Критичні періоди дитинства

 Труднощі пошуку точного  терміну, який дозволяє з достатньою  ясністю висловити специфіку  особистісного новоутворення, що  виникає на рубежі раннього  і дошкільного дитинства, нового  бачення світу і себе в ньому,  змушує нас вдатися до розгорнутого  опису. 

  Нове бачення себе полягає в тому, що дитина вперше відкриває матеріальну проекцію свого Я, яке може бути втілене назовні, а його мірою можуть служити його досягнення. Тому кожен результат діяльності стає для дитини і затвердженням його Я. Підпорядковувавши свою предметно-практичну активність культурної традиції, головним носієм якої в розглянутий віковий період є дорослий, дитина перетворює своє ставлення до нього - дорослий постає як знавець і цінитель дитячих досягнень. Тому малюк починає з особливою пристрастю сприймати оцінки, шукати і вимагати у нього визнання своїх досягнень і тим самим стверджувати себе. Рейтинг клієнта і похвала дорослого народжують у малюка почуття гордості, власної гідності. У свою чергу, визнання навколишніх перетворює його почуття, які відчувають при досягненні результату: з радості та гніву ці почуття перетворюються в переживання успіху-неуспіху. Предметний світ для дитини стає не тільки світом практичної дії, світом пізнання, а й сферою самореалізації, сферою, де він пробує свої сили, можливості та стверджує себе. Новизна складається бачення і пов'язана з цим загостреність почуттів народжують той вигляд дитини критичного віку, який так яскраво описаний у психологічній літературі.

2.2 Практичні рекомендації щодо подолання кризи у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку                                                                                                     З приходом в дитячий сад, а потім у школу дитина потрапляє у нові соціальні умови. Змінюється звичний спосіб життя, виникають нові відносини з людьми. Зміна оточення може супроводжуватися підвищенням тривожності, небажанням спілкуватися з оточуючими, відгородженості, зниженням активності. Запропоновані для корекції заняття дозволять дитині легше адаптуватися серед дітей, створять безпечний простір для спілкування, умови для самовираження, об'єднають всіх дітей спільною діяльністю, що сприяє підвищенню впевненості в своїх силах, появи згуртованості.                                                                          Так як саме гра є джерелом розвитку дошкільника, створює "зону найближчого розвитку" - можливість переходу дитини від того, що він вже вміє робити самостійно, до того, що він вміє робити в співпраці. Ця можливість характеризує динаміку розвитку та успішності дитини.

Основна мета корекції - через створення  зони найближчого розвитку сприятиме  психічному й особистісному зростанню  дитини і тим самим допомагати йому адаптуватися до умов дошкільного  та шкільного закладу.

У відповідності  з цією метою формулюються завдання:

• розвивати здатність дитини до емпатії, співпереживання;
• вчити дитину висловлювати своє ставлення до інших людей різними способами;
• формувати позитивне ставлення до однолітків.
• сформувати почуття приналежності до групи, допомогти дитині відчути себе більш захищеним;
• розвивати навички соціальної поведінки;
• сприяти підвищенню впевненості в собі і розвитку самостійності;
• формувати позитивне ставлення до свого "Я".

Тривалість  занять визначається віком дітей.

Наймолодші  діти (3-4 років) зазвичай можуть працювати  не більше 14-20 хвилин. З дошкільнятами 5-6 років можна проводити півгодинні заняття.

Вік впливає  також на оптимальну кількість дітей  у групі: від 7-8 у разі, якщо ви працюєте з дошкільнятами. Вік визначає і  те, яким чином краще розсадити  дітей.

Дошкільнят  зручніше посадити «парашутом», так, щоб  всі могли добре бачити дорослого. Дорослий в цьому випадку займає місце «парашутиста». Найменших  краще посадити на стільчики. Якщо їх посадити на підлогу, вони дуже швидко розповзуться в різні боки.                                                                         

Старшим дошкільнятам можна запропонувати  уявити себе намистинками в намисті, сівши на попередньо розкладену «парашутом»  по підлозі мотузочку. При цьому  з ними розучується правило про  те, що під час занять не можна  чіпати мотузку руками.

    Перехід від раннього дитинства до так званого дошкільному дитинства отримав назву кризи трьох років - це переломний момент у житті малюка. Його називають важким віком: щодо слухняний, в усьому покладається на дорослого і наслідує йому дитина перетворюється на впертого норовливця з непередбачуваною поведінкою і бурхливими реакціями. Строки виникнення такої кризи зазвичай припадають на кінець третього - початок четвертого року життя.

