Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Февраля 2013 в 16:26, курс лекций
1. Сутність і особливості стратегії підприємства
Слово «стратегія» походить від грецького «стратегос», що означає
«мистецтво генерала». В це поняття входить визначення загального плану
компанії чи битви, визначення напрямку головного удару, розподіл
основних сил по фронту, розробка можливих варіантів ходу битви.
1. Сутність і особливості стратегії підприємства.
2. Концепції стратегії підприємства.
3. Еволюція стратегії підприємства.
4. Ієрархія та етапи формування стратегій підприємства.
5. Класифікація стратегій підприємства.
6. Характеристика розробок десяти шкіл стратегій.
4. Операційні стратегії.
У однобізнесовому підприємстві (вузькопрофільному, що виробляє
однотипну продукцію) застосовують трьохрівневу стратегію, до якої
входять:
1. Корпоративна стратегія, що одночасно є конкурентною (діловою,
бізнесовою).
у цей період загальній схемі розвитку (життєвого циклу) підприємства, яка
охоплює такі основні етапи його створення, становлення і зростання:
—
початок
вертикального
інтегрування
підприємства
для
ефективного проникнення на суміжні ринки;
—
намагання розширити свою частку на ринку з метою досягнення
рентабельності своєї діяльності;
—
прагнення якнайкраще використати свої ринкові можливості
завдяки розширенню спектра товарів і послуг, урізноманітнення їх
пропозиції;
—
усвідомлення неспроможності надалі розвиватися завдяки
проникненню на суміжні ринки і поліпшенню продукції, наслідком чого є
пошук нових можливостей, не пов’язаних з існуючими напрямами
діяльності.
Наприкінці XX на початку XXI ст. постала необхідність заново
дослідити традиційні парадигми економічної конкурентоспроможності та
економічного змагання, оскільки обґрунтовані у 80-ті роки концепції,
методи, інструментарій створення і реалізації конкурентоспроможної
стратегії підприємства не завжди підтверджували свою ефективність.
Вважаючи необхідним подальше вивчення теоретичних аспектів стратегії
підприємств, дослідники однозначно сходяться у своєму баченні її як
найдієвішого і найефективнішого інструмента управління його діяльністю.
Адже управління за допомогою стратегії орієнтує виробничу діяльність
підприємства на запити споживачів, своєчасно і гнучко реагує на зміни,
вимоги зовнішнього оточення, що допомагає йому здобувати конкурентні
переваги, забезпечувати успішну діяльність у довгостроковій перспективі,
досягати намічених цілей.
4. Ієрархія та етапи формування стратегій підприємства
Стратегія підприємства має кілька рівнів декомпонування, кожному з
яких відповідає стратегія певного рангу, тобто, стратегія підприємства
має ієрархічну будову.
Ієрархія
стратегій
означає
ранжування,
взаємозв’язок
і
підпорядкованість різних стратегій, які становлять стратегію підприємства.
У
мультибізнесовому
підприємстві
(багатопрофільному,
диверсифікованому, що виробляє різнотипну продукцію) застосовують
чотирирівневу стратегію, до якої входять:
1. Корпоративна (загальна) стратегія, що одночасно є портфельною.
2. Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії.
3. Функціональні стратегії.
4. Операційні стратегії.
У однобізнесовому підприємстві (вузькопрофільному, що виробляє
однотипну продукцію) застосовують трьохрівневу стратегію, до якої
входять:
1. Корпоративна стратегія, що одночасно є конкурентною (діловою,
бізнесовою).
2. Функціональні стратегії.
3. Операційні стратегії.
Корпоративна (загальна, портфельна) стратегія займає в ієрархії
найвищий рівень. Вона визначає загальний напрямок діяльності
підприємства, один із наступних: або стратегію зростання, або
стабілізації, або скорочення.
Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії підпорядковуються
корпоративній, вказують шляхи досягнення вибраного нею напрямку в
кожній СОБ (стратегічній одиниці бізнесу) і являють собою план
завоювання сильних довгострокових конкурентних позицій (переваг).
Дані стратегії називають ще стратегіями бізнесу, або стратегіями
конкурентоспроможності.
Функціональні стратегії розробляють для кожного функціонального
напрямку діяльності: стратегія виробництва, маркетингу, фінансова
стратегія, стратегія науково-дослідних робіт, стратегія управління
персоналом тощо. Функціональні , доводять корпоративну і конкурентні
стратегії конкретизують стратегії до функціональних служб господарства.
