Шпаргалка по "Финансовому анализу"

1. Сутність  та мета фін. аналізу.

Фінансовий  аналіз – процес дослідження фінансового стану та результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення  його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.

Основна мета фінансового аналізу є всебічна оцінка фінансового стану підприємства, його ділової активності задля пошуку резервів підвищення  рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Об’єктом фінансового  аналізу є конкретне підприємство чи фінансова операція цього підприємства.

Суб’єктами  фінансового аналізу є фінансові аналітики, які зацікавлені в діяльності підприємства з якихось причин.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

1. вивчення теоретичних  основ Ф.А.

2. загальне оцінювання  фін.стану підпр.;

3. аналіз ринкової  стійкості підпр.;

4. аналіз фін.стійкості;

5. аналіз платоспроможності  та ліквідності;

6. аналіз гр..коштів  у нац. та іноз.валюті, грошових потоків;

7. аналіз фінансових  результатів;

8. аналіз ефективності  використання капіталу;

9. оцінювання кредитоспроможності  підпр.;

10. оцінювання виробничо-фінансового  лівериджу;

11. аналіз ділової активності  підприємства;

12. прогнозування фін.показників підпр.;

13. аналіз фін.стану  неплатоспроможних підприємств  і пошук шляхів запобігання  банкрутству;

14. аналіз фін.ризику  та пошук шляхів його зниження.

2.Задачі  аналізу  оборотного капіталу.

Оборотний капітал – це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує господарський процес і повністю використовується протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. В практиці бухгалтерського обліку до них відносять майнові цінності (активи) всіх видів зі строком використання менше одного року або операційного циклу, якщо він перевищує рік.

Визначають  такі основні ознаки:

по-перше, оборотні активи підприємства формуються і використовуються з досить локальною метою – для обслуговування лише його операційної діяльності;

по-друге, важливою ознакою оборотних активів є те, що вони відносяться до складу так званих мобільних активів підприємства (швидко можуть бути перетворені в гроші);

по-третє, суттєвою ознакою  оборотних активів підприємства є значна (порівняно із необоротними активами) різноманітність їх видів, груп та конкретних найменувань, що значно ускладнює процес поточного управління ними і вимагає забезпечення певної гнучкості цього управління;

по-четверте, відповідно до практики бухгалтерського обліку до оборотних активів включаються певні види засобів праці, які віднесені до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів;

по-п’яте, суттєвою ознакою  поняття оборотних активів є те, що їх формування як активів підприємства нерозривно пов’язано із конкретними джерелами капіталу, що забезпечують це формування.

Аналіз оборотних активів  має мету забезпечення такої організації, щоб забезпечити ефективність їх використання:

• аналіз складу та структури оборотних активів;
• оптимальності визначеної потреби підприємства в оборотних активах;
• аналіз джерел формування оборотних активів;
• маневрування оборотними активами;
• аналіз оборотності оборотних активів за звітний період;
• аналіз виробничих запасів і дебіторської заборгованості;
• аналіз коштів на підприємстві;
• аналіз збереження та ефективного використання оборотних активів.

Згідно Положень (стандартів) бухгалтерського обліку П(С)БО регламентовано форми фінансової звітності та зміст. За складом фінансова звітність включає такі форми:

Баланс – форма  № 1.

Звіт про фінансові  результати – форма № 2.

Звіт про рух грошових коштів – форма № 3.

Звіт про власний  капітал – форма № 4.

Примітки до звітності  – форма № 5.

 

3. Фактори,  що впливають на фінансовий стан підприємства.

На фінансовий стан підприємства впливають різні фактори, які класифікуються за різними ознаками: за своєю природою: природно-кліматичні, соціально-економічні,виробничо-економічні; за ступінню дії на результат: основні, другорядні; в залежності від людини: об’єктивні, суб’єктивні; за ступінню розповсюдження: загальні, специфічні; за часом дії: постійні, тимчасові; за властивостями явища: кількісні, якісні; за ієрархією: першого порядку, другого порядку тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Класифікація  оборотних активів.

В зарубіжній та вітчизняній практиці оборотні активи класифіковані за рядом ознак.

1. За фінансовими  особливостями формування оборотні активи підприємства поділяються на валові оборотні активи (або валовий оборотний капітал) – це увесь їх обсяг незалежно від джерел фінансування та  чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) – це різниця між валовою сумою цих активів та загальною сумою поточних (короткострокових) пасивів підприємства. Чистий оборотний капітал представляє собою власні оборотні активи. В нормальних умовах функціонування суб’єктів господарювання величина поточних активів вище поточних зобов’язань, тобто сума оборотних активів перевищує кредиторську заборгованість.

2. За приналежністю оборотні активи слід поділяти:

• Власні оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства (до якого згідно із нормативною базою України умовно відносять і так звані ”стійкі пасиви”).
• Позикові оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок залученого підприємством товарного або фінансового кредиту, як на довгостроковій, так і на короткостроковій основі.

3. За окремими їх видами. Ця класифікація заснована на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (GAAP) та Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

4. За рівнем ліквідності всі види оборотних активів поділяються за критерієм швидкості їх перетворення у гроші з метою забезпечення платоспроможності підприємства. В загальному їх складі виділяють: абсолютно ліквідні активи або оборотні активи у формі готових засобів платежу (гроші в касі та на поточних рахунках в банку); швидколіквідні оборотні активи (до яких відносять всі форми дебіторської заборгованості на користь підприємства окрім безнадійної); низьколіквідні оборотні активи (до яких відносять запаси товарно-матеріальних цінностей у різних їх формах).

