Характеристика поетичного стилю Роберта Бернса

ВСТУП

Роберт Бернс (1759-1796) – великий  шотландський поет, автор численних віршів, пісень, балад, епіграм народився в містечку Аллоуей в сім'ї бідного фермера. Він створив самобутню поезію, в якій прославив працю, народ і свободу, безкорисливу та самовіддану любов і дружбу, зібрав і підготував до видання твори шотландського поетичного і музичного фольклору, з яким тісно пов'язана його поезія. Багато його творів ставали популярними ще до їх публікації.

Бернс добре писав як англійською  мовою, так і на шотландському діалекті. Його вірші пройняті любов'ю до Шотландії, повагою до простої людини, ненавистю до лестощів, лицемірства та святенництва. Вони добре відомі й улюблені не тільки в англомовних країнах.

Коротке життя Бернса пройшло в  безперервній боротьбі з бідністю, у важкій праці на фермах, оренда яких була вигідна тільки землевласникам. Зіткнення з користолюбними та грубими власниками, з ханжами-проповідниками кальвіністських общин та обивателями в селах південно-західної Шотландії, де провів дитинство і юність поет, рано познайомили його з нерівністю та утисками бідняків. Людина незалежного розуму і гордої душі, він глибоко співчував таким же, як він сам, безправним трудівникам.

Очищаючи вірш від пихатості  і штампів, Бернс прагнув до максимальної виразності поетичного слова. У віршах Бернса звучить шотландський діалект; багато які з них написаний на мотиви народних пісень і самі стали піснями, які й сьогодні співає Шотландія. Оновлення і демократизація тематики, мови, художніх засобів йшли у нього в єдності з перебудовою традиційної системи ліричних жанрів, її збагаченням.

Дивовижна енергія, гострота і багатство  думок, винахідливість в полеміці та сила аргументів, багатство ритмів та інтонацій, дивовижна гнучкість  і барвистість народної мови —  ці характерні особливості кращих віршів Бернса завоювали йому всесвітню популярність. В Україні переклади з Бернса (російською мовою) з'явилися вже на рубежі XVIII — XIX ст., і з тієї пори інтерес до його творчості у нас ніколи не слабшав.

Актуальність даної роботи обумовлена тим, що інтерес до творчості Роберта Бернса не слабшає і в наш час, про що свідчить розмаїття книг і монографій літературознавців, а також присвячених Бернсу наукових статей і публікацій. До того ж життя поета та його творчість (балада "Чесна бідність") вивчаються у школі.

Мета курсової роботи – дослідити поетичний стиль поезії Роберта Бернса, основні мотиви його творчості та представити отриманий результат у курсовій роботі.

Для досягнення мети поставлені наступні завдання:

➢ Проаналізувати поетичний стиль Роберта Бернса.

➢ Вивчити особливості висвітлення людини та природи у творчості шотландського поета.

➢ Розглянути зв'язок  творчості поета з фольклором.

Об'єкт дослідження – поезія Роберта Бернса.

Предмет дослідження – художні особливості поетичного стилю Р.Бернса, зв'язок  творів поета з фольклором.

Структура роботи:

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної наукової літератури та додатків. Загальний обсяг курсової роботи – 38 стор.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Характеристика  ПОЕТИЧНОГО  СТИЛЮ рОБЕРТА бЕРНСА.

Народний шотландський поет Роберт Бернс – велична постать в  історії світової літератури. Волелюбність, глибокий демократизм і художня  досконалість поезії шотландського  співця впродовж століть привертають  увагу до його творів. Його поезією захоплювались класики світової літератури – Байрон, Шеллі, Гете, Гейне, Уїтмен, Гюго, Драйвер, та безліч інших видатних митців. Творчість Бернса викликала глибокий інтерес класиків української літератури – Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Грабовського.

Художня спадщина Бернса не втратила своєї актуальності і в наш  час. Якими близькими і зрозумілими  мільйонам простих людей є  слова Бернса: "Я протестую  проти війни: нещастя і злидні тисячам людей несе кожний подих  цього демона розрухи"[5;153]. Всьому світові відомі пророчі рядки з балади Бернса "Дерево Свободи": "Коли виросте багато таких дерев, у всьому світі наступить мир, брат шабля буде служити мирним цілям, гуркіт війни припиниться, брат!"[3;12] . Свого найвищого розквіту творчість Роберта Бернса досягла між 1789-1796р.р., коли у Франції відбувались революційні події. Проте аналіз його поезій 1773-1789р.р. свідчить, що демократичний світогляд та реалістичний творчий метод поета сформувались у своїх основних рисах до початку французької революції.

