Розвиток творчих здібностей у старшому шкільному віці та шляхи їх формування

 

 

Міністерство освіти і  науки,молоді та спорту України                                   Житомирський державний університет імені Івана Франка                                                                                                                                    Кафедра психології

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

Розвиток творчих здібностей у старшому шкільному віці та шляхи  їх формування

 

 

 

 

Курсова робота                                                      студентки 22 групи       історичного факультету                    Гошко Юлії Юріївни

 

Науковий керівник:                                                                                    кандидат психол наук,           доцент кафедри психології                Дмитрієва С.М.,                                                        

           

 

 

 

 

Житомир - 2012

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………3

 

Роздiл I. Творчi здiбностi школярiв як психологiчна проблема.

1. Теоретичнi засади розвитку творчих здiбностей школярiв старшого шкiльного вiку…………………………………………………………...6
2. Змiст та форми поняття «творчi здiбностi»…………………………..11
3. Психологiчнi особливостi школярiв старшого шкiльного вiку……...14
4. Шляхи формування творчих здiбностей……………………………...18

 

Роздiл II. Методологічні засади курсового дослідження з розвитку творчих здібностей у старшому шкільному віці.

2.1 Методика образотворчого вiзуального мислення Е.П.Торренса……...26

2.2 Методика – дослiдження творчої уяви «Три слова»…………………..28

2.3 Методика - «Чи багата  у вас уява?»……………………………………30

2.4 Методика- «Дослiдження iндивiдуальних особливостей уяви»……..30

2.5 Методика – «Вербальна уява» ( по Еббiнгаузу)………………………34

Роздiл III. Аналіз результатів емпіричного дослідження з розвитку творчих здібностей у старшому шкільному віці……………………………………35

 

Загальний висновок…………………………………………………………43

Список використаної лiтератури…………………………………………..46

Додатки……………………………………………………………………...49

ВСТУП

Актуальність  роботи. Одним з найважливіших завдань психологічної науки на сучасному етапі розвитку є вирішення проблеми формування творчої особистості, адже розвиток у людей творчого способу мислення давно перетворилося у соціальну необхідність. Нові умови і перспективи розвитку суспільства, загальні тенденції науково-технічного й економічного прогресу висувають все нові й нові вимоги до підготовки підростаючого покоління, що стане в майбутньому запорукою успішного існування людської спільноти. Але між розумінням проблеми і практичним втіленням у навчальному процесі спеціалізованих програм з розвитку творчих здібностей виникають труднощі, пов’язані насамперед з недостатньою визначеністю теоретичних питань, що врешті викликає значну кількість практичних ускладнень. Питання про розвиток творчих здібностей дітей дошкільного й молодшого шкільного віку досить широко розроблялось у психолого-педагогічній літературі (Ю.З. Гільбух, В.М. Дружинін, В.О. Моляко, О.М. Матюшкин, Л.Ф. Обухова, Н.В. Хазратова та багато ін.), однак формуванню творчих здібностей у старшому шкільному віці належна увага не приділялась. Старший шкiльний вік у певному розумінні є унікальним, адже багато складових психіки знаходяться в стадії активного формування. Старшокласникiв відрізняє підвищена пізнавальна активність, розширення обсягу знань, поява нових мотивів навчання, що дозволяє займатися самостійною творчою працею. Але головним є те, що саме в цьому віці відбувається інтенсивний розвиток логічного мислення (стадія формальних операцій, за Ж. Піаже), що визначальним чином впливає на всі інші пізнавальні процеси та інтелект у цілому. Суттєві зрушення відбуваються і в розвитку самосвідомості, відбувається активне становлення особистості. Усе це в комплексі є гарною базою для розвитку творчих здібностей.

Об’єктом дослідження є розвиток творчих здібностей в онтогенезі.

          Предметом – особливості формування творчих здібностей у дітей старшого шкiльного вiку.             Гіпотеза дослідження- розвиток творчих здібностей у старшому шкільному віці залежить вiд гнучкості мислення.     Мета роботи – дослідити особливості розвитку творчих здібностей в старшому шкiльному віці, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методики для визначення рівня творчих здібностей дiтей.

