Фізвиховання дітей із ЗНМ

План

 

Вступ.

1.Розділ І. Науково-теоретичні основи системи фізичного виховання дітей з вадами мовлення                                                                                                             3

• Рух – стимул розвитку мислення та мовлення                                    3
• Науково – теоретичні аспекти актуальності рухливих ігор в системі фізичного виховання.                                                                                 4

2. Розділ ІІ. Керівництво рухливими іграми в різних вікових групах  для дітей із ЗНМ.                                                                                                                                                   7

• Молодша група                                                                                                      8
• Середня група                                                                                                     10
• Старша група                                                                                                         11

3. Розділ ІІІ. Рухливі ігри для дітей з тяжкими порушеннями мовлення       12

• Перша молодша група                                                                              12
• Друга молодша група                                                                               17
• Середня група                                                                                             20
• Старша група                                                                                               25

Висновок.                                                                                                                             

Використана література                                                                                                  31

 

 

 

 

Вступ.

Гармонійний розвиток дітей дошкільного віку в процесі навчально-виховної роботи в умовах ДНЗ неможливий без фізичного  виховання, яке є невід’ємною  частиною всебічного розвитку дітей. Фізичне  виховання дошкільників являє собою  єдину, цілісну систему виховно-оздоровчих міроприємств в режимі дня: щоденна  ранкова гімнастика, корекційна гімнастика пробудження, фізкультхвилинки, організація  фізкультурних занять по програмі, рухливі ігри , фізкультурне дозвілля і розваги.

Вправи  та ігри можна використовувати як єдиний комплекс на ранковій та вечірній прогулянках, а також включати їх окремими фрагментами в різні  види діяльності дітей на протязі  всього часу перебування їх в ДНЗ. Специфікою роботи в логопедичній групі є розвиток мовлення у всіх видах діяльності. Ця робота в дошкільній логопедичній групі передбачає вирішення одного з основних завдань – викликати у дитини бажання говорити , продукувати мовленнєві контакти. Педагог повинен прагнути до пробудження у дітей наслідувальної мовленнєвої діяльності, до розширення об’єму розуміння мовлення, словникового запасу.  Це досягається шляхом промовляння разом з педагогом потішок, скоромовок, словесного супроводу рухливих ігор. Неоціненна роль рухливих ігор і вправ для розвитку мілкої моторики , координації рухів, уваги, пам’яті, сприймання, для формування уявлень про навколишній світ, для координації діяльності слухового та зорового аналізаторів. В наслідок всіх вище перелічених факторів рухливі ігри і вправи сприяють прискоренню розвитку мовлення, що особливо важливо для дітей із загальним недорозвиненням мовлення.

 

 

 

І розділ

Науково-теоретичні основи системи фізичного виховання  дітей з вадами мовлення

Вченими ( М.А. Бернштейн, С.Л. Рубін штейн, Л.С. Виготський, М.М. Кольцова) доведено, що рух є вродженою потребою, від  ступеня задоволення якої залежить здоров’я, її активне довголіття.

Рух –  це комплекс психофізичних функцій, які реалізуються руховим апаратом організму( М.М. Кольцова)

Дані  багатьох авторів показують, що першою і домінуючою вродженою формою діяльності є рухова. Положення про виключну роль рухового аналізатора у розвитку вищих психічних функцій людини обумовлені численними данними вітчизняних дослідників.

Дослідження Сєченова, Павлова, Ухтомського, Бехтєрєва, Кольцової, Жинкіної, Соколова показали виключну роль рухово-кінестетичного аналізатора у розвитку мовлення та мислення. Рух, за даними Кольцової, розглядається як важливий фактор у  розвитку узагальнюючої функції  мозку. Однією з головних особливостей людського організму є його здатність  виконувати різноманітні рухи за рахунок  м’язевої діяльності. Моторика, яка  властива дитині, формується  у ході її фізичного розвитку. Сєченов писав: вся безкінечна різноманітність  зовнішніх проявів мозкової діяльності веде до єдиного явища - м’язевого  руху.

Рухова  діяльність здійснює всебічний вплив  на організм людини і цей вплив  більший значимий  для дитячого організму, що росте і розвивається. Розвиток рухів здійснює значний  вплив на становлення відповідних  структур мозку. При скороченні м’язів покращується кругообіг мозку, в  кору головного мозку потрапляють  нервові імпульси. Це є важливим фактором стійкого підвищення працездатності, дозрівання і вдосконалення всіх аналізаторних систем, і таким чином сенсорики дитини, яка є першим ступенем пізнання навколишнього світу. У цьому процесі руховому аналізатору належить особлива роль тому, що він не тільки підсилює інші відчуття, але й поєднує їх в єдине ціле. Тобто руховий аналізатор є зв’язуючою ланкою в міжаналізаторних відношеннях. За допомогою рухів дитина пізнає навколишній світ.

