Суспільні конфлікти

 

 

МІНІСТЕРСТВО

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

СОЦІАЛЬНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

Кафедра соціології та психології

 

 

 

 

 

 

Мамонт Юлія Юріївна

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з предмета: ’’Конфліктологія’’

 

                        на тему: ’’Суспільні конфлікти’’

 

 

Курс_III__Група_316___

 

 

Науковий керівник:

 

 

 

 

 

Робота подана на кафедру Робота допущена на захист         Робота захищена з

_______Науковий керівник оцінкою_______________

 

‘’___’’_____________20__р.      ‘’___’’___________20__р. ‘’___’’__________20__р.

 

______Голова комісії

_______Члени комісії

 

 

 

Чернігів 2012

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………....3

 

Розділ 1. Соціальний конфлікт: сутність і характеристика

1. Поняття соціальних конфліктів…………………………………………...5
2. Сутність та поняття політичних конфліктів……………………………...9
3. Економічні конфлікти……………………………………………………13

Розділ 2.Конфлікти в релігійному контексті

2.1.  Поняття релігійних конфліктів……………………………………………18

2.2. Деструктивні релігійні об’єднання  в Україні, їх місце в релігійних  і соціальних конфліктах…………………………………………………………..21

2.3. Шляхи та механізми розв’язання  конфліктів, пов’язаних з діяльністю  деструктивних релігійних утворень……………………………………………24

Розділ 3.Конфлікти у сфері управління

3.1. Основні причини та джерела  виникнення конфліктів в управлінні……..29

3.2. Принципи та методи подолання конфліктів в колективі…………………36

3.3. Наслідки конфліктів в організації  та негативний вплив нерозв’язаних  конфліктів………………………………………………………………………...41

 

ВИСНОВКИ……………………………………………….....44

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………. ……..46

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

     Актуальність теми дослідження. В конфліктології центральним питанням є проблема груп в котрі об’єднуються люди в процесі життєдіяльності. Мабуть, і не новина ні для кого, що в будь-якому об’єднанні людей існують різноманітні суперечності, які часом переростають у конфлікти.

       Суспільний конфлікт  – це форма вияву суперечностей  сторін, що пов’язана з відмінностями  поведінки учасників суспільних  процесів. Такий конфлікт може  виникати в різних сферах і  набирати різних форм. Це може  бути конфлікт між суспільними станами (наприклад, робітничим та буржуазним), які протистоять один одному, між інститутами, створеними останніми для реалізації власних потреб та інтересів.

Суспільні конфлікти супроводжують всю історію людства. Сучасне демократичне суспільство передбачає можливість появи великої кількості конфліктів і розвивається через їх вирішення.

      Сьогодні в українському  науковому середовищі існує підвищений  інтерес до вивчення суспільних  конфліктів, оскільки криза економічна  і духовна, низька культурно-правова освіченість, недосконале виробництво та неправильне керівництво провокують появу різних політичних процесів. Війни й революції, демонстрації і страйки, мітинги і політична боротьба у парламенті – ось далеко не повний перелік форм, в яких можуть протікати конфлікти.

       Ось далеко  не повний перелік форм, в яких  можуть протікати конфлікти. Несвоєчасне  розв’язання конфліктів може  викликати появу гострих суперечностей, надзвичайних ситуацій соціально-політичного  характеру, надзвичайних ситуацій, що загрожуватимуть безпеці суспільства.

       Мета і завдання курсової роботи. Метою написання даної курсової роботи є дослідження таких суспільних конфліктів як: соціальні конфлікти, економічні, політичні, конфлікти в сфері управління, конфлікти в релігійному контексті. Відповідно до мети курсової роботи ставляться такі основні завдання :

• визначити поняття соціальних конфліктів;
• дослідити сутність та поняття політичних та економічних конфліктів;
• визначити поняття релігійних конфліктів;
• з’ясувати шляхи та механізми розв’язання суспільних конфліктів;
• визначити основні причини та джерела виникнення конфліктів в управлінні;
• з’ясувати принципи, методи та наслідки конфліктів в управлінні.

   Об’єкт і предмет  дослідження. Предметом виступають причини та джерела виникнення, особливості та механізми розв’язання конфліктів, а об’єктом – конфлікти, що виникли в суспільстві.

   Методи дослідження. При написанні курсової роботи були використані такі методи дослідження: метод порівняння, метод аналізу та історичний метод.

