Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення дітей дошкільного віку

На цьому етапі  пропонуються наступні завдання:

• вгадати звук за беззвучною артикуляцією;
• виділити заданий звук з ряду спочатку різко контрасних, а пізніше близьких за акустичними і артикуляційними ознаками звуків і т.д.;

Чевельова Н.А. відмічає, що на даному етапі варто вводити графічне зображення звуків (наприклад, глосний – червоний кружечок, приголосний – синій квадратик і т.д.), це готує дітей до наступного етапу навчання (Чевельва, 59)

Завданням шостого етапу занять є розвиток у дітей навичок елементарного фонематичного аналізу. Розкладання слова на складові його фонеми являє собою складну психічну діяльність. Фонематичний аналіз може бути елементарним і складним. Елементарний фонематичний аналіз – це виділення (впізнавання). Більш складною формою є вирізнення першого і наступного звука з слова, визначення його місця (початок, середина, кінець слова). І найскладніша форма фонематичного аналізу – визначення послідовності звуків в слові, їх кількості, місця по відношенню до інших звуків (після якого звука, перед яким звуком). Таким фонематичним аналізом діти вовлодівають лише в процесі спеціального навчання.

Враховуючи різну складність форм фонематичного аналізу і  синтезу і послідовність оволодіння ними в онтогенезі, логопедична робота проводиться в наступній послідовності:

1. Виділення (впізнавання) звука на фоні слова, тобто визначення наявності звука в слові.
2. Виділення звука на початку, в кінці слова. Визначити перший  і останній звук в слові, а також його місце (початок, середина, кінець слова).

Починається робота з навчання дітей вмінню визначати  кількість складів в слові, вмінню зобразити плесканням в долоні двох- і трьохскладові слова. Логопед  пояснює дітям, як відбивати слова  різної складової складності, виділяючи при цьому наголошений склад.

В процесі формування складового аналізу важливо враховувати  поетапність формування розумових  дій. Спочатку робота проводиться з  опорою на допоміжні засоби, матеріальні  дії (наприклад, відстукати слово по складах; супроводжувати поскладову вимову слова рухами руки справа наліво, зліва направо; сприймати рухи нижньої щелепи зовнішньою стороною долоні). В подальшому складовий аналіз здійснюється за допомогою голосної мови. На наступних етапах логопедичної роботи стає можливим перенесення цієї дії на внутрішній план, здійснення її на основі слухо-мовленнєвних уявлень.

В процесі розвитку складового аналізу в мовному плані важливим є вміння виділяти голосні звуки  в слові. Діти повинні засвоїти головне  правило складового поділу: в слові стільки складів, скільки голосних звуків.

Потім діти вчаться  аналізувати голосні звуки, визначати  кількість звуків в звукокомплексі. Логопедична робота починається  з уточнення уявлень про ці звуки, їх диференційних акустичних і звуковимовних ознаках. Діти повинні знати, що голосні і приголосні звуки відрізняються способом артикуляції. При вимові голосних звуків повітряний струмінь не зустрічає перешкод, проходить вільно, при вимові ж приголосних повітряний струмінь зустрічає на своєму шляху перешкоду у вигляді змички чи вузької щілини. Голосні та приголосні звуки розрізняються і за характером звучання. Голосні звуки складаються лише з голосу, приголосні звуки – лише з шубму, або з шуму і голосу. Голосні можна співати, тривало протягувати.

Після цього приступають до аналізу приголосних звуків. При цьому потрібно дотримуватись певної послідовності: спочатку необхідно визначати наявність звука в лові, потім вчити виділяти останній приголосний звук в слові, дитині це легше зробити, якщо в кінці слова стоїть глухий проривний приголосний (кіт, мак і т.д.) і лише потім на початку і в середині слова.

