Сучасні підходи до організації роботи з слабозорими дітьми

Викликає  занепокоєння стан охорони праці  та забезпечення соціальних гарантій на підприємствах недержавного сектору економіки, який все збільшується. Тут порушення правил безпеки носять масовий характер, допускається приховання нещасних випадків, свавілля роботодавців в додержанні тривалості робочого часу, відпочинку, ухилення від виплат і компенсацій за заподіяну шкоду від нещасних випадків.

Пріоритети в роботі з охорони праці, як і раніше, спрямовані не на здійснення профілактичних заходів, а на надання різних компенсацій та пільг. У значній мірі це пов’язано нестраховим характером механізму соціального захисту від професійних ризиків, а також із відсутністю організаційного зв’язку меж системами охорони праці і соціального страхування.

Нові  умови господарювання вимагають  і нових, ефективніших форм та методів  профілактичної роботи. Мається на увазі перехід на обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.

 

4.3. Пожежна безпека на підприємстві.

   Пожежа  -  неконтрольоване   горіння  поза  спеціальним   вогнищем,  яке

призводить до матеріальної шкоди.

      Пожежна   безпека  –  стан  об’єкта,  при   якому   з   регламентованою

ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі  і  впливу на  людей  її  небезпечних   факторів,   а   також   забезпечується   захист матеріальних цінностей.

      Причинами   пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і  норм пожежної безпеки, невиконання Закону “Про пожежну безпеку”.

      Небезпечними  факторами  пожежі  і  вибуху,  які  можуть  призвести  до

травми, отруєння, загибелі або  матеріальних  збитків  є  відкритий  вогонь,

іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький  вміст кисню, обвалення будинків і споруд.

      За стан  пожежної безпеки на підприємстві  відповідають  її  керівники,

начальники цехів, майстри  та інші керівники.

      На  підприємствах  існує  два  види  пожежної  охорони:  професійна  і

воєнізована.  Воєнізована  охорона  створюється  на  об’єктах  з  підвищеною

небезпекою. Крім  того  на  підприємствах  для  посилення  пожежної  охорони організовуються добровільні пожежні дружини і команди,  добровільні  пожежні товариства і пожежно-технічні комісії з числа робітників  та  службовців.При Міністерстві внутрішніх справ існує  управління  пожежної  охорони  (УПО)  і його органи на місцях. До складу УПО входить Державний пожежний нагляд  який здійснює:

 Контроль за  станом пожежної бепеки

Розробляє і погоджує протипожежні норми і праила та контролює  їх  виконання в проектах і безпосередньо на об’єктах народного господарства

Проводить розслідування  і облік пожеж

Організовує протипожежну профілактику.

      Протипожежна  профілактика – це  комплекс  організаційних  і  технічних

заходів, які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження  пожеж, локалізацію їх поширення, а  також  створення  умов  для  успішного  гасіння пожежі.

      Відповідальним керівником  робіт по  ліквідації  пожеж і аварій  на

підприємстві є головний інженер. Начальник структурного підрозділу, в  якому виникла пожежа, є відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації.

Горіння та пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів.

      Горіння   –  це  процес  окислення   який  супроводжується   інтенсивним

виділенням тепла і  променевої енергії.

      Горіння   виникає  коли  є  горюча  речовина  ,окислювач  та    джерело

запалювання.  Окислювачами   можуть   бути   кисень   повітря,   бертолєтова

сіль,пероксид натрію, азотна кислота,хлор, фтор, бром, окисли азоту, тощо .

      Горіння  може бути  повним  і  неповним.  Повне  –  при  достатній   або

надлишковій  кількості  окислювача  і   при   такому   горінні   виділяються

натоксичні речовини.

      Неповне  –  відбувається  при  недостатній   кількості  окислювача.  При

неповному горінні  утворюються  продукти  неповного  згорання,серед  яких  є токсичні речовини (чадний газ,водень).

      При горінні однорідних  горючих сумішей виникає кінетичне горіння,

швидкість  поширення  якого  залежить  від  швидкості  передавання  теплової енергії в суміші і може досягати сотень метрів на секунду і супроводжується вибухом.

      Вибух   –  швидке  перетворення   речовин   (вибухове   горіння),   яке

супроводжується виділенням енергії і утворенням ударної  хвилі. Ударна  хвиля поширюється перед фронтом полум’я із швидкістю звуку 330 м/с.

      Пожежо-вибухонебезпечність  виробництв визначається  агрегатним  станом речовин  та  матеріалів  та   їх   показниками   пожежо-вибухонебезпечності.

