Активізація навчально-пізнавальної діяльності на уроках математики в основній школі

Повноцінна  навчально-пізнавальна діяльність містить три складові: орієнтувальну, виконавчу, контрольну. Контроль відіграє важливе навчальне, розвивальне і виховне значення. Він дозволяє виявити повноту, глибину, свідомість і міцність знань на різних етапах навчання, сприяє корекції, управлінню і самоуправлінню процесом навчання, спонукає учнів до активної розумової діяльності, сприяє виробленню свідомого їх ставлення до систематичної навчальної праці. Це залежить як від індивідуальних особливостей учнів, так і від об'єктивно існуючих умов (змісту навчального матеріалу, логіки предмета математики, закономірностей навчального процесу, гносеологічних основ учіння тощо).

Рушійною силою  процесу пізнання є внутрішні  суперечності між завданнями, які  ускладнюються, і вимогами до навчання та наявними можливостями учня, Розвиток процесу навчання математики є поступовим, еволюційним, у ньому неперервне поєднуються протилежні процеси: суто логічні міркування: уява, інтуїція, чуттєво-наочне, конкретне і абстрактне, індуктивні і дедуктивні матеріали, змістовні і формалізовані. Найбільш поширеною суперечністю навчально-пізнавальної діяльності є суперечність між особистим досвідом школяра і елементами наукових знань з математики, які він набуває в школі.

Необхідною  умовою активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів є систематичне і цілеспрямоване виховання їх в процесі навчання математики прийомами розумової і навчальної діяльності. Ці прийоми різноманітні як за змістом, так і за функціями та джерелами їх оволодіння. Одні повідомляє вчитель, а учні опановують і використовують у процесі навчання - інші учні знаходять і опановують самостійно, застосовують при виконанні певних навчальних завдань.

Нарешті, принцип  індивідуалізації і диференціації  як один з провідних принципів  розвивального навчання, створює сприятливі умови для активізації знань школярів. У вирішенні проблеми дослідження важливим чинником є взаємозв'язок різних видів навчальної діяльності для її активізації, що допомагає розкриттю потенційних можливостей кожного учня[1, с. 6].

Отже, аналіз психолого-педагогічної та методологічної літератури свідчить, що багато вітчизняних і зарубіжних педагогів займалися проблемою активізації навчально-пізнавальної активності дітей на уроці. Дослідження практиків показали, що потрібно ураховувати чинники, що гальмують розвиток навчально-пізнавальної діяльності учнів. Запобігати перевантаженню розумових сил або тривалої одноманітності навчальної праці, необ’єктивного зниження оцінки під час виконання ними завдань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Форми  і методи роботи з учнями з метою активізації розумової діяльності

В навчальному  процесі у школі застосовуються різноманітні методи, технології та педагогічні  прийоми стимулювання пізнавальної діяльності учнів. Зокрема, традиційні та інноваційні, пасивні, активні та інтерактивні методи. До традиційних форм навчальної роботи належать пасивні та активні методи.

У навчальному  процесі активність учнів проявляється не лише в роботі думки, а й у  практичній діяльності, в позакласній  — позаурочній роботі, в напруженні волі, а також в емоційних переживаннях.

Розумова активність учнів у процесі навчання математики має особливе значення в формуванні понять, осмисленні їх, практичному  застосуванні й, особливо, в умінні самостійно оперувати цими поняттями. Тому доцільно розглянути методи й форми роботи для реалізації цілей. В першу чергу це:

1. Груповий метод  під час розв'язування задач.  Робота в парах.

2. Різні форми  роботи з книгою.

3. Застосування  різних видів заохочень.

4. Самостійні  роботи із застосуванням аналогій, порівнянь, карток-інструкцій і  консультацій.

5. Використання  на уроках елементів історизму, зацікавленості (уроки-казки, уроки-подорожі, уроки-кросворди і т.д.).

6. Використання  проблемних ситуацій.

7. Виклад матеріалу  блоками.

8. Наочність,  доступність, оригінальність розв'язань  різними способами, самостійність  в одержанні знань, вибір методу розв'язування задачі, зв'язок науки з практикою, анкетування, тестування.

9.Спостереження  за мовою, рецензування за схемою [13, с.2].

Розглянемо  деякі конкретні приклади.