Тематично твори Бернса 1773-1789р.р. можна  поділити на три основні групи  – інтимну лірику, сатиру і громадсько-політичну  поезію.

 

1.1 Співець людських  почуттів.

В інтимній ліриці з особливою наочністю  виявився вплив шотландського  фольклору на поезію Роберта Бернса. Але навіть тут поет не обмежується збереженням провідних мотивів народної любовної лірики, а розвиває їх, наповнює свої пісні про кохання гострим, злободенним змістом, відображаючи в них життя своїх сучасників – простих людей Шотландії – у всій його багатогранності і суперечливості. В подіях поет доводить, що розум і високі душевні якості – незмірно важливіші багатства і що бідняк, якому відповідає взаємністю кохана дівчина, незрівнянно щасливіший багатія, що володіє отарами овець. Інтимна лірика Роберта Бернса пройнята пристрасною переконливістю в тому, що його не можна оцінювати в золотій або паперовій валюті.

Нехай я буду злидарем

В чужім краю, сумнім краю

З тобою буде скрізь мені

Як у раю, як у раю …

Нехай я стану владарем

На цілий світ, на цілий світ

В моїй короні будеш ти

Як самоцвіт, як самоцвіт …

(«Нехай і холод, і вітри») [13;60 ].

Ліричні персонажі любовних пісень Бернса постають перед нами у всій різноманітності своїх життєвих зв’язків та взаємин. Ми добре відчуваємо не тільки душевні переживання героїв, а й уявляємо їхній характер, майновий стан, соціальну приналежність. Кожний персонаж пісні – конкретна жива людина, якої ні з ким іншим не переплутаєш. Для будь-якого твору Бернса будуть справедливими слова, які поет сказав про пісню "Зеленіє очерет": "Будучи справжньою мовою мого серця‚ вона дозволить кожному визначити‚ до якого класу я належу" [4; 150].

Наслідуючи традиції фольклору‚ поет сміливо оспівував у своїх  творах живе людське почуття‚ в  якому природно пояснюється і духовна близькість‚ і чуттєва пристрасть. Великий лірик‚ Бернс зумів передати в своїх піснях всю глибину, силу і чистоту кохання.

Перший твір Роберта Бернса –  пісня "Моя люба Неллі" – був  створений на популярний народний мотив. Причини, що наштовхнули поета на створення першої пісні, свідчать не лише про надзвичайно сильне захоплення юного Бернса народними піснями, а й про те, якою глибокою вже в цьому віці була у нього свідомість своєї рівноцінності, якщо не переваги, по відношенню до людей більш високого суспільного стану. В 15 років до Бернса прийшло перше кохання. Дівчинка‚ в яку він закохався‚ чудово співала – до її улюбленої мелодії юнак і спробував підібрати слова. " Я не був таким самовпевненим, щоб уявити себе спроможним написати вірші, подібні до друкованих, створених людьми, що володіли грецькою мовою та латинню; але моя подруга співала одну пісню, складену, як казали, сином небагатого землевласника на честь дівчини-наймички, в яку він закохався; і я подумав чому б мені не складати вірші точнісінько так, як і він, бо хоч в нього і були вівці й кам’яне житло, освіта його була не краща за мою" [22;23].

Перша пісня Бернса – наслідування пісень, поширених серед сільського юнацтва, в яких оспівується краса  коханих дівчат. Проте вона вигідно  відрізняється від інших подібних творів щирістю і простотою. Привертає увагу і ідеал юного поета – він цінує в коханій дівчині не стільки зовнішню красу, скільки її вдачу:

Дівоча знаджує краса

Людей у всі часи,

Але краса – то ще не все,

Ще й треба до краси.

Усе, що в дівчині ціню,

В моєї Неллі єсть:

І врода, й серце, і душа,

І добра слава, й честь[2;17].

Першим твором такого роду була чудова пісня "Коли я блукала" (1750), в якій своєрідно  переплітаються традиції фольклору, просвітительства та сентименталізму. В цій пісні Бернс з великою майстерністю розкриває переживання дівчини, покинутої коханим заради багатої нареченої. Змальовуючи боротьбу суперечливих почуттів і бажань в її серці, поет створює живий і привабливий образ. В пісні дівчини відобразились найрізноманітніші почуття: журба за зрадливим коханцем, якого вона ніяк не може розлюбити; гордість, що не дозволяє жалітися або шукати співчуття; щире побажання щастя коханому. Але головним чином в пісні є усвідомлення дівчиною своєї моральної вищості по відношенню до людини, що проміняла кохання на гроші. Вплив літератури просвітництва і сентименталізму відбився і на інших творах, написаних молодим поетом у 1780р. Так, в пісні "Дівчина з берегів Сесснока" і «За твоє здоров’я» Бернс оспівує перевагу розуму над зовнішньою красою і, особливо, гармонію зовнішньої і духовної краси у людині [2;234], розвінчує культ грошей і робить крок вперед у порівнянні з просвітителями, протиставляючи культу грошей не лише розум, але і свободу, незалежність [2;256].

