Сучасні підходи до організації роботи з слабозорими дітьми

приміщеннях,  головним  чином  при  гасінні речовин,  що  горять   полум’ям

(рідини, гази). Погано гасять речовини, здатні тліти.

      Оскільки  вуглекислота відновлюється   лужноземельними металами,  її  не

можна застосовувати при гасінні цих металів.

      Азот застосовують  для заповнення вільних об’ємів  в посудинах над ЛЗР з

метою запобігання вибухів  у виробничих установках.

      Піни для гасіння пожеж являють собою суміш  газу  з  рідиною.  Пухирці

газу можуть утворюватися всередині рідини  в  результаті  хімічних  процесів

або  механічного  змішування  газу  (повітря)  з  рідиною.   Гасіння   піною

заключається в тому, що пінне покриття є якби екраном,  який  запобігає  дії

тепла зони горіння на поверхню речовини.  Піна  запобігає  виходу  рідини  в

зону горіння, виявляючи  ізолюючу дію. Піна виявляє і деяку охолоджуючу  дію.

      Хімічна  піна утворюється  в  результаті  такої  реакції,  при  якій  в

рідкому середовищі утворюється будь-який газ. Наприклад, для утворення  піни використовують піногенераторний порошок, який  містить  кислотну  частину  - сірчанокислий глинозем (Al2(SO4)3  ),  лужну  частину  -  бікарбонат  натрію (NaHCO3 ), екстракт солодкового кореня (піноутворююча речовина,  яка надає міцність плівкам пухирців). При  змішуванні  порошка  з  водою  відбувається реакція з утворенням вуглекислого газу. Цю  піну  застосовують  для  гасіння нафтопродуктів.

      Повітряно-механічна   піна  утворюється  при   механічному   змішуванні

повітря, води і поверхнево-активної речовини (наприклад, піноутворювача  ПО-1).

      Піни характеризуються кратністю і стійкістю.

      Під кратністю розуміють відношення об’єму піни до об’єму рідини з якої

вона одержана. Кратність  хімічної піни складає 5.  Повітряно-механічна  піна

буває низької (до 10), середньої (11-200) і високої (201-1000) кратності.

      Стійкість –  час від моменту утворення до повного  розпаду.  Стійкість

хімічної піни становить  40 хв., повітряно-механічної – 20-30 хв.

      Піни  низької  та  середньої  кратності  застосовуються  для   гасіння

нафтопродуктів,  твердих  речовин  та  матеріалів.  Піни  високої  кратності

використовуються для гасіння легкозаймистих та спалимих речовин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Зір відіграє провідну роль в процесі соціалізації дитини. При порушенні його діяльності у дитини виникають значні труднощі в пізнанні світу та орієнтуванні в ньому, у встановленні контактів зі здоровими однолітками та дорослими людьми, що її оточують, у різних видах діяльності. Діти з вадами зору стають нерішучими, боязкими, залежними від близьких, у них нерідко формуються надцінні ідеї ущербності, що поєднуються з такими якостями особистості як принциповість, справедливість, високий рівень моральних вимог до себе й навколишніх.

У фізичному  розвитку сліпих дітей спостерігається  обмеження рухової активності дитини; при значній або повній втраті зору порушуються координація, витривалість, швидкість і ритм рухів та ослабляються пізнавальні процеси.

У дітей з  вадами зору найчастіше спостерігається  страх привернути увагу до свого  недоліку,вразливість, образливість, занурення  у світ фантазій. Але іноді трапляється інший варіант особистісного розвитку – прагнення до демонстративності, егоцентризм, тенденції до маніпулювання оточуючими. Такі варіанти особистісного розвитку багато в чому пов'язані з неправильним вихованням, ведуть до труднощів у подальшій соціалізації дитини і потребують спеціальної соціально-педагогічної роботи.

В Україні  існує комплекс проблем пов’язаних з інтеграцією сліпих дітей у  суспільство: недостатні форми соціальної підтримки дитини і її сім’ї; недоступність  охорони здоров’я, освіти, культури, побутового обслуговування; відсутність  належного архітектурного середовища; нерівномірне розміщення спецшкіл, спеціальних  реабілітаційних центрів, спеціалістів-дефектологів на місцях мешкання сімей, де є сліпа  дитина; дефіцит бачення соціальної сутності дитини з вадами зору; недосконала  система навчання тощо.

