Міжнародний кредитний ринок та його структура

 

До базових функцій міжнародного кредиту можна віднести:

• перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва;

• економію затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків;

• прискорення концентрації і централізації капіталу;

• обслуговування міжнародного товарообігу;

• прискорення науково-технічного прогресу.

Через виконання взаємозв'язаних функцій міжнародний кредит відіграє певну роль у розвитку світового виробництва, яка може бути і позитивною, і негативною.

Позитивна роль міжнародного кредиту у процесі відтворення полягає в тому, що він: стимулює зовнішньоекономічну діяльність країни; створює сприятливі умови для зарубіжних приватних інвестицій; забезпечує безперервність міжнародних розрахункових та валютних операцій; підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі та інших видів зовнішньоекономічної діяльності.

Негативна роль міжнародного кредиту у процесі відтворення полягає в тому, що він: загострює суперечності ринкової економіки; використовується для переказування прибутків із країн-позичальників, посилюючи позиції країн-кредиторів; сприяє створенню та зміцненню в країнах-боржниках вигідних для країн-кредиторів економічних і політичних режимів; виступає джерелом фінансування війн; використовується для проведення кредитної дискримінації та кредитної блокади. [6, c. 87-89]

Міжнародний кредит виконує багато важливих функцій: стимулює експорт товарів та послуг, створює сприятливі умови для розширення приватних іноземних інвестицій, служить важливим знаряддям одержання прибутку у вигляді процентів від країн-боржників, сприяє розвитку міждержавних господарських зв'язків та поглибленню процесів міжнародної економічної інтеграції.

Міжнародний кредит виконує певні функції, які відображають специфіку руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин:

1. Перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення. Через механізм міжнародного кредиту позичковий капітал потрапляє в ті сфери, яким віддають перевагу економічні агенти з метою отримання прибутків. Тим самим кредит сприяє вирівнюванню національного прибутку в середній прибуток і підвищенню його маси.

2. Економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків через заміну справжніх грошей кредитними, а також шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обігу міжнародними кредитними операціями. На основі міжнародного кредиту виникли кредитні кошти міжнародних розрахунків - векселі, чеки, а також банківські перекази, депозитні сертифікати та ін. Економія часу обігу позичкового капіталу в міжнародних економічних відносинах збільшує час продуктивного функціонування капіталу, забезпечуючи розширення виробництва і зростання прибутків.

3. Прискорення концентрації і централізації капіталу. Завдяки залученню іноземних кредитів прискорюється процес капіталізації додаткової вартості, розсуваються межі індивідуального нагромадження, капітали підприємців однієї країни збільшуються за рахунок приєднання до них коштів інших країн.

Значення функцій міжнародного кредиту нерівноцінне і змінюється в міру розвитку національного і світового господарства. У сучасних умовах міжнародний кредит виконує функцію регулювання економіки і сам є об'єктом регулювання[12, c. 173-175].

Міжнародний кредит має різні форми, які можна класифікувати за кількома головними ознаками, що характеризують окремі сторони кредитних відносин, а саме:

за формою кредитування:

• товарні кредити — міжнародні кредити, що надаються експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі;

• валютні (грошові) кредити — кредити, надані у грошовій формі: у національній або іноземній валюті;

за цільовим призначенням:

• зв'язані кредити — надаються на конкретні цілі, обумовлені в кредитній угоді:

• комерційні — для закупівлі певних видів товарів і послуг;

• інвестиційні — для будівництва конкретних об'єктів, погашення заборгованості, придбання цінних паперів;

• проміжні — для змішаних форм вивезення капіталів, товарів і послуг, наприклад у вигляді виконання підрядних робіт;

• незв'язані, або фінансові, кредити — це кредити, які не мають цільового призначення і можуть використовуватися позичальниками на будь-які цілі;

за загальними джерелами:

• внутрішні кредити — це кредити, що надаються національними суб'єктами для здійснення зовнішньоекономічної діяльності іншим національним суб'єктам;

• іноземні (зовнішні) кредити — кредити, що надаються іноземними кредиторами національним позичальникам для здійснення зовнішньоекономічних операцій;

