Курс лекций по "Финансовому праву"

Тема №1. Предмет і  метод, система і джерела фінансового  права. 
1.1 Поняття фінансового права його предмет та методи.

Фінансове право - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері збирання, розподілу та використання органами державної влади та місцевого самоврядування грошових коштів із метою забезпечення виконання покладених на ці органи завдань і функцій.

 Фінансове право виникло на межі державного та адміністративного права. Воно регулює певну сферу державного управління, пов'язану з розподілом і перерозподілом національного доходу країни. У цих відносинах проявляється організаційна роль органів державної влади й місцевого самоврядування, тому за характером вони є владно-майнові. Це є головною ознакою, яка відрізняє фінансово-правові відносини від інших відносин грошового характеру. Наприклад, відносини державних ощадкас і громадян, які здають грошові вклади на зберігання, мають цивільно-правовий характер.

 Ще однією ознакою, яка  відрізняє фінансове право від  інших галузей, є метод правового  регулювання. У фінансовому праві  використовується владний метод  впливу держави на суб'єктів  фінансово-правових відносин. Причому,  на відміну від державно-правових  та адміністративно-правових відносин, суб'єкти яких мають певні рамки  для вибору форми поведінки,  у фінансово-правових відносинах  вони мають діяти суворо в  межах правових норм. Фінансово-правові  відносини будуються на принципі  нерівності сторін.

 Предмет регулювання фінансового права складають відносини, що виникають у процесі становлення бюджетної системи України, порядку розподілу доходів і видатків між її ланками; порядку підготовки прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; визначення системи оподаткування, видів і розмірів податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету. Предмет регулювання фінансового права становлять бюджетна система України, порядок розподілу доходів і видатків між її ланками; порядок підготовки, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; система оподаткування, види, розміри і строки сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету; засади створення фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; порядок державного фінансування та кредитування, утворення й погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

 Фінансово-правові  відносини можуть виникати між: державою в цілому та її адміністративно-територіальними утвореннями (Автономною Республікою Крим, областями, районами, містами, районами в містах, селищами і селами); центральними та місцевими органами виконавчої влади й місцевого самоврядування; державними фінансовими органами і підприємствами, установами та організаціями; державними фінансовими органами та населенням.

1.2 Система фінансового права.

Для фінансового права є характерною  наявність великої кількості  фінансово-правових норм, що формують відповідну систему. Система фінансового права - це внутрішня структура даної галузі, яка складається з окремих фінансових норм права, інститутів і галузей права, що тісно взаємопов'язані між собою. Система фінансового права вказує, з яких підгалузей, інститутів, частин складається ця галузь права і як ці складові взаємодіють між собою.

За загальноприйнятою в теорії права тенденцією, фінансове право  складається з двох частин: Загальної  та Особливої.

Загальна частина містить у собі норми, що визначають принципи фінансового права, регулюють його структуру, порядок і принципи функціонування вітчизняної фінансової системи, зміст фінансового законодавства України та встановлюють порядок здійснення фінансового контролю, а також особливості притягнення до відповідальності за порушення фінансового законодавства.

Особлива частина включає в себе правові норми, які складають підгалузі та фінансово-правові інститути і регулюють однорідні суспільні відносини у сферах: бюджету, державних доходів, податків, державного кредиту, державних видатків, державного страхування, банківського кредитування і безготівкових розрахунків, грошового обігу і валютного регулювання.

Джерела фінансового  права - це законодавчі та нормативно-правові акти, що містять у собі фінансово-правові норми, які регулюють фінансові відносини. Основним джерелом фінансового права є Конституція України.

Важливе місце в системі джерел фінансового права займають кодекси, закони, укази президента, постанови  уряду, парламенту тощо. Наприклад, прийнятий  Бюджетний кодекс України містить  норми, що регулюють відносини, які  виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання  бюджетів та розгляду звітів про їх виконання.

Велику групу джерел фінансового  права складають відомчі нормативно-правові  акти, основне місце серед яких займають акти центральних органів  виконавчої влади - Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, НБ України, ДПА України та ін. Усі  відомчі фінансово-правові акти повинні прийматися на основі і на виконання законів, у відповідності  з актами Президента України та уряду.