5. За формами функціонування у конкретному періоді часу оборотні активи поділяються на матеріальні та фінансові. До матеріальних відносять оборотні активи у формі запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва та готової продукції. До фінансових відносять оборотні активи у формі грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості. Така інформація оборотних активів використовується при плануванні відповідних матеріальних або фінансових потоків на підприємстві.

6. За рівнем варіабельності розміру оборотні активи поділяються на постійні та тимчасові. Постійними оборотними активами вважаються такі, які постійно знаходяться у розпорядженні підприємства (протягом часу, що розглядається), визначають мінімальну потребу в них таку, що забезпечує господарську діяльність, складає основу постійного оборотного капіталу.

Тимчасовими оборотними активами вважаються такі, обсяг яких коливається відповідно до сезонних потреб виробництва і реалізації продукції, або до циклічних змін кон’юнктури ринку.  
У певні періоди часу тимчасові оборотні активи набувають нульового значення.

 

5. Аналіз виробництва  та реалізації продукції

Основними завданнями аналізу  виробництва та реалізації продукції є:

• оцінка ступеня виконання плану реалізації продукції та виробничої програми;
• оцінка динаміки випуску і реалізації продукції;
• визначення впливу різних чинників на зміни величини цих показників;
• кількісна оцінка резервів зростання випуску та реалізації продукції.  

Обсяг виробництва продукції  оцінюється за допомогою натуральних, умовно-натуральних і вартісних показників. Так, обсяг виробництва характеризується валовою і чистою продукцією, обсяг випуску – готовою та товарною продукцією, обсяг реалізації – відвантаженою та реалізованою товарною продукцією.

Аналіз динаміки обсягу випуску та реалізації продукції здійснюється за допомогою базисних, ланцюгових та середньорічних темпів зростання .

Аналіз обсягів виробництва  та реалізацій здійснюється у вартісних і натуральних показниках. Порівняння темпів зростання цих показників дає змогу виділити основні чинники, що впливають на оціночні показники. При цьому можливі такі варіанти:

• темпи зростання вартісних показників вищі, ніж темпи зростання натуральних. У цьому випадку зміна обсягів продукції зумовлена переважно зростанням цін;
• темпи зростання натуральних показників вищі, ніж темпи зростання вартісних. У цьому разі зміна обсягів продукції викликана зростанням кількості виробленої реалізованої продукції.

Доповнює та поглиблює  аналіз оцінка ступеня виконання плану виробництва та реалізації продукції.

У сучасних умовах, коли підприємство розробляє плани самостійно на основі контрактів на постачання товарів, держзамовлення, вивчення кон’юнктури  ринку, аналіз виконання плану дає змогу оцінити:

• ступінь виконання договірних зобов’язань;
• якість планування;
• якість менеджменту.

У процесі оцінки виявляють  причини та наслідки розбіжностей між  фактичними та плановими показниками.

Отже, аналіз виконання  плану виробництва та реалізації продукції спрямований на виявлення причин неефективного використання виробничого потенціалу.

Вивчивши динаміку і  виконання плану по виробництву  та реалізації продукції, необхідно  визначити чинники, що впливають  на зміни їх обсягу.

 Чинники зміни обсягів реалізації продукції: залишки готової продукції на початок і на кінець року; випуск товарної продукції; відвантажена продукція-оплата ще не надійшла, необхідно також враховувати зміни кількості реалізованої продукції; зміни ціни реалізації. В процесі аналізу потрібно виявити причини утворення понадпланових залишків на складах, несвоєчасної оплати продукції покупцями та розробити конкретні заходи, спрямовані на підвищення інтенсивності продажу й отримання виручки.

Враховуючи те, що визначальною умовою реалізації є виробництво, особливу увагу слід приділити чинникам, що впливають на обсяг виробництва продукції. Їх можна об’єднати в три групи:

1) забезпеченість підприємства  основними фондами та ефективне їх використання;

2) забезпеченість підприємства сировиною і матеріалами та ефективність їх використання;

3) забезпеченість підприємства  трудовими ресурсами та ефективність їх використання

Основні джерела резервів збільшення випуску та реалізації продукції:

1. резерви зростання  виробництва: за рахунок поліпшення використання трудових ресурсів (створення додаткових робочих місць; скорочення втрат робочого часу; підвищення рівня продуктивності праці); за рахунок поліпшення використання основних фондів (придбання додаткових машин і обладнання; більш повне використання їх фонду робочого часу; підвищення продуктивності роботи обладнання).

2. резерви скорочення  нереалізованої продукції: за  рахунок поліпшення використання  сировини, матеріалів (додаткове придбання  сировини та матеріалів, скорочення надпланових відходів сировини і матеріалів, скорочення норм витрачання сировини, матеріалів на одиницю продукції).

 

6. Основні показники  оцінки стану, структури та ефективності використання активів підприємства

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату.

Для визначення власних  оборотних коштів нині не має єдиного алгоритму навіть на рівні державних органів – Аудиторської Палати України, Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України та Державної податкової адміністрації України.

Найчастіше власні оборотні кошти розраховують як різницю між оборотними активами та поточними зобов’язаннями (за такими рядками балансу): ВОК = р. 260 – р. 620

Також існують і інші методики всі наведені методики при їх застосуванні будуть давати різні результати щодо наявності власних оборотних коштів підприємства