Одночасно функціональні підрозділи помітно впливають на формування
корпоративної і конкурентних стратегій.
Операційні стратегії – це вузькі стратегії для основних структурних
підрозділів підприємства, що не є самостійними: заводів, що входять до
складу підприємства, цехів, бригад, відділів, дилерів тощо. Це найнижчий
рівень стратегії підприємства, з яким пов’язані стратегії, що займають
вищий ієрархією: корпоративна, конкурентні, рівень за функціональні.
Кожен з названих вищих рівнів утворює стратегічне середовище
для нижчого рівня і обмежує його в чомусь.
Формування стратегії підприємства є процесом, який проходить
певні етапи.
На першому етапі розробки стратегії підприємства здійснюють
аналіз середовища, прогнозують його майбутній розвиток, виявляють
можливості і загрози, сильні і слабкі сторони, оцінюють
конкурентоспроможність і прогнозують її зміни.
На другому етапі або паралельно (на новоствореному підприємстві
– на першому) визначають місію, мету і цілі підприємства.
На третьому етапі здійснюють стратегічний аналіз, який полягає в
порівнянні мети і цілей з результатами аналізу середовища, виявленні і
усуненні розривів між ними і, головне, у виробленні альтернативних
стратегій – варіантів стратегічного розвитку.
На четвертому етапі моделюються варіативні сценарії розвитку
подій (оптимістичний, песимістичний та найбільш вірогідний) і
досліджується вплив кожного на сформульовані альтернативні стратегії.
Визначається конкурентоспроможність підприємства у разі реалізації тієї чи
іншої стратегії за певним сценарієм.
На п’ятому етапі здійснюється вибір найбільш прийнятної стратегії з
альтернативних.
2. Функціональні стратегії.
3. Операційні стратегії.
Корпоративна (загальна, портфельна) стратегія займає в ієрархії
найвищий рівень. Вона визначає загальний напрямок діяльності
підприємства, один із наступних: або стратегію зростання, або
стабілізації, або скорочення.
Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії підпорядковуються
корпоративній, вказують шляхи досягнення вибраного нею напрямку в
кожній СОБ (стратегічній одиниці бізнесу) і являють собою план
завоювання сильних довгострокових конкурентних позицій (переваг).
Дані стратегії називають ще стратегіями бізнесу, або стратегіями
конкурентоспроможності.
Функціональні стратегії розробляють для кожного функціонального
напрямку діяльності: стратегія виробництва, маркетингу, фінансова
стратегія, стратегія науково-дослідних робіт, стратегія управління
персоналом тощо. Функціональні , доводять корпоративну і конкурентні
стратегії конкретизують стратегії до функціональних служб господарства.
Одночасно функціональні підрозділи помітно впливають на формування
корпоративної і конкурентних стратегій.
Операційні стратегії – це вузькі стратегії для основних структурних
підрозділів підприємства, що не є самостійними: заводів, що входять до
складу підприємства, цехів, бригад, відділів, дилерів тощо. Це найнижчий
рівень стратегії підприємства, з яким пов’язані стратегії, що займають
вищий ієрархією: корпоративна, конкурентні, рівень за функціональні.
Кожен з названих вищих рівнів утворює стратегічне середовище
для нижчого рівня і обмежує його в чомусь.
Формування стратегії підприємства є процесом, який проходить
певні етапи.
На першому етапі розробки стратегії підприємства здійснюють
аналіз середовища, прогнозують його майбутній розвиток, виявляють
можливості і загрози, сильні і слабкі сторони, оцінюють
конкурентоспроможність і прогнозують її зміни.
На другому етапі або паралельно (на новоствореному підприємстві
– на першому) визначають місію, мету і цілі підприємства.
На третьому етапі здійснюють стратегічний аналіз, який полягає в
порівнянні мети і цілей з результатами аналізу середовища, виявленні і
усуненні розривів між ними і, головне, у виробленні альтернативних
стратегій – варіантів стратегічного розвитку.
На четвертому етапі моделюються варіативні сценарії розвитку
подій (оптимістичний, песимістичний та найбільш вірогідний) і
досліджується вплив кожного на сформульовані альтернативні стратегії.
Визначається конкурентоспроможність підприємства у разі реалізації тієї чи
іншої стратегії за певним сценарієм.
На п’ятому етапі здійснюється вибір найбільш прийнятної стратегії з
альтернативних.
На шостому – готується кінцевий варіант стратегічного плану
підприємства.
