Шляхи вдосконалення обліку розрахунків з підзвітними особами

                                                  Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………….5

1. Теоретичні засади обліку розрахунків з підзвітними особами напідприємстві………………………………………………………………….8

1.1. Сутність розрахунків  з підзвітними особами та завдання їх обліку…...…8

1.2. Огляд нормативно-довідкової  бази . ……………………………………...12

2. Службові відрядження  працівників підприємства…………………....17 
2.1. Норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон працівникам підприємства……………………………………………..17

3. Організація  обліку розрахунків з підзвітними  особами на підприємстві 
3.1.Порядок видачі готівки під звіт…………………………………………….24 
3.2. Документальне оформлення господарських операцій з обліку розрахунків з підзвітними особами……………………………………………25 
3.3. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами..27

4. Шляхи вдосконалення  обліку розрахунків з підзвітними  особами…...34

Висновок…………………………………………………………………………37

Список використаної літератури……………………………………………39

Практична частина.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

У процесі фінансово-господарської  діяльності на підприємстві часто виникає необхідність придбання матеріальних цінностей, а також різних робіт, послуг не тільки за безготівковим розрахунком, але і за готівку. У таких випадках зазвичай працівникові видаються готівкові грошові кошти під звіт для виконання певних дій за дорученням підприємства.

 У підзвіт видаються  гроші для майбутніх відрядження витрат, для оплати господарських витрат, на представницькі цілі, для купівлі за готівковий розрахунок продукції в інших організаціях або у фізичних осіб, для оплати виконаних робіт, наданих послуг, а також на інші господарсько-операційні цілі.

Облік руху грошових коштів у підзвітних осіб здійснюється на рахунку 37 "Розрахунки з різними  дебіторами", субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами". Розрахунки з підзвітними особами охоплюють широке коло операцій з готівковими коштами, розрахунками, придбанням матеріальних цінностей, оподаткуванням тощо. Тому цей аспект облікової роботи вимагає чіткого дотримання чинних нормативних актів та оформлення відповідних документів.

Підзвітна особа –  довірена особа підприємства, яка  має сукупність прав і обов'язків  по відношенню до підприємства. В бухгалтерському  обліку повинна фіксуватися інформація про стан заборгованості підзвітної особи, а також забов'зання підприємства перед нею.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи , організації на певний строк  до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Грошовий аванс –  це сума, видана підзвітній особі для  здійснення майбутніх платежів за виконані роботи, на купівлю матеріальних цінностей , покриття витрат по відрядженню тощо. Грошовий аванс, як правило, включає всю суму передбачених витрат. Проте можливий і такий варіант, при якому підзвітна особа спочатку виконує завдання (здійснює витрати), а потім їй відшкодовують проведені витрати.

Залежно від конкретних обставин грошові кошти підзвітним особам можуть бути видані з субрахунків у банку (311, 312, 313, 314), отримані ними від різних організацій (з рахунка 37). Крім грошових коштів, підзвітним особам можуть бути видані грошові документи (різні марки, сертифікати, векселі та ін.) з рахунку 33 "Інші кошти".

Нормативними документами, які регулюють здійснення витрат на службові відрядження в межах  країн та за кордон є: Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 04. 99 р. № 663 "Про норми відшкодування  витрат на відрядження в межах  України та за кордон", що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13. 03. 98 р. № 59 ( в редакції наказу міністерства фінансів України від 10.06.99 р. № 146).

Керівник підприємства зобов'язаний організувати бухгалтерський облік  і створити необхідні умови для  правильного його ведення. Вони повинні забезпечити неухильне виконання усіма підрозділами та працівниками, що стосуються обліку, вимог головного бухгалтера у частині дотримання правил ведення бухгалтерського обліку, оформлення і її уявлення для обліку документів і майже відомостей.

Правильне ведення  облікової політики дозволить підприємству недопущення негативних моментів і  прямих помилок під час свою господарську діяльності. Правильне оформлення обліку розрахунків із підзвітними особами  дасть можливість уникнути конфліктні ситуації, які можуть виникнути між керівником підприємства його працівниками.