Відповідно до об’єкта, предмета, мети визначено такі завдання дослідження:

• проаналізувати наукові праці з досліджуваної проблеми і узагальнити теоретичні засади формування творчих здібностей у дітей старшого шкiльного віку;
• на основі аналізу психологічної літератури розглянути основні підходи до проблеми творчих здібностей, їх діагностики й формування;
• визначити психологічні чинники, що впливають на розвиток творчих здібностей в старшому шкiльному віці;

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс теоретичних і експериментальних методів.

Зокрема застосовувався теоретичний  аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення психологічної літератури з проблеми дослідження. Це дало можливість визначити ступінь розробленості  проблеми.            У процесі проведення емпіричного дослідження, для аналізу результатів і одержання висновків використовувались такі методи: анкетування й тестування, у тому числі для діагностики рівня творчих здібностей використано методику образотворчого вiзуального мислення Е.П.Торренса, методика – дослiдження творчої уяви «Три слова»,            методика - «Чи багата у вас уява?», методика- «Дослiдження iндивiдуальних особливостей уяви», методика – «Вербальна уява» ( по Еббiнгаузу). Організація дослідження. Дослідження проводилось в три етапи на базі Житомирського мiського колегiуму №34 й охопило 29 осіб, а саме 14 дівчат, та 15 хлопців 7-А класу, зазначеної школи.     На першому етапі здійснено теоретико-методологічний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження.  Другий етап спрямований на виявлення особистісних аспектів творчих здібностей дiтей .          Третій етап. На цьому етапі проводилися обробка й інтерпретація отриманих результатів, формулювалися висновки.    Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому:

• обґрунтовано теоретичні засади розвитку творчих здібностей школярів.
• визначено особливості психодіагносики рівня творчих здібностей підлітків.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблену методику психодіагностики творчих здібностей старшокласникiв можна впроваджувати в діяльність шкільних психологів. Матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних курсів “Психолого-педагогічна діагностика” для студентів майбутніх педагогів і психологів. Результати дослідження можуть бути використані при написанні наукових робіт стосовно цієї проблематики, а також суміжних дисциплін.  Надiйнiсть i вiрогiднiсть забезпечувалися репрезентативністю вибірки, застосуванням методiв, адекватних метi i завданням дослiдження, поєднанням кiлькiсного та якiсного аналiзу, використанням методiв математичної  статистики         Апробація роботи. Результати  курсової роботи доповідалися на студентській науковій конференції. 

 

РОЗДІЛ I. ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ ШКОЛЯРІВ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА                            ПРОБЛЕМА

1.1 Теоретичні засади  розвитку творчих здібностей  школярів старшого шкiльного віку.

Аналіз наукової літератури (Б.Ананьєв, Д.Богоявленська, О.Дяченко, К. Дункер, Г.Костюк, Н.Лейтес, О.Матюшкін, В.Моляко, К.Платонов, Я.Пономарьов, С.Рубінштейн Б.Теплов, В.Юркевич та ін.) [2], [13], [15], [14], [17], [21], [25], [24], [26] з досліджуваної проблеми дозволив визначити ряд суттєвих для курсової роботи положень про:

• здібності як індивідуально-психологічні особливості, що визначають міжіндивідуальні відмінності; це положення має виключне значення для діагностики творчих здібностей та визначення загального й індивідуального в їх виявленні і розвитку;
• здібності як індивідуальні особливості, що зумовлюють успішність певної чи кількох видів діяльності; у зв’язку з цим особливого значення набуває питання про якісні характеристики діяльності, в якій здібності виявляються, реалізуються і розвиваються;
• здібності як складне психічне утворення, що має компонентну структуру, оскільки:
• а) у процесі конкретної діяльності формуються не тільки відповідні загальні здібності, а й початкові елементи спеціальних здібностей до інших суміжних сфер;
• б) розвиток загальної (складної) здібності залежить від міцності, стійкості та різноманітності зв’язків між окремими компонентами її структури поряд з мірою її розвитку в цілому, у взаємозв’язку і взаємозалежності між ними;
• здібності як психічні якості, що „зосереджують у собі всю психологію людини” [22, 124] і не можуть розглядатись окремо від спрямованості, досвіду, психічних процесів, емоційних станів; це положення акцентує на творчому потенціалі особистості, на необхідності досліджувати творчі здібності особистості як в індивідуально-психологічному, так і в соціально-психологічному аспектах.

