Японська система управління якістю виробничої діяльності

ПЛАН

 

ВСТУП

1. ЕВОЛЮЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДУМКИ В ЯПОНІЇ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1.1. Особливості розвитку японської моделі менеджменту

1.2. Досвід управління якістю  в Японії

     2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НА ЯПОНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

     2. 1.  Японський досвід управління персоналом

2.2. Управління персонал  на прикладі японської фірми

 «Мацусіта денкі»

     3. ХАРАКТЕРИСТИКА КАЙДЗЕН І ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ

     4. ОСОБЛИВОСТІ ЯпонськОЇ системИ УПРАВЛІННЯ якІСТЮ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

      5. МОТИВАЦІЙНА СИСТЕМА ЯПОНСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ літературИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

     Менеджмент  у Японії, як і в будь-якій  іншій країні, відбиває її історичні  особливості, культуру і суспільну  психологію. Він безпосередньо зв'язаний із суспільно-економічним укладом країни. Японські методи керування в корені відмінні від європейських і американських. Це не говорить, що японці керують більш ефективно. Скоріше можна сказати, що основні принципи японського і європейського менеджменту лежать у різних площинах, маючи дуже небагато точок перетинання.

     Японський  менеджмент, заснований на колективізмі, використовує усі морально-психологічні  важелі впливу на особистість.  Насамперед, це почуття відповідальності  перед колективом, що в японському менталітеті майже тотожно почуттю сорому. Зважаючи на те, що податкова система працює на усереднення доходів і матеріального стану населення своїм підкреслено прогресивно-фіскальним механізмом, у суспільстві присутнє мінімальне розшарування в добробуті, і це дає можливість використовувати почуття колективізму максимально ефективно.

     Чим відрізняється  японський метод керування від  методів, використовуваних у більшості  країн Європи й Америки? Насамперед  своєю спрямованістю: основним  предметом керування в Японії є трудові ресурси. Мета, що ставить перед собою японський керуючий - підвищити ефективність роботи підприємства в основному за рахунок підвищення продуктивності праці працівників. Тим часом у європейському й американському менеджменті основною метою є максимізація прибутку, тобто одержання найбільшої вигоди з найменшими зусиллями.

     На думку  японського фахівця з менеджменту  Хідекі Йосіхара, є шість характерних  ознак японського управління:

1) Гарантія зайнятості і створення обстановки довірчості.

2) Гласність і цінності корпорації.

3) Керування, засноване на інформації.

4) Керування, орієнтоване на якість.

5) Постійна присутність керівництва на виробництві.

6) Підтримка чистоти і порядку.

     У цілому  японське управління відрізняють  пріоритети на поліпшення людських відносин: погодженість, групову орієнтацію, моральні якості. службовців, стабільність зайнятості і гармонізацію відносини між робітниками і керуючими.

     Отже ми  побачили, що в управлінні якістю  виробничої діяльності керуючі  японських компаній спираються на колективний контроль продукції і це, в свою чергу, стимулює трудові колективи приділяти цьому особливу увагу.

     На заході поширеним видом управління підприємствами є метод кайдзен. У контексті кайдзен у менеджменту є дві головні функції: підтримка і вдосконалення. Підтримка — це дії, направлені на забезпечення наявних технологічних, організаційних і операційних стандартів, і підтримку таких стандартів за рахунок навчання і дисципліни. В рамках функції підтримки менеджмент виконує свої завдання так, щоб кожен міг слідувати вимогам стандартних робочих процедур (standard operating procedure, SOP). Вдосконалення ж — це все, що направлено на поліпшення існуючих стандартів. Японське уявлення про менеджмент, таким чином, зводиться до одного розпорядження: підтримуйте і покращуйте стандарти.

     Мета написання даної  курсової роботи — розкрити  сутність і зміст японської  системи управління якістю виробничої  діяльності підприємств. Розкрити  основні засади на яких здійснюється  управління якістю, а також розглянути риси характеризують японську систему управління якістю.

     В даний час актуальність  теми курсової є дуже важливою, тому що саме японські підприємства  є передовим прикладом як потрібно  управляти якістю і організацією  в цілому. Розкриття даної теми необхідне з наукової точки зору, тому що на досвід Японії потрібно рівнятися і прагнути досягнути таких же успіхів яких досягла ця країна в усіх сферах суспільного життя.