Необхідність  розрахунків готівкою викликає наявність  заборгованості за персоналом організації. Управління заборгованістю має особливе значення за умов інфляції, коли іммобілізація власних оборотних засобів стає особливо невигідною.

Раціональна організація  розрахунків із підзвітними особами  сприяє зміцненню розрахункової  дисципліни, підвищенню відповідальності підприємств за дотримання розрахунків, скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості, прискоренню оборотності оборотних засобів підприємств і закупівельних організацій. У результаті поліпшується фінансове становище підприємств і закупівельних організацій. Це особливо актуально у сприйнятті сучасних ринкових умов, оскільки грошова стадія кругообігу коштів грає величезну роль життя підприємства будь-який форми власності.

 

Велика роль відводиться бухгалтерського обліку, з допомогою якого суцільним  чином, безупинно і взаємозалежно  відбиваються всі документально підтверджені господарські операції, забезпечується достовірність, своєчасність і точність інформації. Правильна організація обліку розрахунків із підзвітними особами, з одного боку, забезпечує дієвий контролю над використанням для підприємства коштів і, з іншого боку, дозволяє підприємству уникнути конфліктним ситуаціям у відносинах з високою податковою службою.

У зв'язку з цим  тема дипломної роботи є підставою  актуальною.

Предметом дослідження є облік розрахунків із підзвітними особами

Метою дипломної роботи є підставою розгляд нормативно-правової бази на організації розрахунків із підзвітними особами, практики їх бухгалтерського обліку на матеріалах конкретного підприємства, аудит стану обліку, і розробка пропозицій з посилення контролю розрахунків.

 

 

 

 

 

1. Теоретичні основи обліку підзвітних коштів

 

1.1 Сутність  розрахунків з підзвітними особами  та завдання їх обліку

 

З каси підприємства, згідно діючого положення, можуть видаватись готівкові кошти для розрахункових  операцій на місці придбання товарно-матеріальних цінностей (на ринку, підприємствах роздрібної торгівлі, у населення і тлі.), а також для витрат по службових відрядженнях, інших потреб (пересилка службової кореспонденції, придбання господарського знаряддя та інше).

Як правило у складі розрахунків великих організацій розрахунки через підзвітних осіб не охоплюють велику валову, пустку розрахунків, проте на малих підприємствах, такий вид розрахунків займає відчутну їх частку.

Переважно, готівкові  кошти видаються працівнику підприємства на основі розпорядження керівника підприємства (або в службові обов'язки працівника входить робота по закупівлі товарно-матеріальних цінностей – тоді розпорядження не потребується, але з таким працівником заключають договір про його повну матеріальну відповідальність). Працівник, що отримав готівкові кошти підприємства, називається в бухгалтерській практиці підзвітною особою, так як він зобов'язаний прозвітуватись про цільове використання грошових коштів, або повернути їх в касу підприємства (організації). Суми, отримані підзвітною особою, називають авансовими сумами, а звіт працівника називають – авансовий звіт. Авансовим звітом буде вважатись документ, що підтверджує витрати працівника (так як до нього додаються підтверджуючі документи: чеки, білети, квитанції, закупівельні акти), обов'язковим реквізитом його є підпис керівника підприємства:»доцільність витрат підтверджую" і підпис, або «бухгалтерії оплатити".

 

Складає авансовий  звіт підзвітна особа, вказує дату і  підписується в ньому.

Завдання бухгалтера — контролювати цільове використання підзвітних сум.

З цією метою він встановлює строки подання авансових звітів, називає перелік документів, які  працівник повинен пред'явити, і  контролює правильність наданих  документів на предмет їх юридичної  сили (печатки, підписи і таке інше).