     У цей період батько повинен бачити спробу дитини встановити нові, більш високі форми відносин з оточуючими, бачити спроби дитини виділити своє «Я». Поведінка дитини трьох років часто супроводжується словами: «Я сам». Феномен «Я сам» означає не тільки зовнішню самостійність, самостійність у поведінці, а й психологічне відділення дитини від дорослого. Чим швидше дорослий зрозуміє необхідність перебудови відносин і піде на це, тим менш негативним буде поведінка дитини.                                                                                             Батьки повинні зрозуміти, що всі розумні вимоги дитини, його спроби до самостійності повинні бути задоволені, а демонстративне свавілля однозначно припинено.                                                                                                                             

      Найбільше діти в кризовий період впертості потребують підтримки, розумінні й терпінні люблячих дорослих.  Не соромтеся хвалити дитину за його правильну поведінку. Якщо у відповідь на невдачу малюка ви намагатиметеся пояснити йому помилку і причину поганого настрою, це буде найправильнішою реакцією. Щоб остаточно зняти стан стресу у дитини, запропонуйте йому зробити щось цікаве разом з вами, так ви допоможете йому переключитися і знову знайти самоповагу і душевну рівновагу.

     Діти дуже чутливі і ранимі в цьому віці. Вони об'єктивно не можуть бути завжди «хорошими». Для них дуже важливо знати, куди їм діти злість, образу, страх, якщо щось не виходить, що щось іде не так, як хочеться. Не варто вселяти малюкові, що «хороші хлопчики ніколи не сердяться» або «не можна ображатися на матусю» і т. п. Подібним чином ви даєте дитині заборону на переживання негативних емоцій. Але він, як будь-яка людина, не може бути позбавлений їх. У різних ситуаціях він все одно відчуває «погані почуття», але забороняє собі показати їх або сказати про них. Рано чи пізно вони прориваються назовні, і часто, в перебільшеній формі, так що впоратися з ними самостійно маля вже не може.

    Потрібно показати малюкові дозволені способи відпрацювання негативних емоцій.  Такі емоції, як образа і злість , чудово відіграються в рухливих іграх. Покидати з малюком м'ячик, влаштуйте бій на повітряних кульках, пограйте в кричалки плі сопілці за прикладом Вінні Пуха, побити неслухняну глину, з якої ніяк не виходить ведмедик. Будьте самі як можна більш емоційні у цих іграх. Граючи зі своєю дитиною, ви не тільки допоможете йому звільнитися від неприємних емоцій, але зможете ненав'язливо простежити за тим, щоб «буйство» не вийшло за рамки допустимого та безпечного. Крім того, малюк зрозуміє, що в будь-яких ситуаціях ви її любите, прагнете зрозуміти і підтримати. Він буде більш відвертий з вами, а значить, ви легше зможете допомогти йому у важкі для нього моменти. Ви можете розповісти маляті про те, що з вами теж траплялися схожі неприємності в дитинстві, і поділитися досвідом, як можна позбутися від них, Дитина буде вдячний вам за відвертість, для нього це знак підтримки і довіри. Тільки не чекайте, що він тут же скористається саме вашим рецептом виходу зі складної ситуації. У нього має дозріти своє власне рішення.

  Для дитини важливо мати розумний набір обмежень, і слово «не можна» має входити в коло відомих йому понять.

 Дорослим слід пам'ятати  декілька правил користування  словом "не можна":

• Заборон повинно бути небагато, щоб у дитини залишалася можливість вибору форм поведінки і розвитку функції самоконтролю.
• Заборони повинні бути узгоджені між усіма членами сім'ї. Мамі і татові треба виступати єдиним фронтом, не вносячи сум'яття у свідомість дитини.
• Заборони потрібно висловлювати доброзичливо, але твердо, не дозволяючи дитині використовувати шантаж для досягнення своїх цілей. Найкраще це зробити, переключивши увагу дитини на що-небудь інше.
• Успішно подолавши кризу трьох років, дитина стає відносно незалежною від навколишнього його середовища .  Він усвідомлює себе як окрему особистість, досить вправно і незалежно пересувається, може обслужити багато своїх потреб. Він починає опановувати собою і своєю поведінкою - може сам вирішити, чого він хоче, що і як йому робити, що добре і що погано. Він постійно і інтенсивно навчається - але тільки тому, в чому відчуває необхідність, що його цікавить. Він грає - придумує, уявляє, діє за правилами, спілкується з іншими дітьми - і розвивається в процесі гри. Чим цікавішим і активнішим живе дитина в дошкільні роки, тим більше користі принесе цей період для його розвитку.
• «Період« впертого »кризи - серйозне випробування для батьків і дітей. І тим, й іншим доводиться багато чому вчитися, але це варте того. Можна сказати, що цей час - запорука ваших майбутніх відносин з дитиною і фундамент для них ви закладаєте самі ».

  З дітьми можна провести корекційно - розвивальну роботу по усуненню та подоланню кризи трьох років, щоб своєчасно запобігти деформованому розвитку особистості і сприяти розвитку ігрової діяльності як одному з новоутворень кризового періоду. Прикладами такої роботи можуть бути заняття, проведені вихователем разом з дітьми і батьками та психотерапевтичні казки.

