Шляхи вдосконалення фінансового моніторингу страхового ринку в Україні та світі

Нагадаємо , що страховикам  вдалося відстрочити на два роки перехід на систему оподаткування прибутку , і сьогодні вони як і раніше платять 3 % від валових внесків , що значно здешевлює вартість переведення в готівку .

Експерти відзначають, що відомі випадки проведення фінансових махінацій за участю банків . Наприклад , страховик укладає депозитний договір в гривні не під 20 % річних , а під 5 %. Решта грошей акціонери СК отримують від зацікавлених у підвищенні ліквідності банку осіб. Ще один варіант використовується , коли страховик укладає депозитний договір під низькі відсотки, отримуючи доступ до низькоризикового страхування при споживчому кредитуванні.

На жаль, уникати застосування схем ще якийсь час не буде вдаватися. Нацкомфінпослуг, схоже, не поспішає розбиратися з якістю активів страховиків і вимагати їх оцінки за реальної вартості. Боротьба із завищеними комісійними також поки не привела до позбавлення ліцензій страховиків.

Підсумовуючи проведений аналіз сучасного стану ситуації на страховому ринку, можна сказати, що з кожним роком кількість схем «відмивання кощтів» буде тільки зростати, особливо за участю страхових компаній. Тому фінансовий моніторинг, якість проведення фінансового моніторингу в Україні та світі з кожним роком потрібно проводити з більшою прискіпливістю. Потрібно аналізувати типології схем «відмивання», вирішувати питання по нейтралізації таких схем, вживаючи необхідних заходів до законодавства. Потрібно тримати фінансову безпеку держави у своїх руках.

2.2. Роль та значення  фінансового моніторингу страхового  ринку для фінансової безпеки держави

Фінансовий  моніторинг є важливою і дієвою формою державного фінансового контролю з  метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним  шляхом, або фінансуванню тероризму. Для України, в якій, за різними оцінками, масштаби тіньової економіки сягають від 30 до 70% офіційного ВВП, налагодження ефективної системи фінансового моніторингу є вкрай необхідним [33].

Фінансовий моніторинг в  економічному середовищі ринкової економіки  є необхідним атрибутом в діяльності будь-якого економічного суб'єкта, органу управління тощо, спрямованим на формування та розширення інформаційного поля. Збирання розсіяних у суспільстві знань, на думку Ф. Хайєка це «передусім ефективний спосіб спрямування невідомих ресурсів на невідомі цілі». Тому не випадково , центральна ланка ринку - конкуренція - трактується як « процедура виявлення відкриттів » [35].

Важлива складова фінансового  моніторингу - аналіз - це не тільки фіксація фактів, дзеркальне відображення процесів, що відбуваються, а й аналітика, оцінка, що дозволяє формувати висновки пропозиції, вибудовувати прогнози, плани, сценарії розвитку і т.д.

Необхідним  елементом фінансового моніторингу є прогноз. Дана ланка моніторингу безумовно важлива, але, на нашу думку, вона не є єдиним. Результати фінансового моніторингу можуть висловитися не тільки в прогнозі, але і в плані, прийнятті того чи іншого управлінського рішення, тобто, в тій чи іншій дії.

Окремі автори використовують поняття «моніторинг», стосовно до різних аспектів функціонування страхової організації . Так А.П.Архипов оперує приватним поняттям «фінансовий моніторинг», визначаючи його як якусь систему фільтрації адекватної інформації про діяльність компанії, роблячи акцент на інформацію фінансового характеру : « ... Обробка та поширення інформації відіграє ключову роль у забезпеченні ефективного фінансового моніторингу, особливо в масштабах страхової діяльності в цілому. Результати моніторингу мають бути доведені до відповідних працівників в реальному масштабі часу , без змін і у формі , що сприяє оперативному сприйняттю…» .

