Физкультурные занятия

 

 

В норме после физической нагрузки пульс учащается на 25—50% по отношению к исходной величине, а дыхание — на 4—6 ед. в минуту.

 При этом показатели должны  вернуться к исходным величинам  через 2—3 минуты.

 Отклонениями от нормы считают  учащение пульса более чем  на 50% и более значительное увеличение  показателей дыхания.

Наиболее распространенным тестом для оценки физической работоспособности  является степ-тест (подъем на ступеньку  или гимнастическую скамейку высотой  до 35 см). Детям предлагают две нагрузки возрастающей мощности — подъем на скамейку с частотами восхождений 20 и 30 раз в минуту.

 Длительность каждой нагрузки 2 минуты, а отдых между ними 3 минуты.

Увеличение пульса на 15—20% при первой нагрузке и на 45—60% при второй нагрузке по отношению к исходному уровню соответствует норме.

Диагностика отдельных сторон физического развития является важной для выявления особенностей развития ребенка, подбора индивидуальной стратегии работы с ним.

Выносливость — это способность  противостоять утомлению в какой-либо деятельности. Выносливость определяется функциональной устойчивостью нервных центров, координацией функций двигательного аппарата и внутренних органов.

 Выносливость можно оценить  по результату непрерывного бега  в равномерном темпе: на дистанцию  100 м — для детей 4 лет; 200 м  — для детей 5 лет; 300 м —  для детей 6 лет; 1000 м — для детей 7 лет. Тест считается выполненным, если ребенок пробежал всю дистанцию без остановки. Быстрота — это способность выполнять двигательные действия в минимальный срок, которая определяется скоростью реакции на сигнал и частотой многократно повторяющихся действий.

В качестве тестового упражнения предлагается бег на 30 метров. Длина беговой  дорожки должна быть на 5—7 м больше, чем длина дистанции. Линия финиша наносится сбоку короткой чертой, а за ней, на расстоянии 5—7 м, ставится хорошо видимый с линии старта чертой ориентир (флажок на подставке, куб), чтобы избежать замедления ребенком движения на финише. По команде «на старт, внимание» поднимается флажок, и по команде «марш» ребенок с максимальной скоростью стремится добежать до финиша. После отдыха нужно предложить ребенку еще две попытки. В протокол заносится лучший результат из трех попыток.

 

Сила — это способность преодолевать внешнее сопротивление, способность  к мышечному напряжению. Проявление силы обеспечивается в первую очередь силой и концентрацией нервных процессов, регулирующих деятельность мышечного аппарата.

Сила рук измеряется ручным динамометром, сила ног — становым динамометром. Силу плечевого пояса можно измерить по расстоянию, на которое ребенок  бросает двумя руками набивной мяч массой 1 кг, а сила нижних конечностей определяется по прыжкам в длину с места. Следует отметить, что и прыжок, и бросок набивного мяча требуют не только значительных мышечных усилий, но и быстроты движений. Поэтому данные упражнения называются скоростно-силовыми.

Метание набивного мяча массой 1 кг проводится способом из-за головы двумя  руками. Ребенок совершает 2—3 броска; фиксируется лучший результат.

 

Прыжок в длину с места. Для  проведения прыжков нужно создать  необходимые условия, то есть положить мат и сделать вдоль него разметку.

 Для повышения активности  и интереса детей целесообразно  на определенном расстоянии (чуть  дальше среднего результата детей  группы) разместить 3 флажка и предложить  ребенку прыгнуть до самого  дальнего из них.

 Замеряются результаты от носков ног в начале прыжка до пяток в конце прыжка. Прыжок выполняется три раза, фиксируется лучшая из попыток.

 

 Более сложными заданиями  для ребенка являются прыжки  в высоту и длину с разбега.  Эти движения требуют комплексного  проявления быстроты, силы и ловкости.  Прыжок в длину с разбега (после 5 лет).

 После предварительной разминки  ребенку предлагаются две-три  попытки для преодоления высоты (начальная высота 30 см).

 После того как данная  высота преодолена, планку следует  поднять на 5 см; при неудаче на новой высоте ребенку засчитывается результат предыдущей попытки.

 Прыжок в длину с разбега  предполагает выполнение с трех  попыток с фиксацией лучшего  результата.

 

Ловкость — это способность  быстро овладевать новыми движениями (способность быстро обучаться), быстро и точно перестраивать свои действия в соответствии с требованиями внезапно меняющейся обстановки. Развитие ловкости происходит при условии пластичности нервных процессов, способности к ощущению и восприятию собственных движений и окружающей обстановки.

 

Ловкость можно оценить по результатам  бега на дистанцию 10 м; она определяется как разница во времени, за которое  ребенок пробегает эту дистанцию  с поворотом (5 + 5 м) и по прямой. Ребенку  следует дать две попытки с  перерывом для отдыха между ними. Для повышения интереса и результативности действий задание лучше выполнять в условиях соревнования.