Якщо всі додані документи  є достовірними, суму "списують " з підзвіту, так як працівник вже  не повинен повертати готівкові  гроші видані йому в підзвіт. Таким  чином, підприємство вже вступає  з працівником в розрахункові операції, при веденні яких може бути дебіторська і кредиторська заборгованість на момент закриття бухгалтерських рахунків. Дебіторська заборгованість буде відображати наявність боргу працівника по отриманих ним коштам, в свою чергу, якщо сам працівник на виробничі цілі використав власні кошти, то підприємство до моменту їх відшкодування буде мети кредиторську заборгованість. Як і будь-яка інша заборгованість ця відшкодовується шляхом повернення готівкових коштів (за письмовою заявою працівника чи даних авансових звітів).

Методологічні засади формувань  у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість визначає П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" відповідно до даного стандарту дебітори — це юридичні і фізичні особи  які заборгували підприємству грошові кошти, і їх еквіваленти або інші активи.

Дебіторська заборгованість у бухгалтерському балансі відображається у складі активів тільки тоді коли існує можливість її погашення боржником.

Якщо дебіторську заборгованість* неможливо достовірно оцінити тобто  визначити її суму, то вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі. Згідно П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну (короткострокову).

Довгострокова дебіторська заборгованість —це сума дебіторської заборгованості яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська  заборгованість яка виникає в  ході нормального операційного циклу  або буде погашена протягом 12 місяців  з дати балансу.

Дебіторська заборгованість за об'єктами, щодо яких виникає зобов'язання дебіторів класифікується як:

1. Дебіторська заборгованість пов'язана з реалізацією товарів, робіт, послуг;
1. за продукцію, товари, роботи, послуги (36 рах.);
2. векселі одержані (34 рах.).
2. Дебіторська заборгованість, що не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, а виникає внаслідок здійснення інших операцій:
1. дебіторська заборгованість за виданими авансами (371 рах.);
2. розрахунки з підзвітними особами (372 рах.);
3. за нарахованими доходами (373 рах.).
4. за претензіями;
5. відшкодування завданих збитків;
6. за позиками членам кредитних спілок;
7.   з іншими дебіторами.

Службове відрядження - це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк  для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи . Якщо працівника відряджено до іншого міста, то йому видається відрядне посвідчення, яке він зобов'язаний пред'явити при поверненні. На практиці трапляються випадки, коли для переїздів використовується транспорт підприємства або особистий транспорт, тоді необхідно надати дорожні листи. Відрядженому працівнику видається грошовий аванс (відшкодовуються витрати) на оплату:

• з добових;
• з проїзду;

• з найму житла.

За відрядженим працівником  зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі. Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи. За бажанням відрядженого працівника йому надсилають поштовим переказом заробітну плату за місцем відрядження за рахунок підприємства, що його відрядило.

На час відрядження  особи, яка працює за сумісництвом, середній заробіток зберігається на тому підприємстві, що її відрядило. У разі скерування працівника у відрядження одночасно з основної роботи й роботи за сумісництвом середній заробіток зберігається за ним на обох посадах, а видатки для відшкодування витрат на відрядження розподіляються між підприємствами, що відрядили працівника, за згодою між ними.

На працівника, який перебуває  у відрядженні, поширюється режим  робочого часу того підприємства, до якого  він відряджений . Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються Строк відрядження визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати ЗО календарних днів.

Термін відрядження  працівників для виконання в  межах України монтажних, налагоджувальних і будівельних робіт не повинен перевищувати терміну будівництва об'єктів.

 

1.2 Огляд нормативно - довідкової бази.

Працюючи над обліком  підзвітних коштів та розрахунків з  підзвітними особами, необхідно  звернути увагу на те, що згідно діючого  на момент написання курсової роботи законодавства відрядження регламентуються наступною нормативною базою:

1.Законом України від 22.05.97 р.  №283 /97-ВР "Про оподаткування прибутку  підприємств Л

2.1нструкцією про службові  відрядження в межах України  та закордон, що затверджена наказом  Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59 (в редакції наказу Мінфіну України від 17.03.2011 р. № 362.) Зміни, внесені згідно з Наказами Міністерства фінансів N 807 ( 2І245-12 ) від 07.07.2012.