Курс лекций по "Финансовому праву"

Бюджетне  право є системою фінансово-правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають при визначенні бюджетного устрою, складу доходів і витрат Державного та місцевих бюджетів, принципів їх розмежування, компетенції держави й органів місцевого самоврядування у сфері відповідних бюджетів у зв'язку з регулюванням складання, утвердження та виконання бюджетів і звітів про їх виконання (у зв'язку зі здійсненням бюджетної діяльності).

Предметом бюджетного права є відносини з приводу формування та використання державного і місцевих бюджетів. Іншими словами відносини, регульовані бюджетним правом, виникають у зв'язку з формуванням, розподілом та використанням централізованих фондів грошових коштів, які поступають у розпорядження держави і органів місцевого самоврядування на кожній території. Ці відносини можна об'єднати в певні групи, які регулюють окремі сторони бюджетної діяльності:

1) види бюджетів, що входять у  бюджетну систему України, принципи  їх зв'язку;

2) структуру доходів і витрат  як бюджетної системи в цілому, так і кожного виду бюджетів, принципи розподілу доходів та  витрат між бюджетами;

3) повноваження України і місцевих  органів самоврядування у сфері  бюджетної діяльності.

Бюджетні права — це систематизована форма відображення юридичних норм, що визначають бюджетний устрій, склад доходів і видатків бюджетів, повноваження органів державної влади й управління щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету, а також порядок затвердження звітів про його виконання.

Бюджетні права розмежовані  між законодавчою і виконавчою владами  загальнодержавного і місцевого  рівня. Основний зміст бюджетних  повноважень полягає у праві  одержувати доходи, розподіляти бюджетні кошти та використовувати їх за цільовим призначенням.

Особливість бюджетних  прав, порівняно з іншими галузями права (адміністративним, господарським, кримінальним та ін.), полягає тому, що    у більшості випадків бюджетне право відповідних органів лади і їх обов´язок об´єднані в одному повноваженні. Основу бюджетно-правових положень (статусу) державних органів влади та їх територіальних підрозділів становить право на самостійний бюджет. Бюджетно-правові положення державних і місцевих органів влади узагальнені і становлять сукупність таких прав:

а) право на власний бюджет;

б) право на отримання власних  доходів і залучення їх до бюджету;

в) право використання бюджетних  коштів на потреби державних та місцевих органів влади за призначенням;

г) право розподілу бюджетних  доходів між бюджетами даної  території;

д) право утворення і використання у межах бюджету цільових або  резервних фондів.

Місце кожного суб´єкта у системі  адміністративно-територіального поділу впливає на конкретний перелік наданих  їм бюджетних прав.

Зміст бюджетних прав України зумовлений такими характеристиками:

а) суверенітет;                                   

б) регулювання міжбюджетних відносин;

в) розміщення та групування доходів  і видатків відбуваються згідно з  бюджетною класифікацією. 
4.3. бюджетна система України загальна характеристика.

Бюджетна система складається  з Державного бюджету України, республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів. Зведений бюджет України складається з сукупності всіх бюджетів, що входять до бюджетної  системи України. Він використовується для аналізу й визначення засад державного регулювання соціально-економічного розвитку України. До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети.

 Бюджет Автономної Республіки  Крим об'єднує республіканський  бюджет і бюджети районів і  міст республіканського підпорядкування,  бюджет області - обласний бюджет  і бюджети районів і міст  обласного підпорядкування, бюджет  району - районний бюджет, бюджети  міст районного підпорядкування,  селищні та сільські бюджети.  Бюджет міста, яке має районний  поділ, об'єднує міський бюджет  і бюджети районів, що входять  до його складу. 
4.4. Бюджетний кодекс завдання та зміст.

Був опублікований 25 липня 2001 р. Набрав чинності з дня його опублікування, а окремі статті, які регламентують  поточні бюджетні процедури, — з 1 січня 2002 р.

