Шпаргалка по "Финансовому анализу"

В процесі аналізу  руху грошових коштів потрібно вивчати  динаміку залишків готівки на рахунках в банку, період надходження капіталу в даному виді активів (період обороту грошових коштів) та кількість оборотів середнього залишку грошових коштів (оборотність ГК).

Період обороту  грошових коштів визначається наступним чином:

Період обороту  ГК = Середні залишки грошових коштів Тривалість періоду/Сума кредитових оборотів по рахунках грошових коштів

Кількість оборотів середнього залишку грошових коштів (оборотність ГК) визначається за наступною формулою: Кількість оборотів грошових коштів= Загальна сума по обороту від реалізації продукції/ Середній залишок грошових коштів

Для обрахунку оборотності грошових коштів можна користуватися наступною формулою:

Оборотність ГК = Загальний видаток грошових коштів у періоді, що аналізується/ Середній залишок грошових коштів                                    

 

 

14. Сутність фінансової стабільності і стійкості. Фінансова стабільність підприємства є однією із найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів. За різних умов, в яких функціонує підприємство, останнє для досягнення фінансової стабільності проходить різні етапи. Кожному етапу фінансової стабільності відповідають певні її внутрішні механізми – оперативний, тактичний і стратегічний, що являють собою систему заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань.

Оперативний механізм фінансової стабільності – це система заходів,  спрямованих, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх зобов’язань підприємства у короткостроковому періоді, а з другого – на збільшення суми найліквідніших активів (грошей), що забезпечують термінове погашення цих зобов’язань. Тактичний механізм фінансової стабільності, являє собою систему заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги підприємства у наступному періоді. Стратегічний механізм фінансової стабільності, є винятково наступальною стратегією фінансового розвитку, яка забезпечує оптимізацію необхідних фінансових параметрів з метою прискорення економічного зростання підприємства. Тобто стратегічний механізм фінансової стабільності – це система заходів, спрямованих на підтримання досягнутої фінансової рівноваги підприємства у довгостроковому періоді. застосовують таку модель економічного зростання підприємства:

ΔОР = ЧП : ОР ^. ККП ^. А : ВК ^. КО_а,де ЧП : ОР – коефіцієнт прибутковості реалізації продукції;ККП – коефіцієнт капіталізації чистого прибутку;          А : ВК – коефіцієнт леверіджу активів;КО_а – коефіцієнт оборотності активів.

Фінансова стабільність – це спроможність підприємства досягати стану фінансової рівноваги при збереженні достатнього ступеня фінансової стійкості та зберігати цей стан у довгостроковій перспективі при ефективному управлінні фінансами.

Складовими елементами фінансової стабільності є: фінансова рівновага підприємства – це відповідність обсягів формування та використання (споживання) власних фінансових ресурсів. Ресурсна стійкість – це оптимальна структура трудових і матеріальних ресурсів підприємства. Потенційна стійкість – це можливість підприємства щодо нарощування обсягів діяльності та його спроможність вийти на новий рівень фінансової рівноваги. Фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення.

 

15. Кількісна оцінка фінансової стійкості підприємства

Методичні підходи до визначення фінансової стійкості підприємства об’єднують у три групи: 1) коефіцієнтний; 2) агрегатний; 3) інтегральний.

Основою коефіцієнтного підходу оцінки фінансової стійкості підприємства є обчислення та аналіз низки фінансових коефіцієнтів. Методичний підхід до визначення фінансової стійкості за допомогою фінансових коефіцієнтів є найбільш поширеним. При використанні коефіцієнтного підходу кількість фінансових коефіцієнтів коливається від одного до шістнадцяти і більше.

Агрегатний  підхід ґрунтується на визначенні фінансової стійкості на основі агрегатів. Такий методичний підхід є доповненням до наведеного вище, оскільки виділяють чотири типи поточної фінансової стійкості підприємства.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три  показники забезпечення запасів  джерелами формування:

1. Надлишок (+) або нестача (–) власних оборотних коштів+ Ф^в = К_в – З;

2. Надлишок (+) або нестача (–) власних оборотних коштів і довгострокових джерел формування запасів + Ф^Т = К_в.пз – З;

3. Надлишок (+) або нестача (–) загальної величини основних джерел формування запасів + Ф_о = К_о – З.

За допомогою цих  показників визначають трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства: 1, якщо Ф > 0 

S(Ф) =

0, якщо Ф < 0.

Після виконання розрахунків  наведених вище показників підприємство може бути охарактеризоване одним із чотирьох типів фінансової стійкості: 

1. Абсолютна фінансова стійкість трикомпонентний показник типу фінансової стійкості, що має такий вигляд: S = (1,1,1), тобто ЗВ < ВОК, де ЗВ – запаси та витрати; ВОК – розмір власних оборотних коштів підприємства. Цей тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів.

2. Нормальна фінансова стійкість показник типу фінансової стійкості – S = (0,1, 1). При цьому ВОК < ЗВ < НДФ, де НДФ – нормальні джерела формування запасів, які визначають як суму власних оборотних коштів, банківських позик для покриття запасів, кредиторської заборгованості за товари.

У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів також довгострокові залучені. 

3. Нестійкий фінансовий стан (показник типу фінансової стійкості має вигляд: S = (0,0,1). Він свідчить про такий стан, коли запасів і витрат більше, ніж нормальних джерел фінансування, тому підприємство змушено залучувати додаткові джерела фінансування. У цій ситуації існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

4. Кризовий фінансовий стан (S = 0,0,0) характеризується перевищенням запасів над нормальними джерелами фінансування за наявності в складі позикових коштів несплачених у строк кредитів та простроченої кредиторської й дебіторської заборгованості. Така ситуація свідчить про неспроможність   підприємства розрахуватися за своїми зобов’язаннями.