• змішані кредити — кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження;

за кредиторами:

• приватні кредити — кредити, надані приватними особами;

• урядові (державні) кредити — кредити, надані урядовими установами від імені держави;

• кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій;

• змішані кредити;

за формою забезпечення:

• забезпечені кредити — кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, товарними документами, цінними паперами, золотом та іншими цінностями як заставою;

• бланкові кредити — кредити, надані під зобов'язання боржника вчасно їх погасити, документом при цьому виступає соло-вексель з одним підписом позичальника;

за терміном кредиту:

• надстрокові — добові, тижневі, до трьох місяців;

• короткострокові — до одного року;

• середньострокові — від одного року до п'яти років, іноді до семи — восьми;

• довгострокові — понад десять років;

за валютою позики:

• у валюті країни-позичальника;

• у валюті країни-кредитора;

• у валюті третьої країни;

• у міжнародній грошовій одиниці;

за технікою надання:

• готівкові кредити, коли кошти зараховуються на рахунок боржника в його розпорядження;

• акцептні кредити — надаються у формі акцепту тратти (переказного векселя) імпортером, переважно банком, що полегшує облік тратти в банку;

• облігаційні позики — широко використовуються при залученні коштів на довгостроковій основі;

• синдиковані і консорціальні кредити—дають змогу позичальникові мобілізувати особливо великі суми на довгий строк, тому що кредитором виступає не один банк, а кілька—«синдикат» чи кілька десятків банків—«консорціумів»;

за способом погашення:

• з рівномірним погашенням;

• з нерівномірним погашенням;

• з одночасним погашенням;

• з ануїтетним погашенням (% погашення за основним боргом). [1, c. 167-171]

1.3 Роль міжнародних кредитних відносин у фінансуванні національної економіки.

 

Міжнародні кредитні відносини можна розділити на державні (з участю держави в ролі кредитора або позичальника) і недержавні (банки та небанківські установи). Держава може виступати як у ролі кредитора, так і в ролі позичальника. У першому випадку міжнародна кредитна діяльність держави залежить від ступеня економічного розвитку країни. Якщо країна належить до держав з розвиненою економікою, як, наприклад, країни G7 ("великої сімки"), то кредитна діяльність держави здійснюється за декільком напрямкам.

По-перше, державні міжнародні кредитні відносини здійснюються в рамках державної зовнішньої політики.

По-друге, державні інтереси розвинених країн тісно пов'язані з пріоритетами приватного сектору, наприклад, великих транснаціональних корпорацій. Тому державні інвестиції або кредити в країни, що розвиваються часто є доповнює приватний капіталовкладення.

По-третє, розвинені країни проводять широке міжнародне кредитування, оскільки можуть це робити. Вони мають відповідної фінансової можливістю. Ніхто крім них не здатний надати великі кошти на фінансування і кредитування вирішення глобальних проблем: дослідження озонового шару, освоєння космосу, боротьбу з бідністю, лікування ракових захворювань та СНІДу і пр.

По-четверте, міжнародні кредитні відносини розвиваються завдяки бажанню будь-якого фінансового суб'єкта одержати прибуток. З'явилися нові ринки і нові можливості залучають державні фінансові потоки. Крім того, влада розвинених країн беруть участь в операціях на світових фінансових ринках.

Якщо країна належить до держав з менш розвиненою економікою, до країнам, країнам з перехідною економікою та іншим, яких більшість, то вона переважно є позичальником, а не кредитором. Експорт капіталу з таких країн малоймовірна через нестачу коштів на проведення міжнародних фінансових операцій на світових фінансових ринках або національних ринках розвинених країн. Однак у період отримання країною високих доходів вона намагається зберегти отримані кошти, розміщуючи їх на ринках капіталів розвинених країн як до державних, так і в приватні цінні папери.

