Шпаргалка по "Финансовому анализу"

Вплив двох факторів: ціни реалізації і обсягу реалізованої продукції:Δ В^Ц = В₁ – В₁ : І_ц , Δ В_NУД = В₁ : І_ц – В₀ , де: І_ц – індекс цін.

Вплив факторів на зміну  собівартості реалізованої продукції:Δ С_заг. = С₁ – С₀, де: Δ С – зміна собівартості; С₁ – собівартість у звітному періоді; С₀ – собівартість у базовому періоді.

Допустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася  лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок загальної зміни  цін, тоді:Δ С_{(Nз пер.)} = C₁ – С₁ : I_ц , Δ С_NИУД = C₁ : I_ц = Δ С_{(Nз пер.)} = C_заг. – Δ С_{(ц з пер.)}

Вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити  таким чином:Δ П_ц  = Δ В_ц – Δ С_{ц (з пер.).}

Розрахуємо вплив інших  факторів на зміну розміру чистого  прибутку –Вплив зміни розмірів адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат:Δ П_р =-[/АР₁ + СР₁ + ДОР₁ – /АР_о + СР₀ +СР₀ + ДОР_о /],де П_р – зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини вказаних витрат.

Вплив зміни  величини фінансових доходів:Δ П_(Ф = ФД₁ – ФД₀ де Δ П_ФД – зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми фінансових доходів;ФД₁ – фінансовий дохід звітного періоду;ФД₀ – фінансовий дохід базового періоду.

Вплив зміни величини фінансових витрат: Δ П_ФР = –/ФВ₁ – ФВ₀, де Δ П_ФВ – зміна чистого прибутку за рахунок зміни розміру фінансових витрат;ФВ₁ – фінансові витрати у звітному році;ФВ₀ – фінансові витрати у базовому році.

Впливу суми сплаченого податку на чистий прибуток можна визначити за такою формулою: Δ П_ПП = –/ПП₁ – ПП₀/, де Δ П_ПП – зміна чистого прибутку за рахунок змін величини сплаченого податку на прибуток.

 

19. Завдання та джерела інформації аналізу фінансових результатів

Позитивний фінансовий результат діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності.

Прибуток – це додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва понад вартості виробничих спожитих ресурсів і робочої сили.

Величина прибутку, рівень рентабельності залежить від обсягу операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Ці показники характеризують всі напрями господарювання.

На основі результатів  аналізу прибутковості приймаються управлінські фінансові рішення, направлені на підвищення ефективності функцій, що виконує прибуток: оціночної, розподільчої, стимулюючої.

1. Оціночна. Використовується як показник, що характеризує ефект господарської діяльності підприємства. Реалізація у повному обсязі можливе тільки за умов ринкової економіки.

2. Розподільча. Зміст  її полягає в тому, що прибуток  використовується як інструмент  розподілу чистого доходу суспільства

3. Стимулююча. Виконання  цієї функції визначається тим,  що прибуток є джерелом формування  різних фондів стимулювання  (фонд  накопичення, фонд виробничого  і соціального розвитку, фонд  виплати дивідендів, фонд споживання  та ін.).

Як будь–який напрямок аналітичного дослідження, аналіз фінансових результатів підприємства, повинен відповідати певним вимогам, базуватися на загальних принципах. До них відносяться:

• державний підхід при оцінці економічних явищ, результатів господарювання;
• науковий характер, тобто базуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення науково–технічного прогресу і передового досвіду, новітні методи економічних досліджень;
• комплексність аналізу, що вимагає охоплення всіх ланок і всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства;
• системний підхід до аналізу, коли кожний об’єкт розглядається як складна динамічна система, що включає ряд елементів, певним чином пов’язаних між собою і зовнішнім  середовищем;

об’єктивність, конкретність, точність.

