Визначення радіоактивних відходів за законодавством України

Залежно від сфери утворення відходи поділяються на відходи виробництва та споживання і побутові відходи. Найпоширенішими є відходи виробництва. Відповідно до "Класифікатора відходів" до них належать: залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, які утворені в процесі виробництва продукції і втратили свої споживчі властивості; супутні гірничі породи та залишкові продукти (шлам, пил, відсіви тощо); новоутворені речовини і їх суміші, що не є метою даного виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді утворення); залишкові продукти сільськогосподарського виробництва (у тому числі тваринництва), лісівництва; бракована, некондиційна продукція чи забруднена небезпечними речовинами і не придатна до використання.7

До відходів споживання належить непридатна до експлуатації продукція, вироби, медичні препарати, які втратили свої споживчі властивості і в яких містяться певні хімічні та біологічні компоненти, що потребують небезпечного видалення. Серед них особливе місце займають побутові відходи. Це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. Вони можуть бути твердими та рідкими.

Тверді побутові відходи-це відходи, які утворюються в процесі життя і діяльності людини і накопичуються у житлових будинках, громадських, навчальних, лікувальних, торговельних та інших закладах (це харчові відходи, предмети дорожнього вжитку, сміття, опале листя, відходи від прибирання і поточного ремонту квартир, макулатура, скло, метал, полімерні матеріали тощо) і не мають подальшого використання за місцем їх утворення.

Рідкі побутові відходи-господарчо-побутові (від миття, прання тощо) та каналізаційні стоки (за винятком промислових) за відсутності централізованого водовід ведення.

Особлива увага в законодавстві приділяється небезпечним відходам, тому що вони самостійно або при вступі в контакт із іншими речовинами можуть заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу і здоров'ю людини. Небезпечними є відходи, що мають фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. Залежно від шкідливості їх властивостей вони поділяються на токсичні, біологічні, вибухонебезпечні, вогненебезпечні і радіоактивні відходи.8

Токсичними (отрутними) є відходи, які при влученні всередину організму через органи дихання, травлення або через шкіру здатні викликати смерть людини або робити на нього сильний негативний вплив. Питання управління токсичними відходами знайшли відображення у Загальнодержавній програмі поводження з токсичними відходами, затвердженій Законом України від 14 вересня 2000 року "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами". З метою визначення основних напрямів діяльності держави у сфері поводження з токсичними відходами передбачається прийняття Загальнодержавної програми поводження з небезпечними відходами до 2015 року.

Під вибухонебезпечними відходами розуміються тверді або рідкі відходи, які самі по собі здатні до хімічної реакції з виділенням газів такої температури і тиску і з такою швидкістю, що викликає ушкодження навколишніх предметів.

Найнебезпечнішими є радіоактивні відходи. Поняття радіоактивних відходів закріплюється в Законі України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30 червня 1995 року. До них належать матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається. V свою чергу такі відходи, залежно від рівня звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, підрозділяються на довгоіснуючі і короткоіснуючі. Закон України "Про відходи" додатково виділяє групу відходів - відходи як вторинна сировина. До цієї групи належать відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні й/або економічні передумови.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження державних санітарних правил «Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України» від 02.02.2005 року встановлена така класифікація радіоактивних відходів:

1. За критерієм допустимості (недопустимості) їх захоронень у сховищах різних типів: короткоіснуючі радіоактивні відходи та довгоіс- нуючі радіоактивні відходи.
2. За критерієм «рівень вилучення»: 1 - трансуранові альфа-випромінюючі радіонукліди; 2 - альфа-випромінюючі радіонукліди (за винятком трансура-нових); 3 - бета-, гамма-випромінюючі радіонукліди (за винятком віднесених до групи 4); 4 - Н-3, С-14, С1-36, Са-45, Мп-53, Бе-55, N1-59, N1-63, №>-93т, Тс-99, С<і- 109, С8-135, Рт-147, Бт-151, Тт-171, Т1-204.

За даною класифікацією всі РАВ поділяються на чотири групи, належність до яких визначається в залежності від значення рівня вилучення, встановленого для тієї чи іншої групи радіонуклідів, що містяться в РАВ. Класифікація категорій твердих і рідких РАВ за критерієм питомої активності: низькоак- тивні радіоактивні відходи; середньоактивні радіоактивні відходи; високоактивні радіоактивні відходи.

Класифікація РАВ з невідомим радіонуклідним складом (НРС) та невідомою питомою активністю за критерієм потужності поглиненої в повітрі дози на відстані 0,1 м від поверхні об'єкта: низькоактивні НРС; середньоактивні НРС; високоактивні НРС.

Можна говорити і про інші підходи до класифікації радіоактивних відходів, наприклад, за фізичним станом: рідкі, тверді та газоподібні; за походженням: природні та техногенні.

