Отчет по практике в ПАТ «ДМКД»

Аналіз загального виробничого травматизму показує, що у звітному році, в основному, травми допущені з працівниками у віці від 35 до 50 років - 14 нещасних випадків або 46,7%. Дана вікова категорія працівників є найбільш травмонебезпечною  протягом останніх 10 років.

Зі стажем роботи за професією, під час виконання якої допущений нещасний випадок, понад 10 років - 11 нещасних випадків або 36,7%, що відзначалося і в 2009 році (11 нещасних випадків або 31,4%) і в 2008 році (18 нещасних випадків або 42,9%).

При роботі по 12-ти годинним графіком - 14 нещасних випадків або 46,7%. Протягом останніх 10 років дана зміна є однією з найбільш травмонебезпечних.

Слід також відзначити, що 10 нещасних випадків або 33,3% допущені в тимчасовому періоді з 23 години до 7 годин, в тому числі 7 нещасних випадків або 23,3% допущені в період з 0 до 5 годин.

Основними видами подій, що призвели до нещасних випадків, є: 
падіння потерпілого - 15 нещасних випадків або 50,0%;- 
дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються - 6 нещасних випадків або 20,0%.

Дана тенденція має місце протягом останніх 10 років. 
Найбільш травмонебезпечні професії в 2010 році - машиніст конвеєра - 3 нещасних випадки, в тому числі зі смертельними наслідками або 10,0% і вантажник, вагар, сортувальник, здавальник металу,електромонтер, слюсар-ремонтник, в тому числі випадок з тяжким наслідком - по 2 нещасних випадки або по 6,7%.

Виходячи з аналізу причин виробничого травматизму слід зазначити, що в 2010 році намітилася тенденція збільшення технічних причин нещасних випадків - допущено 4 нещасних випадки, в тому числі 1 зі смертельним результатом або 13,3%. Подібний високий відсоток травматизму з технічних причин відзначений у 2008 році (7 нещасних випадків або 16,7%).

При аналізі загального виробничого травматизму звертає на себе увагу той факт, що 20 нещасних випадків, що складає 66,6%, допущені при порушеннях нормативних актів з охорони праці з боку потерпілих. 
Протягом року 4 нещасних випадки розслідувалися за заявою потерпілих (новопрокатний цех, ЦТВС).

За допущений у 2010 році виробничий травматизм ряд працівників комбінату притягнуто до адміністративної відповідальності, 44 до дисциплінарної відповідальності, 16 позбавлено премій.

 

2.7. План соціального розвитку колективу

 

Загальні положення. Відповідно до законодавчих актів України про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами й організаціями колектив будь-якої організації є основним виробничим і соціальним осередком суспільства. Тому плани, що регулюють діяльність такого колективу, повинні мати не лише господарську (виробничу), а й соціальну спрямованість. Кожна організація, що працює в конкретних умовах, складається з працівників різної статі, віку, кваліфікації, соціального та сімейного стану. У ній формується ставлення до праці й один до одного і, як результат складних взаємозв’язків, створюється певний соціальний та моральний клімат.

Необхідність планування соціального розвитку колективу диктує вплив соціальних заходів на виробничо-господарську діяльність організацій. Зростання культурного і професійного рівня кадрів, поліпшення житлово-побутових умов та умов праці, зміцнення здоров’я, формування колективізму поваги один до одного – найважливіші фактори, що впливають на зростання продуктивності праці, поліпшення якості робіт, а отже, й на підвищення ефективності діяльності підприємства.

Необхідність планування соціального розвитку колективу підсилюють вимоги науково-технічного прогресу. Ускладнюються умови виробництва, застосовуються високоефективні машини, механізми, устаткування, які витісняють ручну працю, підвищуються вимоги до точності і якості технологічних процесів, відбуваються істотні зрушення в культурній, освітній і професійній структурах трудових ресурсів. Звичною стає зростаюча система підготовки кадрів.