Показники   пожежо-вибухонебезпечності:   група   спалимості,    температура займання, температура спалаху, температура  самозаймання,  нижня  та  верхня концентраційні межі запалення, умови теплового самозаймання та ін.

      Спалимість  – це здатність речовини або  матеріалу до горіння.  Займання

– це початок горіння під  дією джерела запалювання. За спалимістю речовини  і матеріали поділяються на три групи:

Спалимі  - речовини і матеріали  здатні  самозайматися,  або  займатися   від

джерел запалювання і  самостійно горіти або тліти після його  віддалення.  До

них відносяться всі органічні  речовини.

Неспалимі – речовини і  матеріали, які не здатні до горіння  у  повітрі,  від

джерел  запалювання  не  займаються,  не  тліють  і  не   обвуглюються.   Це

неорганічні матеріали, метали та ін.

Важкоспалимі – речовини і матеріали, які  горять  від  джерела  запалювання,

але не здатні  горіти  після  його  видалення.  Це  матеріали,  які  містять

спалимі та неспалимі складові.

      Температура  займання – це найнижча температура  речовини, при якій вона

виділяє  пари  з  такою  швидкістю,  що  після  займання  їх   від   джерела

запалювання виникає стійке горіння.

      Температура  спалаху – це найнижча (в умовах  спеціального  дослідження)

температура речовини , при якій  над її  поверхнею утворюються пари,  які

здатні  спалахнути  у  повітрі  від  джерела  запалювання,   але   швидкість

утворення парів недостатня для подальшого горіння.

      Спалимі   рідини  більш  пожежонебезпечні  ,  ніж  тверді  матеріали  і

речовини , тому що вони легко займаються , інтенсивніше горять та  утворюють з   повітрям  вибухо-  та   пожежонебезпечні   суміші   і   характеризуються температурою спалаху, нижньою і верхньою межею поширення полум’я  нижньою  і верхньою межею поширення полум’я.

      За температурою  спалаху розрізняють рідини:

Легкозаймисті   (ЛЗР)  –  це  рідини  з  температурою  спалаху  до  61(С  (в

закритому тиглі) або до 66 (С (у відкритому тиглі).

Спалимі рідини (СР) – це  рідини  з   температурою  спалаху  понад  61(С  (в

закритому тиглі) або понад 66 (С (у відкритому тиглі).

      Ступінь  пожежовибухонебезпечності спалимих  газів  визначається  також концентраційними межами поширення полум’я.

      Нижня концентраційна  межа поширення полум’я  –   це  мінімальний  вміст палива в середовищі , при якому можливе поширення полум’я по суміші на  будь - яку відстань від джерела запалення.

      Верхня концентраційна  межа поширення полум’я визначається  максимальним вмістом палива в середовищі, вище якого суміш стає  нездатною  до  поширення полум’я.

      Всередині  цих меж суміш спалима, а  поза ними суміш не горить.

      Пожежо- і вибухо- небезпечний пил.

      Залежно  від значення нижньої межі  поширення полум’я пил  поділяють   на вибухо- і пожежонебезпечний. Пил,  який  складається з найменших частинок спалимих речовин, що перебувають у зваженому стані (аерозоль)  в  межах  від нижньої   до   верхньої   концентраційної   межі   поширення   полум’я     є вибухонебезпечним. За ступенем вибухо- і пожежонебезпесності пил   поділяють на дві групи і чотири класи.

      Вибухонебезпечний  пил (група А)  -  пил   з   нижньою  межею  поширення полум’я  до 65 г/м3.

      Найбільш  вибухонебезпечний  пил  (І   клас)  –  пил  з  нижньою   межею

поширення полум’я  до  15  г/м3  (пил  сірки,  каніфолі,  нафталіну,  сухого

молока, торфу)

      Вибухонебезпечний пил ІІ клас) – пил з нижньою  концентраційною  межею поширення полум’я від 15 г/м3 до 65 г/м3 (пил кави, чаю,  борошна,  вугілля, сіна, гороху).

      Пожежонебезпечний  пил (група Б)  -  пил   з   нижньою  межею  поширення полум’я  більше 65 г/м3..

      Найбільш  пожежонебезпечний  пил  (ІІІ   клас)  –  пил  з  температурою

самозаймання до 250 (С (пил  тютюну)

      Пожежонебезпечний  пил (ІІІ клас) – пил з   температурою  самозаймається

більше 250 (С (деревний та вугільний  пил).

      Самозаймання  речовин

      Самозаймання  –  явище  різкого  збільшення  швидкості   екзотермічних

реакцій, які  приводять  до  виникнення  горіння  речовини  при  відсутності

запалювання. Залежності від  причин самозаймання  буває  хімічним,  тепловим, мікробіологічним.

