Форми навчання дітей з тяжкими порушеннями мовлення

Використання міжпредметних зв'язків у вигляді комплексного або інтегрованого, суміщеного уроку. Найвдалішою вважається назва «інтегрований», що означає об'єднання знань з різних галузей про певний об'єкт, або об'єднання під час проведення уроку зусиль декількох вчителів.

Щоб провести інтегрований урок, учитель ретельно добирає матеріал, групує його для цілісного сприймання. Вікові особливості молодшого школяра дозволяють проводити інтегровані уроки в ігровій формі. [12]  

Групи учнів не постійні, к кількісний та якісний склад змінює педагог, зважаючи на рівень знань дітей, к індивідуально - психологічні особливості. Наприклад, слабкого учня залучає до співпраці з сильним, непосидючих і рухливих - зі спокійними і уважними. Поєднуючи різні форми навчання (фронтальну, диференційовано - групову, парну, індивідуальну) вчитель навчає дітей працювати в колективі, співпрацювати, надавати товариську допомогу. Діти вчаться бачити успіхи і недоліки, помилки свої і своїх однокласників. Фронтальну роботу педагог зорієнтовує не на середнього учня, а на те спільне, що властиве всім вихованцям. У групі кожен виконує частину загального завдання, бере участь у розподілі праці та підготовці відповіді. Співпрацюючи в групі, учні прагнуть виконати завдання швидше, за потреби - допомагають товаришеві, вчаться слухати і чути, спостерігати і бачити, висловлювати свою думку. Групові заняття корисні і сильним, і середнім, і слабким учням, але бажані результати вони приносять тільки в поєднанні з іншими формами організації навчання.[26]

Планувати навчальний процес на уроці, забезпечуючи його цілісний системний характер, тобто поєднання освітньої; корекційно- розвивальної, превентивної і виховної функції навчання.

Відбирати і застосовувати на уроці ті методи, які значною мірою відповідають характеру навчально - пізнавальної діяльності учнів з ПМР. В першу чергу, це елементи, або фрагменти проблемно-пошукових методів навчання, що стимулюють в учнів розвиток продуктивних способів і прийомів навчання, формують самостійність й варіативність мислення, орієнтують школярів на нестандартну діяльність. Включення в урок таких елементів знизить негативний вплив на розвиток активності і самостійності учнів пояснювально-репродуктивних методів, які переважно застосовуються вчителями. А це, своєю чергою, сприятиме формуванню суспільно значущих властивостей особистості (волі, цілеспрямованості, самостійності).

Постійно планувати виконання учнями з ПМР (поряд з репродуктивними) творчих завдань «Поясни чому», «Доведи», «Склади», «Придумай», «Зроби висновок», «Почни міркувати спочатку»). Такі запитання і поради привчають учнів бачити різні варіанти виконання завдання і вибирати серед них найраціональніший. [12]  

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3.Урок, як основна форма організації навчання.

Урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв'язання визначених завдань [21]  

За означенням М.І.Махмутова, урок — це динамічна і варіативна форма організації процесу цілеспрямованої взаємодії (діяльності і спілкування) певного складу вчителів і учнів, яка містить у собі зміст, форми, методи і засоби навчання, і, яка систематично використовується (в однакові відрізки часу) для вирішення завдань освіти, розвитку і виховання в процесі навчання .[16]

Класно-урочна система, урок є одним з основних форм організації навчального процесу. Урок дозволяє організувати не тільки навчально- пізнавальну, але й інші види розвиваючої діяльності дітей. Урок надає можливості для поєднання фронтальної, групової та у меншій мірі індивідуальної роботи школярів. Його відмінності від інших організаційних форм навчальної роботи полягають у наступному:

-склад групи учнів  постійний (хоча в умовах інтегрованого  навчання можливе тимчасове об'єднання  учнів у робочі групи за  ознакою схожості рівня розвитку, темпів навчальної діяльності, характеру порушення в розвитку. Сталість складу груп при цьому порушується: за одними ознаками діти працюють в одній групі, за іншими - об'єднуються в іншій групі);

-діяльністю всіх учнів з урахуванням можливостей і особливостей кожного з них керує вчитель;

-учні опановують знаннями  безпосередньо на уроці. У той  же час в спеціальному навчанні  існує система пропедевтичної  роботи, завдяки якій підготовка до освоєння будь - яких нових знань на тому чи іншому уроці готується педагогом заздалегідь, через систему підготовчих вправ, включених до структури інших уроків, індивідуальних занять, додаткових форм організації навчання.

