Цивільне та сімейне право

6) односторонні угоди (наприклад, публічна обіцянка вина городи);

в) внаслідок адміністративних актів (наприклад, на держав не житло видається ордер, на підставі якого укладається договір найму жилого приміщення);

г) рішення суду, наприклад, про вилучення у власника культурних цінностей, що безхазяйно утримуються);

д) внаслідок заподіяння майнової або моральної шкоди; є) з безпідставного збагачення;

є) з інших дій юридичних та фізичних осіб.

Суб'єктами зобов'язання є юридичні і фізичні особи, кредитор і боржник. Кредитор виступає в ролі активної сторони зобов'язання, оскільки він має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Боржник - пасивний учасник, на ньому лежить обов'язок здійснити дію на користь кредитора.

Найпростішою є модель зобов'язання, сторонами якого є один кредитор і один боржник. Але досить часто  у зобов'язанні на стороні боржника або на стороні кредитора беруть участь декілька осіб. Це називається множинністю осіб в зобов'язанні, яка може бути пасивною або змішаною залежно від того, чи беруть участь декілька осіб на уповноваженій, зобов'язаній стороні, або на обох сторонах. Змішана множинність - коли в зобов'язанні беруть участь декілька осіб з кожної сторони. Згідно із законом у зобов'язанні з множинністю осіб кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний з боржників повинен виконувати зобов'язання в рівній частці, якщо із закону або інших нормативно-правових актів, або договору не випливає іншого. У випадку неподільності предмета зобов'язання з множинністю осіб зобов'язання виконується солідарно. У разі солідарності вимог кредиторів кожний із солідарних кредиторів має право поставити перед боржником вимога у певному обсязі. До заяви вимога одним із солідарних кредиторів інший має право поставити перед боржником вимоги у повному обсязі. Виконання зобов'язання повністю одному з солідарних кредиторів звільняє боржника від виконання решті кредиторів. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний відшкодувати належне решті кредиторів у рівних частинах, оскільки інше не випливає з відносин між ними.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників, так і від кожного з них як повністю, так і в частині боргу.

У зобов'язанні можуть брати  участь три особи, які не є зобов'язаними. Зобов'язання не створює для третьої особи обов'язки, і тільки у випадках, встановлених договором, зобов'язання можуть породжувати для третьої особи права щодо боржника або кредитора (у випадку укладення договору на користь третьої особи, ст. 636 ЦК). Кредитор або боржник в зобов'язанні можуть бути замінені іншою особою.

10. За підставою виникнення зобов'язання поділяються на договірні та позадоговірні. Перші виникають на підставі договору.

Позадоговірні зобов'язання об'єднані в окремій підрозділ, це публічна обіцянка винагороди, ведення  чужих справ без доручення, рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна юридичної і фізичної особи тощо.

 

 

Тема. «Цивільно-правовий договір»

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Це найбільш поширений вид правочинів. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не витікає з договору або закону. Договір є вольовим актом сторін. Сторони є вільними в укладенні договору. Воші мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але договір повинен відповідати загальним засадам цивільного законодавства.

Студентам необхідно  звернути увагу на значення договору. Через договір забезпечується цивільний, товарно-грошовий оборот в суспільстві, забезпечується задоволення інтересів учасників обороту.

Студенти повинні добре  знати класифікацію договорів. їх можна  класифікувати за різними підставами:

1.3а розподілом  обов'язків між сторонами:

а) односторонні;

б) двосторонні.

Односторонній - це договір, в якому одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона має лише право вимоги без виникнення зустрічного обов'язку щодо іншої сторони (договір доручення, дарування, займу).

Двосторонній - це договір, в якому обидві сторони наділені правами і обов'язками (договір купівлі-продажу, поставки, підряду тощо).

2.3а наявністю  зустрічного відшкодування:

а) відплатні;

б) безоплатні.

Відплатним є договір, у якому обов'язку однієї сторони здійснити певні дії відповідає зустрічний обов'язок другої сторони щодо надання матеріального чи іншого блага. Відплатність у договорі може виражатися у передачі грошей, речей, наданні зустрічних послуг, виконанні роботи тощо.

Безоплатним є договір, у якому обов'язок надання зустрічного виконання відсутній (договір дарування).