План соціального розвитку колективу являє собою обґрунтовану матеріальну і фінансово забезпечену систему заходів, спрямованих на планомірний розвиток соціального життя у виробничому колективі. Плани соціального розвитку спрямовані насамперед на підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці і виховання високоморального ставлення до колективу і праці.

Основні показники плану соціального розвитку колективу включають у план виробничої діяльності та у колективний договір, що укладається з адміністрацією організації.

Такий план є документом, що визначає соціальну програму діяльності адміністрації підприємств і громадських організацій, що мобілізує колектив на рішення виробничих і соціальних завдань.

План соціального розвитку розробляють у рамках плану діяльності підприємства на основі соціального портрета колективу, матеріалів соціологічних досліджень, громадських організацій і працівників підприємства.

При плануванні параметрів соціального розвитку (наприклад, відносини у колективі) використовують як кількісні, так і описові методи, реалізовані як система соціальних заходів, і забезпечують необхідні зміни, які не піддаються кількісній оцінці.

Зведений план соціального розвитку повинен складатися з таких розділів:

1.     Удосконалення соціальної структури колективу.

2.     Поліпшення умов праці і турбота про здоров’я працівників.

3.     Удосконалення оплати праці і побутових умов працівників.

4.     Задоволення потреб духовного і фізичного розвитку членів колективу.

5.     Розвиток суспільної активності працівників та удосконалення соціальних відносин у колективі.

Перший розділ плану повинен включати такі показники соціально-демографічної і професійно-кваліфікаційної структури колективу організації: чисельність усіх працівників (загальна і за професіями), у тому числі ІТП та АУП; розподіл працівників за віком і статтю, стажем роботи в організації; кількість робітників, які мають другу спеціальність тощо. Тут визначають і необхідність змін у структурі, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, намічають заходи щодо стабілізації колективу, спрямовані на зменшення плинності кадрів. Вивчають причини незадоволеності окремих працівників умовами праці і побуту, причини порушень трудової дисципліни; намічають заходи щодо їх усунення тощо.

У другий розділ плану соціального розвитку колективу включають такі питання:

• поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці;

• скорочення виробничого травматизму;

• розробка заходів щодо профілактики і зниження професійної та загальної захворюваності;

• встановлення раціонального режиму роботи;

• організація перевезень працівників до місця роботи і назад;

• поліпшення умов праці жінок (зокрема багатодітних) та підлітків;

У третьому розділі розглядають такі питання:

• поліпшення естетики на робочих місцях;

• поліпшення матеріального становища працівників;

• використання економічного стимулювання;

• удосконалення системи матеріального і морального стимулювання;

• поліпшення житлових та культурно-побутових умов працівників організації

У четвертому розділі розглядають такі питання:

• розвиток винахідництва і раціоналізації;

• стимулювання творчості членів колективу;

• удосконалення культурно-масової роботи;

• розвиток спорту і фізичної культури тощо.

Останній розділ плану соціального розвитку колективу пов’язаний з вихованням свідомого ставлення до праці; залученням працівників у суспільні форми управління виробництвом, розвитком конкуренції, підвищенням дисципліни праці, удосконалення відносин у колективі, взаємин адміністрації і робітників тощо.

Для кожного заходу щодо соціального розвитку колективу підприємства встановлюють обсяг впровадження, терміни виконання, витрати на впровадження з вказанням джерел фінансування.

Свідченням про виконання плану соціального розвитку колективу ПАТ «Дніпровський меткомбінат» є вихід в 2009 році соціального звіту (Додаток )

 

2.8. Планово-економічний відділ

 

Планово-економічний відділ є самостійним структурним підрозділом комбіната

До складу планово-економічного відділу входять:

• бюро металургійного виробництва

• бюро прокатного виробництва;

• бюро финансово-економічного аналізу;

• бюро собівартості і господарського розрахунку;

• бюро бюджетного планування.