Теоретичний аналіз показав, що творча діяльність людини обумовлюється  специфічною здібністю, яка отримала назву креативність. Креативність – це інтегративна, динамічна особистісна характеристика, що визначає здатність до творчості і є однією з умов самореалізації особистості. Її основним процесом є дивергентне мислення. Творчі здібності або креативність – явище багатокомпонентне, яке тісно пов'язане з особистісними і мотиваційними змінними.     Підходи до вивчення творчих здібностей, розглядаються переважно як когнітивний феномен із застосуванням кількісних методів їх вимірювання (Дж.Гілфорд, Ф.Баррон, Д.Заррінгтон, М.Уаллах, Е.Торренс, М.Холодна та інші). [23, 84] Творчі здібності — це здібність приносити щось нове у досвід, висувати оригінальні ідеї в умовах вирішення або окреслення нових проблем, усвідомлювати недоліки, суперечності, формувати гіпотези. При цьому критеріями творчого мислення є швидкість, оригінальність, гнучкість, усвідомленість, фантастичність, прагнення до інтелектуальної новизни і т.д. Водночас на основі аналізу праць вітчизняних та зарубіжних вчених (В.Андрєєв, А.Богоявленська, В.Дружинін, В.Моляко, Я.Пономарьов та інші)  [2], [9], [10], [17] можна підкреслити, що прояв і становлення творчих здібностей є невіддільними від розвитку і розвиненості інших ознак особистості, серед яких дослідники виділяють: сміливість, незалежність суджень, схильність до заперечення звичного, оригінальність, розумову відкритість, чутливість до нового та незвичного, високу толерантність до невизначених ситуацій, ініціативність, інтенсивну пошукову мотивацію, схильність до самоактуалізації. У цьому контексті творчі здібності розглядаються як постійна і впевнена готовність особистості до самостійної пошукової діяльності, до прийняття самостійних рішень у невизначених чи складних ситуаціях, позитивна пізнавальна активність.    На основі аналізу літератури і власного узагальнення проблеми можна визначити зміст поняття “творчі здібності”. Творчі здібності – це сукупність індивідуально-психологічних особливостей особистості, які забезпечують успішність виконання творчої діяльності. Інтелект виступає своєрідною базою, що визначає прояв і розвиток творчих здібностей. Подальший їх розвиток не корелює прямо з розвитком інтелекту, а характеризується зростаючим впливом соціальних факторів, активності самого індивіда, його життєвого досвіду.          Трактування різними авторами поняття “творчі здібності” визначається їх підходами до пояснення природи даного феномена.    Усі підходи до розуміння творчості можна умовно розбити на чотири групи:

• дослідження продуктів творчої діяльності
• дослідження впливу зовнішніх умов, насамперед соціальних
• дослідження творчого процесу
• вивчення особистості творця: залежність творчої продуктивності від інтелекту в цілому [8, 27].