У дітей також  виховують навички слухового  контролю. Необхідність розвитку слухового  контролю за якістю власної мови визначається тим, що слухове сприймання і розрізнення правильної та дефективної вимови звуків сприяє розвитку фонематичного слуху і у взаємодії з руховим аналізатором визначає формування якості звуковимови. Для досягнення поставленої мети використовуються різноманітні ігри та вправи, спрямовані на розрізнення правильної та спотвореної вимови звука в чужій та власній мові. Логопедична робота здійснюється у трьох напрямках:

1. Розвиток навичок  слухового контролю за якістю  вимови звуків в чужій мові, не порушених у мовленні дитини.

2. Розвиток навичок слухового контролю за якістю вимови звуків у чужому мовленні, які порушені у мовленні дитини.:

А) дефект вимови відрізяється від власній;

Б) дефект вимови аналогічний власній;

3. Розвиток навичок  слухового самоконтролю. Розрізнення звуку, які вимовляється правильно і спотворено в чужому мовленні здійснюється через систему слухових вправ в певній послідовності. Дітям пропонується визначити неправильну вимову:

А) звуків у різних складах (відкритих, закритих, зі збігом приголосних);

Б) звуків у словах з різною позицією (звук на початку, в кінці, середині слова, без збігу і зі збігом приголосних);

В) звуків у фразах.

Поряд з імітацією  неправильної вимови логопед також  правильно вимовляє звуки. Зорове сприймання артикуляції логопеда виключається.

Відповідно до кожного з етапів розвитку фонематичного сприймання дітей ми підібрали ігри та вправи, які відповідають їх віку (Додаток А).

Таким чином, до моменту вступу до школи, діти з ФФН, які пройшли курс спеціального навчання, готуються до засвоєння програми загальноосвітньої школи. Вони вчаться розрізняти і диференціювати на слух і у вимові всі фонеми рідної мови, свідомо контролювати звучання власної і чужої мови, послідовно виділяти звуки із складу лова, самостійно визначати його звукові елементи. Діти вчаться розподіляти увагу між різними звуковими елементами, втримувати в пам’яті порядок звуків і їх позицію в слові, що є головним фактором у попередженні появи помилок при читанні та письмі.

Висновки

Порушення вимови звуків у дітей дуже часто пов’язане  з недорозвитком фонематичного слуху, адже саме він забезпечує здатність правильно чути й впізнавати звуки мови. У фонематичному недорозвитку існує кілька станів:

- недостатнє розрізнення  і труднощі при аналізі лише  порушених у вимові звуків. Інший  звуковий склад слова і складова структура аналізуються правильно. Це найбільш легкий ступінь фонетико-фонематичного недорозвитку;

- недостатнє розрізнення  великої кількості звуків з  кількох фонетичних груп з  достатньо сформованою їх артикуляцією  в усній мові. В цих випадках  звуковий аналіз порушується в більшій мірі;

- при глибокому фонематичному  недорозвитку дитина «не чує»  звуків в слові, не розрізняє  відношення між звуковими елементами, нездатна виділити їх із складу  слова і визначити послідовність.

Здійснивши теоретичний  аналіз літератури з проблеми ФФНМ ми з’ясували, що пошуком найбільш ефективних методів і прийомів роботи, спрямованих на подолання ФФНМ, в сівй час займалися Р.Є. Левіна, Ф.А. Рау, М.Є. Хватцев, Н.А. Тевельова та ін.

У своїй роботі ми розглянули процес формування фонематичних процесів і з’ясували, що у віці  до 2 років фонематичний слух у дітей є практично повністю сформованим. Але мовно-руховий аналізатор, який поряд з мовно-слуховим забезпечує засвоєння дитиною звукової сторони мовлення, продовжує формуватися до 4,5 – 5 років. Таким чином, слух є провідним аналізатором у засвоєнні мови оточуючих. Поряд з тим, він стає контролюючим регулятором власної вимови, що посилює розвиток фонематичного слуху.