Більшість вчених в обласні соціально-педагогічних знань відзначають негативні  моменти у навчанні дітей з  вадами зору в умовах спеціалізованих  установ. Ізольованість даних закладів призводить до виключення дитини з  порушеннями зору з багатьох соціальних зв'язків, до розвитку у неї пасивно-утриманських життєвих орієнтацій, а теплична атмосфера  спеціально-організованого соціуму  – до спотворення особистісного  розвитку дитини.

Порушення зору тягне за собою порушення соціальних контактів і цілий ряд відхилень  у формуванні особистості дитини, що викликає звуження кола інтересів, обумовлене обмеженнями в сфері  чуттєвого відображення; обмеження  або недоступність в роботі, що вимагає великої зорового навантаження. Крім того, дефект провокує, особливо в  сфері сімейних відносин, виникнення гіперопіки. В результаті чого у  дітей з вадами зору формуються негативні  риси характеру, такі як егоїзм, нерішучість, навіюваність, упертість, негативізм, байдужість і т.д. Порівняно обмежені контакти з оточуючими тягнуть за собою замкнутість, аутичність.

Тому пріоритетним напрямом у роботі соціального педагога в спеціальних установах є  адаптація та інтеграція дітей з  вадами зору в соціум.

Соціально-педагогічний робота зі сліпими дітьми являє собою  складну систему реабілітаційних  заходів, що спрямовані на підвищення соціальної активності, розвиток самостійності, закріплення соціальної позиції  особистості, формування системи цінностей  та розвиток інтелекту.

Соціальна реабілітація – це система соціально-педагогічних заходів, які застосовуються для  слабозорих дітей з метою зменшення  або відновлення втрачених функцій  органу зору, зниження показників інвалідизації, набуття знань, умінь та навичок, формування здатності до самореалізації і життєтворчості, які б давали змогу дитині з вадами зору інтегруватись  у суспільство.

Основними напрямками роботи соціального педагога з дітьми-інвалідами по зору в умовах спеціалізованих  освітніх установ  є: діагностика  та складання індивідуальної програми для кожної сліпої дитини на її основі, корекція  та профілактика відхилень з урахуванням специфічних задач, мети і динаміки розвитку на різних ступенях навчання, соціально-педагогічний супровід і консультування сім’ї.

Соціальний  педагог організовує заходи, спрямовані на соціальну реабілітацію й адаптацію  на рівні району, залучаючи до співпраці  інші освітні установи.

У своїй реабілітаційній  діяльності соціальний педагог повинен  керуватися наступними принципам: пріоритет  інтересів і потреб сліпої дитини; безперервність супроводу; мультідисціплінарність.

Процес соціально-педагогічної реабілітації дітей з вадами зору можна умовно розділити на чотири основні етапи: І. Визначення рівня  дезадаптації дитини; ІІ. Конкретні  кроки та надання допомоги; ІІІ. Інтеграція; IV. Підтримка.

У процесі  інтеграції дитини-інваліда по зору велике місце займає трудотерапія, що передбачає роботу з профорієнтації сліпих дітей  з метою подальшого працевлаштування, навчання елементарному самообслуговуванню в побуті для майбутнього життя.  Величезне значення в педагогічній роботі з дітьми-інвалідами по зору в процесі соціальної реабілітації надається грі, яка для багатьох дітей в спеціалізованих освітніх закладах стає першим досвідом спілкування  з однолітками і чужими дорослими, першим досвідом виконання правил і  поведінки в суспільстві, оволодіння соціальним простором і пізнання навколишнього світу.

У комплексній  роботі з соціальної реабілітації дітей  з вадами зору соціально-педагогічна  робота займає істотне місце. Вона виступає і як необхідний компонент на різних етапах виховання і в різних видах  соціально-реабілітаціоної роботи, і як особлива освітньо-виховна діяльність.

