Харчування в системі підготовки спортсменів

Структура річного  циклу тренувань в більшості  видів спорту включає, як правило, три  основних етапи: підготовчий, змагальний, перехідний. Режим тренувань і відпочинку, характер фізичних навантажень і відновних заходів підпорядковані на кожному з цих етапів певним педагогічним завданням. Режим харчування повинен бути організованим згідно загальним вимогам. Так, у підготовчий період більше уваги приділяють загальній фізичній підготовці: 70% вправ виконуються на ЧСС більше 180 уд/хв. У цей період харчування повинно бути організовано за допомогою заздалегідь підготовлених раціонів і меню, які враховують спрямованість і тривалість щоденних тренувань або окремих мікроциклів (розділ «Організація харчування спортсменів»). Кратність харчування в швидкісно-силових і власне силових видах спорту при двох, трьохразових щоденних тренуваннях повинна становити 4-5 прийомів їжі на добу. Особливо необхідно враховувати це правило при плануванні режиму тренувань і харчування в дитячому та юнацькому спорті.

Під час занять видами спорту, які пов’язані з  проявом витривалості оптимальною  вважається знижена кратність харчування, яка сприяє швидкій і спрямованій адаптації: 3 прийоми в день їжі, яка багата вуглеводами (до 60% енергетичної цінності).

Наступний дієтичний  прийом, який можна рекомендувати  лише на початку підготовчого етапу. Йдеться про створення таких  збалансованих щодо незамінних факторів харчування раціонів і меню, які за своєю енергетичною цінністю були б дещо нижче рівня робочих енерговитрат (на 10-15%). Це стимулює біохімічні реакції адаптації до певних фізичних навантажень і дозволяє швидко досягнути «бойової» маси та спортивної форми. Такий «стимул» дозволяється застосовувати лише за умови, коли спортсмен добре переносить фізичні навантаження. Під час найважчих за інтенсивністю і тривалістю фізичних навантажень у розвиваючий період підготовчого етапу потрібно застосувати продукти підвищеної біологічної цінності. Основна мета використовування даних продуктів в цей період – не допустити зриву процесів адаптації.

Особливості харчування під час безпосередньої підготовки до змагань обумовлені педагогічним завданням на цей період річного циклу тренувань і змагань. Як правило, це розвиток і збереження високої спортивної працездатності спеціальної спрямованості. Перш за все потрібно визначити, який режим і раціон харчування є звичними для даного спортсмена. У відповідальний передзмагальний період не варто впроваджувати в практику харчування нові продукти харчування, особливо спеціального призначення, змінювати тактику, режим і основний раціон харчування, оскільки будь-яке нововведення може порушити встановлену рівновагу в обміні речовин організму і негативно відбитися на спортивній формі.

Відоме, що при  розвиткові швидкісно-силових і  власне силових якостей велике значення в організації харчування спортсменів  надається переходу до підвищеної кратності  харчування та іншим факторам. Одним  з них є підвищення нервово-емоційної напруги, яка викликана очікуванням старту. При цьому особливого значення в обміні речовин організму набувають гормони. Під час м’язової роботи гормони приймають участь в регуляції, мобілізації та утилізації джерел енергії. Вони сприяють збереженню певних меж гомеостазу, що забезпечує працездатність організму під час м’язової діяльності. У даній ситуації варто використовувати вплив поживних речовин з метою створення метаболічного фону, оптимального для біосинтезу гуморальних регуляторів і реалізації їх дії.

Певна частина  гормонів має білкову основу, інші – синтезуються з амінокислот. Тому наявність в їжі спортсменів  повноцінних білків, що легко засвоюються  буде сприяти створенню метаболічного  фону для синтезу гормонів. Прийом їжі у перервах між навантаженнями сприяє зникненню або «пом’якшенню» напруженого стану спортсменів. Наявність у раціоні білкових продуктів і вуглеводів, що легко засвоюються, сприяють збереженню сил організму і оптимальному протіканню процесів у нервовій системі.

Організація харчування спортсменів в період інтенсивних тренувань, під час  змагань в умовах навчально-тренувальних зборів, у передзмагальний або  змагальний періоди, а також у  фазі відновлення передбачає використовування ППБЦ, які здійснюють направлений вплив на обмін речовин в організмі як під час виконання фізичних вправ, так і в періоди відпочинку і після них. Використовування цих продуктів в спортивній практиці передбачає рішення конкретних задач (розділ «Застосування ППБЦ в спортивній практиці»).

Під час тренувальних і змагальних навантажень аеробної спрямованості із загальною тривалістю роботи до 1,5 год на одному тренуванні доцільна змішана дієта з нормальним співвідношенням білків, жирів і  вуглеводів. Запаси глікогену в м’язах на початку тренування будуть достатніми, щоби забезпечити даний об’єм роботи. При навантаженнях із загальною тривалістю роботи на одному тренуванні до 2,0-2,5 год доцільно перейти переважно на вуглеводну дієту, внаслідок чого вміст глікогену в м’язах збільшиться. При навантаженні того ж спрямування з об’ємом 3 год і більше доцільно застосовувати метод «глікогенового завантаження» (див. с.45).