Одним із основних і першочергових завдань у  навчанні математики є вироблення в дітей навичок хорошої лічби. Однак одноманітні завдання у вигляді прикладів на обчислення знижують як інтерес до лічби, так і до уроків взагалі. Тому слід, мати про запас арсенал різних прийомів, спрямованих на вироблення обчислювальних навичок учнів і в той же час не дуже трудомістких для учнів. Це можуть бути блок-схеми алгоритми, естафети,»Хто швидше запалить вогнище?». Виробленню обчислювальних навичок сприяє гра «Рибалка» з чотирьох запропонованих на рибках прикладах діти варіанта «виловлюють» приклади з відповіддю. Наступний вид завдань - кругові приклади, які дозволяють учням здійснювати самоконтроль, а вчителю легко перевіряти роботу учнів.

Шляхи і методи активізації пізнавальної діяльності можуть бути здійснені тільки з допомогою  умілого поєднання фронтальної, групової, індивідуальної роботи учнів, а також за допомогою сучасних засобів індивідуального навчання. Такими засобами є дидактичні матеріали з друкованою основою, карточки-інструкції, карточки-зразки, засоби програмованого контролю і т.д.

Завдання вчителя  полягає в тому, щоб поряд з  вивченням понятійного апарату  даної теорії постійно демонструвались  прийоми і способи пізнавальної діяльності.

За своєю  формою прийоми і способи діяльності описуються:

а) алгоритмічними приписами, алгоритмічними схемами, блок-схемами;

б) правилами  і законами логіки.

В процесі своєї  діяльності учень користується готовими алгоритмічними приписами, правилами  і законами або самостійно їх складає. У першому випадку ним здійснюється репродуктивна, а у другому - продуктивна діяльність.

Для активізації  навчальної діяльності учнів при  розв'язуванні задач корисний також  розгляд кількох задач з недостатніми даними або переозначених [14, с. 2].

Велике значення у формуванні пізнавальної активності учнів має самостійна робота. Виконуючи самостійну роботу, учні активно оперують набутими знаннями, уміннями і навичками, розвивають пошукову діяльність. Залежно від того, яка мета самостійної роботи, я пропоную учням різні форми робіт: самостійна робота з підручником, з картками-підказками (на уроках формування нових знань), навчальні самостійні роботи (на уроках закріплення вивченого), контролюючі самостійні роботи (на уроках перевірки знань і навичок). Важливе місце в моїй роботі посідають контролюючі роботи у формі тестів, оскільки це дуже актуально при підготовці учнів до ЗНО.

Для того, щоб  учні вчилися з цікавістю, активно  навчаючи один одного, на своїх уроках я використовую групові форми роботи. Працюючи в групі, сильні учні краще розкривають свої можливості при розв’язанні різнорівневих завдань, організаторські здібності. Поруч з цим слабші відчувають підтримку однокласників, вільніше і впевненіше почуваються, включаються до роботи всієї групи. Для покращення засвоєння матеріалу і його практичного застосування як різновид роботи в групах використовую парну взаємодопомогу типу «сильний допоможе слабшому». Наприклад, на уроці геометрії у 7 класі при вивченні теми «Кути, утворені при перетині паралельних прямих січною» пропоную учням наступне завдання. Учні утворюють пари  «сильний-слабший». Кожна пара отримує малюнок і таблицю. За допомогою малюнку заповнити таблицю. Вважати, що стовбури пальм – паралельні прямі.

 

 

Кути	Назва кутів	Величини
γ і φ		φ=
φ і β		β=
γ і β		γ=
π і σ		π=         σ=
π і ψ		ψ=
ψ і ρ		ρ=

Активізує пізнавальну діяльність учнів і диференціація навчання. Я вважаю, що коли дітям на контрольну чи самостійну роботу вчитель пропонує завдання різної складності, слабші учні спочатку вибирають завдання нижчого рівня складності, але з часом у них виникає потреба більше і наполегливіше вчитися, щоб бути на одному рівні з сильними учнями. Те саме можна сказати про роботу учнів у різнорівневих групах. Прикладом такої роботи може бути фрагмент уроку геометрії у 8 класі «Трапеція. Середня лінія трапеції. Розв’язування задач»

Учні утворюють  дві різнорівневі групи: консультанти (кращі учні класу), всі інші –  друга група.