Бюджетний кодекс складається з  шести розділів:

Розділ І. Загальні положення

Визначені відносини, що регламентуються  Бюджетним кодексом, основні терміни (подані в словнику офіційних термінів), окреслено бюджетний період та вказані  основні положення бюджетного законодавства. Перелічені принципи побудови бюджетної  системи, описана бюджетна класифікація, визначено склад державного боргу, частин бюджету. Значну увагу приділено  бюджетному процесу на державному і  місцевому рівнях, його окремим стадіям, а також ролі учасників бюджетного процесу. Чітко визначено головних розпорядників бюджетних коштів та їхні функції. Описано порядок  формування резервного фонду для  Державного і місцевих бюджетів, механізми  аудиту та фінансового контролю, оприлюднення інформації про бюджет.

Розділ II. Державний  бюджет України

Визначено склад доходів і видатків Державного бюджету, в тому числі  таємні видатки за основними напрямами  їх витрачання, детально описаний механізм складання проекту бюджету, розгляд  та прийняття бюджету Верховною  Радою України, його виконання та звіт про виконання. Особлива увага  приділена ролі Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Державного казначейства, Верховної Ради у бюджетному процесі, вказані конкретні його стадії. Визначені  основи ведення бухгалтерського  обліку, порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду.

Розділ III. Місцеві  бюджети

Передбачені доходи і видатки, які  закріплюються за місцевими бюджетами, складові місцевих бюджетів. Детально описаний механізм бюджетного процесу  на місцевому рівні, конкретизовані повноваження його учасників, охарактеризовані окремі його стадії. Урегульовані питання, що виникають у разі несвоєчасного  затвердження відповідного місцевого  бюджету.

Розділ IV. Міжбюджетні  відносини

Визначені критерії розмежування видів  видатків між бюджетами, перелічені видатки, що здійснюються з Державного бюджету, бюджетів сіл, селищ, міст районного, обласного та республіканського  підпорядкування. Окремо вказані видатки, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Окремим  механізмом передбачено передання  видатків на виконання власних повноважень  між місцевими бюджетами та передача права на виконання делегованих  повно важень. Чітко визначені  фінансові нормативи бюджетної  забезпеченості та коригуючі коефіцієнти  фінансових нормативів бюджетної забезпеченості. Окрема глава присвячена міжбюджетним трансфертам, де врегульовані питання  трансфертів, які надаються з  Державного бюджету України місцевим бюджетам, передбачена дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування  Автономної Республіки Крим, міст обласного  підпорядкування і районним бюджетам. Регламентовано також порядок надання  субвенцій з Державного бюджету  України місцевим бюджетам на здійснення програм соціального захисту, а  також субвенцій на компенсацію  витрат доходів бюджетів місцевого  самоврядування на виконання власних  повноважень внаслідок наданих  державою податкових пільг, субвенцій  на виконання інвестиційних проектів, субвенцій на виконання власних  повноважень територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Розділ V. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства  та відповідальність за бюджетні правопорушення

Визначені повноваження щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства  Верховної Ради, Рахункової палати, Міністерства фінансів, Державного казначейства, Державної контрольно-ревізійної служби, Верховної Ради АРК, Ради міністрів  АРК, місцевих державних адміністрацій  та виконавчих органів відповідних  рад. Конкретизовано поняття бюджетного правопорушення, визначено критерії, за якими використання бюджетних  коштів визнається нецільовим, і передбачена  відповідальність за порушення законодавства, а також описано порядок накладення стягнення та оскарження рішення  про накладення стягнення. Форма, порядок  складання та передання за призначенням протоколу про бюджетне правопорушення встановлюється Міністерством фінансів України.

Розділ VI, Прикінцеві положення

Визначені перехідні положення, термін дії окремих з них — до 5 років, які враховують конкретні  бюджетні відносини. Перелічені проекти  законів, які потрібно прийняти у  зв'язку з введенням у дію Бюджетного кодексу.

Закон "Про Державний бюджет України". Закон "Про Державний  бюджет України" приймається на наступний  за звітним роком. На жаль, практично  жодного року за 12 років незалежності він не був прийнятий вчасно.