При тренуваннях  переважно анаеробного характеру  потрібна змішана дієта. Виконання  даної роботи можуть забезпечити  відносно невеликі запаси глікогену (0,5-1,0%), що досягається білково-жировою дієтою за 2-3 дні до змагань (тренувань). До того ж, зниження запасів глікогену дозволяє організму позбутися зайвої рідини, що є важливим у деяких видах спорту (стрибки, гімнастика, біг на короткі та середні дистанції). Перед змаганнями ігровими видами спорту знижувати запаси глікогену не варто, оскільки ці навантаження анаеробного характеру є досить тривалими.

Особлива  роль у харчуванні спортсменів на передзмагальному етапі належить вітамінам. Саме в цей період доцільно проводити додаткову вітамінізацію.

Існує багато думок відносно того, що спортсменам, з урахуванням їх змагальної діяльності, варто їсти перед змаганнями. Спортсмени шукають «панацею», яка допоможе їм отримати перемогу. Проте однократний прийом їжі або навіть спеціальне харчування протягом декількох днів перед змаганнями не допоможуть компенсувати неадекватну щоденну дієту і невірно сплановані тренувальні програми.

Основна мета харчування перед змаганнями – забезпечити  організм спортсмена рідиною та енергією під час змагань. А головним завданням харчування в цей період є створення умов для швидкої евакуації їжі з шлунку.

На швидкість  випорожнення шлунку впливає багато факторів: час прийому їжі та її склад, різниця тисків у шлунку і  дванадцятипалій кишці, калорійність їжі, її температура, об’єм і кислотність.

Практичні рекомендації щодо харчування в дні змагань  можна узагальнити наступним  чином:

1. Не виходити на старт голодним, особливо при повторних навантаженнях, стартах та ін. Рекомендації переважно зводяться до того, що прийом їжі повинен відбуватися за 3-4 години до початку змагань.

2. Продукти і напої повинні бути смачними, добре перетравлюватися, звичними і подобатись спортсмену.

3. Варто уникати споживання продуктів з високим вмістом жирів або у великому об’ємі, оскільки жири затримують випорожнення шлунку, а велика за об’ємом їжа посилює моторику кишечнику (можуть виникати розлади травлення, відчуття нудоти, блювота та інші відчуття дискомфорту).

4. Не варто приймати багато рідини безпосередньо перед стартом.

5. Потрібно враховувати час затримки (перетравлення) їжі у шлунку.

6. У день змагань не варто змінювати звичну дієту або ж споживати нові продукти. Використання останніх, особливо в великих кількостях, може спричинити порушення функцій шлунково-кишкового тракту і діарею.

7. Доцільно включати в раціон продукти, які, на думку спортсмена, допоможуть йому виграти.

8. Не можна ігнорувати позитивний психологічний ефект від ритуального прийому їжі напередодні змагань, пов’язаного, можливо, релігійними переконаннями спортсмена.

9. При невеликих перервах між стартами приймати невелику кількість їжі. У тривалі перерви кількість їжі може бути більшою з використанням ППБЦ.

10. Після фінішу якомога скоріше відновити втрати вуглеводів (ППБЦ вуглеводно-мінеральної спрямованості, рідкі фруктово-ягідні страви – компоти, кисіль, супи, фруктові соки).

При використанні наведених рекомендацій потрібно обов’язково  враховувати спеціалізацію спортсмена. Так, наприклад, якщо повний шлунок плавцю не завадить реалізувати свої можливості, то для боксера це може стати «ударом по корпусу». Якщо в короткотривалих видах спорту прийом великого об’єму їжі перед стартом може і не вплинути на результат, то у видах спорту, де результат залежить від витривалості спортсмена, він буде мати негативний ефект. Потрібно також пам’ятати, що відновлення витрачених енергоресурсів і задоволення потреб організму в незамінних факторах їжі миттєво не відбувається.

У дні відпочинку або перехідний період можна дозволити  спортсмену змінити свій режим харчування і раціон. Порушення звичного стереотипу у харчуванні може бути корисним, особливо в тих випадках, коли тренувальний процес побудований у вигляді замкнених циклів, які повторюються протягом всього сезону.

Особливості режиму харчування у зв’язку із специфікою різних видів спорту. Швидкісно-силові та власне силові якості спортсмена тісно пов’язані з розвитком його м’язової маси. Велике значення для функції м’язів мають процеси синтезу білка. Вченими були розроблені рекомендації по збільшенню м’язової маси, росту сили і швидкісно-силових показників у спортсменів. Коротко ці рекомендації можна сформулювати наступним чином:

1. Потребу організму в енергії потрібно покривати переважно за рахунок продуктів харчування вуглеводної природи з урахуванням енерговитрат.

2. Їжа повинна містити підвищену кількість повноцінних білків, які легко засвоюються організмом, переважно тваринного походження (м’ясо, риба, молоко, яйця).

3. Кратність прийомів їжі повинна становити не менше 5 разів на добу. Спортсмени, які займаються силовими вправами, повинні споживати в день 2-2,4 г білка на 1 кг маси тіла і ця їжа повинна надходити в організм дрібно 5-6 прийомів на добу. Було доведено, що перехід із звичного трьохразового харчування на п’ятиразове протягом двох-трьох тижнів дозволяє збільшити спортивні результати на 7-10%.

