, принципу дії
межах підприємства
виробу;
Поліпшення технологічності
конструкції товару;
Пошук і використання факторів
ресурсозбереження;
Розширення виробництва якісного
товару в країнах, де можна
використати дешевший ресурс
Стратегія ціноутворення
Стратегія преміальних націнок;
Стратегія «глибокого проникнення»;
Стратегія високої чи середньої ціни;
Стратегія високої чи низької
ціннісної значущості;
Стратегія «пограбування»;
Стратегія «демонстративного
блиску»
Стратегія вдосконалення управління Управління конфліктами і стресами;
персоналом
Дотримання режиму праці і
відпочинку;
Забезпечення нормального морально-
психологічного клімату в колективі;
Стимулювання праці персоналу;
Маркетингова стратегія
Стратегія «проштовхування» або
«витягування»;
Стратегія розподілу і ціноутворення;
Стратегія «зняття вершків» або
«проникнення»;
Стратегія охоплення ринку;
Стратегія інтенсивного чи
вибіркового збуту;
Стратегія ексклюзивного розподілу
(охоплення ринку виробником тільки
через одного продавця)
Представлені у цій класифікації стратегії спрямовані на пошук і
реалізацію внутрішніх резервів підприємства, якими можуть бути
організація виробництва, ресурси (матеріальні, інформаційні, технологічні),
персонал. На зовнішнє середовище орієнтовані стратегії ціноутворення і
маркетингу. Особливістю класифікації є конкретизація напрямів і об’єктів
стратегічного аналізу.
Вищенаведені класифікації стратегій за різними критеріями дають
уявлення про різноманітність напрямів діяльності підприємств. Різні
стратегічні виміри враховує і комбінована класифікація стратегій
підприємства: за рівнем ієрархії управління формування цілей на
підприємстві
стратегія
підприємства
буває
функціональною