Фінансовий аналіз

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний технічний  університет

«Харківський політехнічний  інститут»

 

 

 

Кафедра економічного аналізу  та обліку

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Фінансовий аналіз»

 

 

 

 

 

 

                               Виконала:

                              ст. гр. EК-57б

                               Матвієнко Ю.В.

                                                                                                                    Перевірив:

                                                                                                                    Строков Є.М.

Харків – 2012

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………...31 Теоретична частина …………………………………………………………………...4

Основні методичні підходи до проведення аналізу фінансового стану підприємства

     1.1 Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства………..4

1.2 Поняття фінансової стійкості підприємства та фактори, які її забезпечують..6

     1.3 Платоспроможність і ліквідність як складові фінансового стану підприємства…………………………………………………………………………….12

     1.4 Характеристика показників рентабельності…………………………………...16

2  Практична частина…………………………………………………………………..18

1. Загальна характеристика підприємства…………………………………….....18
2. Аналіз динаміки і структури активу та пасиву підприємства, оцінка результатів його діяльності………………………………………………………...18
3. Аналіз можливості банкрутства підприємства ……………………………….25
4. Аналіз фінансової стійкості підприємства…………………………………....43

 2.4.1 Визначення типу фінансової стійкості підприємства……………………43

2.4.2 Аналіз ліквідності підприємства…………………………………………..49

2.5 Оцінка капіталізації компанії………………………………………………….54

2.5.1 Оцінка за витратним методом……………………………………………...54

2.5.2 Оцінка за методом дисконтування чистих фінансових потоків підприємства……………………………………………………………………….54

Висновки…………………………………………………………………………...56

Список  джерел інформації……………………………………………………………..59

Додаток А «Баланси підприємства на 2009, 2010 і 2011 роки»…………………….60

Додаток Б«Звіти про фінансові результати підприємства за 2009, 2010 і 2011 роки»……………………………………………………………………………………..61

 

 

ВСТУП

 

В умовах подолання наслідків  глобальної економічної кризи, для  ефективного функціонування підприємств  різних форм власності необхідно  шукати нові шляхи підвищення результативності виробництва, вміло використовувати економічні методи управління підприємством.

В зв'язку з цим різко  зростає роль фінансового аналізу (ФА), який є однією з найважливіших  функцій управління підприємством. ФА дозволяє одержати нові характеристики об'єкту досліджень, що вивчається, і прийняти обґрунтоване управлінське рішення стосовно досягнення мети об'єкту.

Мета курсу "Фінансовий аналіз" - дати слухачам систему знань  з основ аналізу фінансової діяльності, його методах і методології; показати зв'язок цього курсу з іншими економічними дисциплінами; розкрити організацію державного забезпечення; навчити використовувати методи та прийоми ФА; засвоїти методику аналізу головних показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства, з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Головною задачею курсу  ФА є підвищення рівня загальної  економічної і аналітичної підготовки слухачів, набуття навичок практичної роботи по використанню різних методів  та прийомів ФА для об'єктивної оцінки фінансової діяльності підприємств та організацій, формування вмінь по виявленню резервів підвищення ефективності виробництва.

У результаті вивчення курсу  студенти повинні вміти самостійно виконувати фінансові розрахунки на основі фінансового аналізу, розв’язувати фінансові задачі,  складати фінансові прогнози,  приймати управлінські рішення на основі результатів фінансового аналізу.

 

 

 

 

 

 

 

1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

 

Основні методичні підходи до проведення аналізу фінансового стану підприємства

1. Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

Інформаційною базою  аналізу фінансового стану підприємства є, в основному, фінансова звітність.

Фінансова звітність  являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Баланс підприємства (форма №1) служить індикатором  для оцінки фінансового стану  підприємства. Підсумок балансу дає  орієнтовну суму коштів, що знаходяться  в розпорядженні підприємства.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому  об'єднують у групи однорідні  статті. При цьому скорочується число  статей балансу, що підвищує його наочність  і дозволяє порівнювати з балансами  інших підприємств.

Для одержання загальної  оцінки динаміки фінансового стану  можна зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів  господарської діяльності (виручкою від реалізації продукції, прибутком  від реалізації, прибутком від  фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму №2  "Звіт про фінансові результати".

Примітки до фінансової звітності повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати  користувачів звітності додатковими  даними, які недоцільно включати в баланс, звіт про фінансові результати та ін. звітні документи, але котрі є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності.

На вітчизняних підприємствах часто здійснюють аналіз характеру змін окремих статей балансу. Такий аналіз проводиться за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або  декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.

Цінність результатів  горизонтального аналізу суттєво  знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл доходу. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі роздрібної торгівлі та наданні послуг) доцільним було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях  балансу підприємства.

Велике значення для  оцінки фінансового стану має  також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення  фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному  балансі відображаються лише основні  розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

Таким чином, порівнюючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для погашення боргів.

 

1.2  Поняття фінансової стійкості підприємства та фактори, які її забезпечують

Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному  середовищі є стабільність (стійкість). На неї впливають різні чинники  – як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює різні аспекти стійкості підприємства, зокрема, внутрішній і зовнішній.

Внутрішня стійкість  підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової  і вартісної (грошової) структур виробництва  і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови  стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Саме така ситуація виражає зміст  фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної стійкості  підприємства. Фінансова стійкість  є наслідком стабільного перевищення  прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції.

Зовнішнім проявом фінансової стійкості  виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно  і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Вищою формою стійкості  підприємства є його спроможність розвиватися  в умовах внутрішнього і зовнішнього  середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Успіх фінансово-господарської  діяльності підприємства, а отже і його фінансова стійкість, багато в чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування.

Для характеристики джерел формування запасів визначають три  основних показники:

 

Таблиця 1.1 – Показники забезпеченості підприємства засобами

№ п/п	Показник	Опис	Формула
1	Наявність власних обігових коштів (ВОК)	Визначається як різниця між  капіталом і резервами та необоротніми активами. Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства.	ВОК = КіР – ПА, де КіР – сума капіталу і резервів; ПА – позаобігові активи.
2	Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД)	визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів	ВД = ВОК + ДП, де ДП – довгострокові пасиви
3	Загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД)	визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позичкових коштів	ОД = ВД + КПК, де КПК – короткострокові позикові кошти.