Шпаргалка по "Финансовому анализу"

Нині у світовій практиці використовують два варіанти директ–костинга:

1. метод змінної собівартості, або простий директ–костинг;
2. метод змінної та прямої собівартості, або розвинутий директ–костинг.

Гі Моте де Нарбон визначає дві характерні риси простого директ–костинга (маржинальної бухгалтерії):

1. цей метод використовують для аналізу витрат, випуску і результату в цілому по підприємству;
2. прийнятий критерій вибору витрат, виробів, що включаються до собівартості, є їх змінність .

Принципи розвинутого  директ–костинга:

1. витрати, реалізація і результати враховуються за сегментами діяльності; ця інформація доводиться до всіх внутрішніх і зовнішніх сегментів;
2. витрати, які можливо прямо віднести на сегмент, розподіляють на нього прямо, без використання методів непрямого розподілу;
3. визначається, як правило, кілька марж по мірі обліку змінних і прямих постійних витрат.

Директ–костинг має наступні недоліки:

1. В разі зниження  цін в цілях досягнення привілейованого положення на ринку за окремими виробами виникає небезпека, що маса неподільних постійних витрат не може бути покрита маржею, тобто підприємство попадає в зону збитків.

2. В числі постійних витрат є такі, які можуть бути прямо віднесені на окремі вироби.

24. Алгоритм розрахунку показників (коефіцієнтів)фінансової стійкості підприємства

25. Аналіз резервів збільшення прибутку          

     У процесі виявлення резервів виділяють три етапи:

1. аналітичний – на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;
2. організаційний – тут розробляють комплекс інженерно–технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;
3. функціональний – коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

• за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);
• за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;
• за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;
• за рахунок запровадження досягнень науково–технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Резерв зростання прибутку (РЗ_о) за рахунок збільшення обсягу продукції розраховується за формулою:РЗ0=SПn|I * ÑP, де П n\i планова сума прибутку на одиницю і – ї продукції

∆Р – додатково реалізована продукція (тис. грн.).

Якщо прибуток розраховано  на 1 грн. продукції, то сума резерву  його зростання в результаті збільшення обсягу реалізації визначатиметься  за формулою: РЗ0=(Пф/р/РФ)*ÑР(РЗ)

Р^ф – фактичний обсяг реалізації;  

∆Р(рз) – резерв збільшення реалізації продукції.

Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат (сировини і матеріалів, паливно–енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.

Кількісна величина резервів визначається порівнянням досягнутого рівня з нормативною величиною: <span class="dash041e_0441_043d_043e_0432_043d_043e_0439_0020_0442_0435_043a_0441_0442_0020_0441_0020_043e_0442_0441_0442_0443_043f_043e_043c_00202__Char" style=" font-size: 5pt; font