Анализ деятельности ГП «Конотопский авиаремонтный завод« Авиакон »

 

1.2.2 Основні показники виробничої програми

 

Виробнича програма у вартісному виразі розробляється підприємством по товарній продукції в порівнювальних цінах. Для планування інших показників (прибутку, собівартості) товарна продукція визначається в діючих цінах підприємства. Отже, в основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники [32, с.106].

Натуральними показниками  виробничої програми є обсяг продукції  в натуральних одиницях за номенклатурою  й асортиментом.

Номенклатура — це перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент — це різновидність  виробів у межах даної номенклатури.

Номенклатура виробів  підприємства може бути централізованою  і децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних  контрактів і державних замовлень.

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів зі споживачами  шляхом укладання договорів поставок.

Натуральні показники, зазвичай, представляються у фізичних одиницях виміру (метри, штуки, тони і т. д.). Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у певних товарах з урахуванням якісної характеристики товарів [33].

На основі виробничої програми в натуральному виразі визначають вартісні показники: товарну, валову продукцію  у порівнюваних цінах, товарну і  реалізовану продукцію у діючих цінах підприємства.

Отже, обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках встановлюють на основі обсягу поставок:

(1)

де ОВ — обсяг виробництва  продукції в натуральних одиницях;

ОП — обсяг поставок у натуральних одиницях;

Зп — запаси продукції  на складі на початок планового року у натуральних одиницях;

Зк — запаси продукції  на складі на кінець планового року у натуральних одиницях.

Вартісними показниками  виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва [34, с.248].

Найважливішим показником виробничої програми є товарна продукція. Вона включає до свого складу всю  виготовлену в плановому або  попередньому періодах продукцію, що відповідає стандартам, технічним умовам, прийнята у ВТК, упакована і підготовлена до реалізації:

(2)

де ТП — товарна  продукція; ГП — готова продукція;

Н — напівфабрикати, які  поставляються на сторону;

Пп.х — послуги промислового характеру;

Тн.с — товари народного споживання;

Рк.б — роботи з  капітального будівництва, які виконуються  власниками;

Пд.г— продукція допоміжних господарств, призначена для реалізації "на сторону";

Рс.к.— середні та капітальні ремонти, що виконуються власними силами.

Товарна продукція оцінюється в діючих оптових цінах, по собівартості, в натуральних показниках, у трудових показниках (для внутрізаводського планування)[35, с.259].

Наступним показником виробничої програми є валова продукція, що включає  до свого складу всю продукцію  у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності:

(3)

де ВП — валова продукція;

НЗВп — вартість залишків незавершеного виробництва на початок  планового періоду;

НЗВк— вартість залишків незавершеного виробництва на кінець планового періоду;

Іп — вартість інструменту  для власних потреб на початок  планового періоду;

Ік — вартість інструменту  для власних потреб на кінець планового  періоду.

Це найбільш загальний  показник, який відображає всю роботу підприємства.

Валову продукцію можна  також обчислити за такою формулою:

(4)

де ВО — валовий  оборот підприємства;

ВЗО — внутрішньозаводський оборот підприємства.

Валовий оборот підприємства — це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана: чи в межах підприємства, чи поза ним.

Внутрішньозаводський оборот — це та кількість продукції підприємства, яка використовується всередині його для подальшої переробки [36, с.100].

Вимірюється валова продукція  в діючих оптових цінах, за собівартістю та в нормо-годинах. За показником валової  продукції визначається потреба  в матеріальних, трудових і фінансових ресурсах, необхідних для виконання виробничої програми. Валові показники мають істотний недолік, що спотворює об'єктивну оцінку роботи підприємства: у них враховуються витрати минулої праці (матеріальні витрати й амортизація), що призводить до повторного розрахунку.

Важливе значення для  аналізу виробничої програми має  показник незавершеного виробництва  у вартісному виразі:

(5)

де НЗВ — величина незавершеного виробництва;

Кв — кількість  виробів;

С — собівартість одного виробу;

Тц — тривалість циклу виготовлення одного виробу;

Кн. в — коефіцієнт наростання витрат при виготовленні виробу;

Д — кількість робочих  днів у розрахунковому періоді.

Коефіцієнт наростання витрат при  виготовлені виробу розраховується:

(6)

де М — сума матеріальних витрат на виробництво одного виробу;

С — собівартість одиниці  виробу без матеріальних витрат;

Со — одноразові витрати  на початку циклу виготовлення продукції;

Сі — поточні витрати  на виготовлення продукції [37, с.200].

Незавершене виробництво — це продукція, яка перебуває на різних проміжних стадіях виробничого циклу. Вона включає надходження матеріалів зі складу в цех та їх перебування у виробничому процесі до моменту здачі виробів на склад готової продукції. Значить, до незавершеного виробництва належать предмети праці, які знаходяться в процесі транспортування, а також напівфабрикати на цехових складах. Розміри незавершеного виробництва залежать від обсягів виробництва продукції, тривалості виробничого циклу тощо.