У більшості випадків, особливо на початкових етапах навчання, уроки для дітей логопатів будуються за змішаним або комбінованим типом. Це пояснюється тим, що молодші школярі з ПМР не можуть засвоювати новий матеріал великими порціями; поясненню нового матеріалу передує підготовчо-пропедевтична робота, спрямована на актуалізацію відповідних знань і досвіду учнів або формування такого досвіду; кожна порція нового матеріалу вимагає негайного його закріплення в діяльнісних, практичних формах вправ; на всіх етапах уроку необхідні покроковий, часто індивідуальний контроль засвоєння матеріалу, виявлення виникаючих освітніх труднощів.

Завдання, які ставляться перед класом для таких дітей мають деталізуватися, інструкції носити більш дробовий характер, тобто бути доступними для розуміння та виконання. А головне, загальний фон поведінки вчителя і звернення до дітей (міміка, жести, інтонація) повинен бути доброзичливим, викликаючи у дитини бажання співпрацювати. [17]   . 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4 Індивідуальні  форми навчання 

Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів не повинна перевищувати 30 учнів. У селищних, сільських загальноосвітніх навчальних закладах кількість учнів у класах визначається демографічною ситуацією, але повинна становити не менше 5 осіб. За меншої кількості учнів у класі навчання здійснюють за індивідуальною формою. [2]  

Відповідно до «Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» (2003 р.) індивідуальне навчання с однією з форм організації навчально-виховного процесу і впроваджується для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти з урахванням індивідуальних здібностей та обдарувань, стану здоров'я, демографічної ситуації, організації їх навчання [4]  

Діти з порушеннями психофізичного розвитку також мають право на таку форму навчання в разі, якщо за медичними показаннями їм протипоказано знаходитись у колективі, наприклад, наявність епілептичних нападів, психотичних розладів, виразних соматичних захворювань тощо. До учнів, які за станом Здоров'я не можуть відвідувати спеціальну школу, вчитель приходить додому.

 Індивідуальне  навчання здійснюється за індивідуальним  навчальним планом, затвердженим директором навчального закладу, який складається на підставі навчального плану тієї школи, що відповідає показникам розвитку дитини (нозологія, конкретний діагноз, вік). Відповідно за основу береться і стандарт освіти для певної категорії дітей. Якщо ж серйозні розлади здоров'я (соматичного, фізичного, психічного) або специфічні вади розвитку (акалькулія, аграфія) перешкоджають дитині засвоїти загальні навчальні програми, то вони для неї індивідуалізуються. ст40-41 [18]  

У сучасній спеціальній педагогіці індивідуальна форма організації навчання застосовується в наступних випадках:

- коли рекомендований саме індивідуальний підхід, тому що дитина не здатна до навчання в умовах групової та колективної роботи. У зв'язку з особливостями її пізнавальної діяльності навчання дитини вимагає безперервної індивідуальної психолого-педагогічної підтримки і покрокового контролю, багатократності повторення, а її сенсорні і моторні системи відчувають значні труднощі у взаємодії з навколишнім світом. Таким чином організовується навчання дітей з важкими формами розумової відсталості, сліпоглухих дітей на початкових стадіях к навчання;

- коли дитина потребує індивідуальної психолого-педагогічної, логопедичної та іншої корекційної допомоги, яка може доповнювати фронтальні заняття.

-якщо дитина навчається  в домашніх умовах.

Індивідуально-групова форма організації навчання використовується коли досягнутий певний корекційно-педагогічний ефект на індивідуальних заняттях.