     В першому пункті  моєї курсової роботи я розкрив  розвиток японського менеджменту та особливості саме японської моделі управління, а також висвітлив питання щодо досвіду управління якістю в Японії.

     В другому пункті  розкрито концептуальні основи  системи управління на японських  підприємствах, що визначають напрямки кадрової політики й організації кадрової роботи в японських корпораціях і фірмах, для того щоб домагатися якісно нових результатів, більшої віддачі від кожного керівника. На моду думку саме управління персоналом і результат ефективності цього управління є невід’ємною складовою, що безпосередньо впливає на якість. Також в цьому пункті я привів реальний приклад здійснення управління персоналом на японській фірмі «Мацусіта денкі» та вплив цього управління на якість виробничої діяльності фірми.

     Третій розділ я присвятив важливому, на мою думку питані це система кайдзен, дав характеристику кайдзен та її застосування на японських фірмах та розкрив філософію японського безперервного удосконалення.

     Четвертий пункт я  присвятив конкретно розкриттю  особливостей японської системи управління якістю виробничої діяльності. також в цьому питані я відвів увагу на функціонування гуртків якості в Японії, тому що саме гуртки якості являються основою японської системи управління якістю виробничої діяльності.

    В п’ятому пункті курсової роботи розглядається мотиваційна система японського менеджменту, саме завдяки мотивацій й досягається бажаний рівень якості.

     В кінці курсової  роботи я зробив висновки, де  висказав свою думку, що саме  група (трудовий колектив в цілому) є основою японської системи управління якістю виробничої діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЕВОЛЮЦІЯ  УПРАВЛІНСЬКОЇ ДУМКИ В ЯПОНІЇ  ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

 

1. Особливості розвитку японської моделі менеджменту

 

     Японський менеджмент вивчають і наслідують не тільки в країнах Азії, а й Америки та Європи. Причиною цього є швидка відбудова і динамічний розвиток економіки Японії після Другої світової війні, вихід країни на передові економічні позиції в світі. Динамічний розвиток японської економіки завдячує застосуванню специфічної системи менеджменту.

     Особливості системи управління виробництвом в Японії зумовлені специфікою її природних умов та економічної системи, історичними, поведінковими та культурними традиціями.

     На феномені японського управління позначилися обмеженість, а то і відсутність деяких найважливіших природних сировинних ресурсів: вугілля, залізної руди, нафти та ін. За останнє століття японський народ зумів створити суспільні інститути і норми соціальної поведінки, покликані нейтралізувати дію несприятливих економічних чинників. У зв'язку з обмеженістю сировинних ресурсів нинішня економічна система Японії орієнтована передусім на виробництво послуг і знань на основі мікроелектроніки, біотехнології і технології нових матеріалів. Для такого виробництва потрібні висококваліфіковані робітники, підготовці яких тут приділяють надзвичайно велику увагу. Закінчивши обов'язкове дев'ятирічне навчання, 90% учнів продовжують учитися у трирічній середній школі, після чого 40% випускників поступають до університетів. Отже, типові працівники японських компаній є досить однорідною групою з високим рівнем кваліфікації.

     Наступною передумовою стали особливості загальнонаціонального механізму регулювання економіки. В Японії неможливе превалювання приватного бізнесу чи держави у відносинах взаємного регулювання: держава і приватний бізнес — партнери, які послідовно виконують свої функції. Роль держави в розвитку економіки Японії настільки велика, що у вжиток увійшло поняття «Japan Incorporation», яке відображає погляд на японську економіку як на єдину виробничу корпорацію, очолювану державою.

     На думку японського фахівця з менеджменту Хідекі Йосіхара, є шість характерних ознак японського управління.

1) Гарантія зайнятості і створення обстановки довірчості. Такі гарантії ведуть до стабільності трудових ресурсів і зменшують плинність кадрів. Стабільність служить стимулом для робітників та службовців, вона зміцнює почуття корпоративної спільності, гармонізує відносини рядових співробітників з керівництвом. Звільнившись від погрози звільнення, що гнітить, і маючи реальну можливість для просування по вертикалі, робітники одержують мотивацію для зміцнення почуття спільності з компанією. Стабільність так само сприяє поліпшенню взаємин між працівниками управлінського рівня і рядовими робітниками, що, на думку японців, зовсім необхідно для поліпшення діяльності компанії. Стабільність дає можливість кількісного збільшення управлінських ресурсів, з одного боку, і свідомого напрямку вектора їхньої активності на меті більш значимого, ніж підтримка дисципліни. Гарантії зайнятості в Японії забезпечує система довічного наймання - явище унікальне і багато в чому незрозуміле для європейського образа думки.