Традиційно будь-яка держава найчастіше виступає позичальником, ніж кредитором. Брак власних фінансових ресурсів для проведення економічної політики змушує країни звертатися до зовнішніх позикових коштів. Зовнішнє фінансування держави включає в себе наступні важливі ланки:

- Міжнародне фінансування - позики на світових фінансових ринках (випуск суверенних єврооблігацій);

- Кредити міжнародних фінансових організацій (МВФ, Групи Світового банку, регіональних фондів та банків);

- Двосторонні і багатосторонні кредити інших держав, іноземних банків та компаній (проектне фінансування тощо);

- Іноземне інвестування (пряме і портфельне) на національному ринку (продаж державної власності, випуск державних облігацій на національному ринку);

- Фінансова допомога (гранти на розвиток галузей та ін).

Значення і необхідність міжнародного кредиту для держави визначається природою функціонування державних фінансів. Бюджетний дефіцит вимагає фінансування з різних джерел, і в тому числі із зовнішніх. Розвинені країни можуть дозволити собі великий бюджетний дефіцит для стимулювання економічного зростання, оскільки завжди можуть знайти платоспроможні внутрішні джерела, наприклад дієздатний внутрішній ринок капіталів, для покриття дефіциту. Країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою не мають такої можливості. Тому часто вони змушені фінансувати бюджетний дефіцит, вдаючись до міжнародного кредитування.

Необхідність міжнародного кредиту для банківських і небанківських кредитно-фінансових установ пов'язана з самою банківською діяльністю. Банки при свободі руху капіталів залучають і розміщують кошти там, де вони можуть бути найбільш раціонально використані: для отримання високого прибутку або стабільного доходу. У результаті це призводить до зростання конкуренції за надання банківських послуг, підвищенню якості кредитного обслуговування, досягнення світових стандартів в банківській сфері і сприяє подоланню відмінностей у рівні розвитку кредитних установ.

Виробничий і інші сектори використовують міжнародний кредит як додаткове джерело при розвиненості внутрішнього кредитування або як основний при нерозвиненості національного ринку позичкових капіталів для розширеного відтворення.

Міжнародний кредит, як правило, розміщується в найбільш прибуткові галузі, що призводить до диспропорцій в економіці. Іноземний капітал рідко враховує національні інтереси. Найменша загроза прибутку провокує капітал на переміщення в інші країни. Така мобільність дестабілізує платіжний баланс, валютний курс, кредитну систему і в цілому національну та світову економіку. У зв'язку з цим міжнародний кредит повинен бути прозорим, цільовим, строковим з переважанням прямих інвестицій.

З іншого боку, держава може нераціонально використовувати міжнародні кредитні ресурси. Вкладення міжнародних кредитних ресурсів у невиробничу сферу, в споживання, на утримання державного апарату і так далі приводить до того, що повернення основної суми боргу та сплата відсотків по ньому здійснюються не за рахунок створеного з використанням їх еквівалента, і в кінцевому підсумку це позначається на скороченні ВВП країни. У цьому випадку міжнародний кредит і його несвоєчасне обслуговування може лягти важким тягарем на майбутні покоління. І навпаки, створені ж за його рахунок матеріальні та інші блага можуть компенсувати майбутнім поколінням витрати повернення кредиту. Наприклад, побудовані за рахунок коштів міжнародного кредитування заводи, підприємства, лікарні дозволять отримувати переваги від його використання, тобто витрати з міжнародного кредиту будуть нижче одержуваних вигод.

Міжнародний кредитний ринок є невід'ємною частиною світового фінансового ринку і знаходиться в постійній взаємодії з ним. Багато інструменти міжнародного кредитного ринку тісно пов'язані із здійсненням торгових, валютних і фінансових операцій на міжнародних ринках.

У силу того, що розвинені країни мають «вільні» ресурси і можуть дозволити собі кредитувати економіки тих держав, які цього потребують, а країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою гостро потребують фінансових резервах, здійснюється взаємовигідне співробітництво на міжнародному кредитному ринку.

При грамотному використанні можливостей міжнародного кредитування у держави в цілому і в окремих підприємств з'являється додаткове джерело фінансування інвестицій, торгівлі, промисловості. Нераціональне використання міжнародних кредитів може призвести до диспропорцій в економіці.

 

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ МІЖНАРОДНОГО КРЕДИТНОГО РИНКУ