Курс лекций по "Финансовому праву"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Октября 2013 в 12:53, курс лекций

Описание работы

Тема №1. Предмет і метод, система і джерела фінансового права.
Тема№2. Фінансово-правові норми і фінансово-правові відносини.
Тема №3 правове регулювання фінансового контролю в Україні.

Файлы: 1 файл

КОНСПЕКТ ПО ФИНАНСОВОМУ ПРАВУ.docx

— 158.10 Кб (Скачать файл)

   За своїм змістом  податкові правовідносини є економічними. Ю. А. Ровинський підкреслює, що  головною особливістю фінансових  правовідносин є те, що вони  виступають юридичною формою  вираження і закріплення фінансових  відносин, що, у свою чергу, є  формою певних економічних відносин. Фінансові відносини, що складають  зміст фінансової діяльності  держави, виступають як різновид  економічних відносин, саме тих,  котрі мають вартісну форму.

   Однією з характерних  рис податкових правовідносин  є їх грошовий характер. Об’єкт  правового регулювання — гроші  у вигляді податкових надходжень  з позиції саме публічно-правового  регулювання. С. Д. Ципкін підкреслював, що кінцевою метою фінансових  відносин завжди є рух грошових  коштів, що і виникають з приводу  грошових коштів.

   Податкові правовідносини  є публічними, тобто такими, що  пов’язані та випливають з  влади. Вони є формою реалізації  імперативної фінансово-правової  норми і реалізуються за принципом:  команда (від держави) і виконання  (яке здійснюють підлеглі суб’єкти  фінансового права). Саме тому  однією із сторін фінансових  правовідносин є суб’єкт, що  має право видавати владні  розпорядження (держава чи уповноважений  нею орган).

5.3 Юридичні складові податку.

Законодавчо податок має бути точно  визначений. У законі про кожний податок має міститися вичерпна інформація, яка б дала можливість конкретно встановити особу —  платника та порядок розрахунків  з бюджетом. Нечіткість, двозначність або неповнота закону про податок  може призвести, з одного боку, до можливості ухилення від сплати податку на законних підставах, з іншого, до зловживань у податкових органах. Вони можуть виражатися у розширеному тлумаченні положень закону тощо.

Податкова система побудована з  урахуванням специфічних особливостей — елементів податку, визначення яких означає виокремлення його з  числа інших явищ податкових правовідносин, на основі яких-небудь ознак, рис тощо.

Є такі елементи податку:

1) суб'єкт і об'єкт;

2) податкова база, порядок обчислення  податку, джерело і порядок  сплати;

3) податковий період і одиниця  оподаткування;

4) податкова ставка пільги, строки  сплати податку, звітний період.

Суб'єкти податку є "формальним платником податків", тобто це індивідуальна чи колективна особа, що несе юридичну відповідальність за сплату податку, або як кінцевий платник  податків, котрий формально не несе юридичної відповідальності, але  є фактичним платником через  законодавчо встановлену систему  перекладення податку.

Податок сплачується за рахунок  власних коштів суб'єкта оподаткування  або включається до ціни товарів  послуг. Платник податків може реалізовувати  свої обов'язки зі сплати податку безпосередньо  або через представника.

Представництво може бути у таких  формах;

• за законом;

• уповноважене.

Законними представниками є особи, уповноважені представляти інтереси платника податків. Це представники:

• підприємства — керівник, головний бухгалтер, уповноважені особи;

• консолідована група платників  податків — законні представники головного підприємства, що входить  до складу цієї групи;

• фізичні особи — батьки, усиновлювачі, опікун або інші особи за наявності  в них документів, які засвідчують  про їхні родинні зв'язки чи відповідні повноваження.

Об'єктом оподаткування є різноманітні види доходів, товари і послуги, а  також різні форми нагромадженого багатства чи майна, визначені законодавчими  актами.

Податкова база потрібна саме для  обчислення податку, але вона безпосередньо  не є умовою (об'єктом оподаткування), що породжує обов'язок сплатити податок. Наприклад, об'єктом оподаткування  під час реалізації майна буде не саме майно, а угода з купівлі-продажу. Майно в цьому випадку є  кількісним вираженням об'єкта оподаткування.

Одиниця оподаткування — частина об'єкта оподаткування, стосовно якої встановлюються нормативи і ставки обкладення. Вона залежить від об'єкта, виражається у грошовій або натуральній формі і має переважно розрахунковий характер. Так, під час оподаткування земель використовуються одиниці виміру, прийняті в країні, — акр, гектар, сотка, квадратний метр тощо; під час встановлення акцизів на бензин — літр, галон і т. ін.; при оподаткуванні прибутків і доходів одиницею оподаткування є національна грошова одиниця.

З погляду рівності та справедливості розподілу податкового тягаря питання  про одиницю оподаткування становить  одну з найскладніших проблем  податкового права.

Принципи рівності та справедливості оподаткування, що становлять основу теорії побудови податків, зумовлюють і кількість  податкових ставок — розмір податку  на одиницю оподаткування.

Базова ставка — ставка податку без урахування особливостей суб'єкта чи видів діяльності (наприклад, за податком на прибутки підприємств та організацій вона дорівнює 20 %). За деякими податковими платежами внаслідок великої кількості ставок (наприклад, акцизного збору) про поняття базова ставка можна говорити лише умовно.