Iнтегральний  підхід дає змогу дати інтегровану оцінку ступеню фінансової стійкості. Його можна застосовувати на практиці, особливо в умовах кризового стану економічної системи, коли старі господарські зв’язки підприємства порушені і відбувається процес налагодження ним нових зв’язків з партнерами,  зацікавлених у достатній фінансовій стійкості.

1. Коефіцієнт покриття  матеріальних запасів власними оборотними коштами (Зв.о.к).Характеризує ту частку матеріальних оборотних активів, що фінансується за рахунок власних оборотних коштів ВОК: МОА, де ВОК – власні оборотні кошти, МОА – матеріальні оборотні  активи 

2. Коефіцієнт маневреності  власних коштів (Кман). Відображує  мобільність власних джерел коштів  ВОК: ВК, де ВК – обсяг власного  капіталу 

3. Iндекс постійного  активу (К_п.а). Характеризує частку основних засобів та необоротних активів у складі власних джерел коштів. ОЗ: ВК, де ОЗ – основні засоби та інші необоротні активи.

4. Коефіцієнт довгострокового  залучення позикових коштів (Кд.п)   Дає оцінку інтенсивності використання підприємством довгострокових позикових коштів на відновлення та розширення ДК: ВК, де ДК – обсяг довгострокового капіталу підприємства.

5. Коефіцієнт накопичення  зносу (Кн.з). Слугує для оцінки  ступеня фінансування, заміни та  оновлення основних засобів за  рахунок їх зносу З: Пб.в,  де З – нарахована сума зносу, Пб.в – первісна балансова вартість основних засобів.

6. Коефіцієнт реальної  вартості майна (Кр.в). Характеризує рівень виробничого потенціалу підприємства (ОЗ+ВЗ+МВ++МШП) : А, де ОЗ – вартість основних засобів; НВ – вартість незавершеного виробництва; ВЗ – вартість виробничих запасів; МШП – вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів.

7. Коефіцієнт співвідношення  позикових та власних коштів Відображає залежність підприємства від позикових коштів ПК: Вк, де ПК – обсяг позикового капіталу підприємства.

 

16. Аналіз рівня і динаміки фінансових результатів за даними звітності.

Аналіз рівня і динаміки фінансових результатів за даними звітності  оснований на формі № 2 з необхідними  доповненнями.

Аналіз прибутку проводиться  методом порівняння фактичних даних за звітний період з фактичними даними за попередній період.

Завдання аналізу:

• оцінити темпи зростання прибутку у цілому та окремих її складових;
• виявити фактори, що впливають на зміни прибутку та визначити рівень їх впливу;
• оцінити рівень рентабельності підприємства;
• виявити резерви збільшення прибутку.

 

17. Характеристика показників фінансової стійкості.

Коефіцієнт  фінансової автономії розраховують за формулою

К_авт = Власний капітал/ Всього джерел коштів

Чим вище значення цього  коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. критичне значення коефіцієнта автономії має становити 0,5.

Коефіцієнт  фінансової залежності розраховують за формулою

К_{зол =} Всього джерел коштів/ Власний капітал .Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100%), то це свідчить про те, що власники підприємства повністю його фінансують, а, якщо перевищує одиницю, то навпаки.

Коефіцієнт  фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Його обчислюють за формулою:

К_ф.р = Залучені кошти/Власний капітал

Коефіцієнт  маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Кман = Власні оборотні кошти/ Власний капітал.

Методика розрахунку коефіцієнта структури покриття довгострокових вкладень ґрунтується на припущенні, що довгострокові позики використано для фінансування придбання основних засобів та інших капітальних вкладень, тобто К_п.д.в = Довгострокові пасиви/Необоротні активи         

Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування. Визначаючи значення цих показників, у розрахунок приймають тільки довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показники – коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, які обчислюють за формулою К_д.з.п.к =  Довгострокові зобов’язання/Власний капітал + Довгострокові зобов’язання

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів (запасів) використовують кілька показників, які характеризують види джерел:

1. Власні оборотні  кошти К_в = Підсумок розд. I пасиву Балансу –  Підсумок розд. I активу Балансу

2. Власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування запасів (функціонуючий капітал)

К_в.п.з = К_в + Підсумок розд. III пасиву Балансу

3. Загальна величина основних джерел формування запасів

К_о. = К_в.дп. + Короткострокові кредити – Необоротні активи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

18. Факторний аналіз прибутку

Факторний аналіз – це методика комплексного системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.

Одним із прийомів проведення факторного аналізу є прийоми  елімінірування. Елімінірувати –  це значить усунути, виключити вплив  всіх факторів на величину результативного показника, крім одного.

Вплив факторних показників на прибуток можна представити у вигляді  аддитивної моделі: П = В – С – АР – СР – ДОР + ФД – ФР – ННП, де В – виручка від реалізації продукції; С – собівартість реалізованої продукції; АВ – адміністративні витрати; ВЗ – витрати на збут; IОВ – інші операційні витрати; ФД – фінансові доходи; ФВ – фінансові витрати; ПП – податок на прибуток; ЧП – чистий прибуток.

Розмір виручки від  реалізації можна представити наступною  формулою:В = N ^. УД ^. Ц, де УД – показник структури реалізованої продукції;N – обсяг реалізованої продукції;Ц – ціна продукції.

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити  таким чином: С = N ^. УД ^. В_з, де УД – показник структури виробленої продукції;N – обсяг виробництва продукції, В_з – змінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість одиниці).

Загальну зміну виручки від  реалізації знаходимо за формулою: Δ В_заг. = В₁ – В₀, де: Δ В_заг. – зміна виручки за звітний період; В₁ – виручка за звітний період; В₀ – виручка за базовий період.