Физкультурные занятия

 

 Заключна частина забезпечує поступовий перехід від стану збудження до відносно спокійного стану (тривалість 1-5 хвилин)

 

 Тривалість обов’язкових занять  з фізичної культури:

 

 І і ІІ молодші групи  – 20-25 хв

 

 Середня група - до 30 хв

 

 Старша група – до 35 хв

 

 Підготовча група – 40 хв

 

 Способи організації дітей  на занятті.

 

 Якість заняття залежить  від раціонального способу організації  дітей і досягнення оптимального  фізичного навантаження.

 

 Індивідуальний, груповий , фронтальний  – методи організації дітей 

 

 Способи виконання вправ  – одночасний, почерговий, потоковий,  змінний і т.д.

 

 

^ 2. Методика навчання руховим  діям дітей дошкільного віку

 

 Навчання техніці рухів важливо  починати з чотирилітнього віку, оскільки цей період характеризується  великою пластичністю кори головного мозку. Завдяки цьому порівняно легко утворюються нервові зв'язки, але вони нестійкі і вимагають ґрунтовного закріплення. Щоб діти навчилися правильно виконувати рухи, потрібна велика і досить тривала робота в цьому напрямі. При цьому важливе застосування показу разом з поясненнями. При поєднанні слова і показу діти дістають можливість бачити рух, розширювати уявлення про нього, привчатися усвідомлювати, осмислювати свої дії.

 

 При навчанні дітей дошкільного  віку рухам широко застосовуються конкретні рухові завдання. Вони, як правило, побудовані на діях з предметами: м'ячами, обручами, гімнастичними палицями і ін. Дитині пропонують пролізти в обруч, не зачіпаючи підвішену погремушку, пройти по дошці, утримуючи на голові мішечок з піском, гумове кільце і т.п. Такий спосіб допомагає дітям усвідомити поставлену задачу і діяти більш цілеспрямовано.

 

 Зміст всієї виховної роботи  з дітьми сьомого року життя  обумовлений задачами підготовки  до школи.

 

 Особливості процесу навчання  зумовлені закономірностями розвитку дітей. Навчання руховим діям дітей займає найважливіше місце у процесі фізичного виховання.

 

 В навчанні руховим діям  необхідно враховувати як закономірності  розвитку дитини так і фактори,  які будуть діяти в процесі  навчання.

 

 Рухові дії за природою умовно-рефлекторні (подразнення - відповідь - адаптація).

 

 Рухові дії формуються за  механізмом міжм’язових зв’язків.

 

 Етапність оволодіння руховими  діями (рух - вміння - навичка).

 

 Особливості дітей не є  постійними, навпаки, в наслідок  природних процесів розвитку і впливу на нього сукупності умов життя, включаючи і процес фізичного виховання, ознаки і можливості постійно змінюються.

 

 Треба врахувати процес інтенсивного  росту і розвитку дитячого  організму. Одним із головних  завдань фізичного виховання є постійне стимулювання й забезпечення нормального перебігу цього процесу - найважливішим є систематична активізація обміну речовин в організмі, збереження енергетичних ресурсів для пластичного обміну, досягнення гармонії в розвитку всіх органів і систем.

 

 Обмін речовин активізується  значним обсягом роботи, але необхідно  навантаження регулювати, давати  дітям достатній відпочинок після  виконання фізичних вправ. Занадто  велике фізичне навантаження  може негативно впливати на  розвиток скелета: затримати ріст кісток, спричинити їх викривлення.

 

 Праця з поперемінним напруженням  і розслабленням м’язів менше  стомлює дитину порівняно з  статичним навантаженням. Через  те вправи при довгому сидінні  або стоянні стомлюють дитину. Враховуючи особливості дихальної системи необхідно створювати умови для користування свіжим повітрям при виконанні фізичних вправ.

 

 Необхідно враховувати ще  одну особливість дітей - їхню  легку, часто підвищену збудливість,  а також пов’язану з нею  високу реактивність. Легка збудливість пов’язана з особливостями нервової системи, а в деяких випадках недостатньою врівноваженістю нервових процесів.

 

 Підвищена збудливість відбивається  на руховій діяльності - виникає  надмірна іррадіація збудження  через недостатнє внутрішнє гальмування  - утруднюється процес координації рухів, не досягається точність виконання. Ускладнюють цей процес недостатня стійкість уваги, поверховість сприйняття, емоційна нестриманість. Виходячи з цього необхідно конкретизувати завдання, використовувати підвідні вправи, виключити зовнішні подразники. Багато уваги приділяти зміцненню процесів гальмування.

 

 Діяльність педагога і його  вихованців. Педагог керує пізнавальною  діяльністю дітей: розповідає  про рух, показує його, організує  учнів для виконання вправ,  виправляє помилки.