2) Гласність і цінності корпорації. Коли всі рівні управління і робітники починають користатися загальною базою інформації про політику і діяльність фірми, розвивається атмосфера участі і загальної відповідальності, що поліпшує взаємодію і підвищує продуктивність. У цьому відношенні зустрічі і наради, у яких беруть участь інженери і працівники адміністрації, дають істотні результати. Японська система керування намагається також створити загальну для всіх працівників фірми базу розуміння корпоративних цінностей, таких, як пріоритет якісного обслуговування, послуг для споживача, співробітництво робітників з адміністрацією, співробітництво і взаємодія відділів. Керування прагне постійно прищеплювати і підтримувати корпоративні цінності на всіх рівнях.

3) Керування, засноване на інформації. Збору даних і їхньому систематичному використанню для підвищення економічної ефективності виробництва і якісних характеристик продукції надається особливе значення. У багатьох фірмах, що збирають телевізори, застосовують систему збору інформації, при якій можна виявити, коли телевізор надійшов у продаж, хто відповідав за справність того чи іншого вузла. У такий спосіб виявляються не тільки винні за несправність, але, головним чином, причини несправності, і приймаються міри для недопущення подібного в майбутньому. Керівники щомісяця перевіряють статті доходів, обсяг виробництва, якість і валову виручку, щоб подивитися, чи досягають цифри заданих показників і щоб побачити прийдешні труднощі на ранніх етапах їхнього виникнення.

4) Керування, орієнтоване на якість. Президенти фірм і керуючі компаній на японських підприємствах найчастіше говорять про необхідність контролю якості. При керуванні виробничим процесом їхня головна турбота – одержання точних даних про якість. Особиста гордість керівника полягає в закріпленні зусиль по контролю за якістю і, у підсумку, у роботі дорученого йому ділянки виробництва з найвищою якістю.

5) Постійна присутність керівництва на виробництві. Щоб швидко справиться з утрудненнями і для сприяння рішенню проблем у міру їхнього виникнення японці найчастіше розміщають керуючий персонал прямо у виробничих приміщеннях. В міру дозволу кожної проблеми вносяться невеликі нововведення, що приводить до нагромадження додаткових нововведень. У Японії для сприяння додатковим нововведенням широко використовується система новаторських пропозицій і кружки якості.

6) Підтримка чистоти і порядку. Одним з істотних факторів високої якості японських товарів є чистота і порядок на виробництві. Керівники японських підприємств намагаються установити такий порядок, що може бути гарантією якості продукції і здатний підвищити продуктивність завдяки чистоті і порядку.

     Специфічними особливостями механізму державного регулювання економіки в Японії є:

—  відносно невелика (порівняно  з розвинутими країнами Заходу) частка державного сектору в економіці;

— розвинута система державного програмування економіки, яка охоплює довготермінове прогнозування, серед-ньотермінове планування соціально-економічного розвитку країни та річне планування державного бюджету;

—  наявність різноманітних важелів фінансового й адміністративного впливу;

—  розвинута структура впливових  дорадчих органів з питань економіки, в яких співпрацюють представники державних структур, приватного бізнесу та науки.

     Державне регулювання економіки здійснюється в трьох напрямах:

1) визначення державою пріоритетних  галузей промисловості, надання їм пільг і прямої фінансової підтримки;

2) створення сприятливих умов  для розвитку національної економіки;

3) розвиток і підтримка організаційних  структур і відносин, які сприяють підвищенню ефективності виробництва та конкурентоспроможності японських товарів.

     Ефективним є механізм поєднання загальнонаціональних інтересів та інтересів приватного бізнесу на макроекономічному рівні.

     Організація управління в японських фірмах суттєво відрізняється від американської та європейської моделей. Відмінності стосуються організаційної побудови фірм, визначення стратегічних напрямів управлінської діяльності, вирішення кадрових питань, уваги до якості продукції, системи соціальних відносин на виробництві та в управлінні.