Шпаргалка по "Финансовому анализу"

Довгострокова дебіторська  заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість у  її погашенні боржником, називається сумнівним боргом. Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або за якою минув строк позовної давності, - це безнадійна дебіторська заборгованість.

Для аналізу дебіторської заборгованості розраховується коефіцієнт відволікання оборотних активів в дебіторську заборгованість, який дорівнює відношенню суми дебіторської заборгованості за певний період до загальної суми оборотних активів підприємства. Даний коефіцієнт розраховується в динаміці.

Визначимо середній період інкасації дебіторської заборгованості та кількість оборотів дебіторської заборгованості за визначений період.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості розраховується як відношення середнього залишку дебіторської заборгованості у періоді, що аналізується до одноденної виручки від реалізації в цьому періоді.

Кількість оборотів дебіторської заборгованості характеризує швидкість обертання інвестованих в неї коштів протягом визначеного періоду і визначається як відношення загальної суми виручки від реалізації за період до середнього залишку дебіторської заборгованості за період, що аналізується.

Коефіцієнт  простроченої заборгованості, розраховується як суми дебіторської заборгованості, несплаченої в строк, до загальної суми дебіторської заборгованості підприємства.

Середній ”вік”  простроченої дебіторської заборгованості визначають як відношення середнього залишку дебіторської заборгованості, неоплаченої і строк в період, що аналізується до суми одноденного обороту по реалізації в даному періоді.

Доволі показовим при  визначені рівня дебіторської заборгованості є порівняння наявного рівня заборгованості покупців з оптимальним розміром дебіторської заборгованості.

Оптимальний розмір дебіторської заборгованості визначається за такою формулою:Одз = (ОР х Кс/ц х (Спо + СПП) / 360,де Одз – оптимальний розмір ДЗ в майбутньому періоді;ОР – плановий обсяг реалізації продукції з наданням комерційного кредиту;Кс/ц – коефіцієнт співвідношення собівартості і ціни продукції;

Спо – середній період обороту ДЗ в минулому періоді;

СПП – середній період прострочки платежів.

Повний аналіз стану  дебіторської заборгованості неможливий без порівняння її з рівнем кредиторської  заборгованості на підприємстві. Фінансові  служби підприємства мають постійно слідкувати за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості, оскільки значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і робить необхідним залучення додаткових коштів, переважання кредиторської заборгованості може привести до неплатоспроможності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11. Аналіз стану  виробничих запасів на підприємстві

На виробничі результати і фінансовий стан підприємства значно впливає якість виробничих запасів. Запаси повинні бути оптимальними.

Основними задачами аналізу і контролю стану запасів є:

• забезпечення та підтримання ліквідності та поточної платоспроможності підприємства;
• забезпечення витрат виробництва через їх зменшення на створення та зберігання запасів;
• зменшення витрат робочого часу та простою обладнання через нестачу виробничих запасів;
• запобігання псуванню, розкраданню та безконтрольному використанню запасів.

В процесі аналізу  запасів необхідно виходити із їх визначення згідно П(С)БО 9 ”Запаси”.

Він визначає запаси наступним чином: запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

До причин зменшення суми виробничих запасів можна віднести нераціональне використання виробничих запасів внаслідок завищення норм витрат сировини, матеріалів на виготовлення одиниці продукції; перебої у постачанні; невірне визначення оптимальної потреби підприємства у виробничих запасах. Це може призвести до виникнення дефіциту окремих видів сировини; перебої в процесі виробництва; недовантаження виробничих потужностей; збитків.

Серед загальних причин зростання виробничих запасів можна назвати: нарощування виробничого потенціалу виробництва; прагнення шляхом вкладення у виробничі запаси захистити грошові активи від знецінення під впливом інфляції; накопичення виробничих запасів внаслідок неліквідів; свідоме накопичення запасів у зв’язку з перебоями в постачанні.

Зростання величини виробничих запасів має наступні наслідки для підприємства: втрата споживчих властивостей продукції із-за неякісної сировини; падіння ціни на продукцію; збитки; зниження ефективності використання фінансових ресурсів; зниження ліквідності внаслідок іммобілізації значної частини поточних активів в запаси.

При прямому методі розрахунку нормативів використовують два показники:

- одноденні витрати (потреба споживання підприємством), що визначається згідно кошторису витрат за квартал, рік;

- норматив запасу в  днях.

Ефективність використання виробничих запасів досліджується за допомогою показників оборотності.

Визначимо швидкість обороту виробничих запасів за формулою:

Оборотність виробничих запасів = Собівартість реалізованої продукції/ Середня величина виробничих запасів

Строк збереження запасів  визначають наступним чином: Строк збереження виробничих запасів= Середня величина виробничих запасів х Тривалість періоду/ Собівартість реалізованої продукції

Для оперативного управління запасами проводять більш детальний  аналіз їх обертання за кожним їх видом.

