Розвиток емоційної стійкості

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………….………………………………......................3

^{РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ У} ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ……...……………………………………………………6

1. Сутність і зміст психологічної підготовки військовослужбовців до проходження військової служби……….…………………………………………...6
2. Психологічна стійкість як складова успішної та ефективної діяльності військовослужбовців строкової служби ……………………………..12
3. Основні детермінанти стійкості до стресу…………………………..18
4. Психологічна модель розвитку емоційної стійкості військовослужбовців строкової служби…………………………………………..36

Висновки за розділом………………………………………………………..41

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ………….…………………43

2.1. Інструментарій психологічного дослідження………………………..

2.2. Аналіз результатів емпіричного дослідження та їхня інтерпретація….……………………………………………………………………

2.3. Практичні рекомендації військовому психологу щодо розвитку емоційної стійкості у військовослужбовців строкової служби ………………...

Висновки за розділом……………………………………………………….

ВИСНОВКИ………………….……………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……........................................

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Однією з актуальних проблем  сучасної психології є розкриття  потенційних можливостей емоційної  сфери людини в управлінні її діяльністю. Одним з головних напрямів практичної психології другої половини ХХ століття стало вивчення змісту практичної діяльності людей і, зокрема, неоднозначності  впливу емоцій на доцільність поведінки  та продуктивність діяльності людини.

Специфіка виконання учбово-бойових  задач, ліквідації наслідків стихійних  лих і катастроф характеризуються зростанням інтенсивності і сили впливу стрес-факторів на психіку військовослужбовців, що, створюючи особливі й екстремальні умови, негативно впливають на їх професійну діяльність. Як відомо, одним  з основних і невід'ємних факторів протидії цьому негативному впливу є емоційна стійкість. Вже з перших днів служби військовослужбовці строкової  служби попадають в особливі умови  діяльності, які характеризуються емоціогенністю. Тому формування емоційної стійкості військовослужбовців строкової служби доцільно починати з перших днів первинної військово-професійної підготовки, для якої характерні особливі умови діяльності, що викликають негативні емоції, які приводять до психічних і функціональних порушень, та значно знижують рівень ефективності діяльності військовослужбовців.

Найбільш активно в  останні роки проблема емоційної  стійкості та її формування вирішується  в авіаційній, інженерній психології, в психології спорту, в дослідженнях закономірностей психологічного стресу, при визначенні критеріїв професійної  придатності (Л.І.Бучек, П.Б.Зільберман, Т.С.Кириленко, Г.В.Ложкін, С.Д.Максименко, В.О.Соловієнко, О.Я.Чебикін, А.І.Черкашин), у військовій психології (О.А.Блінов, М.С.Корольчук, В.М.Крайнюк, П.П.Криворучко, В.В.Стасюк).

У більшості робіт (наприклад, Л.М.Аболін, В.Л.Марищук, О.Я.Чебикін, А.І.Черкашин) емоційну стійкість розуміють як властивість особистості, що сприяє успішному здійсненню діяльності в емоціогенній обстановці. На сьогоднішній день існує значна кількість праць, присвячених емоційній стійкості, а отже і велике різноманіття визначень та тлумачень цього поняття. Дослідження, діагностика та формування емоційної стійкості вимагає аналізу чинників, якими вона детермінується. Важливість психологічної діагностики емоційної стійкості визначається й тим, що на даний час відсутній чіткий психодіагностичний комплекс методик визначення рівня сформованості емоційної стійкості. Не існує єдиного підходу і до визначення детермінант емоційної стійкості (Т.С.Кириленко, М.С.Корольчук, А.Ф.Косенко, В.Л.Марищук, В.М.Писаренко, О.Я.Чебикін).

В спеціальній літературі розкриваються лише окремі емоційні особливості військовослужбовців  строкової служби, а цілісних досліджень, присвячених особливостям розвитку, обгрунтуванню методів діагностики та корекції емоційної стійкості, немає.

Також недостатньо розроблені методи і засоби підвищення рівня  емоційної стійкості військовослужбовців  до впливу стрес-факторів в особливих  і екстремальних умовах діяльності. Аналіз діяльності військовослужбовців  наведений в роботах М.І. Дьяченка, Л.О. Кандибовича, І.І. Ліпатова,              В.Л. Марищука В.А. Пономаренко С.І. С’єдіна, А.В. Чирви та ін. свідчить про те, що адекватний особливим умовам сформований рівень емоційної стійкості є важливим чинником, який впливає на ефективність їхньої діяльності.

