Шляхи вдосконалення фінансового моніторингу страхового ринку в Україні та світі

У Франції центральним  органом системи запобігання  легалізації кримінальних доходів  та боротьби з фінансуванням тероризму  є TRACFIN–  підрозділ фінансової розвідки у складі Міністерства економіки, фінансів та індустрії Франції, основними підрозділами у складі якого є центр збирання інформації; відділ фінансової експертизи; оперативний відділ. TRACFIN є органом, до якого надається інформація про відкриті в банках рахунки фізичних та юридичних осіб.

У законодавстві Франції не міститься вимог щодо надання інформації про фінансові операції у випадку, якщо сума фінансової операції перевищує певну межу. Ознаками для надання суб’єктами фінансового моніторингу інформації про фінансові операції є мотивована підозра стосовно того, що вона здійснюється з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Обов’язкові повідомлення на адресу TRACFIN мають надаватися також у випадках якщо встановлення особи власника чи бенефіціара юридичної особи викликає сумніви щодо трастового фонду чи спеціально створеного утворення з управління активами, в якому: невідомою є особа бенефіціара, або невідомою є особа довірителя. Крім того, додаткової уваги потребують також фінансові операції на суму понад 150 000 євро, якщо вони є незвичайно складними чи такими, що не мають очевидного економічного сенсу.

Згідно із Законом  Російської Федерації від 7 серпня 2001 року № 115-ФЗ «О противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем» операції, сума яких дорівнює або перевищує 600 тисяч російських рублів (близько 15 000 євро), та відповідають визначеним цим законом ознак сумнівності, підлягають обов’язковому контролю, що є заходом протидії легалізації доходів отриманих злочинним шляхом. Уповноважений орган,визначається Президентом Російської Федерації, і є федеральним органом виконавчої влади, завдання, функції і повноваження якого у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом і фінансуванню тероризму встановлюються відповідно до діючого Федерального закону.

В Польщі уповноваженим  органом в системі державного фінансового моніторингу є Генеральний  інспектор фінансової інформації (Generalny Inspektor Informacji Finansowej – GIIF), підпорядкований Міністерству фінансів. Основним нормативним актом у сфері протидії відмиванню коштів є закон від 16 листопада 2000 р. «Про протидію відмиванню грошей та фінансуванню тероризму» [1].

Відповідно  до Закону Литви «Про запобігання  відмиванню грошей» (січень 1998 року) банки  та інші кредитні установи, страхові компанії, митниця, пошта, нотаріуси, ломбарди, спецслужби країни надають податковій поліції відомості про осіб, що підозрюються у відмиванні коштів, про всі операції на суму понад 50 000 літів (близько 14,7 тис. євро), а також про обмін валюти на суму понад 10 тисяч літів (2900 євро).

Прийнятий литовським Сеймом Закон «Про запобігання легалізації  коштів, здобутих злочинним шляхом» (грудень 1997 року) містить ознаки, за допомогою яких виявляються злочинні кошти, і перелік фінансових операцій, що підлягають особливому контролю, а також визначає мінімальну суму, починаючи з якої необхідна обов’язкова ідентифікація клієнта – 10 тисяч літів.

Особливості організації фінансового моніторингу та протидії процесам легалізації доходів в різних країнах світу ми можемо побачити на рис.1.5.

Рис.1.2. Особливості організації фінансового моніторингу в зарубіжних

країнах

 

Необхідно зазначити, що практика організації фінансового моніторингу та протидії процесам легалізації доходів в різних країнах світу притаманна трьом підходам, яким властиві певні функціональні особливості.

Центральним органом  виконавчої влади із спеціальним  статусом з питань фінансового моніторингу  в нашій країні є Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг України).

У своїй діяльності Держфінмоніторинг України керується Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» та  використовує міжнародні стандарти, які спрямовані на протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Відповідно  до міжнародних стандартів Державна служба фінансового моніторингу  України не є ні правоохоронним, ні контролюючим органом, а функціонує у взаємодії із фінансовим сектором та правоохоронними органами.

