Ризики в Укрсоцбанку

Принциповим завданням кредитної  політики є залучення додаткових коштів у населення.

Розвиток кредитних відносин населення з банками - це питання  не тільки економічне, а й політичне  та соціальне. Крім необхідності економічної  і політичної стабілізації, розробки кредитної політики у взаємовідносинах із населенням, потрібні модернізація форм і методів кредитування, удосконалення  процентної політики, умов надання  і погашення кредитів, використання досвіду зарубіжних країн із ринковою економікою.

У кредитній політиці банку  слід розширити види кредитів, які  надаються населенню, приділити  увагу споживчому та іпотечному кредитам як основній формі кредитних взаємовідносин з індивідуальним клієнтом. Ці види кредитів дуже широко використовуються західними банками і дають їм більш як половину доходів від діяльності в цілому.

Ще один вид кредиту, який дуже вигідний для банку, а також  для клієнта, - це авальний кредит. Банк, застосовуючи цей кредит, заробляє доходи від кредитування без залучення  власних коштів. Для клієнта це вигідно у зв'язку з низькою  процентною ставкою за кредитом.

Крім того, позитивним ефектом  для розвитку кредитування індивідуального  позичальника може бути:

• введення цільових житлово-будівельних вкладів і надання на цій основі першочергового права на одержання інвестиційного кредиту власникам таких вкладів;
• проведення маркетингових досліджень банків із метою виявлення у населення потреб у нових видах кредитування;
• підвищення рівня інформованості приватних клієнтів про нові види банківських послуг;
• максимальне врахування інтересів клієнтів, індивідуальний підхід при кредитуванні.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Формування кредитного портфелю комерційного банку за основними вимогами НБУ

 

Щоб підвищити надійність та стабільність банківської системи, а також захист інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України встановлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Резерв для відшкодування  можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській  діяльності. Створення резерву під  кредитні ризики - це визнання витрат для  відображення реального результату діяльності банку з урахуванням  погіршення якості його активів або  підвищення ризиковості кредитних  операцій.

З метою недопущення збитків  від неповернення боргу через  неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних  ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені  на кореспондентських рахунках, які  відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників та вартість застави в межах чинного законодавства.

До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний  портфель банку, належать:

• строкові депозити, які розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними ;
• кредити, які надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними;
• рахунки суб'єктів господарської діяльності за овердрафтом, за факторинговими операціями та прострочена заборгованість за факторинговими операціями;
• кошти, що надані суб'єктам господарської діяльності за операціями репо;
• кредити, що надані у формі врахування векселів, та сумнівна заборгованість за ними;
• кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями, за експортно-імпортними операціями, у поточну діяльність, в інвестиційну діяльність;
• сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;
• кредити, які надані центральним і місцевим органам державного управління та сумнівна заборгованість за ними;
• кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, які надані фізичним особам;
• сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;
• сумнівні гарантії, що надані банкам та клієнтам;
• зобов'язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам.

З метою розрахунку резерву  під кредитні ризики банки мають  здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією  залежно від фінансового стану  позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" та "безнадійна".

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить  валовий кредитний ризик для  кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний  ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування  можливих втрат на повний розмір чистого  кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних  операцій у національній та іноземних  валютах.

Банки мають право створювати резерв на всю суму нарахованих за кредитними операціями доходів, що прострочені  на строк понад 30 днів та обліковуються  за відповідними рахунками класів 1, 2 плану рахунків. Заборгованість за нарахованими доходами, що прострочені  на строк понад 30 днів, відноситься  до нестандартної заборгованості.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під  контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні".

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, в якій враховується заборгованість.

Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.

Розмір фактично сформованого резерву за кредитними операціями банків контролюється за даними місячного  балансу .

Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву  під нестандартну заборгованість за рішенням правління банку.

Банки зобов'язані розробити  та затвердити за рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). Ці документи  повинні подаватися на вимогу вповноважених  працівників Національного банку  для перевірки достовірності оцінки фінансового стану позичальників, правильності їх класифікації та достатності резервів під кредитні ризики. Відсутність чи неподання цих документів для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку вважається підставою для негативних висновків щодо якості активів та управління банку.

Кредитні операції - вид  активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про  надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання  гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових  операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо. Кредитні операції класифікуються залежно від  рівня ризику та поділяються на "стандартні","під  контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні".

Класифікація кредитних  операцій - це оцінка рівня ризику за кожною кредитною операцією з  урахуванням фінансового стану  позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної  операції.

Кредитний ризик - ризик невиконання  позичальником (контрагентом банку) зобов'язань  за кредитними операціями, тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі не проводитиметься.

"Стандартні" кредитні  операції – це операції, за  якими кредитний ризик є незначним  і становить два відсотки чистого  кредитного ризику.

"Під контролем" - це  кредитні операції, за якими кредитний  ризик є незначним, але може  збільшитися внаслідок виникнення  не сприятливої для позичальника  ситуації та становить п'ять  відсотків чистого кредитного  ризику.

"Субстандартні" кредитні  операції - це операції, за якими  кредитний ризик є значним,  надалі може збільшуватись і  становить 20 відсотків чистого  кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

"Сумнівні" кредитні  операції - це операції, за якими  виконання зобов'язань з боку  позичальника/контрагента банку  в повній сумі (з урахуванням  фінансового стану позичальника  та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення  кредитної заборгованості низька  та становить 50 відсотків чистого  кредитного ризику.

"Безнадійні" кредитні  операції - це операції, імовірність  виконання зобов'язань за якими  з боку позичальника/контрагента  банку (з урахуванням фінансового  стану позичальника та рівня  забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями  дорівнює сумі заборгованості  за ними.

Платоспроможність - здатність  позичальника (контрагента банку) своєчасно  здійснювати розрахунки за всіма  видами своїх зобов'язань.

З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен  проаналізувати кредитний портфель.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій (валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:

• оцінка фінансового стану позичальника (контрагента банку);
• стан обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;
• рівень забезпечення кредитної операції.

Критерії оцінки фінансового  стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми  положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням  вимог Положення , у якому мають  бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.

Оцінка фінансового стану  позичальника-банку здійснюється не рідше ніж один раз на місяць на підставі:

• інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів;
• аналізу якості активів і пасивів;
• аналізу прибутків і збитків;
• інформації про виконання банком зобов'язань у минулому;
• інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;
• щорічного аудиторського висновку.

При здійсненні оцінки фінансового  стану позичальника - фізичної особи  мають ураховуватися:

• загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством України; відповідні підтверджувальні документи);
• соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан;
• вік клієнта;
• інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо;
• ділова репутація;
• інша інформація.