    Успішно подолавши кризу трьох років, дитина стає відносно незалежною від навколишнього його середовища .  Вона усвідомлює себе як окрему особистість, досить вправно і незалежно пересувається, може обслужити багато своїх потреб. Вона починає опановувати собою і своєю поведінкою - може сам вирішити, чого вона хоче, що і як їй робити, що добре і що погано. Вона постійно і інтенсивно навчається - але тільки тому, в чому відчуває необхідність, що його цікавить. Вона грає - придумує, уявляє, діє за правилами, спілкується з іншими дітьми і розвивається в процесі гри. Чим цікавішим і активнішим живе дитина в дошкільні роки, тим більше користі принесе цей період для його розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, можна зробити такі висновки:

 Вікова криза особливі, відносно нетривалі (до року) періоди онтогенезу, характерні різкими психологічними змінами. На відміну від криз невротичного або травматичного характеру, відносяться до нормативних процесів, необхідних для нормального, поступального ходу особистісного розвитку. Можуть виникати під час переходу людини від одного вікового ступеня до іншого.

· У дитячому віці звичайно виділяють: кризу першого року життя; кризу трьох років; кризу шести-семи років. Вказані хронологічні межі вікових криз достатньо умовні. Форма, тривалість і гострота протікання криз може помітно розрізнятися залежно від індивідуально-типологічних особливостей дитини, соціальних і мікросоціальних умов, особливостей виховання в сімї, від педагогічної системи в цілому. Для періодів вікових криз в дитинстві характерні процеси переходу до нового типу взаємостосунків дітей з дорослими, при яких враховуються нові, збільшені можливості дитини, зміна соціальної ситуації розвитку, зміна діяльності, перебудова всієї структури свідомості дитини. Процеси переходу дітей на новий віковий ступінь пов’язані з вирішенням гострих протиріч між формами взаємостосунків, що раніше склалися у них, з оточуючими і своїми збільшеними фізичними і психологічними можливостями і вимогами. Негативізм, впертість, примхливість, підвищена конфліктність і інші властиві віковим кризам негативні поведінкові прояви загострюються при ігноруванні дорослими нових потреб дитини у сфері спілкування і діяльності і пом’якшуються при правильному вихованні.

· Життя людини не можна  уявити без криз. В них - основа розвитку особистості. Уникнути їх неможливо.

Дитячі вікові кризи вивчені  достатньо добре: про них написано немало робіт, оскільки саме в дитинстві  відбувається становлення особистості.

· Особистісні кризи 1 року, 3 і 7 років мають дуже важливе  значення для подальшого розвитку дитини. Тому дуже важливо, щоб дорослі з  розумінням і терпінням відносилися  до дитини в цей час. Для цього  рекомендується уникати крайнощів  в спілкуванні з дитиною (не можна  все дозволяти малюку або все  забороняти). Важливо погоджувати  стиль поведінки зі всіма членами  сімї. Не можна залишати без уваги те, що відбувається з дитиною, але при цьому треба постаратися пояснити їй, що у її батьків і інших родичів є інші справи окрім турботи про неї. І що в рішенні деяких проблем вона може допомогти. Важливо давати дитині виконувати самостійно завдання, щоб вона відчула свою автономність. Потрібно заохочувати її ініціативу, спонукати до неї (якщо її немає). Але при цьому дитина повинна завжди відчувати підтримку і схвалення значущого для неї дорослого. Потрібно пам’ятати, що заборона і підвищення голосу - не ефективні засоби виховання, і спробувати обходитися без них. Коли дитина стане трохи старшою, важливо розширювати коло знайомств дитини, частіше давати їй доручення, пов’язані із спілкуванням з іншими дорослими і однолітками. При цьому слід укріплювати впевненість дитини в своїх силах. Але треба пам’ятати, що дитина в своїй поведінці і вчинках наслідує дорослим, і надавати їй хороший особистий приклад. Проте все це можливе тільки в тому випадку, якщо у дитини з дорослою людиною встановлено тісний емоційний контакт.

Психологічні особливості  дітей дошкільного віку проявляються у різних ситуаціях. Можна зробити  висновок щодо того, що  дошкільний період є сензитивним для розвитку всіх пізнавальних процесів: уваги, сприйняття, мислення, пам’яті, уяви. Для розвитку всіх цих аспектів ускладнюється  ігровий матеріал, він стає логічним, інтелектуальним, коли дитині доводиться думати й міркувати. Розвиваються всі  аналізатори – зорові, логічні, словесні. У процесі виховання підвищується здатність аналізаторів диференціювати різні властивості явищ навколишнього  світу, вдосконалюється їх синтезуюча діяльність. Це стосується усіх без  винятку відчуттів, особливо зорових, слухових, дотикових, кінестетичних. У  змінах, які стосуються сприймання дитини, важливу роль відіграє мова, за допомогою якої усвідомлюється завдання розглядати предмет, зіставляти його з іншими предметами[32. с.239]. В старшому дошкільному віці узагальнюючий характер сприймання сягає більш високого ступеня розвитку. Завдяки мові дошкільник навчається виділяти різні властивості об'єктів, їх форми, кольори,  відносити об'єкти  до певних  груп, позначуваних  словом.