Також ми описали  особливості психічних процесів та мовлення у дітей з ФФН. Зокрема, у дітей спостерігаються труднощі зорового сприймання при ускладненні завдань (взнавання предметів в умовах накладання, зашумлення). Вони часто відчувають трудність у диференціації понять «справа», «зліва», труднощі орієнтування у власному тілі. Недоліки наочно-образного мислення у дітей з ФФН можуть мати як вторинний, так і первинний характер. Увага таких дітей характеризується певними особливостями: нестійкістю, більш низьким рівнем довільної уваги. У дітей цієї категорії помітно знижена слухова пам’ять і продуктивне запам’ятовування. У дошкільному віці ігрова діяльність зберігає своє провідне значення  для повноцінного розвитку особистості дитини. Але часто (особливо за умови тяжкості дефекту) діти з ФФН втрачають можливість спільної діяльності з однолітками у грі через неправильну звуковимову, неможливість висловити свої думки, страх видатись смішними. Мовлення дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком характеризується такими особливостями:

- недиференційована вимова пар або груп звуків;

- заміна одних звуків іншими, такими що мають більш просту артикуляцію і викликають менше труднощів у вимові для дитини;

- змішування звуків. Це явище характеризується нестійким вживанням цілого ряду звуків в різних словах.

У своїй роботі ми також висвітлили результати обстеження фонематичних процесів у двох дітей, які відвідують логопедичний пункт у Луцькому дошкільному закладі №11 і з’ясували, що у дітей з ФФН наявні такі порушення фонематичних процесів:

- порушення фонематичного  сприймання поширюється не на всі звуки, які відсутні в мовленні, замінюються чи змішуються в мові дитини;

- у дітей також може  порушуватися сприймання звуків, які правильно вимовляються ізольовано  чи у мовленні, але відрізняються  незначними акустичними чи артикуляційними ознаками;

- обоє дітей відчували  труднощі при диференціації звуків  за дзвінкістю – глухістю;

- дітям важко відрізнити  порушену вимову від правильної  в тому випадку, якщо наслідується  їхній власний дефект;

- діти відчувають менше  труднощів при виділенні звуку на початку чи в кінці слова у закритих складах, важче – у прямих складах чи в середині слова.

Також ми проаналізували основні напрямки корекції фонетико-фонематичного  недорозвитку мовлення у дітей дошкільного  віку і підібрали ігри та вправи, які б сприяли розвитку у них фонематичного слуху.

Проте всі порушення  у дітей з ФФН характеризуються стійкою тенденцією до компенсації  і за умови правильної, цілеспрямованої  колекційної роботи успішно долаються.