Між розвитком  аналізаторів дитини і моторним розвитком  існує прямий зв'язок.

Рухові  навантаження впливають на оперативність  мислення, сприяють кращому засвоєнню  інформації. Під впливом рухів  змінюється динаміка та активізація  психічних процесів: сприймання, пам’яті, мислення, мовлення. Систематичні фізичні  вправи активно впливають на вдосконалення  основних властивостей нервової системи  – сили, рухливості, урівноваженості.

Є. Аркін: у цьому віці зв'язок між моторним і психічним розвитком більш  тісний і міцний ніж  у подальші періоди життя. При виконанні  рухових дій більш яскраво  виражається єдність рухової  та психічної діяльності дитини. Фізичні  вправи   збагачують досвід дитини, є джерелом різноманітних відчуттів.

Сєченов вперше пов’язав рухові функції з  функціями вищих відділів центральної  нервової системи. За його твердженнями нервова система є зібранням  різноманітних регуляторів діяльності. Результати  досліджень про співвідношення психічного та рухового розвитку вказують на те, що засобами фізичного виховання  можна позитивно впливати на мовленнєвий  розвиток дитини.

Рухові  порушення у дітей із тяжкими  вадами мовлення є складовою частиною основного дефекту і визначається тими ж  механізмами, що і мовленнєвий  дефект коркового ґенезу.

Вивченню  стану рухових функцій і фізичного  розвитку дітей із порушеннями мовлення присвячені дослідження  Н. Ричкової, Л. Білякової,

О. Мастюкової, О.Громової, В. Шостака, В. Дудьєва, А. Кравченка  та ін. Але вивчення дітей молодшого  шкільного віку із загальним недорозвиненням  мовлення присвячена робота лише В.Дудьєва.

За даними досліджень І.С. Марченко 40 %  дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення ІІІ рівня другого року корекційно – розвивального навчання мають  суттєві порушення всіх компонентів  рухової сфери. Для них характерні:  несформованість складних координаторних схем; недорозвинення основних рухів  та їх фізичних якостей; труднощі під  час виконання рухів за словесною  інструкцією; порушення послідовності  елементів дій; недорозвинення дрібної  моторики та координації пальців  і кистей рук. Тому, роботу з коригування  порушень у руховій сфері дітей  – логопатів слід організовувати поетапно, з урахуванням адаптаційних можливостей їхнього організму. Під час корекційно – розвивального  навчання звертається увага на : інтегровані( комплексний розвиток фізичних і психічних якостей); ігрові ( комплексний розвиток фізичних якостей); данстерапії (розвиток координаційних здібностей, швидкості витривалості).

Зокрема, розглянемо рухливі ігри, як один із засобів реабілітації дітей із тяжкими  порушеннями мовлення (а саме із загальним недорозвиненням мовлення).

Рухливі ігри – особливий вид діяльності дитини, де творчо прямо опосередковано відбиваються явища навколишньої дійсності (праця і побут людей, імітація рухів тварин та ін.). Рухливі  ігри сприяють формуванню та вдосконаленню життєво необхідних рухів, всебічному фізичному розвитку та зміцненню здоров’я   дитини, вихованню позитивних моральних і вольових якостей; позитивно впливають на серцево – судинну та дихальну систему (що особливо важливо для дітей з тяжкими порушеннями мовлення); задовольняють потребу ростучого організму в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду; сприяють розвитку у дітей таких важливих фізичних якостей, як швидкість, сила,

витривалість, спритність.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ розділ

Керівництво рухливими  іграми в різних вікових группах  із ЗНМ.

Діти із загальним недорозвиненням  мовлення на першому році навчання засвоюють основні рухи, необхідні  для проведення рухливих ігор. Однією з важливих умов успішного навчання під час рухливих ігор є зацікавленість в них самих дітей. Тому всі  ігри, організовані дорослими, повинні  проводитись емоційно, жваво, невимушено.

Для дітей дошкільного  віку характерне емоційне, образне  сприйняття навколишнього світу. Враховуючи це, в рухливих іграх можна звертатись до порівнянь типу: «Побіжимо тихо-тихо, як миші, щоб котик не прокинувся.»