Однією з  важливих складових діяльності Держфінмоніторингу України є налагодження співпраці  з міжнародними установами та іноземними партнерами, які відповідають за організацію  ефективної протидії відмиванню коштів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Протягом 2012 року Держфінмоніторинг України активно  співпрацював з провідними міжнародними організаціями та установами, які  опікуються питаннями протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, зокрема  з:

– Групою з розробки фінансових заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (FATF);

– регіональними  організаціями за типом FATF:

1. Комітетом Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (MONEYVAL);
2. Євразійською групою з протидії легалізації злочинних доходів та фінансуванню тероризму (ЄАГ);

– Егмонтською  групою підрозділів фінансової розвідки світу;

– Радою Європи та Європейською Комісією;

– Управлінням  ООН з питань наркотиків та злочинності (UNODC);

– Світовим банком;

– Міжнародним  валютним фондом;

– Організацією з безпеки та співробітництва  в Європі (ОБСЄ);

– Організацією за демократію та економічний розвиток (ГУАМ) та іншими міжнародними організаціями.

Україна перебувала в "чорному" списку FATF з 2002 по 2004 рік і потім знову потрапила туди в 2010 році [31].

У 2010 році FATF (Financial Action Task Force on Money Laundering) включила Україну в список держав, які мають недоліки в національних режимах. Тому головним стратегічним завданням Державної служби фінансового моніторингу у 2011 році було виключення України з цього списку.

У 2012 році працівниками Держфінмоніторингу України представлено досвід України у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму  покращено співробітництво на двосторонньому рівні у ході заходів міжнародного рівня, які проводились за сприяння провідних міжнародних організацій.

В рамках міжнародно-правового  співробітництва Держфінмоніторингом  України протягом 2012 року укладено 9 Меморандумів про взаєморозуміння  з підрозділами фінансових розвідок (далі – ПФР) іноземних країн, зокрема з ПФР Держави Ізраїль, Об’єднаних Арабських Еміратів, Грецької Республіки, Фінляндської Республіки, Республіки Індонезія, Російської Федерації, Арабської Республіки Єгипет, Республіки Таджикистан та Республіки Сенегал.

Станом на 31.12.2012 Держфінмоніторингом України укладено 63 Меморандуми про взаєморозуміння  з ПФР інших країн. Крім того, в  рамках проведення Чемпіонату Європи з Футболу “Євро-2012” Держфінмоніторингом  України підписано Протокол № 1 до Меморандуму про взаєморозуміння між Державною службою фінансового моніторингу України та Генеральним інспекторатом фінансової інформації Міністерства фінансів Республіки Польща щодо співробітництва в сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму під час підготовки та проведення “Євро-2012”.

Отже, однією з важливих складових діяльності Держфінмоніторингу України є налагодження співпраці з міжнародними установами та іноземними партнерами, які відповідають за організацію ефективної протидії відмиванню коштів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

 

Підсумовуючи  ми можемо сказати, що зарубіжний досвід фінансового моніторингу загалом та фінансового моніторингу страхового ринку зокрема говорить про те, що кожного року потрібно готуватися до «фінансової алхімії», але готуватися потрібно так, щоб вміти її попереджати.

Страховий ринок  України зараз знаходиться ще на зовсім початковому етапі в  порівнянні з найбільш розвиненими  країнами, тому для ефективного функціонування фінансового моніторингу нашій країні необхідно співпрацювати з міжнародними установами та іноземними партнерами, які відповідають за організацію ефективної протидії відмиванню коштів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Перспективи розвитку фінансового моніторингу страхового ринку

 

 

Одним із функціональних елементів системи економічної  безпеки країни є боротьба із відмиванням  грошей та страховим шахрайством [22]. При цьому заходи протидії та виявлення цих процесів мають здійснюватися комплексно – на міжнародному рівні, на рівні держави, на рівні кожного окремого суб’єкта страхового підприємництва через виражений не лише економічний, але й соціальний характер цих дій. На міжнародному рівні основоположними у протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, є 40 Рекомендацій та 9 Спеціальних Рекомендацій Міжнародної групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів, а також відповідні принципи та стандарти Міжнародної асоціації страхових наглядів. Поряд з міжнародними ініціативами щодо боротьби з відмиванням грошей та страховим шахрайством створюються й національні інструменти для боротьби з цими явищами. Зокрема, зменшення обсягів тіньових схем напряму залежить від державного регулювання, спрямованого на регламентування високого рівня прозорості діяльності страхових компаній, налагодження системи інформаційно­аналітичного забезпечення взаємодії між правоохоронними і наглядовими органами за фінансовим сектором, представниками страхового та банківського бізнесу.