 

 У дітей дошкільного віку  формують:

 

 основні рухи: ходьба, біг, лазіння,  метання, стрибки. Їх називають  природними тому, що вони виникають  під впливом життєвих потреб;

 

 ЗРВ для розвитку і зміцнення  окремих груп м’язів. Вправи з  предметами, без, вихідне положення;

 

 порядкові вправи: шикування,  перешикування, розминання;

 

 вправи корегуючого характеру;

 

 вправи спортивного характеру.

 

 

 

^ 3. Особливості методики розвитку  фізичних якостей у дітей дошкільного  віку

 

 Швидкість рухів, спритність, гнучкість, сила, витривалість мають велике значення для зміцнення здоров'я, фізичного удосконалення дітей, оволодіння широким довкола рухів. Рухові якості грають вирішальну роль в іграх і різноманітній діяльності дітей за змінних умов середовища, сприяють прояву активності, самостійності. Розвиток уміння діяти економно, проявляючи необхідні в конкретних умовах рівень швидкості, спритності, сили, витривалості, підвищує фізичну працездатність, адаптаційні можливості дітей.

 

 Засоби розвитку рухових  якостей, методи їх виконання і дозування фізичного навантаження повинні відповідати віковим особливостям дітей.

 

 Розвиток рухових якостей  у дошкільника відбувається під  впливом двох чинників: вікових  змін організму (морфологічна  і функціональна перебудова) і  режимів рухової активності, до яких відноситься весь комплекс організованих форм фізичного виховання і його самостійна рухова діяльність.

 

 Основними напрямками розвитку  бистроти є збільшення швидкості  одиночних простих рухів і  частоти рухів, у рухах пов'язаних  з переміщенням усього тіла в просторі і часі. Прості рухові реакції - це рухи відповіді на відомі сигнали, що з'являються раптово. В житті вони мають велике, значення дії у незвичайній ситуації, в важких умовах місцевості. Перехід від вже вироблених рухових реакцій до нових досить швидких.

 

 Швидкість реакції дитини  значною мірою залежить від  типу її нервової системи і  є природженою якістю, але її  можна покращити за допомогою  певних вправ (сигнал-відповідь  - "Білка, жолуді, горіхи", "Слухай  сигнал". Не менш важливі для дітей складні рухові реакції. Основні з них: реакції на об'єкт, що рухається, та реакція вибору. Щоб удосконалювати у дітей здатність швидко вловлювати очима предмет, що рухається, використовуються рухливі ігри з великим і малим м'ячами. Вправи можна удосконалювати, збільшуючи швидкість польоту, несподіваними кидками, або скорочуючи дистанцію між гравцями. Поступово у дітей виробляється вміння передбачити напрямок та швидкість руху предмету, одночасно розвиваються швидкість і точність відповідного руху.

 

 Реакція вибору - це вміння  знаходити найкращої відповіді  (дії) з кількох можливих варіантів  на дії "противника". Більшість  рухів з метою тренування реакції  вибору доцільно включати в  рухливі ігри.

 

 Частоту рухів під час  ходьби, бігу, плавання, пересування на лижах виробляють двома способами: виконуючи з максимальною швидкістю рух у цілому та вдосконалюючи швидкість окремих його елементів.

 

^ Засоби розвитку швидкості  рухів. Для дітей характерні  намагання до швидких рухів,  що пов'язано з особливостями їх організму, зокрема нервової системи (підвищена чутливість, швидка зміна процесів збудження і гальмування). Спостереження за дітьми показують, що вони часто і охоче виконують швидкі рухи. Малюки наздоганяють метелика, голуба, що злетів, м'яча або обруча, що котиться, бігають з машинами, вертушками. Старші діти змагаються один з одним у швидкості пробіжки через майданчик, грають в "квача", бадмінтон і т.д. При цьому дитина багато разів повторює вподобаний рух, використовує його в різних ситуаціях, прагнучи виконати швидше, чергуючи його з моментами відпочинку (наздоганяє м'яч і зупиняється). Природне прагнення дітей до нетривалих швидкісних рухів слід підтримувати і пропонувати їм різні вправи в прояві швидкості, цікаві ігрові задачі і ігри. В іграх, що захоплюють дітей, вони частіше досягають більш високих швидкостей, ніж просто виконуючи завдання швидко пробігти дистанцію. Ігри дають можливість виявити швидкісні якості дітей.

 

 Відповідно до особливостей  прояву швидкості у дошкільників, виділяють дві основні задачі:

 

 розвивати здатність швидко  реагувати на сигнал (швидкий  початок руху);

 

 сприяти підтримці високого  темпу (частоти) рухів.

 

 Засоби розвитку швидкості  — біг з максимальною швидкістю,  рухомі ігри, різні вправи в  розмахуванні, ударах, киданні і штовханні легких предметів, поворотах, виконуваних з максимальною частотою.

 

 

Методичні особливості засобів, що використовуються, і дозування навантаження при розвитку швидкості.

 

 Рух повинен бути в основних  рисах освоєно дитиною в повільному  темпі. (Малюк, який невпевнено ловить м'яч, не зможе швидко його піймати і тут же перекинути назад.).