В Україні календарний і бюджетний  роки збігаються. У цьому Законі передбачається формування в конкретних обсягах джерел доходів та видатків бюджету, необхідні нормативи відрахувань, дотації і субсидії областям, джерела  покриття дефіциту бюджету (при плануванні), поточні пояснення до здійснення виконання бюджету.

Інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини. До основних законів, які регламентують функціонування бюджетної системи, можна віднести:

1. Закон України "Про прожитковий  мінімум".

2. Закон України "Про місцеве  самоврядування".

3. Закон України "Про затвердження  Конституції Автономної Республіки  Крим".

4. Закон України "Про місцеві  державні адміністрації".

Розглянемо їх у такій послідовності.

Закон України "Про прожитковий  мінімум". Прийнятий Верховною  Радою України 15 липня 1999 р. Цей закон  складається з семи статей, де подано визначення прожиткового мінімуму (наведено в словнику офіційних термінів), принципи формування набору продовольчих товарів та послуг, їх перелік, порядок  установлення та затвердження прожиткового мінімуму.

Так, у ст. 2 передбачено, що прожитковий  мінімум застосовується для:

• загального оцінювання рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
• установлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги сім'ям з дітьми, допомоги у зв'язку з безробіттям, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України;
• визначення права на призначення соціальної допомоги;
• установлення величини неоподатковуваного мінімуму доходу громадян;
• формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Ст. З передбачає, що набір продуктів  харчування та набір непродовольчих товарів визначаються в натуральних  показниках, набір послуг — у  нормативах споживання не рідше одного разу на п'ять років. У цій же статті зазначається, що набір продуктів  для дітей, працюючих, людей похилого віку має бути таким, щоб забезпечувати  їх повноцінне життя; набір непродовольчих товарів має включати засоби гігієни, медикаменти, засоби захисту людини від навколишнього середовища, засоби облаштування побуту; у набір послуг слід включати житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охорони  здоров'я та ін.

Ст. 4 передбачає, що прожитковий мінімум  установлюється Кабінетом Міністрів  України після проведення науково-громадської  експертизи формування набору продуктів  харчування, набору непродовольчих товарів  і набору послуг.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто  відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення  за поданням Кабінету Міністрів України  щорічно затверджується Верховною  Радою України до початку розгляду Державного бюджету України; щорічно  переглядається відповідно до зростання  індексу споживчих цін разом  із уточненням показників Державного бюджету України та публікується в офіційних виданнях.

Верховною Радою на 2000 р. був затверджений прожитковий мінімум на одну дорослу  людину в розмірі 270,1, а на 2001 р. — 311,3 грн.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (1997р.). У підзаголовку до цього закону сказано, що відповідно до Конституції України він визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і  відповідальності органів та посадових  осіб місцевого самоврядування.

Закон складається з п'яти розділів. Розглянемо окремі положення цього закону, які стосуються бюджетної системи.

 

Розділ І. Загальні положення

У цьому розділі визначаються основні  терміни — територіальна громада, місцевий референдум, представницький  орган місцевого самоврядування, районна та обласні ради, виконавчі  органи рад, бюджет місцевого самоврядування, районний та обласний бюджет, бюджет розвитку та мінімальний бюджет тощо (основні  терміни з цього закону подані в словнику офіційних термінів).

У цьому розділі також описано  механізм місцевого референдуму, місцевих ініціатив, основи формування виконавчих органів рад, функції сільського, селищного, міського голови, повноваження органів самоорганізації населення.

Розділ II. Організаційно-правова  основа місцевого самоврядування

У цьому розділі регламентуються  повноваження сільських, селищних, міських  рад, виконавчих органів цих рад, сільського, селищного, міського голови та районних і обласних рад. Досить детально описано порядок формування, організація роботи органів та посадових  осіб місцевого самоврядування за всіма  основними напрямами, включаючи  бюджетні питання.

Розглянемо основні повноваження відповідних структур місцевого  самоврядування з бюджетних питань.

1. Сільські, селищні, міські  ради:

а) утворення і ліквідація комісій  ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;

б) затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчих органів  влади, загальної чисельності апарату  ради, витрат на її утримання;