Форми навчання дітей з тяжкими порушеннями мовлення

Метою дано роботи є теоретичний аналіз і узагальнення наукових досліджень у галузі логопедії та педагогіки , що свідчать про їх спрямованість на розв’язання важливої проблеми, пов’язаної з виявленням характерних вад мовлення, аналізом структури і природи цих порушень, вивченням особливостей психічного розвитку дітей з порушенням мовленнєвого розвитку, забезпеченням корекційного спрямованого формування мовлення. На сьогодні проведені ґрунтовні дослідження з проблеми у засвоєнні молодшими школярами з порушенням мовленнєвого розвитку: виявлено особливості засвоєння та з’ясовано причини труднощів оволодіння учнями цих навчальних предметів, розкрито зв’язок навчальних досягнень учнів з особливостями їх мовленнєвого та інтелектуального розвитку, визначено оригінальні й ефективні шляхи удосконалення процесу їхнього навчання.

Вступ………………………………………..………………………………………2
РОЗДІЛ І. ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ
1.1 Загальна характеристика дітей з ТПН………………………………………….3
1.2 Концепція Державного стандарту освіти учнів з порушенням мовленнєвого розвитку……………………………………………………………………………..9
РОЗДІЛ ІІ. ФОРМИ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ТПМ
2.1.Історія становлення форм навчання…………………………………………11
2.2.Форми навчання дітей з тяжкими порушеннями мовлення………………..18
2.3.Урок, як основна форма організації навчання……………………………..…22
2.4 Індивідуальні форми навчання ……………………………………………….24
Висновок…………………………………………………………………………….29
Список літератури………………………………………………………………….31