На сьомому етапі на базі стратегічного плану розробляються
тактичні середньострокові плани.
Нарешті, на восьмому етапі розробляються оперативні плани та
проекти, і на цьому процес стратегічного планування завершується.
Розпочинається процес реалізації стратегічного плану, тобто процес
стратегічного управління. Він передбачає не лише організацію реалізації
стратегії (9-й етап) але і її практичну оцінку, контроль за виконанням
(10-й етап) і зворотний зв’язок, якщо виявляються помилки, недоробки у
формуванні стратегічного плану на будь-якому із етапів. Інколи такий
зворотний зв’язок передбачає часткові зміни місії і цілей, якщо вони
виявилися до певної міри нереальними. До речі, зворотний зв’язок
можливий на будь-якому з етапів формування стратегії. Все це свідчить
про те, що і формування, і реалізація стратегії становлять єдиний процес.
Причому він є безперервним, оскільки середовище, а, значить, і умови
діяльності підприємства постійно змінюються, стратегічний план
регулярно коригується.
5. Класифікація стратегій підприємства
Систематизація і класифікація стратегій підприємств є важливим
чинником пошуку ними шляхів досягнення своїх цілей, адже це дає змогу
побачити конкретну стратегію на фоні тих, що привели суб’єктів
господарювання до успіхів або унеможливили реалізацію ними свого
потенціалу. Тому знання сильних і слабких сторін певних типів стратегій
сприяє менеджменту підприємства у формуванні конкурентоспроможної
стратеги власної діяльності, оцінюванні її переваг та недоліків і відповідній
організації справ.
Своїм змістом стратегії підприємств відображають особливості їх
функціонування, стадії розвитку, конкурентний статус тощо. Позначаються
на них і особливості національної економіки, галузі, до якої вони належать, а
також такі суб’єктивні чинники, як стратегічне бачення та мислення їх
засновників і менеджерів. Складну і багатоманітну сукупність стратегій
класифікують за такими ознаками:
а) за напрямом розвитку підприємства — стратегії зростання, обмеженого
зростання, скорочення тощо. Їх називають базовими стратегічними
альтернативами;
б) за рівнем управління — корпоративна (портфельна), ділова (бізнес-
стратегія), функціональна (деталізує, підтримує корпоративну і ділову),
операційна (забезпечує досягнення стратегічної мети) стратегії. Всі вони
утворюють «піраміду» взаємопов’язаних стратегій (А.-А. Томпсон, А.-Дж.
Стрікленд);
в) за напрямами діяльності — товарна (визначає перспективний
асортимент товару, обсяг його виробництва і реалізації, розроблення нових
товарів, технологій) і ринкова (обумовлює ринкову поведінку, організацію
На шостому – готується кінцевий варіант стратегічного плану
підприємства.
На сьомому етапі на базі стратегічного плану розробляються
тактичні середньострокові плани.
Нарешті, на восьмому етапі розробляються оперативні плани та
проекти, і на цьому процес стратегічного планування завершується.
Розпочинається процес реалізації стратегічного плану, тобто процес
стратегічного управління. Він передбачає не лише організацію реалізації
стратегії (9-й етап) але і її практичну оцінку, контроль за виконанням
(10-й етап) і зворотний зв’язок, якщо виявляються помилки, недоробки у
формуванні стратегічного плану на будь-якому із етапів. Інколи такий
зворотний зв’язок передбачає часткові зміни місії і цілей, якщо вони
виявилися до певної міри нереальними. До речі, зворотний зв’язок
можливий на будь-якому з етапів формування стратегії. Все це свідчить
про те, що і формування, і реалізація стратегії становлять єдиний процес.
Причому він є безперервним, оскільки середовище, а, значить, і умови
діяльності підприємства постійно змінюються, стратегічний план
регулярно коригується.
5. Класифікація стратегій підприємства
Систематизація і класифікація стратегій підприємств є важливим
чинником пошуку ними шляхів досягнення своїх цілей, адже це дає змогу
побачити конкретну стратегію на фоні тих, що привели суб’єктів
господарювання до успіхів або унеможливили реалізацію ними свого
потенціалу. Тому знання сильних і слабких сторін певних типів стратегій
сприяє менеджменту підприємства у формуванні конкурентоспроможної
стратеги власної діяльності, оцінюванні її переваг та недоліків і відповідній
організації справ.
Своїм змістом стратегії підприємств відображають особливості їх