Під час розробки норм безпеки при поводженні з радіоактивними відходами МАГАТЕ класифікувала радіоактивні відходи на такі категорії: високоактивні відходи; середньоактивні відходи; та низькоактивні відходи. 
Проте останнім часом запропонована ще одна категорія радіоактивних відходів, а саме: відходи дуже низької активності. Такі радіоактивні відходи мають настільки низький рівень радіонуклідів, що за певних умов вони можуть бути виведені з-під контролю регулюючих органів і подальше їх використання може бути обмежене на майданчиках підприємств атомної промисловості. Але в жодній країні (окрім Франції) немає нормативних документів, які б регулювали процедуру поводження з даною категорією відходів, що дозволяє відокремити їх від низькоактивних відходів.9

Не викликає сумніву той факт, що класифікація радіоактивних відходів необхідна при розробленні правил поводження з радіоактивними відходами, санітарних правил, норм радіаційної безпеки. На нашу думку, законодавство України потребує внесення змін, доповнень та уточнень щодо класифікації радіоактивних відходів спрямованих на його вдосконалення, так і критеріїв віднесення тих чи інших матеріалів до радіоактивних відходів, їх носіїв. 
Так, у Законах України «Про поводження з радіоактивними відходами» та «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» класифікації радіоактивних відходів не приділяється достатня увага, законодавець просто в Законі України «Про поводження з радіоактивними відходами» дублює в ст.1 класифікацію РАВ за критерієм допустимості (недопустимості) їх захоро- нень у сховищах різних типів.

Відповідно, довгоіснуючі РАВ - радіоактивні відходи, рівень звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки досягається через 300 років і більше. Короткоіснуючі РАВ - радіоактивні відходи, рівень звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки досягається раніше ніж через 300 років.10

Існують і певні проблеми з термінологією. Так, на нашу думку, невиправдане введення термінів «довгоіснуючі» і «короткоіснуючі» радіоактивні відходи замість прийнятих у світі «довгоживучих» і «короткоживучих» радіоактивних відходів. Зазначимо, що юридичною наукою і практикою уже давно застосовуються загальновизнані терміни «довгоживучі» і «короткоживучі» радіонукліди. В Україні реалізується ряд міжнародних проектів, звіти про які перекладаються англійською мовою. У цих випадках, як і при публікаціях англійською мовою, і при наукових обмінах, виникають проблеми з перекладом, а потім із трактуванням класифікації радіоактивних відходів.11

У багатьох країнах, де присутні РАВ, існує своя класифікація цих відходів, що в більшості випадків базується на рекомендаціях МАГАТЕ та побудована за джерелами утворення, агрегатним станом та рівням радіоактивності.12

Так, рекомендації МАГАТЕ визначають 4 категорії, які прийняті відповідно до Стратегії поводження з РАВ (питома активність, період напіврозпаду та тепловиділення). Для порівняння, в Росії визначено 3 категорії за питомою активністю та виду випромінювання радіонуклідів. В Італії також виділено 3 категорії, проте, за часом розпаду радіонуклідів до природного рівня. Наприклад, у Німеччині створена якісна система класифікації, що виходить з виробничих потреб і прийнятності до способів захоронення. Відповідно до цього виділяють 2 категорії РАВ: тепловиділяючі; та з незначним тепловиділенням.13

Прийнята у Франції класифікація РАВ заснована на різних варіантах поводження з РАВ. Кожній категорії з РАВ відповідають критерії прийнятності, що засновані на рівні питомої активності та періоду напіврозпаду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З РАДІОАКТИВНИМИ ВІДХОДАМИ

2.1 Ведення державного обліку радіоактивних відходів

Відповідно до статті 9 закону України "Про праове регулювання поводження з радіоактивними відходами" Державному регулюванню безпеки у сфері поводження з радіоактивними відходами підлягають такі види діяльності:

ведення державного обліку радіоактивних відходів, Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів, місць їх захоронення, а також місць їх тимчасового зберігання; проектно-пошукові роботи по вибору майданчиків для розміщення об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами;

проектування об'єктів та транспортних засобів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, їх випробування, виготовлення або будівництво;

введення в експлуатацію, експлуатація, зняття з експлуатації об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, закриття сховищ для захоронення та проведення регламентних робіт по забезпеченню безпеки на сховищах для захоронення після їх закриття; перевезення та складування радіоактивних відходів.

Державне регулювання безпеки під час поводження з радіоактивними відходами здійснюють: 

• Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України;
• Міністерство охорони здоров'я України;
• Міністерство внутрішніх справ України;
• інші органи державної виконавчої влади згідно з законодавством.

На здійснення діяльності у сфері поводження з радіоактивними відходами видаються дозволи (ліцензії) в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті чотирнадцятої данного закону :

• Державний облік радіоактивних відходів ведеться з метою уникнення можливості неконтрольованого накопичення радіоактивних відходів та забезпечення оперативного контролю за місцезнаходженням і переміщенням радіоактивних відходів, умовами їх зберігання та захоронення. 

Державний облік радіоактивних відходів включає:

• ведення Державного реєстру радіоактивних відходів;
• ведення Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів та переліку місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів.

Для забезпечення постійного поновлення та своєчасного внесення змін до Державного реєстру радіоактивних відходів та Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів здійснюються регулярні державні інвентаризації радіоактивних відходів і сховищ радіоактивних відходів, включаючи сховища для зберігання радіоактивних відходів на території виробників цих відходів.

Порядок обліку радіоактивних відходів, зокрема порядок проведення державних інвентаризацій, встановлюється органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, який здійснює також нагляд за їх виконанням. 

Організація проведення державних інвентаризацій покладається на орган державної виконавчої влади у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Відповідно до статті п'ятнадцятої данного закону: створення та організація ведення Державного реєстру радіоактивних відходів покладається на орган державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами.14

Положення про Державний реєстр радіоактивних відходів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті шістнадцятої данного закону: Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів повинен містити систематизований банк даних щодо місцезнаходження, кількісних та якісних характеристик, умов зберігання або захоронення радіоактивних відходів, систем контролю та моніторингу. 

Створення і організація ведення Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів покладається на орган державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів підлягає безстроковому зберіганню.

Положення про Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів затверджується Кабінетом Міністрів України.