Значні суспільні  втрати від легалізації незаконно  отриманих доходів зумовлюють потребу  у застосуванні відповідних превентивних і запобіжних заходів, що можуть сприяти детінізації економіки. І саме на фінансові інституції в основному покладається обов’язок проводити первинний фінансовий моніторинг, тобто здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнта, виявляти фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, а також інформувати правоохоронні органи про фінансові операції, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Наявність дієвої та ефективної національної системи  фінансового моніторингу на сьогодні розглядається як необхідна умова міжнародного співробітництва з відповідною країною [33]. Відмова від імплементації міжнародно визнаних стандартів та рекомендацій у сфері боротьби з відмиванням незаконно отриманих коштів – це шлях до ізоляції та застосування різноманітних санкцій. Зважаючи на умови функціонування фінансового ринку, що постійно змінюються, видозмінюються і схеми відмивання злочинних коштів, а це, у свою чергу, зумовлює потребу в удосконаленні національного законодавства. Відставання із подібними змінами неминуче означає погіршення рейтингу країни за критерієм відповідності міжнародним стандартам національної системи протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.

Вагому роль у протидії відмиванню коштів, одержаних  злочинним шляхом, покладено безпосередньо на страхові компанії, які мають, на нашу думку: повідомляти про сумнівні операції Державну службу фінансового моніторингу; встановлювати правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу; запроваджувати механізми оцінки ефективності системи внутрішнього контролю; розробити критерії оцінки проведення клієнтом фінансових операцій з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Зазначимо, що роль Держфінмоніторингу України полягає у відпрацюванні отриманих повідомлень з наступним направленням узагальнених матеріалів до правоохоронних органів у випадку підозри щодо легалізації коштів, здобутих незаконним шляхом, для вжиття відповідних заходів. Фахівцями Держфінмоніторингу за 2010 рік отримано та опрацьовано 819 542 повідомлення про фінансові операції, які можуть бути причетними до “відмивання” коштів.

На нашу думку, фінансовий моніторинг перш за все забезпечує фінансову стабільність держави, а відповідно і всіх її складових, а тому він повинен проводитися на всіх рівнях і не можливий без регулювання діяльності з безпосередньої мобілізації, розподілу або використання фінансових ресурсів та фінансового стану суб’єктів фінансової системи в цілому.

Якщо розглядати моніторинг як сукупність процедур, то його можна визначити як безперервний процес збору й аналізу інформації, яка дозволяє уповноваженим органам, а також зацікавленим особам і установам приймати необхідні рішення, націлені на підвищення результативності діяльності органів влади, бюджетних установ, цільових програм.

Найважливішою умовою підвищення ефективності функціонування та розвитку секторів економіки і фінансових ринків є розширення використовуваного інформаційного ресурсу. Дефіцит необхідної інформації долається за допомогою фінансового моніторингу. Організація моніторингу дозволяє виявити відхилення від заданих фінансових параметрів і нормативів діяльності, давати приписи щодо усунення відхилень, відслідковувати їх виконання.

Формування  і практичне використання фінансового моніторингу повинно стати ефективним інструментом забезпечення стійкості страхового ринку. Для того, щоб контролювати й аналізувати її рівень, також визначати основні напрями фінансової політики страхової компанії з метою її безкризового функціонування, необхідно передбачити можливі позитивні і негативні тенденції у змінах фінансової стійкості.

Своєчасне застосування фінансового моніторингу дозволить  вдало управляти величиною і  структурою власності, фінансовими  ресурсами і конкурентними перевагами страхових компаній, забезпечуючи тим самим її фінансову стабільність.

Основна перевага наявності системи фінансового моніторингу, на нашу думку, полягає в можливості отримання інформації, недоступної в рамках традиційної статистичної і фінансової звітності. У зв’язку з цим основна сфера практичного застосування моніторингу – це управління.

Фінансовий  моніторинг являє собою широкий комплекс заходів організаційного, методологічного й управлінського характеру. Тобто організація фінансового моніторингу пов’язана з визначенням і вибором оптимального поєднання різноманітних форм, видів моніторингу, з урахуванням особливостей конкретної ситуації. Першочергову роль у цьому відіграє вибір показників для включення їх у систему моніторингу.

На жаль, на даний час не існує комплексної системи фінансового моніторингу, яка б об’єднувала всі необхідні рівні економіки. Створення комплексної системи фінансового моніторингу дасть позитивний імпульс для забезпечення розвитку та стійкості фінансової системи, підвищення її прозорості та відкритості, інформування учасників ринку щодо можливості впливу потенційних ринків на їх стан [13].

