Цивільне та сімейне право

Дата добавления: 18 Ноября 2012 в 23:50
Автор работы: Пользователь скрыл имя
Тип работы: лекция
Скачать архив (152.62 Кб)
Файлы: 1 файл
Скачать файл  Просмотреть файл 

Курс лекцій ГиСП.doc

  —  656.50 Кб

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Договір вважається укладеним  у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Вимоги щодо форми  договору відповідають загальним правилам щодо вчинення правочинів. Договір може укладатись в усній, письмовій формі чи завдяки вчиненню конклюдентних дій. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. За загальним правилом укладення договору між юридичними особами та між юридичною і фізичною особою здійснюється в письмовій формі. Виняток становлять договори, що виконуються одночасно з укладенням договору. Договір може бути укладений як через складання єдиного документа, так і через обмін листами, факсовими повідомленнями, телеграмами та іншим, підписаними тією особою, від якої вони надійшли.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту  надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У процесі виконання  договору можуть виникнути обставини, що потребують внесення змін до договору або навіть його розірвання. Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала.

Якщо сторони не досягли  згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 ст. 652 ЦК, - змінений за рішенням суду за наявності одночасно таких умов:

  1. у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
  2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після ії виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
  3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
  4. якщо із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе й заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. У разі розірвання договору зобов'язання припиняються. Зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Діловій практиці також  відома і пролонгація дії договору на новий строк. Застереження про порядок пролонгації договору може міститись і в самому тексті договору, а також здійснюватись шляхом укладення додаткової угоди до договору.

 

Тема. «Виконання зобов'язань»

Виконання зобов'язання - це здійснення боржником дії (або  утримання від дії), яка є об'єктом зобов'язального правовідношення.

Виконання зобов'язання здійснюється за загальними правилами або принципами виконання зобов'язань. Принципами виконання зобов'язання є:

  1. виконання в натурі;
  2. належне виконання зобов'язання;
  3. реальне виконання зобов'язання.

Студенти повинні вміти  розкрити кожен з принципів, показати різницю між принципом належного виконання та реального виконання зобов'язання.

Коли суб'єктами зобов'язання є тільки дві особи, то одна з них, яка є кредитором, може вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі тільки від тієї особи, яка виступає як боржник. За загальним правилом зобов'язання має бути виконане кредиторові боржником особисто. Але у випадках, встановлених законом або договором, та коли це випливає із звичаїв ділового обороту чи суті зобов'язання, суб'єкти зобов'язання та суб'єкти його виконання можуть не збігатися, оскільки відповідно до ст. 528 ЦК України виконання зобов'язання може бути покладено боржником на іншу особу. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Якщо остання не виконає  зобов'язання або виконає його неналежним чином, це зобов'язання повинен виконати сам боржник. Крім того, інша особа  може задовольнити вимогу кредитора  без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення ст.ст. 512-519 ЦК України.

На практиці трапляються  зобов'язання з множиною осіб у зобов'язанні. У ст. 540 ЦК України закріплений  частковий порядок виконання зобов'язань із множиною осіб:

- якщо у зобов'язанні  беруть участь кілька кредиторів  або кілька боржників, кожний  із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний з боржників повинен виконати зобов'язання у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. - солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку тому із них, хто у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає у рівній частці на всіх солідарних боржників. Відносини за взаємними розрахунками між боржниками після того, як один із них виконав солідарний обов'язок, також мають зобов'язальний характер і називаються регресними зобов'язаннями.

За регресним зобов'язанням  кредитор (регредієнт) зобов'язаний перед третьою особою до виконання, вправі віднести його повністю або частково за рахунок боржника (регресата), дія чи бездіяльність якого обумовили залучення кредитора до такого виконання. Характерними ознаками регресного зобов'язання є:

  1. його похідний характер щодо основного зобов'язання;
  2. один або всі його учасники є також суб'єктами основного зобов'язання;
  3. виконання одним із них основного зобов'язання або навіть саме його виникнення обумовлюється дією чи бездіяльністю осіб, з якими внаслідок цього і встановлюється регресне зобов'язання.

Регресні зобов'язання можуть виникати не лише внаслідок  виконання солідарного обов'язку одним із боржників, а також і в інших випадках, встановлених законом.

Заміна осіб означає, що первісні учасники із зобов'язання вибувають, а їхні права та обов'язки переходять до інших суб'єктів. Заміна осіб у зобов'язанні може здійснюватися  заміною кредитора або боржника. Студенти повинні знати умови заміни кредитора і боржника у зобов'язанні, для цього необхідно уважно вивчити ст. ст. 512 - 532 ЦК України.

Заміна кредитора

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

  1. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
  2. правозаступництва;
  3. виконання зобов'язання боржника його поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання третьою особою за боржника його зобов'язання перед кредитором, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 512 ЦК України). Але така заміна може бути заборонена приписом закону або договором. На приклад, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином називається цесією. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у тій формі, що і правочин, з якого виникло зобов'язання. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу права, при цьому згода боржника на таку заміну не потрібна, оскільки цесія ні в якій мірі не погіршує його положення, але законом або договором може бути встановлено інше. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, що засвідчують передані права, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а боржник має право не виконувати свого зобов'язання новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нього прав за зобов'язанням.

Крім того, закон вимагає, щоби боржник був повідомлений про  заміну кредитора у письмовій  формі. При порушенні цього припису боржник має право здійснити виконання первісному кредиторові і воно буде вважатися належним.

Первісний кредитор у  зобов'язанні відповідає перед новим  кредитором за недійсність переданої  йому вимоги, але не несе відповідальності за її невиконання боржником, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Заміна боржника у зобов'язанні називається переведенням боргу. Первісний боржник вибуває із зобов'язання і заміняється іншою особою. На це потрібна згода кредитора, тому що для нього особистість боржника (його кредитоздатність та інші якості) може мати суттєве значення. Новий боржник має право висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником. Заміна боржника у зобов'язанні, забезпеченому порукою або заставою, має певні особливості. Зокрема, порука і застава, встановлена іншою особою, припиняються після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником. Але застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Форма правочину щодо заміни боржника визначається відповідно до правил, встановлених ст. 513 ЦК України.

Важливе значення має місце виконання зобов'язання. Це місце, де боржник має вчинити дії, що складають об'єкт зобов'язального правовідношення, а кредитор має прийняти запропоноване йому боржником належне виконання. Згідно зі ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено за згодою сторін, виконання провадиться:

1) за зобов'язанням  про передання нерухомого майна  - за місцезнаходженням цього  майна;

  1. за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;
  2. за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;

4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням за рахунок кредитора всіх витрат, пов'язаних зі зміною місця виконання;

5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено  актами цивільного законодавства або  випливає із суті зобов'язання чи звичаїв  ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою  на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право  виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Описание работы
Студенти повинні з'ясувати, що цивільне право - це сукупність правових норм, які регулюють майново-вартісні та особисті немайнові відносини на засадах юридичної рівності сторін. Метою цивільного права є захист приватних інтересів. Перевагу у приватному праві мають диспозитивні норми, які забезпечують використання в регулюванні суб'єктивного розсуду учасників відносин.
Цивільне право забезпечує регулювання певної сфери відносин:
Содержание работы
содержание отсутствует