Анализ деятельности ГП «Конотопский авиаремонтный завод« Авиакон »

До 1964 року АРЗ виконував  ремонт стратегічного бомбардувальника Ту-4 і двигунів АШ-73ТК, НК-12.

У 1964 році колектив заводу освоїв ремонт принципово нового типу авіаційної техніки – важкого  транспортного вертольоту Мі-6 і  всіх його агрегатів, приладів, авіаційного  і радіоелектронного оснащення. Для цього проведена величезна робота з реконструкції підприємства, підготовки персоналу, розробки технічної і технологічної документації. Вже з наступного року завод був визначений урядовою комісією як провідне підприємство з ремонту вертольотів Мі-6 усіх модифікацій.

З 1976 року на заводі ремонтуються бойові вертольоти Мі-24, а з 1989 року – потужніші багатоцільові вертольоти Мі-26. У 1992 році заводчани освоїли ремонт багатоцільового вертольоту Мі-8, а з 1993 року – легкого багатоцільового вертольоту Мі-2.

Сьогодні Державне підприємство Міністерства оборони України “Конотопський авіаремонтний завод “АВІАКОН” – повноправний член світової авіаційної спільноти. Продукція підприємства відома в Україні і далеко за її межами. Протягом своєї діяльності завод завоював репутацію одного з провідних підприємств в області капітально-відновлювального ремонту авіатехніки. Головною концепцією діяльності заводу завжди було забезпечення високої якості, надійності та довговічності відновлених вертольотів, подальше вдосконалення технологічних і виробничих процесів.

У 1999 році завершена загальна робота з підготовки виробництва  до виконання вимог стандартів ISO-9002, AS-9000, MTL-Q-9858А, IAR-145. Впровадження вимог ISO-9002:1994 було підтверджено спеціалістами  “Бюро Верітас Франція”, про  що свідчить виданий заводу сертифікат ISO-9002 №65249 від 27.01.2000 року.

Останніми роками важливим напрямком подальшого розвитку підприємства стало відпрацювання варіантів  модернізації вертольотів, яке забезпечує підвищення живучості ЛА, їх вогневої потужності і поліпшення навігаційних характеристик. Під час проведення капітального ремонту вертольотів, на вимогу замовника, ДП “АВІАКОН” комплексно забезпечує наступними видами робіт з модернізації:

• оригінальна технологія динамічного балансування несучого і рульового гвинтів вертольотів, яка забезпечує зниження рівня вібрації і значно підвищує точність застосування засобів ураження;
• цифрова система записів параметрів вертольотів;
• модернізація вертольотів під встановлення двигунів ТВ3-117ВМ/ВМА, які мають покращені характеристики потужності;
• встановлення оснащення для застосування вертольотів за вимогами ICAO і НАТО;
• встановлення систем ефективного захисту від теплових ракет типу АДРОС;
• адаптація вертольотів під вимоги замовника;
• захист фюзеляжів вертольотів від корозійних ушкоджень;
• подовження життєвого циклу вертольотів .

11 жовтня 2011 під час  відвідування Конотопського авіаремонтного  заводу «АВІАКОН» делегаціями  Сумської облдержадміністрації  та Акціонерного товариства «Мотор  Січ» був підписаний Меморандум  про співпрацю в області реалізації вітчизняної Програми вертольотобудування.        

 Як зазначив у своєму виступі голова Сумської ОДА Юрій ЧМИРЬ, Кабінетом міністрів Україні розроблено Програму загальнодержавного масштабу про виготовлення сучасного вітчизняного вертольота, яка дасть великий поштовх подальшому розвитку не тільки Конотопському авіаремонтному заводу, а й місту Конотопу, Сумської області і всієї Україна в цілому.        

 За словами В'ячеслава Богуслаєва, саме ДП «АВІАКОН» може стати флагманом вертольотобудування в державі. 

У свою чергу директор ДП «АВІАКОН» Олексій Єнін зауважив: «Ми йшли до цього протягом 80 років  розвитку і вдосконалення нашого підприємства, маємо висококласні професійні кадри і підготували нове покоління  фахівців, готових реалізувати амбітні ініціативи та проекти ».

Конотопський авіаремонтний  завод «Авіакон» є державним  підприємством.

Державне підприємство являє собою організаційно-правову  форму підприємства, заснованого  на державній власності. Визначення державне вказує, що дане підприємство має особливості правового становища порівняно з недержавними підприємствами Ці особливості обумовлені способом відмежування функцій власника від функцій управління майном у державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об'єктом права державної власності. Підприємству як суб'єктові права це майно належить на праві повного господарського відання. Це право вужче, ніж право власності. Обсяг його залежить від цільового призначення відповідного майна. Державне підприємство володіє, користується і розпоряджається цим майном "на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства". Оскільки державне підприємство є суб'єктом права повного господарського відання майном, а не суб'єктом права власності, щодо державних підприємств діє спеціальна категорія - правовий режим майна державних підприємств. Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальними правилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути державних підприємств розробляються на підставі Типового статуту державного підприємства, затвердженого 22-28 квітня 1993 р. Мінекономіки, Мінпраці, Мінфіном та Фондом державного майна України), управління майном, розподілу прибутку тощо.