Сучасна психологія має досить великий арсенал засобів, які  дозволяють формувати психологічну готовність, стійкість зберігати  й відновлювати військово-професійну працездатність в екстремальних  умовах. Однак цей напрямок досліджень залишається актуальним та перспективним.

Подальший розвиток наукового  пошуку на шляху опрацювання проблеми психологічного забезпечення професійної  діяльності з метою формування оптимального рівня психологічної стійкості  військовослужбовців строкової служби, безумовно, потребує розгорнутого аналізу накопиченого досвіду і формування нових підходів із цілеспрямованим впровадженням їх в практичну діяльність у повсякденних та екстремальних умовах.

Об’єкт дослідження: емоційна стійкість військовослужбовців строкової служби.

Предмет дослідження: психологічні особливості розвитку емоційної стійкості у військовослужбовців строкової служби.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та емпірично перевірити вплив індивідуально-особистісних особливостей на розвиток емоційної стійкості у військовослужбовців строкової служби.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз наукової літератури щодо виявлення психологічних умов та показників розвитку емоційної стійкості у військовослужбовців строкової служби.
2. Провести емпіричне дослідження та з’ясувати особливості прояву емоційної стійкості у військовослужбовців строкової служби.
3. Розробити практичні рекомендації військовому психологу щодо розвитку емоційної стійкості у військовослужбовців строкової служби.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ

 

1. Сутність і  зміст психологічної підготовки військовослужбовців до проходження  військової служби

 

Сучасний рівень розвитку засобів озброєної боротьби, та здійснення в зв’язку з цим докорінних змін в характері та способах ведення  бойових дій, незрівнянно збільшують роль морального фактору, виводять на перше місце ідеологічні та психологічні елементи підготовки військовослужбовців  строкової служби.

Формування відповідних  якостей у військовослужбовців  строкової служби досягається в  процесі психологічної підготовки, заходи якої безперервно здійснюється в процесі навчання та виховання [ ].

Під психологічною підготовкою  більшість психологів розглядають  формування в особового складу психологічної  стійкості й певних психологічних  якостей, які підсилюють їх здібність  виконувати бойові завдання, діяти  в напружених та небезпечних ситуаціях  сучасних збройних конфліктів у повній відповідності з переконаннями  та моральними принципами поведінки; цілеспрямований  розвиток, вдосконалення психіки  військовослужбовців, їх спроможність успішно переносити найсуворіші  випробування бойових дій, будь-які  моральні та фізичні навантаження; виявлення самовладання, стійкості, відваги в тяжкі і критичні моменти бою           [   ].

Роль психологічної підготовки в процесі військової служби глибоко  розуміли й високо оцінювали талановиті військові діячі – Наполеон,                     О. Суворов, М. Кутузов. Впливаючи на свідомість своїх підлеглих, вони завжди знаходили дорогу до розуму та серця кожного офіцера та солдата. Це дозволяло їм розвивати творчу активність військовослужбовців у вирішенні складних питань військової справи. Характерно, що питання психологічної підготовки ними розглядалося в нерозривній єдності з високою бойовою майстерністю. Недаремно, вислів Наполеона «духовна сила так відноситься до фізичної, як три до одного» не втратив своєї актуальності й до сьогоднішнього дня. Вивчення поглядів відомих воєнних полководців минулого, дозволяє говорити, що питання психологічної підготовки військ відігравало провідну роль на всіх етапах воєнного будівництва.

К.В. Дружинін, досліджуючи  психологію бою та психологічні стани  військовослужбовців під час  російсько-японської війни 1904-1905рр. встановив ряд цінних рекомендацій щодо психологічного загартування військовослужбовців  і розробив окремі пропозиції щодо їх психологічної підготовки [ ]. В подальшому, ідеї К.В. Дружиніна з питань психологічної підготовки воїнів, знайшли своє відображення в дослідженнях відомих військових психологів: С.О. Мінця, Б.М. Теплова, Л.Р. Шварця, В.А. Чебишева й були враховані під час підготовки документів з керівництва військовою діяльністю та військових статутів.