• дієвий характер, активно впливати на хід виробництва і його результати, своєчасно виявляти прорахунки і використовувати результати аналізу для управління підприємством;
• плановий характер, систематичне проведення аналізу з розподілом зобов’язань по виконанню аналітичної роботи між виконавцями і контролю за її проведенням;
• оперативний характер, вміння швидко і чітко проводити аналіз, приймати управлінські рішення і впроваджувати їх в життя;

демократичний характер аналізу

• об’єктивність, конкретність, точність.
• ефективність аналізу, тобто витрати на його проведення повинні давати багатократний ефект.

Головними завданнями аналізу  фінансових результатів підприємства є:

- систематичний контроль за виконанням планів прибутку;

- виявлення факторів  впливу на формування прибутку  та розрахунки їхнього впливу;

- вивчення напрямків  і тенденцій розподілу прибутку;

- виявлення резервів  збільшення прибутку;

- розробка заходів  для використання виявлених резервів.

Джерелами аналітичної  інформації є: виробнича програма підприємства, фінансовий план, різні види операційних бюджетів – бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджети витрат, бюджет прибутків і збитків, бізнес–план, форми фінансової звітності № 1 ”Баланс підприємства”, № 2 ”Звіт про фінансові результати”, декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень. 

 

20. Види і оцінка рентабельності

Рентабельність– це рівень прибутковості, що виміряється у відсотках. Об’єктом оцінки рентабельності є будь-яке підприємство. Суб’єктами оцінки рентабельності можуть бути як працівники підприємства, так і сторонні для підприємства аналітики.  

Основні завдання аналізу (оцінки) рентабельності:

• оцінити ефективність діяльності підприємства на поточний момент;
• виявити зміни рентабельності протягом певного періоду;
• визначити фактори, які вплинули на зміну рентабельності;
• визначити резерви зростання рентабельності.

До основних показників рентабельності відносять:

1. РЕНТАБЕЛЬНIСТЬ АКТИВIВ (МАЙНА) – показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в його активи:Р_{А =} Чистий прибуток/Валюта балансу. На рентабельність активів впливають: оборотність активів; рентабельність реалізованої продукції.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ  СУКУПНОГО КАПІТАЛУ розраховується за таким алгоритмом: Р_К = Прибуток до оподаткування/Всього джерел коштів              

Показник рентабельності власного капіталу цікавить, перш за все, інвесторів.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ  ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ розраховується за формулою: Р_вк = Чистий прибуток/ Чистий прибуток. Цей показник цікавить наявних і потенційних власників і акціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ  ПРОДАЖУ. При оцінці рентабельності продажу на основі показників прибутку і виручки від реалізації розраховуються коефіцієнти рентабельності всієї продукції або окремих її видів. Відповідно розраховуються три показники рентабельності продажу.

ВАЛОВА РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ визначається за: Р_в = Валовий прибуток/ Виручка від реалізації.    Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

ОПЕРАЦІЙНА  РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ 

           Р_о = Операційний прибуток/ Виручка від реалізації . Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після вирахування затрат на виробництво і збут товару.

ЧИСТА РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ визначається за формулою: Р_ч = Чистий прибуток/ Виручка від реалізації. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування підприємства на її рентабельність

РЕНТАБЕЛЬНIСТЬ ВИРОБНИЦТВА –  показує,  наскільки є ефективною віддача виробничих засобів, тобто  відображає величину прибутку, що приходиться на кожну гривню виробничих ресурсів (матеріальних активів) підприємства: Р_В = Прибуток до оподаткування/ Середня вартість основних засобів + середня вартість ТМЦ.

 

21. Факторний аналіз показників рентабельності На рентабельність обсягу продажу впливають: зміна собівартості та ціна продукції, що це відображає формула: Р_П = П_Р /ВР= ВР-С/ ВР. На цей показник впливали виручка від реалізації та собівартість продукції. Визначимо вплив цих факторів на рентабельність продажу.

1) збільшення виручки  від реалізації: DВР= ВР¹–С⁰/ ВР¹ = ВР⁰–С⁰/ ВР⁰.