Період обертання  запасів (сировини і матеріалів) дорівнює часу зберігання їх на складі від моменту отримання до передачі у виробництво. Чим меншим цей період, тим менший при всіх рівних умовах виробничо-комерційний цикл. Період обертання С і М= Середнє сальдо по рахунках сировини і матеріалів х Тривалість періоду/Сума кредитових оборотів по рахунках сировини і матеріалів

На підприємстві значну питому вагу в поточних активах займає готова продукція. Тривалість знаходження капіталу в готовій продукції дорівнює часу зберігання готової продукції на складах від моменту її отримання з виробництва до відвантаження покупцям: Тривалість

обертання готової  продукції = Середнє сальдо по рах. ”Готова продукція”  х Тривалість періоду/Сума кредитових оборотів по рахунку ”Готова продукція”

Оцінити стан незавершеного  виробництва на підприємстві можна за допомогою визначення тривалості виробничого циклу. Тривалість виробничого циклу дорівнює часу, на протязі якого із сировини виробляється готова продукція: Тривалість виробничого циклу = Середні залишки незавершеного виробництва х Тривалість періоду/Собівартість виробленої продукції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12. Класифікація статей активів і пасивів балансу для аналізу ліквідності

Баланс вважають абсолютно  ліквідним, якщо: А₁ ≥ П₁; А₂≥ П₂; А₃ ≥ П₃;

А₄ ≤ П_4.

При цьому, якщо виконуються  перші три обов’язкові умови  ліквідності:А₁ ≥ П₁, А₂ ≥ П₂, А₃ ≥ П₃,тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства,  то виконується і остання нерівність:   А₄ ≤ П₄,

Зіставлення найбільш ліквідних  активів і тих їх елементів, що швидко реалізуються з найбільш строковими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дає змогу оцінити поточну ліквідність. Порівняння активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими зобов’язаннями відображує перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність підприємства в найближчий до моменту проведення аналізу час.

Перспективна  ліквідність являє собою прогноз платоспроможності на основі зіставлення майбутніх надходжень і платежів [6, с. 356; 7, с. 116].

Вивченням співвідношень  зазначених вище груп активів і пасивів за кілька періодів можна встановити тенденції в структурі балансу та його ліквідності.

З метою поглибленого аналізу складу поточних активів  їх групують за критеріями ризику. Так, до групи активів з мінімальним ступенем ризику відносять грошові кошти і короткострокові цінні папери, що легко реалізуються.

Активи з малим ступенем ризику – це дебіторська заборгованість підприємств з нормальним фінансовим положенням, запаси (крім залежаних), готова продукція, що користується попитом.

До групи активів  із середнім ступенем ризику належать незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Високий ступінь  ризику мають такі елементи оборотних активів, як сумнівна дебіторська заборгованість, запаси готової продукції, яка не користується попитом, залежані запаси, інші неліквідні.

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття). Він визначається співвідношенням усіх поточних активів до поточних зобов’язань і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань К_П.Л =  ОА/ КП, де ОА – оборотні активи; КП – короткострокові пасиви.

За своїм змістом  призначення є коефіцієнт швидкої ліквідності, який розраховують по більш вузькому колу оборотних активів, коли з їх загальної величини вилучають найменш ліквідну частку – виробничі запаси К =  OA – ВЗ/ КП , де ВЗ – виробничі запаси.

Найбільш жорстким критерієм  ліквідності є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням найбільш ліквідних активів (грошових коштів) до поточних зобов’язань К =                                             ГК/ КП, де ГК – грошові кошти.

Цей коефіцієнт показує, яка частка короткострокової заборгованості в разі потреби може бути погашена негайно за рахунок наявних грошових коштів.

При оцінці ліквідності  та платоспроможності крім відносних, використовують також і абсолютні  показники. Одними із показників є власні оборотні кошти. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів (тобто активів, що мають оборотність менш як один рік). Він є розрахунковим показником і залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Величину власних оборотних коштів розраховують за формулою.ВОК = ОА-КП

13. Аналіз руху грошових коштів підприємства

Рух грошових коштів розглядаються  як вхідні та вихідні грошові потоки в процесі операційної (основної), інвестиційної і фінансової діяльності суб’єкта господарювання.

Рух грошових коштів від основної діяльності пов’язаний з поточними операціями по отриманню виручки від реалізації, оплатою рахунків постачальників, отриманням короткострокових кредитів і позик, виплатою заробітної плати, розрахунків з бюджетом.

Грошові потоки від інвестиційної діяльності переважно пов’язані з їх відтоком коштів, оскільки частіше вони направлені на придбання основних засобів і нематеріальних активів, рідше виступають притоком грошових коштів внаслідок реалізації цих активів.

Рух грошових коштів від фінансової діяльності пов’язаний зі здійсненням короткострокових та довгострокових фінансових вкладень, отриманням довгострокових кредитів та позик, виплатою дивідендів.

Грошові активи підприємства складаються з:

- грошових коштів у  національній валюті;

- грошових коштів в  іноземній валюті;

- резервних грошових  активів у формі високоліквідних  фінансових вкладень (депозитні  вкладення в банках, депозитні  банківські сертифікати, високоліквідні фондові інструменти з короткостроковим періодом зберігання).

На першому етапі  аналізу оцінюють ступінь участі грошових активів в оборотному капіталі. Оцінка здійснюється на основі визначення коефіцієнта участі грошових активів в оборотному капіталі: Коефіцієнт

грошових коштів=Середні  залишки грошових активів/Середня сума оборотного капіталу