Шляхи вдосконалення фінансового моніторингу страхового ринку в Україні та світі

Суб'єкт  первинного  фінансового  моніторингу зобов'язаний  
здійснювати такі заходи [11]:

1) стосовно іноземних  фінансових установ, з якими  встановлено  
кореспондентські  відносини  в  порядку,  визначеному  відповідним  
суб'єктом  державного фінансового моніторингу, зазначеним в абзаці  
другому частини третьої статті 5 цього Закону:

 а) забезпечувати   збір  інформації   про   зміст   діяльності  
фінансової установи та її фінансовий стан,  репутацію, а також про  
те,  чи була ця установа об'єктом застосування  заходів  впливу  з  
боку органу,  що здійснює регулювання та нагляд за її діяльністю у  
сфері запобігання та протидії  легалізації  (відмиванню)  доходів,  
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

б) встановлювати,   які   заходи   вживаються  установою  для  
запобігання  та   протидії   легалізації   (відмиванню)   доходів,  
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

в) з'ясовувати  на  підставі одержаної інформації достатність  
та ефективність  заходів,  які  здійснює  іноземна  установа  щодо  
боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним  
шляхом, або фінансуванням тероризму;

г) відкривати кореспондентські рахунки  іноземним  фінансовим  
установам та в іноземних фінансових установах з дозволу керівника;

2) стосовно публічних  діячів або пов'язаних з ними осіб, факт  
належності до яких клієнта або  особи,  що  діє  від  його  імені,  
суб'єкт   виявляє   відповідно  до  внутрішніх  процедур  під  час  
встановлення  ділових  відносин  з  клієнтом  та  у  процесі  його  
обслуговування (особами, пов'язаними з публічними діячами, є члени  
сім'ї та інші близькі родичі,  юридичні особи, власниками істотної  
участі  або  контролерами  яких  є публічні діячі або їхні близькі  
родичі):

а) встановлювати  з  дозволу  керівника  суб'єкта  первинного  
фінансового   моніторингу   відносини   з  публічними  діячами  та  
пов'язаними з ними особами;

б) вживати заходів  для з'ясування  джерел  походження  коштів  
таких осіб;

в) проводити  з урахуванням рекомендацій відповідного суб'єкта  
державного фінансового моніторингу моніторинг операцій, учасниками  
або  вигодоодержувачами яких є публічні діячі або пов'язані з ними  
особи, у порядку, визначеному для клієнтів високого ризику;

3) стосовно благодійних  та неприбуткових організацій   вживати  
заходів для обмеження ризику їх використання з метою легалізації  
(відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування  
тероризму   на   підставі   рекомендацій   відповідного   суб'єкта  
державного фінансового моніторингу.

Враховуючи  викладене вище, можна зробити висновок, що існування широкого кола суб'єктів фінансового моніторингу зумовлене потребою захисту національної фінансової системи.

В цьому підрозділі курсової роботи ми визначили, що фінансовий    моніторинг - це сукупність   заходів,   які здійснюються   суб'єктами   фінансового   моніторингу   у    сфері запобігання   та   протидії   легалізації   (відмиванню)  доходів, одержаних  злочинним  шляхом,  або  фінансуванню   тероризму,   що включають   проведення   державного   фінансового моніторингу  та первинного фінансового моніторинг.

1.2. Проблеми фінансового моніторингу страхового ринку в Україні та світі

 

 

Відмивання  грошей - це всесвітнє явище. Воно прямо  пов'язано з діяльністю організованої  злочинності. Відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом, надається легальний характер. Страхування також часто використовується з метою відмивання грошей.

Страхові схеми  та інші елементи псевдострахування, як правило, не мають на меті формування резервів і не потребують від компаній, що займаються ними, значного власного капіталу.

Ідеальним інструментом відмивання грошей може також бути перестрахування. Перестрахування  не є страховою операцією, його відносять  до фінансових заходів, що припускають  перерозподіл між страховими організаціями  створеного первинного страхового фонду [32].

Чи варто  заборонити перестрахування на зовнішньому  ринку, вважаючи його каналом відтоку  капіталу? Необхідно розділяти здорові  тенденції ринку і нездорові. Роль перестрахування окремих цих  сегментів страхування діаметрально протилежна. Якщо йдеться про реальне страхування, коли страхується, наприклад, авіація, великі майнові комплекси вартістю в десятки мільйонів доларів, то без перестрахування українським страховикам не обійтися. З іншого боку, з перестрахуванням пов'язана безліч нелегальних схем перекачування грошей за кордон. З цією проблемою, на нашу думку, треба боротися фіскально.

