Текстуальний аналіз оповідання Ф.Кафки «Вирок»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

С а м о  с т і й н а   р о  б о т а

з    л і те р а т у р о з н а в с т в а

на  тему:

 

 

 «Текстуальний аналіз оповідання Ф.Кафки «Вирок»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студента 112 групи

Факультету англійської мови

Макарчука Івана

 

К и ї в -  2007

 

Для виконання самостійної  роботи текстуального аналізу нам  пропонується твір Ф. Кафки «Вирок». Ми  поділимо текст, який нам пропонують для вивчення, на суміжні і дуже короткі частини – сегменти, тобто флексії. Для зручності роботи з текстом я пропоную виділити в даному творі декілька частин, проаналізувавши їх, потім знайти текстуальні звя’зки між цими частинами.

« Було це недільного ранку в один із найгарніших весняних днів.....» дана лексія розповідає про абсолютно реальні події, які насправді моли відбуватися з містером Георгом Бендеманном. Навіть було б дивно, якби для цього містера цей видався не таким чудовим. Саме сьогодні він все ж таки вирішив написати листа своєму другові до Петербурга.  Зовсім мимохідь автор дає нам опис будинку, в якому проживає наш головний герой.

З наступної лексії ми бачимо те, що наш герой має друга за кордоном, про їхні стосунки ми можемо лише здогадуватися. У цьому ж таки першому абзаці автор дає нам опис місцевості, що знаходиться за вікном будинку. Це все моє місце в реальності.

Наступні дві лексії розповідають читачеві про ставлення автора, яке  передається через героя, до цього  друга, який перебуває за кордоном.

«....що можна написати такому-от чоловікові, який, очевидно, схибив із дороги.....» ця лексія мимоволі нас наштовхує на відношення героя до цього друга, в деякій мірі ми спостерігаємо тут надмірно високе ставлення, проте кожна людина має право на помилку в своєму житті.

«...урешті зіпхав він листа до кишені...» у цій лексії ми зіткнулися з вами з байдужим ставлення Георга до свого друга, адже він недбало зіпхав того листа, якого він писав такої погожої днини, яка передусім відбивала стан його внутрішнього буття, і подався далі маленьким коридором.

Все головне розпочинається саме тут, коли Георг приходить до свого  батька, який не дуже добре себе почуває. Головна тема твору – це проблема батьків та дітей, як ми завжди кажемо: «Отцы и дети». Саме цю конфліктну лінію і зображує нам автор, спираючись на приклад з Георгом та його батьком. Поряд з цією головною темою на другоорядний план виступають й інші мікротеми, ось як, наприклад, відносини Георга з його другом, ім’я якого навіть і не згадується в творі, що мимоволі наштовхує нас на думку що цей друг – це лише плід уяви Георга, але в той же самий час цей міф руйнується словами батька.

«...мій батько все ще велетень...»  ця лексія говорить нам про те, що Георг пишався своїм батьком  і потребув його допомоги. Незважаючи на  всі свої нарікання, георг піклувався про батька і в глибині душі страшено боявся його втратити.

«...на руках відніс він батька до ліжка...» ця лексія безумовно наштовхує нас на думку про синівський обов’язок, турботи і піклування про батьків. Не дивлячись на розбіжності у поглядах між Георгом та його батьком, ми бачимо, що вів  все рівно піклується про нього, адже після смерті матері в нього не залишилося більше ні однієї рідної людини на цілому світі. Цим самим Георг хоче надолужити той час, який він провів окремо, мов би ізольовано від батька.

З ішого боку обоє вони – Георг  та його батько сумують за втратою  матері, мимоволі проскакує думка, що вони звинувачують в її смерті один одного. В той же самий час автор  не дає нам опису причини її сметрі, можливо саме для уникнення розбіжностей між поглядами читачів.  

«...будь там, де ти є...» ця лексія показує  на , що батько не потребує уваги і  турботи Георга, але по при всі  протиріччя він розумія, що це його син, і в цьому житті в нього  залишився лише він.

«..я засуджую тебе зараз на смерть через утоплення..» саме ця лексія і стала фатальною для Георга і вирішила подальший хід подій. Фактично ця лексія ще можне стверджувати слабкість характеру нашого героя, чи можливо йому просто вже набридло постійно з чимось боротися.

«..дорогі батьки, я ж вас завжди любив....» остання лексія показала справжню сутність Георга.

Він виконав волю свого батька, про яку йшла мова в попередній лексії, усвідомлюючи, що він робить щось не так. Історія завершується фатально для всіх: для батька, який втратив сина, для Георга, який втратив життя, для його нареченої. Отже, тут ми повинні відзначити особистий код, проблему нестійкості власного духу.