    Ступінь наукової розробки теми дослідження. Протягом роботи були опрацьовані та використані газетні та журнальні статті, а також праці таких дослідників як: А.Я.Анцупов, В.М.Начаєва, Б.Г.Херсонського, Г.В.Щекіна, Л.М.Герасіної, Т.В.Дуткевич, М.І.Панов.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.Соціальний конфлікт : сутність і характеристика

1.1. Поняття соціальних  конфліктів

        Соціальні конфлікти супроводжують всю історію людства. Війни і революції, демонстрації і страйки, мітинги і політична боротьба у парламенті - ось далеко не повний перелік форм, в яких можуть протікати конфлікти. Їх наслідки для суспільства неоднозначні. Одні з них призводили до загибелі імперій, до втрати державної незалежності, інші сприяли прогресивному розвитку суспільства, роблячи його ще більш демократичним і справедливим. Сучасне демократичне суспільство передбачає можливість появи великої кількості конфліктів і розвивається через їх вирішення. Іншими словами, конфлікт – це така ж природна форма взаємодії індивідів і соціальних груп у суспільстві, як співробітництво і кооперація. Ідею природності конфлікту ще в середині XIX ст. висловив німецький соціолог Г.Зіммель, який власне і увів в науковий обіг поняття « соціальний конфлікт». Він також підкреслив функціональність конфлікту, вважаючи, що саме таким чином очищається сама атмосфера суспільства [15,18].

Багатогранність соціальних конфліктів зумовлена складністю соціальної структури суспільства, в якій виражені різноманітні групи та спільноти, що відрізняються за майновим, етнічним, релігійним та іншими параметрами. У кожної з цих груп є власні інтереси, які формуються на основі усвідомлення свого становища в суспільстві. Це положення може оцінюватися як незадовільне та несправедливе, в категоріях панування і підпорядкування одних груп над іншими, що робить закономірним появу суспільних протиріч. Чим складніше суспільство, чим воно більше багатошарове, тим більше можливих приводів для виникнення соціальних колізій [11,44].

Всі конфлікти з участю суспільних груп є соціальними. Але залежно від сфер, в яких вони проявляються, ці конфлікти приймають форму економічних, політичних, міжкультурних, ідеологічних, юридичних тощо. Економічні конфлікти пов’язані з розподілом праці і виникненням на цій основі відмінності людей у доступі до суспільних благ. В сучасній Україні у змісті конфліктів відображаються проблеми становлення ринку і перерозподілу власності. Способами їх прояву може бути конкуренція різних корпоративних економічних груп, страйки і трудові суперечки, пов’язані з приватизацією підприємств, з приводу заробітної плати і використання професійного потенціалу [8,85].

Виділяють конфлікти у вузькому значенні цього слова. Їх предметом можуть бути питання, що стосуються статусу суспільного ладу, тобто боротьбою соціальних спільнот  з протилежними інтересами за домінування або підвищення їх соціального статусу в такій суспільній системі, де всі статуси розташовані в певній ієрархії. Інтерес як рушійна сила будь-якого соціального конфлікту в цьому разі виступає як прагнення здобути певний статус.

Соціальний статус як основний предмет соціального конфлікту являє собою узагальнений і визнаний суспільством показник того  місця, яке певна соціальна спільнота та її представники посідають в даній соціальній системі. Компонентами статусу виступають ті соціальні позиції, що характеризують стан людей у суспільстві на основі певних об’єктивних ознак ( рівень доходів, належність до партії, влади, освіта тощо ). При цьому слід зазначити, що джерелом конфлікту є не соціальний статус сам по собі, оскільки такий статус має кожен член суспільства. Суперечності виникають на основі нерівності статусів у солідарній систем і, яка має ієрархізовану структуру. Вони виникають між тими, хто має вищий статус, і тими, кому доля уготувала нижчий або в кращому разі середній статус. Існування такої суперечності є неминучим хоча б тому, що попит на вищі статуси на багато перевищує можливості суспільства. Отже, основною детермінантою соціального конфлікту, що проявляє себе у взаєминах між групами і спільнотами людей, є їх фактична соціальна нерівність у соціальному статусах. Це можна розглядати як загальну передумову існування соціального конфлікту, а також усіх закономірностей, які регулюють його виникнення і розвиток на практиці [5,164].