4. Варто створювати оптимальні умови для засвоєння білкової їжі (добре пережовувати її, відмовитися від надто жирної їжі). М’ясо рекомендується споживати з овочевим гарніром.

5. Потрібно їжу збагачувати вітамінами, які прискорюють ріст м’язової маси і розвиток сили.

З метою стимуляції синтезу м’язових білків рекомендують щоденно вживати харчові добавки, які містять 25 г високоякісного білка  і 40 г фруктози. До того ж, протягом 2 год до і після прийому добавок не варто споживати інсулін стимулюючі вуглеводи – цукор, глюкозу та ін.

Для збільшення можливостей виконувати роботу на витривалість, окрім дотримання кратності прийомів їжі, загальних основних вимог щодо енергетичної адекватності режиму харчування і збалансованості його по незамінним факторам їжі, давно використовуються й інші методи дієти. Так, суперкомпенсація глікогену (тайпер) була відома ще у Стародавній Греції. Її застосовували у фалангах О.Македонського перед тривалими переходами. Проте наукове обґрунтування цих методів було дано лише в останні роки (див. с.45).

Список літератури:

1. Бенедь В.П., Ковальчук Н.М., Завацький В.І. Цілеспрямовані дії фізичних вправ на розумову працездатність людини: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир’я, 1996. – 104 с.
2. Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів: Навч.-метод. посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Рад.шк., 1989. – 190 с.
3. Булатова М.М., Платонов В.Н. Спортсмен в различных климато-географических и погодных условиях. – К.: Олимпийская литература, 1996. – 176 с.
4. Вайнбаум Я.С. Гигиена физического воспитания: Учеб. пособие для студентов фак. физ. воспитания пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1986. – 176 с.
5. Вайнбаум Я.С. Дозирование физических нагрузок школьников. – М.: Просвещение, 1991. – 64 с.
6. Дубовис М.С. Твій фізичний гарт. – К.: Здоров’я, 1983. – 80 с.
7. Зільман С.Л., Зільман В.Л., Шевченко С.М. Гігієнічне виховання учнів: Посібник для вчителів. – К.: Рад.шк., 1988. – 123 с.
8. Куколевский Г.М. Гигиена физкультурника. – М.: Медицина, 1971. – 80 с.
9. Лаптев А.П., Малышев И.Н. Практикум по гигиене: Пособие для институтов физической культуры. – Изд. 2-е, перераб. – М.: Физкультура и спорт, 1981. – 151 с.
10. Лаптев А.П., Минх А.А. Гигиена физической культуры и спорта: Уч-ник для ин-тов физ. культуры. – М.: Физкультура и спорт, 1979. – 288 с.: ил.
11. Массовая физическая культура в вузе: Учеб. пособие /И.Г.Бердников, А.В.Маглеваний, В.Н.Максимова и др.; Под ред. В.А.Маслякова, В.С.Матяжова. – М.: Высш. шк., 1991. – 240 с.: ил.
12. Матеріали лекцій.
13. Мейксон Г.Б. и др. Самостоятельные занятия учащихся по физической культуре /Г.Б.Мейксон, В.Н.Шаулин, Е.Б.Шаулина. – М.: Просвещение, 1986. – 112 с.
14. Омельяненко В.Г. Лекції і лабораторні заняття з гігієни шкільної і фізичних вправ: Навчальний посібник. – Тернопіль: Видавничий відділ ТДПУ, 1999.–140с.
15. Питание в системе подготовки спортсменов /Под ред. В.Л.Смульского, В.Д.Моногарова, М.М.Булатовой. – К.: Олимпийская литература, 1996. – 223 с.
16. Рациональное питание спортсменов /Калинский М.И., Пшендин А.И. – К.: Здоров’я, 1985. – 128 с.
17. Смолянский Б.Л., Шибаева Л.С. Питание спортсменов. – К.: Здоров’я, 1982. – 56с.
18. Уильямс Мелвин. Эргогенные средства в системе спортивной подготовки: Учебное пособие. – К.: Олимпийская литература, 1997. – 255 с.
19. Уроки физической культуры в 9-10 классах средней школы/Ю.А.Барышников, Г.П.Богданов, И.А.Водянникова и др.; Под ред. Г.П.Богданова. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Просвещение, 1987. – 207 с.: ил.
20. Физиология оздоровительного бега / Фурман Ю.Н. – К.: Здоров’я, 1994. – 208 с.
21. Физкультурно-оздоровительная работа в школе: Пособие для учителя /С.А.Баранцев, Г.В.Береуцин, Г.И.Довгаль, И.Н.Столяк; Под ред. А.М.Шлемина. – М.: Просвещение, 1988. – 144 с.: ил.
22. Фізична культура в 1-11-х класах: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Перун, 1998. – 64 с.
23. Язловецкий В.С. Физическое воспитание детей и подростков с ослабленным здоровьем. – К.: Здоровье, 1991. – 232 с.: ил.