Соціально-педагогічна  реабілітація сліпих дітей в умовах спеціалізованих освітніх закладів забезпечує підвищення їхньої соціальної активності, сприяє розвитку інтелектуальних  процесів, формує ціннісні настанови  відповідно до психічних і фізичних можливостей дитини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Башкирова И.Л. Взаимодействие педагога и семьи  ребенка с нарушениями зрения: учеб.-метод. пособ./ И.Л. Башкирова - Минск: БГПУ, 2009. - 76 с.
2. Бистрова Ю.О. Соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах навчально-реабілітаційного центру// Ю.О. Бистрова, Н.А.Колодна : Вісник ЛНУ ім..Т.Шевченка. – 2010. – № 10 (191). – Ч. 1. – С.80-91.
3. Богданова І.М. Соціальна педагогіка: навч. посіб. / І.М. Богданова - К.: Знання, 2008. - 343 с.
4. Ермаков В.П. Развитие, обучение и воспитание детей нарушениями зрения / В.П. Ермаков, Г.А. Якушин. – М.: Академия, 1992. – 182 с.
5. Інтеграція молоді з обмеженими фізичними можливостями в суспільство: громадсько-правові, соціально-психологічні та інформаційно-технологічні аспекти: методичний посібник/ Є.А. Клопота, B.Г. Бондаренко, О.А. Клопота, С.А. Бондаренко. - Запоріжжя: ЗНУ, 2008. - 114 с.
6. Капська А.Й. Соціальна робота: технологічний аспект./А.Й. Капська - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 352 с.
7. Кулькова Е.Я.,Социально-психологическая адаптация слабовидящих детей// Е.Я. Кулькова,О.И. Иванов. Психолого-социльная работа в современном обществе: проблемы и решения. Материалы международной научно-практической конференции 22-23 апреля 2010 г. – СПб, 2010. – С. 515-518.
8. Литвак А.Г. Психология слепых и слабовидящих: учебное пособие /А.Г.Литвак. – СПб, 2006. - 336 с.
9. Мардахаев Л.В. Социальная педагогика: учебник./Л.В. Мардахаев - М.: Гардарики, 2005. -  269 с.
10. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология: практическое руководство/В.Д. Менделевич - М.: МЕДпресс, 2001. - 592 с.
11. Никитина Н.И. Методика и технология работы социального педагога: учеб.пособ./ Н.И. Никитина, М.Ф. Глухова – М.: ВЛАДОС, 2005. – 399 с.
12. Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка: навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл./ С.С. Пальчевський; ред. В.М. Вдовиченко - К.: Кондор, 2005. – 560 с.
13. Психологическое и социальное сопровождение больных детей и детей-инвалидов: учебное пособие/ за ред. С.М. Безух и С.С. Лебедевой. - СПб.: Речь, 2007. - 112 с.
14. Психологія людини з обмеженими можливостями: навчальний посібник для ВНЗ / В.Й. Бочелюк , А.В. Турубарова.- К.: ЦУЛ, 2011.- 264с.
15. Синьова Є.П., Тифлопедагогіка: підручник/ Є.П. Синьова, С.В. Федоренко — К., 2009. — 324 с.
16. Синьова Є.П. Тифлопсихологія: підручник/ Є.П. Синьова - К.: Знания, 2008. - 365 с.
17. Солнцева Л. И. Современная тифлопедагогика и тифлопсихология в системе образования детей с нарушениями зрения: монография/ Л.И. Солнцев - М., 1999. – 31 с.
18. Старшинова А.В., Социальная реабилитация детей с тяжелыми нарушениями зрения: курс лекций/  Е.Л.Ерина, А.В. Старшинова  – Екатеринбург, 2007. – 169 с.
19. Холостова Е. И., Социальная реабилитация: учебное пособие/ Е.И.Холостова, Н.Ф. Дементьева — М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К°», 2006. — 340 с.
20. Безпалько О., Едель С. Підготовка волонтерів до роботи з дітьми обмежених функціональних можливостей / Методичні рекомендації. // За ред. А. Й. Капської. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001.
21. Виховання дітей з особливими потребами в сім'ї / Упорядник І. Б. Іванова. - К.: УДЦССМ, 1998.
22. Іванова І. Б. Соцільпо-психологічні проблеми дітей-іпвалідів. - К., 2000.
23. Карманенко Т. М., Кармапенко Ю. Г. Ляльковий театр - дітям. - К.: Рад. шк., 1986.