Основними завданнями планово-економічного відділу є:

• формування єдиної економічної політики комбінату на основі аналізу стану та тенденції розвитку галузі;

• керівництво роботою з економічного планування на комбінаті, направленому на організацію раціональної господарської діяльності і використання резервів виробництва з метою досягнення найбільшої економічної ефективності;

• організація комплексного економічного аналізу діяльності комбінату та участь у розробці заходів, спрямованих на прискорення темпів зростання продуктивності праці, ефективного використання виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів, підвищення рентабельності виробництва;

• організація та вдосконалення внутрішнього господарського розрахунку;

• формування цінової політики комбінату;

• контроль за виконанням підрозділами комбінату законодавства у галузі економіки.

1.2 Планово-економічний відділ  підпорядкований першому заступнику  генерального директора з економіки  та очолюється начальником планово-економічного  відділу.

Начальник планово-економічного відділу є керівником, забезпечує: керівництво роботою з економічного планування на комбінаті, направленому на організацію раціональної господарської діяльності для отримання прибутку від виробництва продукції, виявлення і використання резервів виробництва з метою досягнення найбільшої ефективності роботи комбінату; керівництво підлеглим персоналом.

1.3 Начальник планово-економічного  відділу призначається і звільняється  від займаної посади генеральним  директором за поданням першого  заступника генерального директора  з економіки.

Заміщення, під час відсутності начальника планово-економічного відділу на роботі, здійснює особа з резерву на висунення з даної посади.

1.4 Начальник планово-економічного  відділу підпорядкований першому  заступнику генерального директора  з економіки.

Йому підпорядковані: заступник начальника відділу, заступник начальника відділу з собівартості і бюджетного планування, персонал відділу.

1.5 Нормативно-законодавчі  акти України та керівні документи  комбінату при внесенні до  них змін - доповнюють або скасовують  дію відповідних пунктів даного  положення з посадовою інструкцією  начальникові відділу.

Наступні «Зміни та доповнення до положення про планово-економічному відділі з посадовою інструкцією начальникові відділу» виробляються з урахуванням вищевказаного.

1.6 Структура і штат  планово-економічного відділу залежать  від обсягу, характеру виконуваних  робіт, умов і особливостей виробництва  і затверджуються генеральним  директором.

На посаду начальника планово-економічного відділу призначається особа, яка має спеціальну освіту і стаж роботи з техніко-економічного планування - не менше 2-х років.

Для виконання своїх обов'язків начальник планово-економічного відділу повинен знати:

3.1 Законодавчі і нормативні  правові акти, що регламентують  виробничо-господарську і фінансово-економічну  діяльність комбінату.

3.2 Методичні, нормативні  та інші керівні матеріали  з економічного планування.

3.3 Накази і розпорядження  генерального директора.

3.4 Перспективи технічного  та економічного розвитку комбінату.

3.5 Профіль, спеціалізацію  і особливості структури комбінату.

3.6 Основи технології виробництва.

3.7 Методи обліку та  аналізу господарської діяльності  комбінату.

3.8 Організацію планової  роботи на комбінаті.

3.9 Порядок розробки комплексних  планів виробничої, фінансової та  комерційної діяльності комбінату.

3.10 Організацію розробки  перспективних і річних планів  виробничо-господарської діяльності  комбінату.

3.11 Методи визначення  економічної ефективності впровадження  нової техніки і технології, заходів  з підвищення конкурентоспроможності  продукції, удосконалення організації  праці та управління.

3.12 Систему економічних  стандартів і показників комбінату.

3.13 Організацію статистичного  обліку, планово-облікову документацію, строки і порядок складання  звітності.

3.14 Методи економічного  аналізу показників діяльності  комбінату і його підрозділів.

3.15 Порядок визначення  собівартості продукції комбінату, розробки нормативів матеріальних  і трудових витрат, оптових цін.

3.16 Економіку і організацію  виробництва, праці та управління.

3.17 Вітчизняний і світовий  досвід раціональної організації  економічної діяльності підприємства  в умовах ринкової економіки.

3.18 Правила користування  персональним комп'ютером та іншою  оргтехнікою.