Оцінимо вплив фактору собівартості продукції:

2) збільшення собівартості продукції: DС =ВР¹ – С¹/ВР¹ =ВР¹ – С⁰/ВР¹

Наступний етап аналізу  – факторний аналіз рентабельності активів. На рівень рентабельності активів впливають їх оборотність та рентабельність реалізованої продукції: Р_А= ЧП/А.

Наступним етапом має  бути  факторний аналіз рентабельності власного капіталу. На рівень рентабельності власного капіталу впливають: зміна чистого прибутку, фондовіддачі та структури авансованого капіталу. Цю залежність представляє наступна формула: Р_ВК = Р_Р  ^.  Ф ^. К_ФЗ.Визначимо вплив кожного фактору на рентабельність власного капіталу. 1) збільшення чистого прибутку на одну гривню реалізації продукції визначимо за формулою: Р_ВК = (DР_Р) ^.  Ф^{0 .} К⁰

                                                                                                                                                                                                                                                                                                          2) визначимо вплив на рентабельність власного капіталу фондовіддачі:

 Р_ВК = DФ ^. Р^{1  .} К⁰

                    ^{Р     ФЗ}

3) вплив змін  коефіцієнта фінансової залежності  на рентабельність власного капіталу: Р_ВК = DК_ФЗ ^. Р^{1 .} Ф¹                                                                                                                                                                                                                                                    

Поряд з розрахунком  рентабельності власного капіталу визначають показник періоду його окупності, що визначається за формулою: ПО = Власний  капітал /Чистий прибуток. Цей показник показує, за який період власний капітал буде компенсований чистим прибутком. Факторний аналіз інвестицій у підприємство. На зміну рівень рентабельності інвестицій впливають такі фактори як зміна рентабельності реалізації продукції та обертання активів. Взаємозв’язок цих факторів відображує наступна формула: Р_І = БП/ А= БП/О*О/А.

Визначимо рентабельність товарного випуску окремих видів  продукції, яка вплинула на зниження показника рентабельності продукції. Ця залежність відображається формулою: Р_ІВ=(Ці – Сі / Сі)* 100, де Ці – ціна виробу, Сі – собівартість виробу.

 

 

 

 

 

22. Аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу виражається  в ступені покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Ліквідність балансу досягається установленням рівності між зобов’язаннями підприємства та його активами.

Баланс вважається ліквідним, якщо А1>П1, А2>П2, А3>П3, A4>П4( А1-найбільш ліквідні активи, А2-швидкореалізовані активи,  А3-повільнореалізовані активи, А4-важкореалізовані активи; П1-найбільш термінові зобов’язання,  П2-корткострокові пасиви, П3-довгострокові пасиви, П4-постійні пасиви.

 

23. Система ”директ–костинг” як теоретична база аналізу витрат та оптимізації прибутку.

Головною особливістю директ–костинга, основаного на класифікації витрат на постійні і змінні є те, що собівартість промислової продукції враховується і планується тільки в частині змінних витрат. Постійні витрати збирають на окремому рахунку і із заданою періодичністю списують безпосередньо на дебет рахунку фінансових результатів. Постійні витрати не включають в розрахунок собівартості виробів, а як витрати даного періоду списують з одержаного прибутку на протязі того періоду, в якому вони були вироблені. За змішаними витратами оцінюються також залишки готової продукції на складах на початок та кінець року та незакінчене виробництво.

При системі ”директ–костинг” схема  побудови звітів про доходи багатоступенчата. Вони включають два фінансових показники: маржинальний дохід та прибуток. Важливою особливістю директ–костинга є те, що завдяки йому можна вивчати взаємозв’язки і взаємозалежності між обсягом виробництва, витратами (собівартістю)  і прибутком.

Директ–костинг дозволяє керівництву  підприємства сконцентрувати увагу  на зміні маржинального доходу, як по підприємству в цілому, так і в розрізі окремих виробів; виявити вироби з вищою рентабельністю, щоб перейти переважно на їх випуск, так як різниця між продажною ціною і сумою змінних витрат не зникає в результаті списання постійних витрат на собівартість конкретних виробів. Система забезпечує можливість швидко переорієнтувати виробництво у відповідь на умови ринку, що змінюються.