Обсяг реалізованої продукції включає вартість усіх готових виробів, що були поставлені покупцям і оплачені ними, та вартість інших виконаних робіт, котрі входять в товарну продукцію:

(7)

де РП — реалізована  продукція;

Злп — залишки нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Злк — залишки нереалізованої продукції на кінець планового періоду;

ВЗлп — залишки  продукції відвантаженої, за яку  термін оплати не настав на початок  планового року;

ЗЗлк — залишки  продукції на відповідальному зберіганні у покупців на кінець планового року.

Вартість робіт непромислового характеру до обсягу реалізації не входить. Обсяг реалізованої продукції  вимірюється в діючих оптових  цінах підприємства, а при розрахунку прибутку від реалізації — також  за собівартістю. Цей показник враховує результати реалізаційної діяльності. Тому він мас особливе значення в умовах ринку і є основним при визначенні показників фінансового плану (прибутку, потреби в оборотних засобах) [38, с.255].

Обсяг реалізованої продукції  з урахуванням виконання плану поставок розраховують, як вартість реалізованої продукції за вирахуванням вартості недопоставленої продукції.

Обсяг чистої продукції  підприємства обчислюють за формулою:

(8)

де ЧП — чиста продукція  підприємства;

Мв — матеріальні  витрати на виробництво продукції;

А — сума амортизаційних відрахувань за відповідний період.

Отже, чиста продукція  — це вартість, створена на підприємстві, або додана вартість.

Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати підприємства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку.

Ще одним показником, близьким за своїм значенням до чистої продукції, є умовно чиста продукція:

(9)

де А — сума амортизаційних відрахувань за відповідний період.

Отже, на відміну від  чистої продукції, умовно чиста продукція включає амортизаційні відрахування.

Інколи застосовуються при розробці виробничої програми наступні показники:

— нормативна вартість обробки;

— нормативна заробітна  платня;

— нормативна чиста продукція.

Найбільший інтерес  серед цих додаткових показників представляє нормативна вартість обробітку, яка одержується як добуток показника нормативної вартості обробітку одного виробу і-го виду і кількості виготовлених виробів і-го виду [39].

Аналіз виробничої програми проводиться за динамікою обсягу випуску продукції, за номенклатурою й асортиментом, ритмічністю роботи підприємства, якістю продукції, резервах росту виробництва.

Найбільш важливими  та узагальнюючими показниками серед  виїдена ведених є показники  обсягу випуску та реалізації продукції. За динамікою обсягу випуску продукції аналіз здійснюється так:

(10)

де ОВф — фактичний  обсяг випуску продукції;

ОВп — плановий обсяг  випуску продукції.

Аналогічно аналізується обсяг реалізованої продукції:

(11)

де ОРф — фактичний  обсяг реалізації продукції;

ОРп — плановий обсяг  реалізації продукції [40, с.263].

 

 

 

1.2.3 Виробнича  потужність, її місце і роль  у виробничій програмі підприємства

 

Виробнича програма будь-якого  підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Виробнича потужність є  змінною величиною. Вона залежить від  продуктивності праці, впровадження нової  техніки, оснастки, вдосконалення технологічних  процесів, організації виробництва і праці та інших факторів [41, с.140].

Отже, виробнича потужність — це максимально можливий випуск продукції на підприємстві за умови  виконання завдань з номенклатури, асортименту, якості і максимального  завантаження устаткування і виробничої площі, використання сучасних технологічних процесів і форм організації виробництва і пращ на основі прогресивних норм використання матеріальних і трудових ресурсів .

По суті, виробнича  потужність — це максимальна виробнича  програма. Розрахунок виробничої потужності підприємства необхідний для:

— обґрунтування планового  випуску продукції;

— виявлення внутрішніх резервів зростання виробництва;

— складання балансу  потужностей;

— визначення відповідності  робочих місць і трудових ресурсів;

— оцінки потреби в кадрах;

— економічного обґрунтування  рівня спеціалізації і кооперування, а також визначення обсягу необхідних капітальних вкладень [42, с.141].

Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях при обмеженій  номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

Вихідними даними для  розрахунку виробничої потужності підприємства є:

а) виробнича програма підприємства за номенклатурою, асортиментом, кількістю та якістю;

б) склад і кількісні  величини обладнання та виробничих площ (враховується все обладнання за винятком обладнання допоміжного виробництва, обладнання на складах, в учбових закладах, резервного обладнання);

в) техніко-економічні норми  використання машин, механізмів, агрегатів;

г) норми працемісткості деталей, виробів;

г) прогресивні коефіцієнти виконання норм часу (знаходиться прогресивна працемісткість);

д) показники кооперування [43, с.168].

Методика розрахунку виробничої потужності підприємства залежить від типу виробництва.

Для розрахунку виробничої потужності масового виробництва можна застосувати наступну формулу:

(12)

де ВППод— виробнича  потужність одиничного або дрібносерійного  виробництва;

ПЦ — площа цеху;

ФЧРд—дійсний фонд часу роботи;

ПВ — площа виробу;

ТЦ — тривалість циклу  збирання виробу.