Список використаних джерел

1. Алескандрова Т.В. Живые звуки, или Фонетика для дошкольников: Уч. пос. для логопедов и воспитателей. – СПб.: Древо-пресс, 2005. – 48с.
2. Архипова Е.Ф. Логопедическая работа с детьми раннего возраста: уч. пос. для студентов пед. вузов. – М.: АСТ Астрель, 2007. – 224с.
3. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе.// Хрестоматия по возрастной психологии. М. Педагогика. 1994- 254с.
2. Бельтюков В.И. О сроках усвоения в произношении звуков речи слышащими детьми // Ж. Дефектология. - 1983. - № 2. - С. 28.
3. Белякова Л.И. Специальная педагогика. М: Владос, - 2006. - 400с.
4. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М.: Педагогика. 1991- 480с.
5. Волкова Г.А. Методика обследования нарушения речи у детей. М: Изд-во «Сайма», 1993. - 300с.
6. Гвоздев А.Н. Вопросы изучения детской речи. - М., 1961.- 367с.
7. Голубева Г.Г. Коррекция нарушений фонетической стороны речи у дошкольников. Спб: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 2000 - 270с.
8. Жовницкая О.Н. Фонетико-фонематическое восприятие у младших школьников // Начальная школа, 2001. – №11. – с. 41-46
9. Ефименкова Л.Н. Формирование речи у дошкольников. - М., 1985.- 367с
10. Казанская В.Л. Шматко Н.Д. Дидактические игры и упражнения по развитию слухового восприятия\\ Дефектология 2002. - №5, с. 75-86
11. Каше Г.А. Подготовка к школе детей с недостатками речи. – М., 1985. – 195с
12. Каше Г.А., Филичева Т.Б., Чиркина Г.В. Программа воспитания и обучения детей с фонетико-фонематическим недоразвитием речи (7 год жизни). – М.: Мин-во Просвещения СССР научно-исл. Институт дефектологии АПН СССР, 1986
13. Лалаева Р.И. Формирование правильной речи у дошкольников. Ростов-на-Дону: Феникс, 2005, 224с.
14. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: Знание, 1981-700с.
15. Лурия А.Р. Речь и мышление. М: Изд-во АПН РСФСР, 1975 – 438с.
16. Методы обследования речи детей: Пособие для диагностики речевых нарушений/ Под общ. ред. Г.В.Чиркиной. – М.: Аркти, 2003. – 240 с
17. Новиковская О.Д. Развитие звуковой культуры у дошкольников. Логопедические игры и упражнения - СПб: ДЕТСТВО-ПРЕСС, 2002.-230с
18. Основы теории и практики логопедии /Под ред. Р.Е. Левиной. - М., 1968.-316с
19. Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. Москва: Педагогика, 1995 - 360с.
20. Правдина О.В. Логопедия. – М.: «Просвещение», 1973. – 272 с.
21. Рау Е.Ф., Синяк В.А. Воспитание правильной речи. М: Просвещение, 1968. - 307с.
22. Савченко М.А. Методика виправлення вад звуковимови у дітей. К.: Рад. Школа, 1983. – 167с.
23. Соботович Є.Ф. Психолінгвістична періодизація мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку // Теорія і практика сучасної логопедії: Зб наукових праць: Вип.1. – К.: Актуальна освіта, 2004. – с. 7-35
24. Тищенко В. Ієрархія фонематичних процесів в онтогенезі дитячого мовлення // Теорія і практика сучасної логопедії: Збірник наукових праць: Вип. 4. – К.: Актуальна освіта, 2007. – с. 3-18
25. Усанова О.Н. Специальная психология. СПб.: Питер, 2006. – 400с.
26. Ушакова О. С. Развитие речи дошкольников - М.: Издательство института психотерапии, 2001.
27. Ушакова О.С. Методика развития речи детей дошкольного возраста/О.С.Ушакова, Е.М.Струнина. – М.: Гуманит.изд. центр ВЛАДОС, 2004. – 287 с.
28. Филичева Т.Б., Туманова Т.В. Дети с фонетико-фонематическим недоразвитием. Воспитание и обучение. Уч.-метод. пос. для логопедов и воспитателей. – М.: Из-во ГНОМ и Д, 2000. – 80с.
29. Филичева Т.Б., Чевелева Н.А., Чиркина Г.В. Нарушения речи у детей: Пособие для воспитателей дошкольных учреждений. – М.: Профессиональное образование, 2009. – 232с.
30. Фомичева М.Ф. воспитание у детей правильного произношения. Москва-Воронеж, 1997. - 304с.
31. Фрадкина Ф.И. Возникновение речи у ребенка // Ученые записки ЛГПИ. – Л., 19955. Т.112. – с. 123-124
32. Хватцев М.Е. Логопедическая работа с детьми дошкольного возраста. М: Учпедгиз, 1961. - 317с.
33. Хватцев М.Е. Логопедия. М: АСТ. 2005г 258с
34. Чевелева Н.А. Приемы развития фонематического восприятия у дошкольников с нарушениями речи\\ Дефектология, 1986. - № 3, с 57-61
35. Эльконин Д.Б. Детская психология. – М.: Знание, 1967. – 450с.