24. Мостіпан О. Державна політика щодо інвалідів і перспектива та пріоритети // Соціальлпий захист. - 2002. - №11.
25. МостІпаи О. Державна політика щодо інвалідів: перспективи та пріоритети // Соціальний захист. - 2002. - № 11.
26. На допомогу батькам, що мають дітей з особливими потребами. / Л, В. Борщевська, А. В. Зіброва, І. Б. Іванова - К., 1999.
27. Про становище інвалідів в Україні та основи державної політики щодо вирішення проблем громадян з особливими потребами: Державна доповідь. - к., 2002. - (Препр. / Міністерство праці та соціальної політики України; Міністерство охорони здоров'я України; Міністерство освіти і науки України та ін).
28. Єоціально-психологічний захист дітей-інвалідів та молодих інвалідів // Іпфорамаційно-методичпий бюлетень / Упорядник Н. Є. Бешох, 1997. - Вип. 2. - Донецьк.
29. Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. А. Й. Капської. - К., 2000.
30. Холостова Е. Й. Соціальная реабилитация. Учебпое пособие. М.: Изд-во Кориорация "Дашков й К°", 2002.
31. Щербакова К.В., Петрочко Ж. В. Реабілітація дітей з функціональними обмеженнями засобами мистецтва / Навчальний посібник. -К.: ДЦССМ - НПУ імені М. П. Драгомаиова, 2002.
32. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями. Навчальпо-методичний посібник для соціальних працівників і соціальних педагогів / За ред. А.Й.Капської. - К.: ДЦССМ, 2003. - 168с.
33. Касаткин Л.Ф. Формирование двигательных функций у слепых детей и преодоление недостатков физического развития в процесе школьного обучения: Автореф.дис. – М., 1980. – 23с.
34. Липченко В.Я., Самусев Р.П. Атлас нормальной анатомии. – М.: Медицина, 1988.
35. Практикум по нормальной физиологии / Под ред. Агаджаняна Н.А. – М.: Высшая школа, 1983. – 328 с.
36. Николаевская В. П. Физические методы лечения в оториноларингологии. — М.: Медицина. — 1989. — 381 с.
37. Ремажевська В.М., Раніцький Ю.М. Лікувальна фізкультура при порушеннях опорно-рухового апарату у дітей з вадами зору. – Львів: 2004. – 92 с.
38. Ростомашвили Л.Н. Адаптивное физическое воспитание. Авторская программа по лечебной физической культуре для        детей с тяжелой зрительной патологией (начальня школа).      Учеб.-метод.пособ. – М., 2002. – 42 с.
39. Рухлова С.А. Основы офтальмологии. – М.: Мед. книга, Изд-во НГМА, 2001. – 252 с.
40. Сермеев Б.В. Физическое воспитание детей с нарушением зрения. – К.: Здоров’я, 1987. – 112 с.
41. Синьова Є.П. Тифлопсихологія. - К.: ВО УФЦ-БФ „Візаві”, 2002. – 296 с.
42. Смирнов В.М. Нейрофизиология и высшая нервная деятельность детей и подростков: Учебное пособие, - М: изд. Центр «Академия», 2000. – 400 с.
43. Трайтак Д.И. и др. Биология. – М.: Просвещение, 1992.
44. Филимонов В.И. Руководство по общей и клинической физиологии. – М.: Мед. информационное агентство, 2002. – 958 с.
45. Форняк Н.М. Анатомія та еволюція нервової системи. – Рівне, 1996.
46. Хоменко Б.Г. Анатомія людини. – К.: Вища школа, 1991.
47. Яновський І.І., Ужако П.В. Фізіологія людини і тварин. Практикум. - К.: Вища школа, 1991.- 175 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ.

Додаток № 1.

 

Порушення опорно - рухового апарату у учнів молодшого  шкільного віку навчально-реабілітаційного центру для дітей з вадами зору

 

 

 

 

 

Додаток №2.

 

Показники	Вік	Різниця у порівнянні зі зрячими  дітьми
Ріст	16-18	5,5-8см
Вага	7-12 13-18	3-5% 5-7%
Окружність грудної клітки	13-14	4,7см
Гнучкість	7-10	12-15%
Координація	7-10	33%

 

Різниця в показниках фізичного розвитку слабозорих і зрячих дітей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №3.

 

Структура очних захворювань  дітей молодшого шкільного віку навчально-реабілітаційного центру для  дітей з вадами зору.