      Хімічне  самозаймання  виникає  в   результаті  дії  на  речовину  кисню

повітря, води або взаємодії  речовин.  Наприклад,  самозаймання  забрудненого оливою ганчір’я, через окиснення олив повітрям з виділенням тепла,  або  під дією води на лужні метали займається водень.

      Теплове – це  самозаймання  виникає внаслідок   самонагрівання,  яке

виникло   під   дією   зовнішнього   нагріву   речовини   вище   температури

самонагрівання.

      Мікробіологічне  самозаймання   виникає  в   органічних  речовинах.  При

певній вологості і  температурі в органічних  речовинах,  торфі,  ініціюється

життєдіяльність мікроорганізмів  і утворюється павутинний гліт (грибок).  При цьому підвищується температура і  міняються  форми  мікроорганізмів,  а  при температурі 75(С гинуть. Але при 60-70(  проходить  окиснення  і  обвуглення деяких  легкозаймистих  органічних  сполук  з   утворенням   дрібнопористого вугілля. Адсорбуючи кисень повітря це вугілля  нагрівається  до  температури розпаду і  активного  окиснення органічних  речовин,  що  і призводить  до займання.

       Протипожежні вимоги до будинків і споруд

      Виходячи  з властивостей речовин і матеріалів, умов їх  застосування  і

обробки і у відповідності  із ОНТП 24-86 “Визначення  категорій  приміщень  і будівель  по    вибухопожежній   і   пожежній   небезпеці”   приміщення   по

вибухопожежній і пожежній небезпеці  діляться на п’ять категорій – А, Б,  В,

Г, Д.

      До  категорії  А  належать  приміщення,  де  перебувають спалимі   та

легкозаймисті рідини з температурою спалаху, що не перевищує 28(С,  а  також речовини і матеріали здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою,  киснем або одне з  одним;  при  утворенні  вибухонебезпечних  сумішей  розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5 кПа.

      До  категорії  Б  належать  приміщення,  в яких  є пил та  волокна,

легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28(С та спалимі  рідини  в такій кількості, що можуть утворюватися  вибухонебезпечні  пилоповітряні  та пароповітряні  суміші,  при   займанні   яких   розвивається   розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5 кПа.

      До  категорії  В  належать  приміщення,  де  перебувають спалимі   та

важкоспалимі рідини, тверді спалимі та важкоспалимі  речовини  та  матеріали (в тому числі пил та волокна), а також речовини і матеріалиякі  здатні  при взаємодії з водою, киснем повітря та одне з одним тільки горіти  (за  умови,що ці приміщення не відносяться  до категорії А чи Б).

      До категорії  Г належать приміщення, в яких  є  неспалимі  речовини  та

матеріали в гарячому, розпеченому  або розплавленому стані, а  також  спалимі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як  паливо; процес їх обробки супроводжується виділенням променевої  теплоти,  іскор  та полум’я.

      До категорії Д належать приміщення, в яких  є неспалимі речовини  та

матеріали у холодному стані.

      На розвиток  пожежі у приміщеннях та спорудах  значно впливає  здатність

окремих  будівельних  елементів  чинити  опір   впливу   тепла,   тобто   їх

вогнестійкість.

      Вогнестійкість  – здатність будівельних  конструкцій   чинити  опір  дії

високої температури, утворенню  наскрізних  тріщин  та  поширенню  вогню   в умовах пожежі і виконувати при цьому свої звичайні  експлуатаційні  функції.

Вогнестійкість конструкцій  будівель характеризується межею вогнестійкості.

      Межа вогнестійкості  –  це  час,  на  протязі   якого  конструкція  може

витримати дію вогню, а  потім вже починається деформація.

      Всі будівлі і споруди за ступенем вогнестійкості  за  СНиП  2.01.02-85

поділяють на 5 ступеней.

      Будинок  може належати до того або  іншого ступеня вогнестійкості,  якщо

значення меж вогнестійкості  і  меж  поширення  вогню  усіх  конструкцій  не

перевищує значень вимог  СНиП 2.01.02-85.

      Пожежна  профілактика електрообладнання.

      Електрична  енергія певних умовах легко  переходить у теплову і це  може

викликати пожежі і вибухи. Пожежна небезпека електрообладнання,  електронних приладів,     радіоелектронної     апаратури,     апаратури      управління,електроприймачів  пов’язана  з  використанням  спалимих  матеріалів:   гуми, пластмас, лаків, олій.

      Джерелами   займання  можуть  бути  електричні  іскри,  дуги,   коротке

замикання, струмові перевантаження, перегріті опірні поверхні,  несправність