Залежно від цих постулатів і  характеру предмета оподаткування  можна було робити поділ податкових ставок раніше на тверді (наприклад, податок  із власників транспортних засобів) і відсоткові. Тепер, з урахуванням  темпів інфляційних процесів, тверді ставки приведено до певної відповідності  з величинами, кратними мінімальній  заробітній платі, затвердженими Верховною  Радою України. В основному нині трапляються ставки, виражені у відсотках.

Відсоткові ставки поділяються  на пропорційні і прогресивні. Перші  ґрунтуються на принципі стабільної ставки податку, який стягується з предмета оподаткування. Зі зростанням бази оподаткування  ставка зростає пропорційно. Прогресивні  ставки базуються на принципі збільшення відсотка в міру зростання об'єкта оподаткування й утворюють шкалу  ставок з простою або складною прогресією. Проста прогресія передбачає зростання податкової ставки щодо всього об'єкта оподаткування, а складна  — поділ його на частини, кожна  наступна з яких оподатковується  за підвищеною ставкою. У сучасних умовах оподаткування доходів юридичних  осіб здійснюється за однією ставкою, без прогресії, а доходи фізичних осіб — за прогресивною шкалою.

Інколи застосовується змішане  оподаткування, за якого використовуються для однієї частини доходів пропорційні  ставки, для іншої — прогресивні.

Слід ураховувати, що, здійснюючи пошук  оптимальних форм ставок, дуже важливим є встановлення взаємозв'язку ставок із податками з юридичних та фізичних осіб. Наслідки від ухилення від  сплати податків менші, якщо різноманітні види доходів підлягають оподаткуванню  за однаковими ставками, оскільки в  такому випадку виключається тенденція  до перерозподілу доходів на користь  тих, котрі підлягають оподаткуванню  за меншою ставкою.

Податковий період - строк, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов'язання. Поняття податковий період не слід плутати з поняттям звітний період, тобто строк складання та надання податковому органу звітності.

Податковий період має бути чітко  визначеним: нечіткість може стати  причиною серйозних порушень прав платників  податків.

 

5.4. податки з фізичних осіб.

Податок з  доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з законом „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Дохід з джерелом його походження з України будь-який дохід, одержаний  платником податку або нарахований  на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у  вигляді:

а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;

б) дивідендів, нарахованих резидентом емітентом корпоративних прав;

в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з  цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж  цінні папери, формах;

г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;

д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником  податку трудової діяльності на території  України, від працедавця, незалежно  від того, чи є такий працедавець  резидентом або нерезидентом, а також  заробітної плати, нарахованої особі  за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території  України, її територіальних вод (виключної  економічної зони), у тому числі  на якірних стоянках, та належить резиденту  на правах власності або перебуває  у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

е) доходів від надання в оренду (лізинг): нерухомості, розташованої на території України; рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;

є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території  України;

ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу  об'єкта рухомого майна) підлягає державній  реєстрації та/або нотаріальному  посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України;

з) доходів від здійснення підприємницької  діяльності, а також незалежної професійної  діяльності на території України;

и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;

і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати  знаходяться на території України;

ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від  резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Об'єкт оподаткування 

Об'єктом оподаткування  резидента є:

1. загальний місячний оподатковуваний  дохід; 

2. чистий річний оподатковуваний  дохід, який визначається шляхом  зменшення загального річного  оподатковуваного доходу на суму  податкового кредиту такого звітного  року;

3. доходи з джерелом їх походження  з України, які підлягають кінцевому  оподаткуванню при їх виплаті; 

4. іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування  нерезидента є:

1. загальний місячний оподатковуваний  дохід з джерелом його походження  з України; 

2. загальний річний оподатковуваний  дохід з джерелом його походження  з України; 

3. доходи з джерелом їх походження  з України, які підлягають кінцевому  оподаткуванню при їх виплаті. 

Загальний оподатковуваний  дохід 

Загальний річний оподатковуваний  дохід складається з суми загальних  місячних оподатковуваних доходів  звітного року, а також іноземних  доходів, одержаних протягом такого звітного року.

До складу загального місячного  оподатковуваного доходу включаються:

1. доходи у вигляді заробітної  плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику  податку відповідно до умов  трудового або цивільно-правового  договору;

2. доходи від продажу об'єктів  прав інтелектуальної (промислової)  власності; доходи у вигляді  сум авторської винагороди, іншої  плати за надання права на  користування або розпорядження  іншим особам нематеріальним  активом (творами науки, мистецтва,  літератури або іншими нематеріальними  активами) (далі - роялті), у тому числі  одержувані спадкоємцями власника  такого нематеріального активу;

3. сума (вартість) подарунків у межах,  що підлягають оподаткуванню  згідно з нормами статті 14 закону  „Про податок з доходів фізичних  осіб”; 

4.дохід від надання майна  в оренду або суборенду (строкове  володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому  пунктом 9.1 статті 9 закону „Про  податок з доходів фізичних  осіб”; 

5. дохід у вигляді неустойки,  штрафів або пені, фактично одержаних  платником податку як відшкодування  матеріальної або немайнової (моральної)  шкоди. 

6. дохід у вигляді процентів  (дисконтних доходів), дивідендів  та роялті, виграшів, призів;

7. інші доходи, крім зазначених  у пункті 4.3 цієї статті;

Ставка податку 

Ставка податку становить 15 відсотків (до 01.01.2007р. – 13  відсотків) від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 статті закону „Про податок  з доходів фізичних осіб” .

Ставка податку становить 5 відсотків  від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

  • процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків);
  • процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;
  • в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами закону „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Информация о работе Курс лекций по "Финансовому праву"