 

 Тривалість вправи на швидкість  повинна бути невеликою, щоб  до кінця його виконання швидкість  не знижувалася і не наступало  стомлення. Довжина дистанції  для бігу в швидкому темпі повинна бути в межах: у дітей 3 років - 15 м; 4 років — 20 м; 5 років – 25 м., 6 років – 30 м., 7 років – 35-40 м.. Кількість повторень стрибків 10-12 разів, тривалість безперервного інтенсивного бігу в іграх у дітей 2-3 років -10-15 с., 4-5 років -20-25 с., 6-7 років – до 35 с., Крім того, повинні бути інтервали відпочинку (в межах 1,5-2 хв).

 

 Вправи для розвитку швидкості  не повинні носити одноманітний  характер. Повторювати їх потрібно  в різних умовах, з різною інтенсивністю,  ускладнюючи або, навпаки, знижуючи вимоги, полегшуючи завдання, щоб не відбувалася стабілізація швидкості і не виникав "скоростной барьер", який надалі важко подолати.

 

 Ігри і вправи для розвитку  швидкості доцільно проводити  на початку основної частини  заняття або на початку прогулянки, коли діти не стомлені попередньою діяльністю і у них оптимальний стан центральної нервової системи.

 

 Широке використовування різноманітних  рухових дій швидкісного характеру  в уранішній гімнастиці і заняттях  фізкультурою, систематичне проведення рухомих ігор і ігрових вправ з елементами змагань створюють оптимальні умови для розвитку швидкості рухових реакцій і швидкості пересування у дошкільників всіх вікових груп.

 

 Для розвитку спритності  і координації рухів необхідно  використовувати різні поєднання елементарних рухів рук і ніг, поступово удосконалюючи їх, танцювальні рухи, ритмічну ходьбу у різних сполученнях, стрибки із скакалкою з додатковими рухами рук; стрибки через різні перешкоди: вправи з великим м'ячем.

 

 У дітей 7-8 років швидко вдосконалюється здатність до різних точних рухів. Цьому допомагають метання в ціль; вправи з малим м'ячем - удари об підлогу і кидки об стінку з наступним ловінням, підкиданням і ловінням м'яча з додатковими рухами.

 

 Одним із проявів спритності є вміння зберігати рівновагу в статичному положенні та під час руху.

 

 Основні вправи: ходьба по  лаві й колоді з різними  вихідними положеннями рук, а  також гімнастичні вправи та  ігри.

 

^ Засоби розвитку спритності. Рівень  розвитку спритності дошкільника має пряму залежність від об'єму сформованих умінь і навиків, оскільки збільшення арсеналу різноманітних рухів позитивно відображається на функціональних можливостях його рухового аналізатора.

 

 Таким чином, чим краще  рухова координація дитини, тим  швидше він освоює будь-який рух і тим вище у нього рівень розвитку спритності.

 

 Задачі розвитку спритності:

 

 сприяти оволодінню руховими  уміннями в різних видах вправ; 

 

 розвивати здатність виконувати  вправи в різних умовах (ускладнених  чи змінних).

 

 Розвитку спритності сприяють вправи, виконання яких вимагає чіткої просторової і часової регуляції рухів і м’язових зусиль. До них відносяться різноманітні фізичні вправи: загальнорозвиваючі, основні рухи (стрибки, метання, вправи в рівновазі і ін.), рухомі ігри, вправи спортивного характеру (велосипед, лижі, ковзани і ін.), елементи спортивних ігор для старших дошкільників.

 

При виборі засобів необхідно враховувати  певні вимоги і методичні особливості  їх використовування:

 

 При виконанні основних добре  відомих дітям рухів можна застосовувати незвичайні початкові положення (біг з положення стоячи на колінах, сидячи; стрибок боком або з положення стоячи спиною до напряму руху), швидка зміна різних положень (сісти, лягти, встати).

 

 Зміна швидкості або темпу  рухів, введення різних ритмічних сполучень, різної послідовності елементів.

 

 Зміна способів виконання  вправ (метання зверху, знизу,  збоку; стрибки на 1 чи 2-ох ногах  з поворотом).

 

 Застосування у вправах предметів  різної форми, маси, об’єму, фактури;  це розвиває здатність відтворювати параметри рухів, метати м’яч, мішечки з піском, шишки, сніжки, картонні диски, катати і кидати звичайний гумовий і важчий – набивний).

 

 Виконання узгоджених рухів  кількома учасниками (удвох, тримаючись  за руки, сідати і вставати, виконувати повороти, нахили, стрибки утрьох або учотирьох, тримаючись за один великий обруч або довгу жердину, піднімати його вгору, вниз, сідати, нахилятися, класти на підлогу і брати його).

 

 Складніші поєднання основних  рухів (можна використовувати біг змійкою, оббігаючи кубики, дерева, перестрибуючи на ходу нешироку канавку, дістаючи в стрибку до м'яча або вітки; ходьбу по гімнастичній лавці з пролізанням в обруч або під мотузок і т.д.).