Проблема розвитку творчих здібностей особистості не зводиться до вироблення конкретних завдань, а має розглядатися у площині “особистість – соціальне оточення” [6, 31]. У зв’язку, дуже важливим є аналіз соціальної ситуації розвитку – місця особистості в системі соціальних відносин. Соціальна ситуація розвитку впливає на розвиток не тільки творчих здібностей, а й ціннісних орієнтацій, певних знань, умінь, навичок, що необхідно враховувати при організації занять з молодшими школярами.  Природа здібностей вітчизняними вченими трактується з позицій діяльнісного, функціонально-генетичного та суб’єктного підходів. Представники діяльнісного підходу (Л.Виготський, С.Рубінштейн, Б.Теплов та ін.) [3], [25], [24] розглядають здібності як властивості чи особливості особистості, що зумовлюють успішність виконання діяльності.  Представники функціонально-генетичного підходу (Є.Ільїн, Б.Русалов та ін.) [14, 32] розглядають здібності з позицій функціональних систем, а генезис здібностей — з позицій спадковості.   Особливість суб’єктного підходу (Т.Артемґєва, С.Науменко, М.Холодна, В.Москвіна та ін.) [8, 32] полягає в тому, що творчі здібності розглядаються не як ізольована, відносно самостійна якість людини, а як істотно необхідна складова її життєдіяльності. За таких умов якісні відмінності є наслідком певної якості життєдіяльності особистості від життєвих орієнтирів і ціннностей до вирішення практичних завдань (навчальних, соціальних тощо).         Якщо проаналізувати основні підходи до трактування природи і детермінації творчих здібностей, то можна зазначити що, Р. Стернберг і Є. Григоренко виділяють сім підходів: містичний, комерційний, психоаналітичний, психометричний, пізнавальний, соціально-особистісний і інтегральний. Крім цих напрямків, у дослідженні природи і детермінації творчості традиційними є наступні: біологізаторський (Г. Гутман, В. М. Бехтерєв, В. М. Вільчек, Я. Парандовський); психологічні теорії природи творчості (Т. Рібо, З. Фрейд, А. Адлер, Е. Кріс, Л. Кубі, С. Аріеті, Р. Мей, А. Ротенберг й ін.); гештальтиський (М. Вертгеймер і ін.); гуманістичний (Ш. Бюллер, А. Маслоу, Дж. Олпорт, К. Роджерс, Н. Роджерс, Е. Фромм). [8, 33]          На розвиток творчих здібностей здійснює вплив велика кількість чинників, що по різному представлені в кожному конкретному випадку. Чинники, з якими можуть бути пов’язані творчі здібності в старшому шкiльному віці, можна умовно поділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх можна віднести такі чинники мікросередовища, як: характер і систему сімейного виховання, вплив школи і спілкування з однолітками. До внутрішніх детермінантів творчих здібностей належать: вікові і індивідуально-психологічні особливості особистості, статеві відмінності, психопатологічні прояви (акцентуації характеру), стилі (стратегії) організації розумової діяльності. Аналіз цих чинників дуже важливий для визначення шляхів розвитку та формування творчих здібностей в старшому шкiльному віці.            Дослідників всього світу гостро цікавлять питання пошуку способів формування творчих здібностей. Серед найпоширеніших – тренінги інтелекту і емоційно-особистісної сфери, методи розвитку творчого і критичного мислення. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що, поряд з іншими, найбільш адекватним методом вирішення проблеми формування творчих здібностей є проблемне навчання.    На підставі проаналізованих досліджень можна стверджувати, що здібності — це стійкі індивідуально-психологічні властивості особистості, які є необхідною внутрішньою умовою її успішної діяльності. Задатки як анатомо-фізіологічні особливості мозку і нервової системи є природною основою виникнення й функціонування здібностей, але з поняттям “здібності” не ототожнюються. [7, 81]       В загальнотеоретичному плані вченими обгрунтована необхідність і механізми формування здібностей у процесі навчання й виховання. При цьому їхній розвиток відбувається ефективніше за умови врахування як генетичних передумов, так і соціокультурних впливів середовища. Загальновизнаним є положення про те, що здібності формуються в діяльності, проте у сучасних дослідженнях значна увага приділяється особливостям психічної організації суб’єкта, тобто потенціальним резервам особистості, від яких залежать творчі досягнення.    Творчість розглядається як продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності, як діяльність, спрямована на самовираження і самоактуалізацію особистості, як взаємодія — джерело будь-якого розвитку тощо. [2, 158], [20, 352]    Синтез понять “здібності” і “творчість” зумовив робоче визначення творчих здібностей як комплексу індивідуально-психологічних властивостей особистості, що є суб’єктивними умовами успішного виконання творчої діяльності.             Аналіз теоретичних досліджень дозволив визначити розуміння інтегративного характеру творчих здібностей, в якому переплітаються мотиваційні, когнітивні, евристичні, операційні та інші чинники.