В корекційних цілях  доречно проводити ігри із звуконаслідуванням, наприклад «Горобці та автомобіль». Якщо діти – горобці із добре  розвинутим мовленням можуть бігати мовчки, то у дітей із загальним  недорозвиненням мовлення слід викликати  звуконаслідування: «пі-пі-пі» - кричать  горобці, «бі-бі-бі» - гуде автомобіль.

Під час вибору рухливої гри необхідно враховувати тему , яку вивчають на занятті по ознайомленню із оточуючим світом. Наприклад, при  знайомстві із собакою проводиться  рухлива гра « Кудлатий собака», а при знайомстві з ведмедем –  «У ведмедика в барлогу». В  такому випадку діти одночасно дізнаються про поведінку тварини, наслідують її рухам та звукам.

 Рухливі ігри логопед  і вихователь проводять щоденно  із всією групою дітей.  Логопед  організовує рухливі ігри в  приміщенні, а вихователь на прогулянці  на території дитячого дошкільного  закладу.    Проводячи рухливу  гру, необхідно пам’ятати про  її основне призначення – розвиток  рухів. При цьому дітям потрібно  надавати можливість задовольняти  свою потребу в рухові. Для  вирішення корекційних завдань,  а саме розуміння мовлення  дітьми, логопед може проводити разом з дидактичними і рухливими іграми ігри, в яких вони імітують різноманітні  рухи, озвучені в розповіді дорослого.

Проведення рухливих ігор з дітьми різних вікових груп має свою специфіку, яка залежить від анатомо-фізіологічних  і психологічних особливостей дошкільнят. 

Для дітей молодших груп підбирають ігри з нескладним змістом. Правил у цих іграх небагато — одне, два. Невелика й кількість ролей (усі діти «миші», а вихователь «кіт»; усі діти «горобчики», а вихователь «автомобіль»). Важливо також враховувати й те, що в цьому віці дитина не володіє своїми рухами: часто втрачає рівновагу, падає, докладає багато зусиль під час виконання фізичних вправ. Тому ігри добираються з обов'язковим чергуванням руху й відпочинку.

Спочатку ведучим має бути вихователь. Він регулює рухи дітей, щоб вони занадто не збуджувались і не втомлювалися. Цікаво проведена вихователем роль ведучого створює бадьору, емоційну атмосферу, сприяє залученню всіх вихованців до гри, активізує їхні дії. Поступово, коли діти другої молодшої групи засвоять правила гри та звикнуть до організованих дій, їх можна залучити й до виконання ролі ведучого.

Молодші дошкільнята в колективних іграх виконують одні й ті ж самі рухи (ходять, бігають, стрибають тощо). У них ще немає зацікавленості в результатах гри, їх приваблює сам процес руху: бігати, наздоганяти, лазити, кидати предмети в ціль та на дальність тощо. Цю особливість вихователь і повинен враховувати, плануючи роботу з дітьми.

У своїй науково обгрунтованій методиці проведения рухливих ігор педагог АЛ.Бикова пропонує умовно виділити три пеіоди в плануванні та організації рухливих ігор з дітьми молодшого дошкільного віку.

Завдання  першого періоду (вересень-жовтень) — привчати малят гратися разом (невеликими групками), використовуючи різноманітні іграшки, м'ячі, обручі. Водночас можна починати проводити й колективні рухливі ігри, об'єднуючи 10-12 дітеи, ігри добирають прості за змістом і характером рухів. Діти виконують цікаві та нескладні завдання: підбігти до вихователя («Біжіть до мене»), наздогнати м'яч («Дожени м'яч»), знайти предмет («Знайди прапорець») тощо. У цих іграх кожна дитина діє в своему темпі. Її рухи ще не пов'язані з рухами інших дітей. Після одного двох повторень вони повністю оволодівають правилами гри.

Наступний період з листопада по квітень. Він охоплює пізню осінь, зиму і ранню весну. Завдання вихователя в цей період — підвищити активність дошкільнят, привчити їх пристосовуватися до сезонних явищ.

Тому  в цей час добирають ігри, в яких діти можуть рухатися без особливих труднощів навіть у теплому одязі. Це ігри з бігом і ходьбою по всьому майданчику («Поїзд», «Знайди свій будинок»), з катанням м'ячів, кульок

(«Влучи   у   ворітця»),   проводяться   в   приміщенні. Рухливі ігри, що їх організовує вихователь у цей період, поступово ускладнюють.