 С интересом выполняют дошкольники  3—7 лет и другое, более сложное  задание, которое называется «Полоса  препятствий». В это задание входят: бег по гимнастической скамейке (длина 5 м); прокатывание мяча между предметами (6 шт.), разложенными на расстоянии 50 см друг от друга (кегли, набивные мячи, кубы и т.п.); подлезание под дугу (высота 40 см). Каждому ребенку дается по три попытки, засчитывается лучший результат. Гибкость — морфофункциональное свойство опорно-двигательного аппарата, определяющее степень подвижности его звеньев. Гибкость характеризует эластичность мышц и связок.

Гибкость оценивается при помощи упражнения — наклона вперед, стоя на гимнастической скамейке или другом предмете высотой не менее 20—25 см. Для измерения глубины наклона линейку или планку прикрепляют таким образом, чтобы нулевая отметка соответствовала уровню плоскости опоры. Если ребенок не дотягивается кончиками пальцев до нулевой отметки, то результат определяется со знаком минус. При выполнении упражнения ноги в коленях сгибаться не должны

 

...

 

Возрастно-половые показатели двигательных качеств детей дошкольного возраста*

 

• Расстояние и время пробега дистанции на выносливость колеблются у детей в больших пределах, поэтому в таблице они не приводятся

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Е.С. ВІЛЬЧКОВСЬКИЙ

 

Республіка Польща, м. Пьотрков-Трибунальський, Кельцинський гуманітарно-природничий університет

 

РОЗВИТОК РУХОВИХ ЯКОСТЕЙ У  ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

 

 

Усебічна фізична підготовка дітей  дошкільного віку передбачає досягнення оптимального розвитку рухових (фізичних) якостей: швидкості, спритності, гнучкості, витривалості та сили. Рівень їхнього розвитку значною мірою обумовлює результативність формування навичок рухових дій та успішне їхнє використання в різноманітних життєвих ситуаціях. Якісна сторона рухових дій має місце в елементарній формі в немовлят у безумовних рефлексах, тобто вона певною мірою "закодована" в людини від моменту її народження.

 

Розвиток рухових якостей у  дитини відбувається під впливом  двох факторів: природних вікових  змін організму (морфологічна та функціональна  перебудова) та режиму рухової активності, до якого входить весь комплекс організаційних форм фізичного виховання та її самостійна рухова діяльність. Загальні фізіологічні закономірності розвитку рухових якостей людини під впливом занять фізичними вправами розглянуто в працях О.Н. Крестовнікова, М.В. Зімкіна, О.В. Коробкова та інших авторів. Їхні дослідження стверджують, що фізіологічною основою розвитку рухових якостей є морфологічні та функціональні зміни м’язової системи, а також нервової регуляції рухових та вегетативних функцій організму. У численних дослідженнях, які проведено в напрямі вивчення цієї проблеми (В.М. Заціорський, В.П. Філін, О.М. Вавілова, Е.С. Вільчковський та ін.), зроблено висновки про необхідність комплексного розвитку рухових якостей дітей. Автори досліджень указують, що найбільш ефективним для покращення загальної фізичної підготовки дітей є застосування вправ, виконання яких вимагає прояву швидкості, сили та спритності порівняно із засобами, які спрямовано лише на розвиток однієї з вищевказаних якостей. Рухові якості мають певну залежність одна від одної в процесі свого розвитку, тому що є функцією одного й того ж нервово-м’язового апарату і відображають вікові та статеві особливості організму дітей.

 

Цілеспрямовані впливи на розвиток рухових якостей потрібно починати здійснювати в дошкільному віці. Тільки за цієї умови можна забезпечити необхідну загальну фізичну підготовленість дитини. Процес розвитку рухових якостей у дошкільників здійснюється відповідно до морфологічних особливостей та функціональних можливостей їхнього організму. При цьому необхідний диференційований підхід, який ураховує вік, стан здоров’я, рухову підготовленість, а також особливості психіки дітей 3-х–6-ти років.

 

Система засобів фізичного виховання  передбачає реалізацію принципу всебічного розвитку особистості дитини, що обумовлює різнобічний вплив на різні сторони її рухової функції, включаючи комплексний розвиток усіх рухових якостей. Виконання основних рухів, загальнорозвивальних вправ, участь у рухливих іграх вимагає від дітей одночасного прояву різних рухових якостей. Наприклад, стрибки у довжину і висоту з розбігу розвивають швидкість, силу, спритність, а біг під час різноманітних рухливих ігор – ті ж самі якості та швидкісну витривалість; метання предметів у ціль – силу та спритність тощо. При цьому оптимальних показників будь-якої окремої рухової якості може бути досягнуто лише за певного рівня розвитку інших фізичних якостей.

 

Педагогічний вплив на розвиток тих чи інших якостей забезпечується правильним добором фізичних вправ та методикою їхнього проведення. Так, завдання для старших дошкільників стрибнути з місця якомога далі сприяє формуванню в них швидкісно-силових якостей; коли ж дітям пропонують приземлитися в обумовленому місці (синя, жовта чи зелена стрічки, які розташовано на відстані 40, 60, 80 см від місця відштовхування), то тут акцент робиться вже на розвиток спритності, тобто на вміння співвідносити м’язові зусилля з вимогою вихователя.