Зокрема, заслуговує на увагу ініціатива поділу перестрахування  на "м'яке" і "тверде" і відповідне його регулювання. "Твердим" перестрахуванням називають роботу з перестраховиками-нерезидентами, що мають рейтинг Standart&Poors, наприклад, Munich Re, Swiss re чи Allianz. У цьому випадку зловживання нереальні. "М'яку" частину ринку представляють страховики країн Балтії, Росії, Польщі та ін [32].

Відтік коштів у них з України за звичай пов'язують з різними тіньовими схемами. За неофіційними даними, за 9 місяців 2011 року в Латвію відраховано близько 55 % від загальної суми платежів з перестрахування. На другому місці - Росія (близько 16 %). І хоча серед російських перестраховиків досить компаній "з ім'ям", ні для кого не секрет, що велика їх кількість "зав'язана" на офшорах. Метою кримінального використання офшорних страхових фірм є, в основному, ухилення від сплати податків, нелегальний експорт капіталу, створення неформальних грошових фондів і відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом.

Компанія-страхувальник  укладає договір зі страховою  фірмою, яка у свою чергу перестраховує  ризики в офшорній страховій компанії. Остання заздалегідь зареєстрована першою компанією в одній з офшорних юрисдикцій. У результаті цього кошти, що надходять у вигляді страхових премій, через посередника потрапляють на рахунок офшорної фірми. Фірма перестраховик діє на основі принципу солідарної відповідальності: страхові ризики повинні бути розподілені між страховою фірмою і фірмою в офшорній зоні. Аналогічно розподіляється і страхова премія. Частка страхової фірми-посередника, як правило, незначна, а більша частина коштів надходить в офшорну фірму. 
При цьому фірма-страхувальник досягає таких цілей: по-перше, як правило, на величину страхових внесків зменшується оподатковуваний прибуток; по-друге, значна частина коштів, сплачених у формі страхових премій (за винятком незначної частки, одержаної фірмою-посередником), виявляється під контролем фірми-страхувальника і може бути використана для створення неформальних грошових фондів як для інвестицій за межами країни, так і для повернення в національну економіку у формі неоподаткованого доходу.

Сьогодні страхове шахрайство зачіпає всіх учасників страхового бізнесу. Діапазон правопорушень широкий: від виготовлення підроблених полісів до привласнення грошових коштів співробітниками компаній [22].

У квітні 2013-го року Міністр доходів і зборів Олександр Клименко зазначив значну ступінь тінізації страхового ринку. Про це він повідомив на прес-конференції [16].

"99% задекларованих (страховим сектором) надходжень  до бюджету формує менше половини  з працюючих на ринку страхових  компаній - 220 з 448.

Виникає логічне  запитання: чим займаються інші 228?", - сказав він. 
Клименко підкреслив, що більше 20% сплачених податків припадає на 6 страхових компаній, тобто на 0,5% від загальної кількості учасників страхового ринку.

Міністр також  висловив стурбованість значною  кількістю юридичних осіб, які декларують збитки від торгівлі цінними паперами. За 2012 рік, за даними Клименка, сума таких збитків склала 126,2 млрд гривень. Як повідомляло агентство, за інформацією Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, на 28 лютого 2013 кількість страхових компаній, інформація про які була внесена до державного реєстру, склало 413.

Узагальнимо, які ж саме тіньові схеми використовувалися і використовуються вітчизняними підприємствами - страхувальниками і страховиками [32].

 Перша схема  : укладення договору страхування за завищеною ціною [36]. Наприклад , класичне страхування майна здійснюється за страховим тарифом 0,3 % , а в договорі страхування майна зазначено 2 %. Різниця в 1,7 % - це так звані зайві гроші , які страхова компанія може перевести зі свого рахункнку .

Друга схема - "зарплатна  схема" : керівництво певної підприємницької  структури домовляється зі страховою  компанією (або створює свою) і  під виглядом страхових відшкодувань виплачує співробітникам  заробітну  плату, обходячи таким чином сплати податку та нарахування зарплати через фонд заробітної плати. Ця схема зараз уже не використовується , так як встановлені обмеження .