 

Тема№2. Фінансово-правові норми і фінансово-правові відносини. 
2.1 Поняття та особливості, види фінансово-правових норм.

Як і всі галузі права, фінансове  складається з великої кількості  правових норм. Правова норма — це клітинка фінансового права, що їй властиві як особливості, притаманні кожній правовій нормі, так і свої специфічні, зумовлені роллю, яку відіграють вони в життєдіяльності держави та органів місцевого самоврядування

Основними призначеннями фінансово-правових норм є регулювання відносин у галузі фінансів, тобто відносин, що складаються при формуванні, розподілі і використанні централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави і муніципальних органів. Оскільки, як ми вже з'ясували, доходи централізованих фондів обмежені, а видатки зростають із розширенням функцій держави на всій її території, фінансово-правові норми вміщують приписи імперативного характеру, що за їх порушення передбачається відпов ідальність.

Імперативність, тобто обов'язковість  виконання І застосування примусової сили, що вміщені в нормі, це —  особливість, вірніше властивість  правових норм на відміну від інших, недержавних приписів. Наприклад, приписи  статутів громадських організацій  обов'язкові для їх членів, але їх порушення може викликати осуд лише з боку членів організації. Жодного  державного примусу застосовано  не буде. Держава реагує тільки на порушення  своїх приписів. У фінансово-правових нормах імперативність виражається  в категоричній формі. Ніякий суб'єкт  відносин, що регулюються фінансово-правовими  нормами, не може міняти жодні приписи  держави або муніципального органу.

Категоричність  фінансово-правових норм властива усім їх видам. Як правові норми будь-якої галузі фінансово-правові визначаються характером поведінки суб'єктів фінансово-правових відносин, що регулюються цією нормою (активна чи пасивна). Вони поділяються на зобов 'язуючі, забороняючі й уповноважуючі.

Зобов'язуючі фінансово-правові  норми приписують здійснити певні дії, скеровані на мобілізацію або витрачання коштів державою. Вони регулюють відносини в галузі фінансового планування (бюджетного, кредитного, касового і т. д.), встановлюють обов'язковий порядок дотримання ставок заробітної плати тощо. Зобов'язуючі фінансово-правові норми містяться у всіх фінансових законах і нормативних актах.

Забороняючі фінансово-правові  норми приписують не чинити дій, які порушують або підривають фінансову дисципліну. Наприклад, правилами касових операцій забороняється видача готівки під звіт, доки особа не звітує повністю за раніше отримані суми.

Залежно від характеру дій суб'єктів  фінансових відносин на підставі нормативно-правових актів, що включають різні види фінансово-правових норм, виділяють чотири форми реалізації норм фінансового права:

1)виконання (суб'єкти провадять активні дії для втілення приписів, що містяться в зобов'язуючих нормах);

2)використання (суб'єкти фінансово-правових відносин здійснюють суб'єктивні права І обов'язки, передбачені диспозицією фінансово-правової норми);

3) дотримання (суб'єкти виконують припис про заборону дій в галузі фінансів);

4) застосування (органи держави  і органи місцевого самоврядування, наділені владними повноваженнями, через правоз-астосовні акти провадять  дії, скеровані на формування, розподіл і використання централізованих  І децентралізованих фондів коштів.

Фінансово-правова норма і стаття фінансового нормативно-правового  акту не тотожні, вони можуть не збігатися. Норма фінансового права—це правило поведінки в галузі фінансових відносин, яке складається з гіпотези, диспозиції та санкції. Стаття нормативно-правового акту, що регулює фінансові відносини, є формою виразу державної волі, засобом втілення фінансово-правової норми.

За своїм змістом норми фінансового  права поділяються на матеріальні  і процесуальні. Матеріальні фінансово-правові норми закріплюють види і обсяг коштів, які повинні надійти у централізовані й децентралізовані фонди коштів від юридичних і фізичних осіб, і обсяги видатків, які будуть профінансо-вані за рахунок цих фондів, джерела утворення кредитних ресурсів, тобто вони вмішують матеріальний зміст юридичних прав і обов'язків суб'єктів фінансових правовідносин. Процесуальні фінансово-правові норми визначають процедуру діяльності органів держави з мобілізації коштів у централізовані й децентралізовані фонди та порядок реалізації обов'язків з внесення коштів І витрачання їх з боку другої сторони фінансових правовідносин — юридичних та фізичних осіб. У фінансовому праві його інститути вміщують у єдності як матеріальні, так і процесуальні норми. І тільки в бюджетному праві, як розділі фінансового, матеріальні правові норми об'єднуються в інституті бюджетного устрою, а процесуальні — у бюджетному процесі. Бюджетний процес — це встановлена законом процедура проходження бюджету.