 

Здійснюючи комплексний підхід до різнобічної фізичної підготовки дошкільників більшу увагу в цей період необхідно приділяти розвитку швидкості, спритності та гнучкості, тобто тих якостей, які найбільш активно розвиваються в дошкільному віці.

 

Виконання рухів із максимальною швидкістю  значною мірою залежить від розвитку інших якостей (спритності, сили, гнучкості). Тому розвиток швидкості в дошкільників пов’язаний з удосконаленням усього комплексу рухових якостей. Отже, в дошкільному віці, враховуючи анатомо-фізіологічні здібності дітей, розвитку швидкості приділяють особливу увагу, для чого важливо використовувати різноманітні засоби. Їхня основна мета – охопити різні м’язові групи, які беруть участь у виконанні рухів й удосконалювати регуляторну діяльність центральної нервової системи.

 

Розвитку швидкості сприяють вправи, що виконуються з максимальною динамікою. Тому для розвитку цієї якості варто добирати ті рухи, які діти попередньо засвоїли. У такому випадку основна увага та зусилля дитини концентруватимуться не на способі, а на швидкості виконання рухової дії. При цьому розвиток швидкості досягається за рахунок виконання руху з максимально можливою швидкістю в цілому, а також за рахунок зростання швидкості виконання окремих його елементів (кидок м’яча під час метання в рухливу ціль, відштовхування і мах ногою під час стрибка у висоту та ін.). Вирішенню таких завдань сприяють різноманітні рухливі ігри, під час яких дитина повинна швидко реагувати на дії своїх партнерів, виконувати певні рухи відповідно до створеної ситуації (швидкість реакції) та ін.

 

На розвиток швидкості ефективно впливають вправи, що стимулюють дошкільників до виконання швидких рухів. До них відносяться стрибки, загальнорозвивальні вправи, які виконуються у швидкому темпі. Проте дітей треба орієнтувати на прискорення темпу рухів лише за умови, якщо вони виконують їх легко і вільно. Найпоширенішим засобом розвитку швидкості є біг на короткі дистанції, який широко використовується під час ранкової гімнастики, занять із фізкультури, рухливих ігор сюжетного характеру, ігрових дій в естафетах, де діти змагаються між собою. Раціонально проводити повторний біг. Суть його в тому, щоб діти вдруге долали задану дистанцію, але вже з якомога більшою швидкістю. Однак довжина дистанції чи тривалість бігу мають бути такими, щоб швидкість його не знижувалась до кінця руху. Тривалість інтервалів відпочинку між повтореннями вправ має забезпечити відносно повне відновлення сил дитини.

 

Частота повторюваності бігу в дошкільників від 3-х до 4-х років – три–чотири рази, у старших – три–п’ять  разів. Для дітей 3–4-х років рекомендується біг із вищою за середню швидкістю – у межах 20–25 с, дітям 5–6-ти років – 30–35 с.

 

До найпоширеніших методів розвитку швидкості реакції в дошкільників відносяться багаторазові повторення рухових дій на раптовий сигнал чи зміну ситуації. Наприклад, початок бігу на сигнал вихователя (змах прапорцем, рукою, мовна команда), зміна руху за командою вихователя, раптова зупинка під час ходьби або бігу за музичним акордом. Більшість рухливих ігор, пов’язаних із динамічними вправами (біг, стрибки, метання), сприяють удосконаленню рухової реакції дітей, бо тут постійно виникають нестандартні ситуації, у яких потрібно швидко орієнтуватися.

 

У дітей старших вікових груп розвитку швидкості сприяє застосування змагального методу під час проведення занять із фізкультури та рухливих ігор. Елементи змагання викликають у них емоційне піднесення, сприяють мобілізації особистих потенційних можливостей для виконання рухових дій у зв’язку із бажанням перемогти. Оскільки під час змагань дитина максимально проявляє швидкість реакції, точність і швидкість рухів, застосування вказаного методу підвищує результативність розвитку цієї якості.

 

Отже, широке використання різноманітних  рухових дій швидкісного характеру  в процесі ранкової гімнастики та на заняттях із фізичної культури, систематичне проведення рухливих ігор з елементами змагань створюють оптимальні умови для розвитку швидкості в дошкільників усіх вікових груп.

 

Спритність – це здатність людини чітко виконувати рухи в складних координаційних умовах. Координаційна  складність рухових дій є одним з основних критеріїв спритності. До другого критерію відносять точність рухів – точність просторових, часових та силових характеристик. Значна частина авторів досліджень (М.В. Зімкін, О.В. Коробков та ін.) ставлять швидкість формування рухових навичок у пряму залежність від рівня розвитку спритності: чим вище рівень розвитку спритності, тим легше та швидше формується та чи інша навичка. Із психологічної точки зору, спритність залежить від повноцінного сприйняття власних рухів та оточення, від умінь швидко змінювати свою діяльність. Вона має тісний зв’язок зі швидкістю та точністю складних рухових реакцій (А.Ц. Пуні, П.О. Рудик та ін.).