Третя схема : використання страхових компаній для вивозу капіталу за кордон. Зі страховою компанією  укладається договір страхування під ризик, імовірність настання якого є низькою (у більшості випадків  це саме договір страхування фінансових ризиків). Українська страхова компанія перестраховує такі ризики у перестрахувальника – нерезидента. Договір страхування перестраховується за кордоном, кошти на цілком законних підставах направляються в іноземну компанію (часто з офшорної юрисдикції). Проплату за договором страхування (полісом) здійснює або клієнт, який бажає легалізувати кошти, або афілійована зі страховиком фірма. Також, для реалізації схеми страховик може через афілійовані структури створити перестрахувальну компанію в офшорній зоні (це може коштувати лише кілька сотень доларів). Розкрити й довести протизаконність злочинного механізму вкрай складно. Схематично даний варіант відмивання коштів зображений на рис.1.1.

Рис.1.1. Схема відмивання коштів за допомогою перестрахування

 

Четверта схема: використання страхової компанії для  переведення в готівку грошей. Страхувальник - керівник підприємства , маючи домовленість зі страховою компанією , укладає договір страхування майна і  по перерахунку здійснює сплату страхового платежу (умовно 50 тис грн). Як фізична особа керівник цього ж підприємства страхує себе від нещасного випадку , уклавши договір страхування від нещасного випадку і при настанні страхового випадку "отримує готівкою страхову суму, трохи менше за розміром страхового платежу за договором страхування майна підприємства ( умовно 45 тис грн). Різниця (у нашому випадку 5 тис грн) -  це винагорода страхової компанії страховій компанії .

П'ята схема: застосовується для оптимізації  оподаткування. Вона дозволяє зменшити оподатковувану базу прибутку підприємства за рахунок ставки оподаткування. Податок  на прибуток підприємства - 25 % , податок  на валовий дохід страхової компанії - 3 %. Таку схему використовують, коли існує кептивна страхова компанія або між керівництвом страхової компанії і керівництвом підприємства існують певні домовленості .

Шоста схема: використовується для покупки нового підприємства. У рамках, наприклад, фінансово-промислової групи, відбувається капіталізація страхової компанії, яка з часом набуває цінні папери підприємства і стає його власником (співвласником). Таку схему часто використовують банки і страхові компанії , які утворюють фінансову групу для покупки підприємств.

До характерних  рис страхової компанії, залученої до схеми відмивання, належать [32]:

- низька платоспроможність, рівень виплат (менше 20 % надходжень);

- великий обсяг страхових платежів за найбільш «популярними» для відмивання видами страхування (фінансові ризики, майно);

- високі показники за обсягом перестрахувальних операцій (особливо нерезидентам);

- «закритість» інформації та непублічність компанії.

Ознаками схем перестрахування  за кордон є такі [32]:

- низькі рейтинги фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів; або різка зміна рейтингу протягом дії договору перестрахування;

- місцезнаходженням страховиків  та перестраховиків-нерезидентів  є країна, яка не бере участі  в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом, або офшорна зона чи країна зі сприятливим податковим режимом;

- укладання договорів  ретроцесії із сумнівними особами;

- нестандартні чи очевидно  економічно невигідні умови договору  страхування/перестрахування (об'єкт  страхування, страхові суми, страховий/перестраховий  платіж та порядок сплати тощо).

Узагальнюючи  практику страхування, можна встановити, що типологія способів відмивання грошей у цій сфері може бути представлена в такому вигляді:

а) дострокове припинення дії договору страхування. У цьому  випадку злочинець купує поліс  страхування через посередника  або безпосередньо у страховика. Одержавши поліс, через деякий час злочинець відмовляється від нього для того, щоб одержати викупну суму, незважаючи на те, що він зазнає фінансових втрат. Для їх зменшення необхідна злочинна змова зі страховиком;

б) повернення страхувальнику зайво переплачених коштів за договором  страхування. За цією схемою страхувальник вносить до страховика платежів більше, ніж передбачено договором страхування. Згодом він повертається до страховика з вимогою про повернення зайвих сплачених коштів. Страховик погоджується і, зазвичай, вимагає сплатити штраф та по-вертає клієнту кошти, наприклад, чеком. Таким чином, злочинець ефективно приховує зв'язок між цими коштами і тією незаконною дією, внаслідок якої вони отримані;

в) укладання  договору страхування без згоди  страхувальника. Для цього страховий  брокер повинен мати згоду клієнта укласти договір страхування. Для здійснення цієї операції брокер повинен одержати доручення від страхувальника. На підставі цього доручення брокер укладає два договори страхування: один за кошти клієнта і на його умовах, а інший — за «брудні» на невідомих клієнту умовах;