Своїми піснями Бернс спростовує погляд на представників народу як на робочу худобу, що нездатна на почуття високі та благородні. Поет розкриває перед читачем всю нескінченно різноманітну гаму переживань селянської молоді. Ми знаходимо в його піснях кохання щасливе і нещасливе, самовіддане і поверхове, тривале і короткочасне, – і все це почуття простих людей, трудівників. Геніальний майстер психологічного аналізу, чуйний, спостережливий художник, Бернс передає в своїх піснях найрізноманітніші відтінки одного й того ж почуття, різні стадії його розвитку. Життєрадісністю і оптимізмом позначається вся поезія Бернса. В його творчості – і особливо в піснях – майже нема мотивів туги та безнадії. Навіть в найсумніших творах криється велика життєстверджуюча сила. Бернс – пісенник – невтомний співець радості та щастя. М'який гумор, весела задирливість, невичерпна життєрадісність є типовими для більшості його пісень: "На колосистій ниві", "Зеленіє очерет", "Хто під дверима моїми стоїть?", "Багато років тому".

Характерною особливістю  пісень Бернса, успадкованою поетом від фольклору, є оптимістичність, що базується на вірі в людину, в її сили та можливості.

З поглибленням змісту творів Бернса зростає і його поетична майстерність. Бернс постає перед нами в своїх піснях як поет-реаліст, видатний майстер психологічної характеристики. Жанр пісні був шкалою, в якій розвивалось і удосконалювалась художня майстерність Роберта Бернса, й захоплення цим жанром позначилось на всій творчій спадщині великого поета.

Соціальна загостреність  інтимної лірики Роберта Бернса, реалістичність образів, глибина психологічних характеристик і досконалість художньої форми стали ще виразнішими в його творах інших жанрів.

 

1.2 Майстер антирелігійної сатири.

Визначне місце  в поезії Бернса 1773-1789р.р. посідають  твори сатиричного характеру. В найбільш гострих сатиричних творах Бернса поруч з сатиричним зображенням одних явищ ми знаходимо гумористичне зображення інших, причому це поєднання темних і світлих тонів, контрастність прийомів зображення надають надзвичайної випуклості, виразності й викривальної сили сатиричним образам.[21;85].

На початку 1786р. поет пише свою відому сатиричну поему "Два собаки", в якій, майстерно  використовуючи улюблений в фольклорі  всіх країн жанр тваринного епосу, втілює гнівне й нещадне викриття суспільства в форму діалогу обох собак. В сатирі Бернс зображує сучасне йому суспільство поділеним на два клани. Використовуючи метод протиставлення, поет порівнює їх спосіб життя по кількох лініях – корисній праці і матеріальній забезпеченості, ставленню до політичного та суспільного життя країни, проведенню вільного часу, моральному задоволенню, що припадає на долю тих або інших. Для прикладу поет бере з життя знатного землевласника і селян-орендарів, але він неодноразово підкреслює узагальнююче значення цих образів. "Його честь", власник титулів, земель та вугільних копалень веде життя бездіяльне, сите, безтурботне. Чоловіки пиячать, розпусничають, програють в карти великі багатства; жінки, які зовні здаються втіленням благородства та чистоти, насправді сполучають в собі чорта і повію. І все це марнотратство забезпечується непомірною орендною платою, прибутками з вугільних копалень, непосильними податками на селян. Та Бернс не обмежується викриттям суті пануючих класів. Поет викриває їх політичну неспроможність, цілковиту відсутність у них патріотичних почуттів.

Коли селянський пес Люат висловлює думку, що хоч  би та частина народних грошей, яка  йде на утримання парламентської групи, приносила користь, бо витрачається на "благо Англії", його четвероногий собрат Цезар, господарський собака, зустрічає цю заяву злим сміхом:

На благо Англії? Ах, друже,

Боюсь, що їм про  те байдуже!

Прем’єри крутять  ними всяк,

Підказують їм "ні" чи "так",

А ті у карти  тільки грають

Та в оперету  учащають …[15;227].

Пристрасна викривальна сила цих рядків, що демонструють нікчемність правителів, які менш за все турбуються про добробут країни, займаючись своїми дрібними й брудними справами, вражає нас і зараз, через 220 років після їх написання.