2.2 Фінансово- правові відносини: підстави виникнення зміст та особливості.

Фінансово-правові  відносини - це врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав і обов' язків, які реалізують приписи цих норм у сфері фінансової діяльності держави.

Особливості фінансово-правових відносин:

1)їх змістом є діяльність уповноважених державних органів по розподілу, перерозподілу та використанню державних коштів та здійсненню контролю за дотриманням законності у цій сфері;

2)одним із обов' язкових суб' єктів цих відносин є держава в цілому або уповноважені нею органи і, насамперед, фінансові та кредитні органи, які реалізують у цих відносинах свої владні повноваження, а з іншого боку суб' єктами цих відносин виступають приватні фізичні та юридичні особи, які є споживачами державних коштів, і джерелом їх накопичення через податкові правовідносини, якщо мають самостійне джерело доходу;

3) суб'єкти фінансових правовідносин  завжди нерівноправні, оскільки  держава та її органи виступають  у них як такі, що наділені  владними повноваженями, а інші  їх учасники є об' єктами підпорядкування; 

4) об' єктом фінансових правовідносин  є гроші або зобов' язання  в зв' язку з утворенням, розподілом  або використанням централізованих  чи децентралізованих фондів  коштів;

5) вони носять публічний та  імперативний характер, оскільки  їх виникнення, зміни та припинення  визначені законом і від волі  сторін не залежать.

Функції фінансово-правових відносин вказують на коло осіб, на яких розповсюджується дія певної фінансово-правової норми; визначають конкретну модель поведінки  у сфері фінансової діяльності держави; виступають умовою забезпечення реалізації прав і обов' язків суб' єктів фінансово-правових відносин.

Виникають фінансово-правові відносини  на підставі юридичних фактів:

1) - дій - повязаних з волею  суб'єктів фінансово-правових відносин:

- правомірних дій - поведінки,  яка не суперечить приписам  фінансово-правових норм (індивідуальні  акти; юридичні вчинки; правомірні  дії, скеровані на підтримку  фінансових інтересів держави);

- неправомірних дій - поведінки,  яка суперечить приписам фінансово-правових  норм.

2) подій - не пов'язаних з волею  суб'єктів фінансово-правових відносин. Структуру    фінансово-правових    відносин    складають:    суб'єкти правовідносин; об' єкти  правовідносин; зміст (сукупність  прав і обов' язків правовідносин).

Види фінансово-правових відносин:

1) залежно від функцій, що виконуються:

- регулятивні;

- правоохоронні.

2) залежно від галузевої  належності:

- матеріальні;

- процесуальні.

3) за галузевою діяльністю:

- бюджетні;

- податкові;

- валютні;

- у галузі державних  видатків;

- у галузі державних  доходів;

- страхування;

- у галузі державного  кредиту;

- у галузі грошового  обігу тощо.

4) за направленістю:

- зовнішні;

- внутрішні.

5) за механізмом захисту:

- ті, що захищаються у  судовому порядку;

- ті, що захищаються у  адміністративному порядку, тощо. 
2.3 Суб'єкти фінансового права та фінансово-правові відносини.

Характеризуючи фінансове право  та правовідносини у сфері фінансової діяльності держави, не слід ототожнювати їх суб'єктів.

 Предметом регулювання фінансового  права виступають відносини у  сфері фінансової діяльності. Регулюючи  такі відносини, фінансове право  визначає права та обов'язки  їх учасників - юридичних та  фізичних осіб, що беруть участь  у фінансовій діяльності. Отже, такі  учасники виступають суб'єктами  фінансового права. Фінансово-правові  норми екстраполюються у конкретних  суспільних відносинах, які внаслідок  правореалізації стають фінансовими  правовідносинами.