Суб’єктами соціальних конфліктів, як це випливає із вище зазначеного, виступають соціальні спільноти і у першу чергу спільноти великі. Такі спільноти - не продукт теоретичного узагальнення, а реально існуючі сукупності індивідів між собою загальним інтересом і статусом та прямо чи опосередковано взаємодіють. Це такі спільноти, які можуть бути емпірично зафіксовані за допомогою певних соціальних ознак їх учасників. Як зіткнення соціальних спільнот з приводу реалізації протилежних інтересів, пов’язаних з різними соціальними статусами, соціальні конфлікти реально здійснюються шляхом організованих взаємодій індивідуальних агентів. Отже, практично діючими учасниками соціальних конфліктів є конкретні особи, пов’язані між собою загальними інтересами чи загальною позицією (статусом). Належність особи до певної соціальної групи перетворює її на реального чи потенційного учасника соціального конфлікту тоді, коли :

          - норми  поведінки і діяльності, що випливають  із належності до певної соціальної  спільноти, стають внутрішніми індивідуальними  нормами (тобто відбувається соціалізація індивіда стосовно певної соціальної групи);

          - належність до групи, яка виникла за певною соціальною ознакою її членів і відображує їх взаємну залежність, а також визначає спосіб сумісної діяльності і спілкування;

         - належність до групи реалізується через певні зміни в фактичних індивідуальних правах і свободах кожного, тобто через певну систему суспільної влади.

Таким чином, соціальний конфлікт як зіткнення великих чи малих суспільних груп реально виявляється в сукупності індивідуальних дій, вчинків, подій. Проте в цьому різноманітні дій і вчинків реалізуються загальні цілі і позиції. Саме вони і перетворюють індивідуальні дії людей на дії несумісні. Зведення індивідуальних зіткнень до соціальних не означає ігнорування волі, ініціативи окремих людей, оскільки загальна боротьба складається з їх сукупних дій. Але все ж в процесі соціального конфлікту дія кожного індивіда інтегрується у загальний конфлікт за умови, якщо індивідуальна дія є соціально значущою, тобто вписується в загальну боротьбу соціальних груп [11,46].

Соціальний конфлікт як конфлікт соціальних статусів певних груп і соціальних статусів спільнот завжди характеризується сферою свого виникнення, масштабами, рівнем і гостротою. З соціологічної точки зору найбільш значущим є конфлікти, що одночасно охоплюють всі рівні соціальної структури і втягують у себе максимально можливу в існуючих умовах кількість учасників. Такі конфлікти відбуваються тоді, коли їх предметом є соціальний статус, пов’язаний з реалізацією загальнолюдських цінностей або природних прав людини [4,16].

До останнього часу одним із основних типів соціальних конфліктів вважався класовий конфлікт, де головними суб’єктами виступали класи. Об’єктивною засадою такої її оцінки був той факт, що головним конфліктом європейської історії XIX ст. вважався конфлікт між підприємцем і робітником. Провідна роль такого конфлікту обумовлюється тим, що він розгортався у промисловій сфері, яка протягом всього століття була домінуючою сферою суспільства. XX ст. внесло вирішальні зміни в соціальну структуру суспільства, у зв’язку з чим значення класового конфлікту значно знизилося. Це пов’язано перш за все з тим, що розвинуті суспільні системи перестали бути індустріальними в точному значенні цього поняття, а промисловість перестала відігравати домінуючу роль в організації суспільних відносин і зв'язків.

В той же час сучасна конфліктологія не відкидає класовий конфлікт сам по собі, але його поняття тлумачиться по-іншому. По-перше, цей конфлікт не ототожнюється з класовою боротьбою, що завершується соціальною революцією. Він розглядається як інституціалізований і регульований конфлікт між підприємцями і робітниками, в якому жодна із сторін не прагне розв’язати суперечності інтересів шляхом революційних змін. По-друге, відмінності різних соціальних груп, які призводять до класових конфліктів, не пояснюються виключно місцем цих груп у системі економічних відносин. Ці відмінності беруться в більш широкому спектрі, пов’язаному з особливостями сучасного суспільства (наприклад, доступ до інформації та її використання, виникнення інтелектуальної власності як самостійної і вирішальної форми власності тощо). По-третє, і це головне, класовий конфлікт визначається одним із багатьох конфліктів у суспільстві [1,103].