Перша група  працює індивідуально та розв’язує  задачі підвищеного рівня складності.

1. У рівнобічній трапеції діагональ ділить гострий кут пополам. Відношення основ 2:5, а периметр – 132см. Знайти середню лінію.
2. Різниця відрізків, на які діагональ розділила середню лінію трапеції, дорівнює 10см, а їх відношення 8:3. Знайти основи трапеції.
3. AD – більша основа рівнобічної трапеції ABCD. Різниця периметрів трикутників ACD і BAC дорівнює 6дм, а середня лінія трапеції – 12дм. Знайти основи.

Друга група  розв’язує задачі біля дошки при  допомозі вчителя.

1. Бічна сторона рівнобічної трапеції і висота, проведена з вершини тупого кута, утворюють кут 17°. Обчислити кути трапеції.
2. Більша основа рівнобічної трапеції дорівнює 18см, а її діагональ є бісектрисою гострого кута трапеції. Знайти меншу основу трапеції, якщо її периметр 54см.
3. Знайти основи трапеції, якщо її середня лінія довжиною 15см ділиться діагоналлю на відрізки, різниця яких 3см.

Учні 1-ї групи, розв’язавши задачі, здають свої зошити на перевірку. Решта учнів утворюють  групи, на чолі яких працюють консультанти. Групи розв’язують задачі з теми для закріплення знань, умінь  і навичок. Задачі можна підібрати  схожі на ті, які виконували консультанти. Вчитель має змогу перевірити виконання завдань сильними учнями, після чого проконтролювати роботу в групах.

Розв’язування вправ різними способами –  дієвий засіб розвитку творчого мислення учнів. При цьому учні вчаться вибирати найбільш раціональний, оригінальний, красивий розв’язок. Так, при вивченні теми «Тригонометричні рівняння» у 10 класі, пропоную учням розв’язати рівняння

5cosx+12sinx=13 різними способами, а саме: зведення до однорідного, введення допоміжного аргументу, використання універсальної тригонометричної підстановки і вибрати для себе найбільш доступний.

Періодично  проводжу математичні диктанти. Вони привчають дітей уважно стежити  за мовою вчителя, відразу включатися у виконання завдання, сприяють виробленню певного ритму роботи. Математичні диктанти можуть застосовуватися у всіх класах для різних дидактичних цілей, проте є завжди засобом активізації уваги учнів.

Важливе місце  в навчальному процесі займають домашні завдання, тому потрібно пропонувати  їх нестандартними: математичні ребуси, вікторини, кросворди, що дає можливість самостійно опрацьовувати додаткову літературу (на яку акцентує увагу вчитель), вести пошукову роботу в світовій мережі Інтернет, навчитись узагальнювати, робити правильні висновки, складати, оформляти різного типу роботи.

Насамперед  потрібно звертати увагу на розвиток пізнавального інтересу учнів. Ця особиста риса школяра проявляється у вигляді  допитливості, активності, цілеспрямованості.

Для правильної організації роботи по формуванню в учнів пізнавального інтересу за допомогою прогностичних методів - виявляти «за» і «проти», які впливають на цей процес. Маючи такі дані, будувати свою роботу так, щоб знімаючи негативні фактори, цілеспрямовано формувати у школярів пізнавальний інтерес. При цьому потрібно намагатися оптимально поєднувати методи як суб'єктивного характеру, так і об'єктивного. Суб'єктивний шлях організації навчальної діяльності - це методи переконання, пояснення, інформування. Об'єктивний - створення умов, у яких в учня виникли б мотиви до навчальної діяльності, щоб він почав діяти. нього інтерес, задоволення, радість, азарт, то можна сподіватися, що в дитини поступово виникне потреба в такій діяльності, а , значить формується стійкий пізнавальний інтерес до неї.

Однією з форм, що активно запроваджується вчителями математики в навчальний процес, є нетрадиційні уроки. Так називають уроки, що не вкладаються в рамки традиційної методики навчання, на яких учитель дотримується стандартної структури, методів і прийомів навчання. Нетрадиційний урок — це передусім творчість, самобутність і навіть мистецтво вчителя. Такий урок може максимально стимулювати пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу учнів, їх інтерес до навчання.