Для дітей з ПМР широко застосовують групову форму роботи. Це робота парами, бригадами. В основному це диференційовано - групові форми роботи, коли діти об'єднуються в групи в залежності від к пізнавальних можливостей, темпів навчальної діяльності, завдань корекційно - освітнього процесу, а також бригадні, коли діти об'єднуються (за власним бажанням або за вказівкою педагога) в тимчасові групи для виконання будь - якого навчального завдання. Групові форми роботи сприяють активізації діяльності дітей, більш повному залученню к у навчальний процес, практичному освоєнню умінь колективної діяльності і навичок соціальної поведінки, активізації мовленнєвої, розумової і комунікативної діяльності. Робота парами, бригадами дозволяє здійснювати взаємонавчання дітей, розвиває самостійність, ініціативність, відповідальність, почуття товариськості, партнерства, готовності до взаємодопомоги. [29]  

Процес навчання повинен опиратися не тільки на рівень актуального розвитку, тобто на вже сформовані психічні функцій але і на його потенційні можливості, на функції, що формуються, тобто на зону найближчого розвитку. Навчання повинне сприяти переходу зони найближчого розвитку в актуальний розвиток, тобто те завдання, яке сьогодні дитина виконує з допомогою дорослого, завтра вона повинна вміти виконати самостійно. Те навчання буде справді плідним, яке спирається на зону найближчого розвитку. Правильно поставлене навчання має йти попереду розвитку і спиратися не тільки на завершенні його етапи, але і на психічні функції, що формуються. [9]  

Створення психолого-педагогічних передумов навчання дітей із тяжкими порушеннями мовлення потребує урахування як індивідуальних особливостей дитини, так і характеру мовленнєвих порушень, а також психофізичних вад, що їх ускладнюють. Необхідною умовою організації індивідуального навчання дітей із ТПМ є надання логопедичної допомоги на шкільному логопедичному пункті. Запорукою ефективного подолання та попередження вад мовлення у молодших школярів є раннє виявлення та початок корекційної роботи. Комплексний характер реабілітаційних заходів, медикаментозне лікування, психологічна допомога. Індивідуалізація методів та темпів навчання. Послідовність та поетапність засвоєння навчального матеріалу. Засвоєнню кожної наступної навички має передувати створення її функціонального базису.

У процесі індивідуального навчання слід передбачати й реалізовувати не лише навчальну,а й корекційну мету, спрямовану на подолання порушень та розвиток особистості учня.

Важливого значення набуває й урахування індивідуальних особливостей самооцінки, ставлення до власного дефекту та компенсаторних можливостей учня. Самооцінка дитини, усвідомлення і ставлення до власного дефекту істотно впливають на успішність ЇЇ навчання та на психічний розвиток. Вада психофізичного розвитку суттєво впливає на самооцінку дитини. Часто діти недооцінюють або переоцінюють свої можливості. Для того, щоб підвищити ефективність корекційної роботи, необхідно перетворити учня з об'єкта педагогічного впливу на активного співучасника навчально-виховного процесу. Виконання цього завдання можливе за умови, якщо дитина усвідомлюватиме власні вади і,.орброєна вірою у власні сили та з допомогою вчителя, буде націлена на їхнє подолання. У дітей із неадекватною самооцінкою слід розвивати критичність мислення, прагнення та уміння об'єктивно оцінювати свої можливості у різних видах діяльності, а також поступово формувати у них усвідомлення того, що для Успішної адаптації в суспільстві їм доведеться докладати значно більше зусиль, ніж дітям з нормальним психофізичним розвитку.

Педагогу, спостерігаючи за дитиною у різних ситуаціях, необхідно особливу увагу звертати на те, які емоційні реакції у неї викликають ті чи інші стимули і надалі враховувати це у своїй роботі. Варто розвивати вольові зусилля дитини в оволодінні навчальним матеріалом, прагнення до покращення власних результатів. Організацію роботи з учнем слід здійснювати так, щоб він одержував позитивні емоції від процесу навчання. У центр індивідуального навчання слід ставити особистість дитини, враховувати і далі розвиватись її власні потреби, інтереси, нахили, здібності. З метою ефективності індивідуального навчання слід враховувати характерологічні особливості учня, пристосовуючись до окремих з них, коригуючи негативні та формуючи позитивні.ст 47-48[18]  

Величезне значення для здійснення повноцінного навчання має рівень педагогічної кваліфікації вихователя. Працюючи зі складним контингентом дітей, педагог повинен мати професійні знання, добре знати психологічні особливості дітей, проявляти терпіння й любов до дітей, постійно відчувати відповідальність за успіх «нього навчання, виховання й підготовки до життя й роботи. Я.А. Коменський писав: «Вся робота у школі залежить від вчителя, від його знань, умінь, освіти» [24]