Оскільки страхові компанії виконують своєрідну роль гарантів фінансової стабільності як окремих господарюючих суб’єктів, так й економіки в цілому, очевидною  є необхідність ідентифікації інвестиційних  ризиків, постійного їх моніторингу, кількісної оцінки, визначення причин виникнення та пошуку можливих шляхів мінімізації негативного впливу даних ризиків. У вітчизняній науковій літературі дана проблематика розглядається лише в контексті ризик-менеджменту страхових компаній, не приділяючи достатньої уваги безпосередньо інвестиційним ризикам. 

Зазначимо, що залежно  від виду та мети страхового моніторингу  ідентифікуються його відповідні ключові  елементи. Перелік ключових елементів страхового моніторингу з розвитком економіки і страхового ринку розширюється, тому значення моніторингу постійно зростає.

Отже, українська система фінансового моніторингу, на відміну від своїх зарубіжних аналогів, наділена значно більшими повноваженнями - вона не лише отримує інформацію, а й сама проводить фінансові розслідування. Тому її діяльність, будучи спрямованою на захист державних інтересів, має забезпечити нормальну ділову атмосферу в економіці, не перешкоджаючи при цьому бізнесу функціонувати в законному режимі, а також має забезпечити збереження конфіденційності фінансової інформації, значними обсягами якої вона володіє [13] .

Підсумовуючи, відмітимо, що рівень фінансової безпеки  страхового ринку визначається тим, наскільки ефективно суб’єкти страхового ринку можуть дієво протистояти  наявним та потенційним загрозам та усувати негативні фактори впливу на функціонування страхового ринку. Таким чином, моніторинг факторів, які аналізуються для виявлення реальних та потенційно можливих загроз, дозволяє визначити рівень фінансової безпеки страхового ринку зокрема та держави в цілому. Проте проблемою існуючих методик розрахунку рівня фінансової безпеки страхового ринку є їх фрагментарний характер і відсутність системного підходу до вибору індикаторів. У зазначених умовах постає необхідність комплексного дослідження визначеної проблеми та формування єдиного методологічного комплексу щодо забезпечення фінансової безпеки страхового ринку.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ СТРАХОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

2. Зарубіжний досвід фінансового моніторингу

Фінансові аналітики оцінюють щорічні сумарні збитки від здійснення шахрайських дій на вітчизняному страховому ринку на рівні 600 млн. грн. Підраховано, що близько 16 % страхових виплат потрапляють до рук фінансових аферистів. Зацікавленість у здійсненні протиправних дій економічними суб’єктами на страховому ринку зумовлена тенденцією динамічного розвитку страхового сектору, недосконалою системою державного регулювання та специфікою страхової діяльності.

Страхове шахрайство – це проблема не лише національного  страхового ринку [22]. Так, у Німеччині щороку реєструється від 9 до 11,5 тис. випадків страхового шахрайства, на які припадає близько 7–9 % усіх страхових випадків, унаслідок чого страхові компанії кожного року втрачають від 3,5 до 5 млрд. євро. Страховий ринок Великобританії у 2012р.  недоотримав близько 1,9 млрд. фунтів стерлінгів, що становить 6 % від суми сплачених страхових премій.

В Сполучених Штатах Америки система фінансового моніторингу, щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом ґрунтується на ефективному обмеженні доступу до фінансової системи для осіб, які займаються відмиванням доходів та фінансуванням тероризму; розширенні можливостей урядових органів з визначення основних організацій та системи, що використовуються для фінансування тероризму та відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом; посиленні та вдосконаленні для фінансових установ порядку реалізації заходів з метою запобігання відмиванню доходів та фінансуванню тероризму [3].

Однак, обсяг  тіньових схем страхових компаній США у період з 2002 по 2012 рік виріс до $ 360 млрд.

Страхові компанії США , переважно ті , які займаються страхуванням життя , перевели зобов'язання більш, ніж на $ 360 млрд. на свої дочірні  компанії в штатах і країни з більш  слабкими вимогами до страхових резервів .

Згідно зібраним виданням даними , з 2002 по 2012 рік поширеність  подібних схем збільшилася в 33 рази. Особливою популярністю у страховиків  користуються штат Південна Кароліна і Бермудські острови. У 2012 році частка зобов'язання страхових компаній , записаних на страховиків в регіонах зі слабким регулюванням , склала 43 %, що менше пікових 50 % у 2009 році , але істотно вище 3 % в 2002 році.

Бен Лоускі, глава управління, що займається регулюванням ринку фінансових послуг в штаті Нью-Йорк, охрестив це явище "фінансовою алхімією" [20].