Розвиток емоційної стійкості

Розвиток психічної стійкості  повинен обов’язково мати багатогранну технологію, що включала б систему  тренінгів ризикованості, ідея яких обґрунтовується. З урахуванням  результатів проведеного аналізу  для ефективного виконання завдань під час проходження служби необхідно забезпечити такий рівень сформованості всіх якостей військовослужбовця, щоб він був здатний успішно виконати поставлені завдання в будь-яких ситуаціях. Насамперед потрібно забезпечити достатній рівень його психічної стійкості. Ця мета найбільш продуктивно може бути досягнута в рамках обраного нами підходу до розвитку психічної стійкості військовослужбовця, що стосовно досліджуваної проблеми знаходить своє вирішення як рівнева структурно-функціональна модель продуктивної психічної стійкості.

Розроблена модель розвитку психічної стійкості військовослужбовця являє собою систему найбільш прийнятних положень, урахування яких забезпечує досягнення максимальної відповідності  його емоційно-вольових, інтелектуальних  та індивідуально-професійних якостей  вимогам діяльності. Даний підхід, таким чином, припускає виявлення  сутнісних ознак не тільки психічної  стійкості, критеріїв і рівнів їхньої сформованості, але й вимог, які  пред’являє проходження служби в ЗСУ, а також характеристик варіанта досягнення відповідності реальної психічної стійкості розробленим критеріям.

У складі моделі виділяються  структурні компоненти психічної стійкості  – психофізіологічний, психічний (інтелектуальний  та емоційно-вольовий), особистісно-професійний, функціональний. Кожний з них окремо та у взаємозв’язку виконують  певні функції і тим самим  забезпечують загальну психічну стійкість  військовослужбовців [  ].

Сукупність функціональних елементів продуктивної психічної  стійкості військовослужбовців строкової служби обумовлена сутнісною природою суб’єкта професійної діяльності, а також детермінує її загальними цілями і завданнями. Кожний функціональний елемент забезпечує виконання свого конкретного завдання. Цим він сприяє більш продуктивному вирішенню часткових завдань, покладених на інші функціональні елементи. Причому така взаємодія всіх елементів викликана наявністю єдиної для них мети – забезпечення психічної стійкості, здоров’я та професійної підготовленості військовослужбовців строкової служби. Розуміння цього дозволяє йому всебічно аналізувати процес розвитку і реалізації творчого потенціалу в професійній діяльності.

При визначенні складу функціональних елементів діяльності військовослужбовців строкової служби в розвитку психічної стійкості враховані результати досліджень різних наукових шкіл. Найбільш плідними виявилися результати дослідження даного питання вітчизняними психологами (Б. Г. Ананьєв, О. О. Бодальов, В.П.Казьмиренко, Л. М. Карамушка,                  А. О. Деркач, Н. В. Кузьміна, Є.О.Клімов, Л. Е. Орбан-Лембрик, О. Д. Сафін та ін.). У його основі лежить підхід Н. В. Кузьміної.

Система функціональних елементів  у сукупності забезпечує продуктивність психічної стійкості й успішність професійної діяльності військовослужбовців строкової служби. Розроблена модель сформована на міждисциплінарній науковій основі і відображає гармонійний розвиток у військовослужбовця компонентів, що визначають психічну стійкість, – емоційно-вольових, інтелектуальних та індивідуально-професійних якостей. Усі вони виявляються системно і продуктивно, здійснюючи саморегуляційну й професійну діяльність [  ].

Слід зазначити, що ця модель найбільш продуктивна для тих  військовослужбовців, які розуміють  і приймають власну самоцінність. Такий підхід дозволяє наповнити  конкретним змістом дану психологічну модель продуктивної психічної стійкості. Висунута концепція розвитку психічної  стійкості військовослужбовців  припускає, що об’єктом моделі психічної  стійкості виступають емоційно-вольові, інтелектуальні й індивідуально-професійні якості.

У цілому психологічна модель продуктивної психічної стійкості  військовослужбовців всебічно враховує вимоги й особливості професійної  діяльності, а також індивідуальні  особливості й характеристики творчого потенціалу її суб’єкта. Ця модель виражає сутність продуктивної психічної стійкості, її оптимальний структурний і функціональний склад, а також найбільш характерні взаємозв’язки між компонентами.

Висновки за розділом.

Аналіз психологічної  літератури з проблеми особливостей розвитку емоційної стійкості у військовослужбовців строкової служби, професійно значимих якостей особистості військовослужбовця, а також професійної придатності дозволив сформулювати наступні висновки:

Не дивлячись на різноманіття визначень поняття емоційної стійкості, представлених у науковій літературі, більша частина авторів досліджень сходиться на думці про те, що це комплексна властивість, риса особистості, обумовлена як зовнішніми, так і внутрішніми факторами, які у свою чергу детермінують рівень стійкості військовослужбовця, а так само ефективність і результативність його діяльності в екстремальних умовах. Стійкість до стресу як комплексне, інтегральне утворення, обумовлена наявністю властивостей та якостей особистості, що детермінують рівень стійкості до екстремальних факторів. Найбільш значимими з них є особистісні і суб`єктно-діяльнісні характеристики, що обумовлюють ступінь стійкості до стресу, серед яких: темпераментальні властивості, окремі риси характеру, мотиваційно-потребнісна сфера, рівень тривожності, локус контролю, самооцінка, інтелектуальний рівень особистості, комунікативний потенціал суб'єкта.

Проведений аналіз досліджень, представлених у науковій літературі, дозволяє констатувати значну роль вище позначених психологічних особливостей при формуванні стійкості до стресу. Отже, дані, отримані в ході теоретичного дослідження, підтверджують припущення про можливість і доцільність  формування стійкості у військовослужбовців строкової служби як професійно важливої (значущої) якості на етапі первинної військово-професійної підготовки.

Професійне становлення  військовослужбовців строкової служби являє собою частину процесу професіоналізації і полягає у спрямованому розвитку особистості, в рамках якого вирішується специфічний комплекс протиріч між вимогами майбутньої професійної діяльності і професійного співтовариства і власними сформованими властивостями, якостями, можливостями і здібностями, індивідуальним стилем поведінки, спілкування і досвідом. Одним зі значимих етапів професіоналізації є період професійної підготовки – стадія або фаза адепта. Саме на цьому етапі передбачається розвиток професійно-важливих особистісних якостей, їхнє структурування у систему формування професійної придатності військовослужбовця до проходження строкової служби.