Нацкомфінпослуг пропонує зобов'язати підзвітні  фінансові організації проводити  щорічний незалежний аудит своєї  діяльності (раніше щорічні внутрішні  перевірки своєї діяльності ) щодо дотримання законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом , фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення та того, що потрапляє під дію даного закону [18].

Комісія також  вважає за необхідне віднести страхових/перестрахувальних брокерів , страхових агентів, задіяних у проведенні розрахунків та отриманні страхові премії до суб'єктів, що здійснюють первинний фінансовий моніторинг.

У законопроект також пропонується включити норму, відповідно до якої фінансові установи будуть здійснювати перевірку ідентифікації вигодонабувача за договорами страхування життя на момент здійснення виплати. У разі неможливості виконання вимог цієї частини фінансова установа повинна повідомляти спеціально уповноваженому органу про підозрілу операцію .

На сьогодні українська держава вирішила боротися з перестрахуванням як інструментом виведення грошей зі сфери оподатковування, використовуючи також фіскальні методи. Ще в 2000 році висловлювалися пропозиції встановити рейтингування перестраховиків і 15 %-ний податок з операцій українських страховиків із нерейтинговими перестраховиками-нерезидентами, до яких найчастіше і належать "відмиваючі" компанії. При цьому практика роботи з провідними світовими перестраховиками залишилася б незмінною. На думку фахівців багатьох великих компаній, що працюють на нашому ринку, така міра обмежить відтік капіталу за кордон і зробить невигідним використання "фінансових схем", що створюються за допомогою перестрахування.  
У той же час визначений "поріг надійності", на думку багатьох учасників ринку, надмірно завищений і означає відхід з українського ринку багатьох перестраховиків, серед яких чимало компаній з високою репутацією, а відтік капіталу за кордон не зменшиться. Ще більше ускладняться відносини з перестраховиками, які і так не дуже охоче працюють на малопотужному і малопривабливому, з погляду прибутковості, українському ринку. Крім того, введення податку може відбитися і на вартості страхових послуг тих страхових компаній, що змушені будуть платити податок. Це призведе як мінімум до 15-20 %-го росту цін на страхування.

Необхідно зауважити, що на сьогодні не обов'язково вводити  дуже високий рейтинговий поріг  для перестрахувиків-нерезидентів. Досить його просто встановити на рівні, визначеному фахівцями як "інвестиційний рейтинг". У цьому випадку українські компанії продовжуватимуть працювати на "безподатковій основі" як з ведучими російськими перестраховиками, так і, наприклад, з польськими компаніями. Головне на сьогодні - виявити сумнівні компанії, імовірність відмивання через які "брудних" грошей найбільша. Тому, на нашу думку, введення податку на перестрахування і рейтингування перестраховиків конче необхідно. Головне, щоб ця за своєю суттю гарна ідея не звузила ринок реального страхування. 

На нашу думку, повноцінно оцінити "якість" страхової  компанії як споживачам страхової послуги, так і контролюючим органам можна  тільки шляхом впровадження рейтингової оцінки, що визначалася б як з погляду фінансових (страховими внесками, зібраними компанією за рік по всіх класах бізнесу з прямого страхування і перестрахування; власними коштами; ліквідними активами, що відповідають страховим резервам компанії з класичних видів страхування), так і об'ємних характеристик (кількістю класів бізнесу, в яких компанією укладено значну кількість договорів; залежністю компанії від окремих клієнтів; кількістю реально діючих філій).