3.3а моментом  виникнення договору:

а) консенсуальний;

б) реальний.

Консенсуальним є договір, який вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах договору. Більшість договорів є консенсуальними (договір поставки, підряду тощо).

Реальним є договір, який вважається укладеним з моменту, коли на підставі досягнутої угоди здійснюється виконання за договором - передача контрагенту певного майна (договір перевезення).

4. Договір основний та додатковий.

Додаткові договори залежать від основних, слідують за ними. Додатковими є всі договори, що спрямовані на забезпечення виконання зобов'язання (наприклад, договір застави -додатковий, договір кредиту - основний).

5. Договори основні та попередні.

Попереднім є договір, сторони якого зобов'язалися протягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у тій же формі, що встановлена для основного договору. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати іншій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

6. Договори, укладені на користь контрагентів і третіх осіб.

Стаття 636 ЦК вказує, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь не контрагента за договором, а третьої особи, яка встановлена у договорі або не встановлена. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

7. Договори речові та зобов'язальні.

Об'єктом речових договорів  є речі, договір породжує у контрагента речове право, зокрема право власності. Договір спрямований не на виникнення зобов'язання передати речі, а саме на передачу речі, тому вони є реальними. Зобов'язальним є договір, за яким одна сторона зобов'язана передати іншій стороні речі, здійснити дії, виконати роботи.

8. Публічний договір - це договір, в якому одна сторона -підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт, надання послуг кожному, хто до неї звернеться
9. Договір приєднання (ст. 634 ЦК) - це договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише приєднанням другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Важливе значення має  питання змісту договору. Зміст договору становлять умови, що визначаються на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, що є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також умови, щодо яких сторони досягли згоди.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати  свої права і виконувати обов'язки відповідно до договору. За загальним правилом договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть домовитися в договорі і про інший строк початку дії договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Звичайними є ті умови договору, які базуються на диспозитивних нормах закону або звичаях. Внесення їх до тексту договору не є обов'язковим, однак вони стають обов'язковими для сторін у силу самого факту укладення договору, наприклад, умови щодо відшкодування завданої шкоди, порядку розгляду спорів тощо. Ці питання будуть вирішуватися відповідно до загальних норм права.

Випадковими вважаються умови, які хоч і не мають значення для укладення договору, але набувають юридичного значення лише у разі їх включення до самого договору (наприклад, це умови, які не врегульовані законодавством, сторони в договорі обумовили ці умови).

Тлумачення умов договору відповідно до ст.ст. 213, 637 ЦК може бути здійснено самими сторонами. На вимогу однієї зі сторін це може бути здійснено за рішенням суду. При тлумаченні змісту договору береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо за зазначеними правилами немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета договору, зміст попередніх договорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення.

Студентам необхідно  уважно вивчити питання укладення  договору, внесення змін до нього та припинення договору.

Укладення договору відбувається у два етапи:

1) внесення пропозицій однією стороною укласти договір (оферти);

2) прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Оферта повинна містити:

• істотні умови договору;
• підтверджувати намір оферента вважати себе зобов'язаним за договором у разі її прийняття;
• адресована певній особі чи особам (реклама не є офертою).

Оферта може бути направлена із зазначенням терміну акцепту або без такого застереження. Відповідно до ст. 641 ЦК з пропозицією укласти договір може виступити будь-яка сторона майбутнього договору. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом, вона не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не зазначено у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір про її прийняття (акцепт), має бути повною і безумовною. Акцепт має однозначно висловити свою згоду із запропонованими умовами договору. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги), що засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції укласти договір, якщо інше не встановлено законом або договором.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Якщо у пропозиції укласти договір зазначено строк  для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти  договір зроблено усно і в ній  не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Якщо пропозицію укласти  договір, в якій не вказаний строк  для відповіді, зроблено у письмовій  формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

Якщо відповідь про  прийняття пропозиції укласти договір  було відправлено своєчасно, але  одержано із запізненням, особа, яка  зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо юна негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням.

Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір  може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням. Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Відповідно до ст. 649 ЦК України судовому розгляду підлягають лише розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом. В інших випадках розбіжності вирішуються в судовому порядку у разі, якщо це встановлено домовленістю сторін або законом.