Зростаюче значення людського  фактору та психологічної підготовки знайшло своє відображення в нових, на той час, військових статутах. Так, у німецькому статуті «Водіння військ»  виданому в 1933 р визначалось: «Війна для кожного є суворим іспитом  його духовних та фізичних сил. Тому властивості  характеру відіграють на війні більш  важливу роль, аніж розсудливість… Звичка до великих фізичних навантажень, беззастережна вимогливість до самого себе, сила волі, впевненість в собі та сміливість роблять людину здатною  виходити з самого складного положення» [  ].

Польський польовий статут 1932 року так визначав обов’язки  командира відповідно до підлеглих: «Командир повинен пам’ятати, що бій веде людина, яка має свої позитивні та негативні сторони, і що вона підвладна фізичній та моральній втомі. Ґрунтовна підготовка та постійне вдосконалення дають  командиру знання матеріальних та моральних засобів боротьби та війни, вміння необхідним чином використовувати їх». Перевагу морального фактору над матеріальним підкреслював і польовий статут японської армії виданий у 1929 році. В ньому наголошувалось: «Основною умовою здобуття перемоги над противником, є поєднання усіх моральних та матеріальних елементів бою… Війська, які мають добру підготовку, твердо впевнені в перемозі, мають міцну дисципліну та піднесені наступальним поривом, без жодних зусиль можуть подолати матеріальні сили та досягти перемоги» [ ].

Питання про співвідношення головних факторів на війні, піднімалося  також військовими діячами української  діаспори: «Військовий вишкіл має  на меті приготовити жовніра до війни. Людина є сумою трьох складників: тіла, розуму та душі. Щоб виховання  принесло користь, мусимо вплинути на ці три складники. А для цього  потрібні муштра, гімнастика (для тіла), загальні науки для розвинення світогляду і вплив певних психічних даних  на душу» [ ].

В більшості праць психологів Західної Європи та США післявоєнних років, визначається необхідність цілеспрямованої  психологічної підготовки військовослужбовців  всіх категорій у процесі військової служби. Сутність психологічної підготовки розкривається на основі переважаючої ролі емоційно-вольових чинників в  діяльності та поведінці людини. Військова  психологічна наука СРСР, визначала  психологічну підготовку як систему  заходів по формуванню у військовослужбовців  та військових колективах психологічних  якостей, необхідних для виконання  бойових завдань. Психологічну підготовку підпорядковували морально-політичній підготовці, яку ставили необхідною умовою її успіху.

О. Барабанщиков характеризує психологічну підготовку особового складу як цілісний і організований процес формування у військовослужбовців емоційно-вольової стійкості та внутрішньої готовності до виконання завдань, в складних та небезпечних умовах, в обстановці, яка різко змінюється, під час тривалої нервово-психологічної напруги, подолання труднощів, пов’язаних з виконанням військового обов’язку як у військовий, так і в мирний час.

Основою психологічної підготовки військовослужбовців строкової  служби є морально-політична підготовка, висока ідейна переконаність та бойова майстерність [ ].

Морально-психологічна підготовка в українській військовій науці  визначається як «цілеспрямований процес впливів на військовослужбовців, направлений  на формування і закріплення у  них психічних образів, моделі бойових  дій, психологічної готовності і  стійкості при виконанні бойових  завдань» [ ].

Найбільш широке визначення психологічної підготовки особистості  дано О.П. Макаревичем. Під психологічною підготовкою О.П. Макаревич , пропонує розглядати системокомплекс заходів впливу на психіку особистості спрямованих на: 

• сприймання зовнішніх умов оточуючого середовища (як змінних в певній ситуації, так і незмінних, які можуть існувати у формі стереотипів, переконань, установок тощо);
• адаптацію як організму, так і психіки до мінливості та швидкоплинності ситуації;
• цілеспрямованість дій в тих чи інших обставинах (ефективність їх виконання);
• задання (за певних умов) незмінної програми дій;
• розвиток індивідуально-психологічних якостей особистостей, необхідних для вирішення певних завдань;
• корекцію та регуляцію власної поведінки;
• відновлення психічного здоров’я (нервово-психічної стійкості, врівноваженості, розсудливості, тощо) [ ].