Виробництво продукції ДП « Авіакон» характеризується взаємодією великої кількості людей і механізмів, які створюють організаційні одиниці.

Організаційною одиницею підприємства є внутрігосподарський підрозділ, серед них виділяють:

• підрозділи, що займаються основним виробництвом (цехи, відділки, бригади);
• функціональні підрозділи (відділки які виконують одну або кілька споріднених функцій: планово-економічний, бухгалтерський, інженерний, будівельний, відділ кадрів);
• допоміжні та обслуговуючі підрозділи ( будівельні цехи, заводи по переробці продукції та виготовленню будівельних матеріалів, електростанція, пилорама, автогараж, майстерні, склади, тощо);
• культурно-побутові підрозділи (їдальня, баня, дитячий садок, будинок культури).

Сукупність усіх підрозділів підприємства, їх розміри та територіальне розміщення становлять його організаційну структуру.

В організаційній структурі  підприємства виділяють первинні і  вторинні внутрігосподарські підрозділи.

Первинні внутрігосподарські підрозділи не можна поділити на постійно діючі інші структурні одиниці.

До вторинних підрозділів (цехи, відділки, дільниці) входить кілька первинних.

Склад цехів та служб, що реалізують виробничий процес виготовлення продукції, форми їх взаємозв'язків  покладені в основу організаційної структури підприємства. Відділення, цехи, виробничі ділянки, бригади і ферми виступають у підприємстві як ланки виробництва.

Постійними внутрішньогосподарськими підрозділами є бригади, під якими розуміється колектив людей, що виконує роботи на основі поділу праці, що має закріплені на ряд років землі й інших засобів виробництва.

Порядок організації  внутрішньогосподарських підрозділів  визначається планом організаційно-господарського устрою, спеціалізацією господарства, наявністю робочої сили, машин і механізмів, рівнем механізації трудомістких процесів і іншими чинниками.

До підрозділів допоміжного  й обслуговуючого призначення відносяться  ремонтні майстерні, автогараж, тракторний парк, складські приміщення, нафтогосподарство, культурно- побутові установи. 
Використання машинно-тракторного парку в підрозділах основного виробництва органічно пов'язане з діяльністю ремонтних майстерень господарства, склад і устаткування яких обумовлюються складністю ремонту й обсягом робіт.

Для збереження продукції, запасних частин і інших матеріалів у підприємстві є складське господарство. Житлові будинки й інші культурно-побутові об'єкти об'єднані в житлово- комунальне господарство, очолюване звичайно заступником директора по господарській частині. 
Залежно від наявності підрозділів та їх організаційного формування розрізняють дво-, три-,чотириступінчасту, а також змішану організаційну структуру, яка розчленовується по вертикалі навідповідну кількість рівнів управління, а по горизонталі на окремі ланки.

Склад цехів та служб, що реалізують виробничий процес виготовлення продукції, форми їх взаємозв'язків  покладені в основу організаційної структури підприємства. Основними  рівнями типової організаційної структури є: цех - відділення - дільниця - бригада - робоче місце.

Організаційна структура  перебуває у процесі постійного розвитку під впливом удосконалення  техніки, технології, форм організації  виробничих процесів та інших чинників.

У процесі формування організаційної структури необхідно враховувати  чинники як зовнішнього, так і внутрішнього впливу, що створюють умови побудови раціональних структур.

Організаційна структура  ДП «Авіакон» побудована за функціональним видом.

Перевагою функціональних організаційних структур є їхня простота, чітке функціональний розподіл управлінської праці, дотримання принципу єдиноначальності, формальних правил і процедур діяльності. Така структура ефективна в монопродуктових галузях, масовому виробництві. Вона добре пристосована до виконання функцій управління і повторюваних операцій. Забезпечує виробничий тип реакції на середу. 

До основних недоліків  структури відносяться її негнучкість, непристосованість до швидких змін, відсутність горизонтальних взаємин  через жорстко вибудованої вертикалі  влади. З ринком стикається тільки перший керівник, він же відповідає за кінцеві результати діяльності, тоді як структура орієнтована переважно на виконання функцій управління, а співробітники і менеджери відповідають за роботу відділів, а не організації в цілому. 

Недоліки функціонального  розподілу праці менеджерів проявляються по мірі росту підприємства та посилення конкуренції на ринку, коли перевантажений перший керівник не в змозі ефективно вирішувати всі питання підвищення конкурентоспроможності компанії. 

Мірою праці на підприємствах  є робочий час, а нормою праці - час, який необхідний для виконання  визначеної роботи при існуючому  рівні техніки та організації виробництва та обслуговування. З метою вивчення та визначення причин, які впливають на продуктивність праці, ефективність використання робочого часу працівниками, проводяться моменті спостереження за роботою працівників виробництва.

Таблиця 2

Динамика  чисельності и структура персоналу